25 серпня 2023 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 759/5536/23
номер провадження: 33/824/3207/2023
Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Хачатурова Дмитра Костянтиновича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Хачатурова Дмитра Костянтиновича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року,
Постановою судді Святошинського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536 грн 80 коп.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 06 червня 2023 року адвокат Хачатуров Д.К., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк для подання апеляційної скарги на постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року, скасувати вказану постанову, а провадження у справі - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, посилаючись на порушення суддею першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження адвокат Хачатуров Д.К. вказує, що суддя першої інстанції належним чином не повідомив ОСОБА_1 про дату та час судового засідання, а також про результат розгляду справи у передбачений законом строк та спосіб.
Вказує, що ОСОБА_1 очікував виклику до суду у даній справі, однак будь - яких повісток та запрошень до суду він не отримував. Зазначає, що у кінці травня 2023 року ОСОБА_1 , переглядаючи сторінку веб - сайту Святошинського районного суду міста Києва, дізнався про те, що 21 квітня 2023 року суддею Святошинського районного суду міста Києва була прийнята постанова відносно нього, яка була оприлюднена 26 квітня 2023 року. Вказує, що 30 травня 2023 року, діючи в інтересах ОСОБА_1 , він ознайомився з матеріалами даної справи в суді першої інстанції та отримав копію оскаржуваної постанови. Тому вважає, що строк на апеляційне оскарження вказаної вище постанови судді від 21 квітня 2023 року пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги по суті адвокат Хачатуров Д.К. зазначає, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості брати участь в судовому засіданні та подати докази щодо його невинуватості, оскільки суд першої інстанції його належним чином не повідомив про дату та час судового засідання.
Зазначає, що суддя першої інстанції не надав належної правової оцінки відсутності доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, та не врахував, що під керуванням транспортним засобом розуміється вчинення технічних дій, пов'язаних з приведенням транспортного засобу в рух, зрушенням з місця, процесом самого руху аж до зупинки, відповідно до призначення і технічних можливостей транспортного засобу, що не було встановлено в діях ОСОБА_1 . Вказує, що матеріали справи та відеозапис з бодікамер поліцейських не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 були вчинені дії, пов'язані з приведенням транспортного засобу в рух відповідно до призначення і технічних можливостей транспортного засобу.
Також захисник вказує, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять передбачених законом підстав зупинки транспортного засобу, адже поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстав зупинки.
Зазначає, що огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 працівниками поліції не проводився в установленому законом порядку, оскільки такий огляд це не лише проведення огляду за допомогою газоаналізатору, але й проведення огляду у лікаря (у закладі охорони здоров'я), якщо особа не погоджується із звинуваченням у вчиненні правопорушення. Проте, працівники поліції не запропонували ОСОБА_1 пройти огляд у закладі охорони здоров'я. Крім того, вказує, що працівники поліції не запитали у ОСОБА_1 його згоду із результатом тесту на стан сп'яніння, йому лише запропонували пройти огляд з використанням спеціальних технічних засобів.
Звертає увагу на те, що огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 здійснювався поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів без присутності двох свідків, як це передбачено ч.2 ст. 266 КУпАП, що підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 023288 від 18 березня 2023 року та актом огляду водія на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Також звертає увагу суду, що в автомобілі разом з з ОСОБА_1 знаходився його друг ОСОБА_2 , пояснення якого не були додані до протоколу про адміністративне правопорушення, який би підтвердив, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, але не керував автомобілем у стані сп'яніння.
Наведені обставини, на думку захисника, виключають у діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Хачатурова Д.К., які підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження й просили їх задовольнити, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.
Згідно з положеннями ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Із матеріалів справи вбачається, що 21 квітня 2023 року суддею першої інстанції було проведено розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 чи його захисника. Дані щодо їх належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи у матеріалах справи відсутні.
Наявна у матеріалах справи судова повістка про виклик ОСОБА_1 у судове засідання на 21 квітня 2023 року о 09 год 30 хв. (а.с.7), не може бути доказом того, що він був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, оскільки у справі відсутні докази направлення цієї судової повістки на адресу місця проживання ОСОБА_1 та її отримання останнім.
