28 серпня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/3734/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Петренко О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Державної установи "Кропивницький слідчий ізолятор", вул. Куроп'ятникова,50б, м. Кропивницький, 25006
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
1)визнати протиправною бездіяльність ДУ “Кропивницький слідчий ізолятор” Міністерства юстиції України щодо не проведення своєчасного та повного розрахунку при звільненні, а саме - не виплаті в день звільнення компенсації за не отримане речове майно та одноразової грошової допомоги;
2) зобов'язати ДУ “Кропивницький слідчий ізолятор” нарахувати та виплатити грошову компенсацію за не отримане речове майно та одноразову грошову допомогу.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що при звільненні з військової служби їй не було виплачено компенсацію за речове майно та одноразову грошову допомогу. Позивач вважає вказані дії відповідача протиправними та просить стягнути зазначені грошові кошти.
Ухвалою суду від 13.06.2023 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного (письмового) провадження (а.с.14).
Зазначеною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання до суду відзиву на позовну заяву з відповідними доказами в їх обґрунтування.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог він заперечує та зазначає, що підставою для складення довідки та, відповідно, виплати грошової компенсації є мотивований рапорт, який від позивача не надходив. При цьому вказує, що виплату одноразової грошової допомоги здійснено в повному обсязі, що підтверджено відповідними документами.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, від представника відповідача заперечення щодо відповіді на відзив.
У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України, дана справа є справою незначної складності, та, згідно ст.ст.257,263 КАС України, розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Клопотань позивача та представника відповідача про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.
Дослідивши докази, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач проходила службу в Державній установі "Кропивницький слідчий ізолятор".
Наказом в.о. начальника установи №138/ОС - 23 від 28.04.2023 року "Про звільнення", ОСОБА_1 звільнено зі служби на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) (а.с.7).
Відповідно до довідки № 4 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, що належить до видачі, позивачу нараховано компенсацію за неотримане речове майно в сумі 11 827,13 грн.
Позивач звернулась до відповідача з заявою про проведення відповідних виплат, однак зазначені кошти перераховані їй не були, що стало підставою для звернення до суду.
Вважаючи дії відповідача щодо невиплати компенсації за неотримане під час проходження військової служби речового майна та виплати одноразової грошової допомоги протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1, 2 ст.23 Закону України від 23.06.2005 №2713-ІV "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
Відповідно до ч.5 ст.21 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби мають право на носіння форменого одягу із знаками розрізнення, зразки якого розробляються відповідно до законодавства.
Механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами визначає Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 №578 (далі - Порядок №578).
Відповідно до п.22 Порядку №578, особам рядового і начальницького складу (крім курсантів) після перших трьох років служби за їх бажанням та рішенням керівника органу чи установи дозволяється за умови наявності в їх користуванні придатних до використання предметів раніше виданого речового майна особистого користування замість одних предметів, передбачених нормами забезпечення, отримувати інші, вартість яких не перевищує вартості предметів, що замінюються, або отримувати за них грошову компенсацію.
Під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення (п.27 Порядку №578).
Для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна (п.60 Порядку №578).
Під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.
Розмір грошової компенсації за неотримане речове майно визначається пропорційно часу, що минув з моменту виникнення права на отримання речового майна, до дати звільнення із служби (не враховуючи місяць звільнення) (абзаци перший та другий пункту 27 Порядку №578).
З вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що у разі звільнення зі служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, яке реалізується шляхом подання відповідної заяви (рапорту) за місцем проходження служби.
Отже такі особи після звільнення їх зі служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.10.2018 у справі №803/756/17 (адміністративне провадження №К/9901/38716/18) та постанові від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18 (адміністративне провадження №К/9901/16211/19).
Доводи позивача, стосовно того, що перед звільненням, вона письмово звернулася до керівництва Державної установи "Кропивницький слідчий ізолятор" з заявою про виплату грошової компенсації за не отримане мною речове майно особистого користування, відповідно до п. 2,5 ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" та п.7 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні норм ст. ст. 73, 74 КАС України, оскільки до матеріалів справи долучено зазначену заяву, яка містить відповідну резолюцію (а.с.8).
Основним аргументом відповідача щодо невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно є відсутність коштів для такого виду виплат.
Суд критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності коштів, оскільки вони не відповідають вимогам чинного законодавства щодо проведення розрахунку при звільненні.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3744-ІV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейським судом з прав людини у рішенні від 10.03.2011 (остаточне 10.06.2011) у справі "Сук проти України" (Заява № 10972/05) сформовано позицію, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним (див. рішення у справі "Кечко проти України" (Kechko v. Ukraine), згадане вище, пункт 23).
Таким чином, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
З огляду на вказане, не виплата відповідачем грошової компенсації за неотримане речове майно є протиправною, а посилання позивача на протиправну бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні є обґрунтованими, а тому вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача підлягає задоволенню.
Щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.
Механізм виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України визначено Порядком виплат грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної КВС України, визначеної наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 №925/5 (далі - Порядок).
Пунктом 1 розд. ІІІ Порядку визначено, що у разі звільнені зі служби за віком, в зв'язку з скороченням штатів або проведенням організаційних заходів одноразова грошова допомога в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності календарної вислуги років понад 10 років і більше.
Судом встановлено, що, відповідно до наказу від 28.04.2023 за №138/ОС-23 "Про звільнення", позивачу визначено до виплати одноразову грошову допомогу за 16 років 00 місяців 25 днів (а.с.7).
Як встановлено судом, ОСОБА_1 нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 45 474 грн., що підтверджується витягом з розрахункової відомості та одноразової грошової допомоги при звільненні (а.с.20-22).
В подальшому, Державною казначейською службою України, відповідно до платіжної інструкції №474 від 22.06.2023 року та платіжної відомості №59 за червень 2023 було повністю сплачено одноразову грошову допомогу при звільненні (а.с.22-23).
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що у вказаній частині спір відсутній.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом порушеного права до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судових витрат, які б підлягали стягненню на користь сторін, відповідно до ст. 139 КАС України, судом не встановлено.
Керуючись ст.ст.139, 243, 245, 246, 255, 257-258, 262, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Кропивницький слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України щодо не проведення своєчасного та повного розрахунку при звільненні, а саме - не виплаті в день звільнення компенсації за не отримане речове майно та одноразової грошової допомоги.
Зобов'язати Державну установу "Кропивницький слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (ін.код - НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за не отримане речове майно, що належало до видачі станом на 30.04.2023.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО