Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321
Іменем України
10.08.2006
Справа №2-23/30-2006А
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Стабіл», 98100, АР Крим, м.Феодосія, вул.В.Коробкова,3
До відповідача Головного управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим, 95700, АР Крим, м.Сімферополь, вул. Імені газети “Кримська правда», 61
Про визнання не дійсною постанови
Суддя Г.М. Іщенко
При секретарі Єменджієвої А.М.
представники:
Від позивача Власов Д.О. - представник, дов. від 12.11.2003р., Тауканець Г.М.- представник, дов. від 16.01.2006р. №08/01-06, Федосенко О.О. - представник, дов. від 10.01.2006р.№01-6-37
Від відповідача Мустафаєва Е.Т.- представник, дов. від 10.01.2006р. №1
Сутність спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Стабіл» звернулося до господарського суду АРК з позовом до Головного управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим про визнання не дійсною постанови №374 від 12.04.2005р. про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України “Про захист прав споживачів» у розмірі 25204,31грн. При цьому позивач вказує, що штрафні санкції обчислюються з вартості товару, який находиться на реалізації, який був отриманий по одному товаросупроводному документу, а не від вартості всіх товарів даного виду, які находяться у підприємства на 00 годин 00 хвилин дня, в якому проводилася перевірка.
Згідно резолюції Першого заступника Голови Господарського суду АР Крим Л.О.Ковтун по справі №2-28/30-2006 у зв'язку з хворобою судді Альошиної С.М. справу 13.06.2006р. передано на розгляд судді Іщенко Г.М. з присвоєнням №2-23/30-2006.
10.08.2006р. позивач уточнив позовні вимоги згідно Кодексу адміністративного судочинства України і просить суд визнати не чинною постанову №374 від 12.04.2005р.
Відповідач з позовними вимогами не згоден за мотивами, викладеними у відзиві на позов та вказує, що штрафні санкції застосовані правомірно, оскільки партією товару є будь-яка кількість товару одного найменування.
Згідно з п.6 Закону України «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України» №2953-1У від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р. до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
встановив:
18.03.2006р. Головним управлінням у справах захисту прав споживачів в АР Крим була проведена планова перевірка дотримання законодавства про захист прав споживачів АЗС-15 Товариства з обмеженою відповідальністю “Стабіл», за результатами якої складено акт серії ЯР 0001 №00000515 від 18.03.2005р., відповідно до якого встановлено, що на АЗС-15 здійснюється реалізація бензину А-95, А-92, А-80 та дизельного палива, та був проведений відбір зразків бензину, про що складений акт відбору зразків ( а.с.10-11).
12.04.2005р. на підставі акту перевірки від 18.03.2005р. №00000515 була винесена відносно позивача постанова №374 від 12.04.2005р. про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України “Про захист прав споживачів» в сумі 25204,31грн. ( а.с.8-9).
Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Стабіл» є обґрунтованими та підлягають задоволенню по наступним підставам.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. визначено що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії її реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Для органів управління у справах захисту прав споживачів таким доказом є акт перевірки.
Згідно абзацу другому пункту 4 Положення “Про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів» питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта підприємницької діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до Положення «Про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002р. №1177, рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки.
Як вбачається з акту перевірки від 18.03.2005р. №00000515 позивач повинен надати прибуткові документи, про що сповістити відповідача до 09.04.2005р.(а.с.12).
Матеріалами справи підтверджено, що 01.04.2005р. відповідач, направив позивачу акт перевірки від 18.03.2005р., додатково повідомив, що питання про винесення штрафних санкцій по вказаному акту буде розглянуте 12.04.2005р.(а.с.36).
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до відповідача з листом, згідно якому просив у зв'язку з відрядження строком з 01.04.2005р. по 26.04.2005р. перенести розгляд питання про винесення штрафних на пізніший строк (а.с.37).
Відповідач повідомив позивача (повідомлення від 27.04.2005р. №494), що питання про накладення штрафних санкцій за результатами перевірки АЗС-15 Товариства з обмеженою відповідальністю «Стабіл» по акту №00000515 від 18.03.2005р. буде розглянуте 10.05.2005р. (а.с.38).
Однак, на підставі цього акту відповідачем 12.04.2005р. було розглянуто питання про накладення штрафних санкцій до позивача і винесена постанова №374 від 12.04.2005р., згідно якої до позивача було застосовний штраф в розмірі 25204,31грн. за реалізацію товару, який не відповідає вимогам нормативного документу з якості: бензин автомобільний А-95 не відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001 (а.с.35).
Таким чином, питання про накладення штрафу в сумі 25204,31грн. вирішено начальником Головного управління 12.04.2005р. без участі позивача, не зважаючи на клопотання позивача про відкладення розгляду питання про накладення штрафних санкцій та не зважаючи на повідомлення самого відповідача про те, що питання про застосування штрафних санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стабіл» буде розглянуте 10.05.2005р. (а.с.38).
Статтею 23 Закону України “Про захист прав споживачів» передбачена відповідальність за виготовлення або реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі 50 відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб'єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається зі спірної постанови штраф в сумі 25204,31грн. до позивача застосований за реалізацію товару, якій не відповідає вимогам нормативного документу з якості.
Зразки бензину автомобільного А-95 були направлені на випробування лабораторії Нижньодніпровської нафтобази Відкритого акціонерного товариства “Дніпронафтопродукт».
За наслідками випробувань було зроблено висновок про невідповідність перевіреного зразку бензину автомобільного А-95 вимогам ДСТУ 4063-2001 з детонаціонної стійкості (а.с. 18).
Однак, відповідач в порушення вимог Порядку відбору у суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг зразків товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 02.04.1994р. №215, в акті відбору випробувань не зазначив найменування товару (його категорію, сорт, артикул, дату виготовлення), зразки якого відбираються для дослідження ( а.с.13-14).
Крім того, в акті відбору зразків товарів, форма якого затверджена наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 29.12.2000р., не зазначено для якого виду досліджень вони відібрані та за якими показниками проводитиметься їх дослідження, а також не зроблений запис про заборону реалізації (відвантаження) партії товарів, з якої відібрані зразки.
Відповідно п.2 ч.1 ст.23 Закону України “Про захист прав споживачів» за реалізацію товару, який не відповідає вимогам нормативних документів, суб'єкт господарювання несе відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 50% відсотків вартості отриманої для реалізації партії товару.
Згідно з п.39 Порядку заняття торговельною діяльністю та правилами торговельного обслуговування населення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №108, всі товари у суб'єкта господарської діяльності повинні бути з відповідними документами, наявність яких передбачена діючим законодавством (товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, прибутково-видаткові накладні, сертифікат відповідності державної системи сертифікації).
Відповідно наказу Державного стандарту “Про затвердження правил обов'язкової сертифікації нафти та нафтопродуктів» від 16.01.1997р. №19 під партією товару розуміється будь-яка кількість продукції однорідної за своїми якісними показниками, яка супроводжується одним документом про якість та одним товаро-супровідним документом.
Як вбачається з матеріалів справи, за залізничною накладною №47085911 на станцію Сімферополь-Вантажний на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стабіл» надійшов бензин автомобільний А-95 в кількості 54330кг (цистерна). Вантаж супроводжувався сертифікатом відповідності UА 1.0350065007-04 виготівника - Акціонерне товариство “Укрнафта», паспортом якості виготівника від 16.12.2004р. №1108, паспортом якості постачальника - Нижньодніпровська нафтобаза Відкритого акціонерного товариства «Дніпронафтопродукт» від 22.02.2005р. №299. З частини отриманого товару була сформована партія товару - один бензовоз - (накладна ТТН №213934 від 15.03.2005р.), яка була направлена на реалізацію на АЗС №15.
Згідно з Інструкцією «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України» від 02.04.1998р. №81/38/101/235/122, яка встановлює єдиний в Україні порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів і є обов'язковою для виконання, отримана для реалізації партія товару була оприбуткована на вказаної АЗС шляхом внесення відповідного запису (№141-142) до журналу обліку нафтопродуктів, який ведеться на кожній АЗС. Отже, на момент перевірки на реалізації на АЗС -15 знаходилася саме ця партія бензину автомобільного А-95, яка надійшла на реалізацію за накладною ТТН №213934 від 15.03.2005р. в кількості 10115 кг, густиною 0,779, що дорівнює 12984,59 л.
Таким чином, суд приходить до висновку, що партія нафтопродуктів, які находилися на реалізації в момент здійснення перевірки супроводжувалися відповідними сертифікатами відповідності, паспортами якості, які підтверджують відповідність нафтопродуктів, що реалізуються, вимогам нормативних документів.
Вартість вказаної партії товару, яка отримана для реалізації, записана відповідачем без врахування бухгалтерських документів. Як пояснив відповідач, розрахунок суми штрафних санкцій проводився згідно даних, записаних у графі 7 таблиці 1 акту перевірки №00000515 від 18.03.2005р. Однак, таблиця містить відомості про всі товари, які знаходилися на реалізації в момент перевірки. Отже, відповідач записав дані таблиці в ході перевірки, фактично помилково вказав, що всі товари, які реалізуються на АЗС є неякісними або реалізуються з порушеннями вимог законодавства. Таким чином вказана таблиця акту заповнена неправомірно і відомості в неї не можуть вважатися підставою для обчислення штрафних санкцій.
Оскільки штрафні санкції обчислюються із вартості товару, які знаходиться на реалізації, якій був отриманий по одному товаро-супровідному документу, а не від вартості всіх товарів даного виду, якій знаходилися у підприємства на 00 годин 00 хвилин дня, у якому проводилась перевірка, то застосування штрафних санкцій не засновано на вимогах Закону.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про протиправність рішень суб'єктів владних повноважень обов'язок доказування правомірності таких рішень покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надані докази, які підтверджують правильність застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю “Стабіл» штрафу в сумі 25204,31грн. Невірне застосування відповідачем норм матеріального права спричинило прийняття неправильної постанови Головного управління у справах захисту прав споживачів в АРК від 12.04.2005р. №374, що є підставою для визнання її не чинною.
Частиною 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки п.2 ч.3 розділу УII Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору визначається відповідно п.п.б п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», що дорівнює 3,40грн., зайво сплачене держмито у сумі 81,60грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України відповідно до п.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» по його заяві.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вступна та резолютивна частини постанови оголошені в судовому засіданні 10.08.2006р. Постанова складена у повному обсязі 15.08.2006р.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 98, 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати не чинною постанову Головного управління у справах захисту прав споживачів в АРК №374 від 12.04.2005р. про накладення стягнень в сумі 25204,31грн.
Стягнути з Державного бюджету України (код платежу 22090200, одержувач - Державний бюджет м.Сімферополя, рахунок 31118095600002, Управління Державного казначейства в АР Крим, ЗКПО 22301854, МФО 824026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Стабіл»( 98100, АР Крим, м.Феодосія, вул.В.Коробкова,3, рахунок 26008261096054 в ФФ КБ “Приватбанк» МФО 384351, код ЄДРПОУ 24862574) 3,40грн. державного мита.
Виконавчий документ видати після набрання постановою законної сили.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко Г.М.