Отже, враховуючи, що матеріали справи не містять даних про вручення судової повістки про виклик ОСОБА_1 у судове засідання, яке було призначене на 21 квітня 2023 року о 09 год 30 хв., апеляційний суд вважає, що висновки судді першої інстанції про те, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не ґрунтуються на матеріалах справи.
Відповідно до вимог ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Матеріали справи не містять доказів того, що копія постанови судді Святошинського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року була направлена суддею першої інстанції на адресу ОСОБА_1 відповідно до вимог ч.2 ст.294 КУпАП.
По справі встановлено, що 30 травня 2023 року адвокат Хачатуров Д.К. в інтересах ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції письмову заяву про надання матеріалів адміністративної справи для ознайомлення та вручення копії судового рішення. Того ж дня, адвокат Хачатуров Д.К. отримав копію постанови судді Святошинського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року, що підтверджується його розпискою від 30 травня 2023 року (а.с.13).
06 червня 2023 року адвокат Хачатуров Д.К. в інтересах ОСОБА_1 направив поштою на адресу суду першої інстанції апеляційну скаргу на постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року (а.с.19-37).
Згідно з приписами ст.289 КУпАП, в разі пропуску строку на оскарження постанови суду з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу.
З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи клопотання адвоката Хачатуров Д.К. про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді Святошинського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 рокує обґрунтованими, а тому пропущений строк підлягає поновленню.
Щодо доводів про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, то вони не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції при розгляді справи по суті вказані вимоги закону виконав.
Висновок судді першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку з керуванням ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, підтверджений сукупністю зібраних та належним чином перевірених в судовому засіданні доказів, є правильним.
Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою складено протокол відносно ОСОБА_1 , передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з пунктом 2.9 а) ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Так, винуватість ОСОБА_1 у порушенні пункту 2.9 а) ПДР за обставин, викладених у постанові судді, підтверджується наявними у справі доказами, а саме даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №023288, в якому встановлено, що 18 березня 2023 року о 21 год 15 хв. в місті Києві по бульвару Кольцова, 17, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Renault Megane», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'янінні, зі згоди водія проводився у вставленому законом порядку із застосуванням приладу «Drager Alcotest-7510», згідно якого результат тестування становить 2,17‰о. Цей протокол ОСОБА_1 засвідчив своїм підписом (а.с.1);
- у роздруківці тесту на алкоголь газоаналізатора «Drager Alcotest-7510», прилад №ARMF-0332, принтер № ARMD-0622, згідно якого результат тестування ОСОБА_1 становить 2.17‰, який ОСОБА_1 засвідчив своїм підписом (а.с.2);
- у розписці ОСОБА_1 від 18 березня 2023 року, згідно з якою він зобов'язався не керувати транспортним засобом «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_1 ,протягом 24 годин (а.с.3);
- в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено виявлені у водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння обличчя; вказано спеціальний технічний засіб, за допомогою якого проводився огляд - «Drager Alcotest-7510».Результат огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння позитивний - 2.17 ‰, з яким він погодився, про що засвідчив своїм підписом (а.с.4);
- на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, що здійснював оформлення адміністративного правопорушення, який кореспондується з фактичними обставинами справи та указує на факт порушення водієм ОСОБА_1 пункту 2.9 а) ПДР.
З дослідженого апеляційним судом відеозапису вбачається, що поліцейський повідомив водію ОСОБА_1 про те, що у нього виявлені ознаки алкогольного сп'яніння та роз'яснив йому порядок проведення огляду, а саме, що огляд буде проводитись з використанням газоаналізатора «Drager», на що останній дав згоду. Після проходження ОСОБА_1 алкотесту, поліцейський оголосив йому результат - 2.17 ‰. Жодних заперечень щодо результату алкотесту ОСОБА_1 не висловлював. Також поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що він буде відсторонений від керування транспортним засобом (а.с.5).
Вказані вище докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформленням поліцейським матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1376, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735.
Також протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №023288 підписаний працівником поліції, який його склав, та ОСОБА_1 . Працівником поліції були роз'яснені ОСОБА_1 права, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП. Будь-яких зауважень або заперечень на цей протокол та дії працівників поліції ОСОБА_1 у протоколі не вказав.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом і ці обставини не зафіксовані на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, є необґрунтованими, виходячи з такого.
З дослідженого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського чітко вбачається, що на запитання поліцейського ОСОБА_1 повідомив, що він їхав за кермом автомобіля додому, спиртного випив мало, був неправий (07 хв. 33 сек. - 08 хв. 10 сек.; 13 хв. 15 сек.) (а.с.5).
Вказані обставини беззаперечно доводять той факт, що на час скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ОСОБА_1 керував транспортним засобом.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять передбачених законом підстав для зупинки транспортного засобу, а також те, що поліцейський, у порушення вимог чинного законодавства, не поінформував водія ОСОБА_1 про причину зупинення транспортного засобу з детальним описом підстави такої зупинки, не заслуговують на увагу з таких підстав.
Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, що є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та не залежить від законності зупинки чи перевірки документів водія працівниками поліції.
Отже, обставини законності зупинки автомобіля ОСОБА_1 працівниками поліції жодним чином не впливають на доведеність факту наявності в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що у випадку незгоди з діями працівників поліції щодо законності зупинки, ОСОБА_1 не позбавлений права оскаржити їх дії у встановленому законом порядку.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що працівники поліції не запитали у ОСОБА_1 його згоду із результатом тесту на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу та не запропонували йому пройти огляд у закладі охорони здоров'я, апеляційний суд відхиляє з таких підстав.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст.266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС і МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Відповідно до ч.ч.2 і 3 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я, перелік яких затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.
Згідно з положеннями пунктів 3 та 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Аналогічні положення містять пункти 6 та 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС і МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, згідно яких огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП.
Отже за змістом наведених вище нормативних актів, у випадку відмови від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловленої чіткої незгоди з його результатами, водій підлягає обов'язковому направленню поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Оскільки ОСОБА_1 без зауважень підписав акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, то суд вважає, що у працівників поліції не було правових підстав для обов'язкового направлення ОСОБА_1 для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Крім того, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 достеменно знав про його право та об'єктивну можливість пройти огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, оскільки із дослідженого судом відеозапису чітко вбачається, що після чергової невдалої спроби ОСОБА_1 пройти тест за допомогою спеціального технічного засобу (недостатньо повний видих повітря в трубку газоаналізатора) працівником поліції було роз'яснено ОСОБА_1 можливість пройти огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, на що він не погодився та продовжував проходити тест на місці зупинки транспортного засобу.
Як зазначалось вище, після проходження (продувки) алкотестеру ОСОБА_1 не заявив працівникам поліції про свою з незгодою з його результатами тестування та підписав відповідний акт без зауважень.
Доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було складено за відсутності двох свідків, чим порушено приписи ч.2 ст. 266 КУпАП, є необґрунтованими з таких підстав.
У даному випадку поліцейським використовувався технічний засіб відеозапису, що в силу положень ч.2 ст.266 КУпАП виключає необхідність присутності двох свідків.
Так, відповідно до вимог положень ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Правовий аналіз ч.2 ст. 266 КУпАП свідчить про те, що обов'язкова присутність свідків під час огляду особи на стан сп'яніння на місці зупинки, передбачена виключно у разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису.
Отже, положеннями ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП не передбачено обов'язкової присутності свідків під час огляду особи на стан сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в найближчому закладі охорони здоров'я, за умови, що зазначений процес працівниками поліції фіксувався на відео.
Разом тим, згідно з пунктом 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок №1103) та пунктом 6 Розділу 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395 (далі - Інструкція №1395), передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» № 1231-IX від 16 лютого 2021 року, який набув чинності 17 березня 2021 року ч.2 ст. 266 КУпАП викладена саме в тій редакції, що зазначена вище, за змістом якої під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Частиною 3 прикінцевих положень зазначеного Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» № 1231-IX від 16 лютого 2021 року встановлено обов'язок Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Оскільки положення пункту 8 Порядку №1103 та пункту 6 Розділу 10 Інструкції №1395 передбачають обов'язкове залучення свідків під час огляду особи на стан сп'яніння, апеляційний суд вважає, що зазначені норми Порядку №1103 та Розділу 10 Інструкції №1395 не відповідають чинній редакції ч.2 ст.266 КУпАП.
Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Згідно з ч.3 ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
У даному випадку застосування підлягає саме ч.2 ст. 266 КУпАП, а також положення Порядку № 1103 та Розділу 10 Інструкції №1395, в частинах, що не суперечать цій нормі закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що положення ч.2 ст.266 КУпАП, відповідно до якої під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків стосується також і випадків, коли під час спроби поліцейського провести огляд водія на місці зупинки транспортного засобу, останній відмовляється від такого огляду та висловлює свою незгоду не тільки проходити огляд на місці, а й не згоду проїхати до медичного закладу для огляду взагалі.
Відтак, зазначена процедура огляду особи на стан алкогольного сп'яніння може бути зафіксована у відповідності до вимог зазначеної статті за допомогою відеозапису без необхідності залучення свідків.
Ураховуючи, що процедура огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння була зафіксована у відповідності до вимог чинного законодавства за допомогою відеозапису, то відсутність свідків не мають вирішального значення для висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
При апеляційному розгляді справи з метою повного та всебічного розгляду справи апеляційним судом було задоволено клопотання захисника - адвоката Хачатурова Д.К. про допит свідка ОСОБА_2 .
Так, свідок ОСОБА_2 показав, що 18 березня 2023 року після закінчення роботи вони разом з ОСОБА_1 приїхали на автомобілі «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого був останній, за адресою: місто Київ, бульвар Кольцова, 17, де ОСОБА_1 припаркував вказаний автомобіль на узбіччі дороги біля кіоску. Перебуваючи в салоні вказаного автомобіля вони разом випили одну пляшку горілки. Після цього до автомобіля, в якому вони перебували, підійшли працівники поліції, які запропонували ОСОБА_1 пред'явити документи.
Апеляційний суд критично оцінює вказані покази свідка ОСОБА_2 , оскільки судом встановлено, що свідок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підтримують дружні відносини, є колегами по роботі, що також не заперечував ОСОБА_1 , а тому вказані вище покази свідка ОСОБА_2 не можуть вважатись неупередженими та об'єктивними щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому розцінюються апеляційний судом як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, апеляційний суд враховує, що покази свідка ОСОБА_2 суперечать іншим наявним у справі доказам у їх сукупності, яким суддею першої інстанції дана належна оцінка.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що суддя першої інстанції прийняв до уваги лише докази, які зібрані працівниками поліції, а ОСОБА_1 був позбавлений можливості подати докази щодо його невинуватості, так як він не був належним чином повідомлений судом про розгляд справи, то вони не можуть бути підставою для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, з таких підстав.
Апеляційний суд враховує, що адвокат Хачатуров Д.К. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на постанову судді першої інстанції, в якій детально виклав доводи щодо її незаконності та необґрунтованості. З метою реалізації права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, апеляційний суд поновив строк на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду і поновив його в правах. Під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Хачатуров Д.К., користувалися своїми процесуальним правами, зокрема, вони брали участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, де детально виклали свою позицію захисту, за клопотанням захисника було допитано свідка ОСОБА_2 та долучено до справи виробничу характеристику на ОСОБА_1 із місця його роботи, а тому ОСОБА_1 не був позбавлений права на захист та доступ до правосуддя.
Таким чином переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в оскаржуваній постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, заявником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Отже, оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження сторони захисту ОСОБА_1 з приводу відсутності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності.
Суд апеляційної інстанції вважає, що обраний суддею першої інстанції ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп. відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП.
Оскільки санкцією ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення, то у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для врахування наданої апеляційному суду позитивної виробничої характеристики на ОСОБА_1 із місця його роботи.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді Святошинського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга адвоката Хачатурова Д.К., яка подана в інтересах ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,
Апеляційну скаргуадвоката Хачатурова Дмитра Костянтиновича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.М.Верланов