Справа № 420/19547/23
28 серпня 2023 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчука А.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін клопотання представника відповідача про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Херсонській області (73001, м. Херсон, вул. Лютеранська, 4; код ЄДРПОУ 40108782) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
У провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області, у якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Херсонській області (код ЄДРПОУ 40108782) щодо стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), додаткової винагороди за лютий 2023 рік у розмірі 29999,76 грн. та за березень 2023 року у розмірі 19832,40 грн. всього на загальну суму 49832 грн. 16 коп.;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Херсонській області (код ЄДРПОУ 40108782) виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), додаткову винагороду за лютий 2023 року у розмірі 29999,76 грн. та за березень 2023 року у розмірі 19832,40 грн. всього на загальну суму 49832 грн. 16 коп.;
стягнути з відповідача, Головного управління Національної поліції в Херсонській області (код ЄДРПОУ 40108782) на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), витрати пов'язані з оплатою правничої допомоги у розмірі 8000 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань.
21.08.2023 року представник відповідача звернувся до суду з заявою про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом.
В обґрунтування вказаної заяви відповідач зазначив, що спори про виплату заробітної плати (грошового забезпечення) є спором у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, строк звернення до суду з якими частиною 5 статті 122 КАС України передбачений місячний строк.
На переконання відповідача, початок перебігу строку для звернення до суду з вимогами цього адміністративного позову є 31 березня 2023 щодо зобов'язання Головного управління Національної поліції в Херсонській області виплатити ОСОБА_1 додаткової винагороди за лютий 2023 року у розмірі 29999,76 грн., останній день звернення до суду з відповідним позовом є 30 квітня 2023 року; та 30 квітня 2023 щодо зобов'язання Головного управління Національної поліції в Херсонській області виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за березень 2023 року у розмірі 19832,40 грн., останній день звернення до суду з відповідним позовом є 31 травня 2023 року.
Адміністративний позов ОСОБА_1 поданий до суду 25.07.2023 року, тобто, з пропуском місячного строку звернення до суду, встановленого частиною 5 статті 122 КАС України.
Окрім цього, відповідач у заяві звернув увагу на ту обставину, що наказом ГУНП в Херсонській області від 10.05.2023 № 198 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за власним бажанням. Так, у повідомленні № 38 від 10.05.2023 ГУНП в Херсонській області було зазначено усі суми, які були нараховані ОСОБА_1 та які будуть виплачені йому після надходження фінансування. У зазначеному повідомлені відсутні суми Додаткової винагороди за лютий та березень 2023 року. Представник відповідача зазначив, що позивача було ознайомлено із вказаним повідомленням 12.05.2023 року. Таким чином, 12.05.2023 року позивачу стало відомо про порушення його прав, що проявилося у не виплаті Додаткової винагороди за лютий 2023 року та виплаті додаткової винагороди за березень 2023 року в сумі 10167,54 грн.
Розглянувши вказане клопотання відповідача, суд дійшов до наступного.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині 2 статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Водночас, у зазначених положеннях Кодексу адміністративного судочинства України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
Водночас частиною 1 статті 233 Кодексу законів про працю України яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом з цим, такі положення щодо застосування строків звернення до суду існували в Кодексі законів про працю України до 19.07.2022 року.
З 19.07.2022 року набули чинності зміни внесені Законом України № 2352-IX від 01.07.2022 до ст. 233 Кодексу законів про працю України, відповідно до яких працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 року №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд звертає увагу на те, що обов'язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов'язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини перша, друга, сьома статі 43 Конституції України).
Частиною першою статті 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
У Рішенні від 12 квітня 2012 року №9-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (абзац п'ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення).
Таким чином, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Аналогічна правова позиція викладена у рішеннях Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.04.2023 року у справі № 260/3564/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21 та від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22.
Разом з цим, суд зазначає, що п. 1 Глави XIX Прикінцеві положення Кодексу законів про працю України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Так, 27.06.2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», згідно п. 1 якої уряд постановив відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
З огляду на вказане, внаслідок відміни 30.06.2023 р. дії карантину, поновлено строк звернення до суду, визначений ст.233 КЗпП України, який у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, становить три місяці з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, правовідносини щодо виплати позивачу всіх належних сум грошового забезпечення виникли у період дії карантину, а тому відповідно до вимог пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України визначений ст.233 КЗпП України строк продовжується на строк дії карантину, який закінчився 30.06.2023 р.
Отже, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом 01.08.2023 р., тобто в межах встановленого ст.233 КЗпП України тримісячного строку, у зв'язку з чим заява представника Головного управління Національної поліції в Херсонській області про залишення адміністративного позову без розгляду не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 120, 122, КАС України, суд
У задоволенні клопотання представника Головного управління Національної поліції в Херсонській області про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Радчук А.А.