Справа № 761/2598/23
Провадження № 2/761/5505/2023
(заочне)
13 липня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Фролової І.В.,
секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння,-
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
У своїй позовній заяві просила суд
витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - транспортний засіб марки «CHRYSLER 300C», номерний знак НОМЕР_1 ., 2005 р.в., номер шасі (кузов, рами) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 24.04.2010.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Позивачці на праві приватної власності належить транспортний засіб марки «CHRYSLER 300C», номерний знак НОМЕР_1 ., 2005 р.в., номер шасі (кузов, рами) НОМЕР_2 . 24 квітня 2010 року позивач по справі передала транспортний засіб у безоплатне користування відповідачу, на підтвердження чого позивачем була надана відповідна довіреність. У січні 2023 року позивачка звернулася до відповідача у письмовій формі з вимогою повернути транспортний засіб, але відповідач до цього часу транспортний засіб не повернув. Враховуючи наведене, на переконання позивачки, відповідач без достатніх правових підстав володіє, користується та утримує у себе належне позивачці майно - транспортний засіб.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 січня 2023 року матеріали позову передані на розгляд судді Фроловій І.В.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2023 року було відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, однак подала через канцелярію суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву не надав.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Суд, керуючись вимогами ст. ст. 223, 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних в справі доказів, ухваливши заочне рішення, оскільки: останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти заочного вирішення справи; підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.
За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.
Досліджуючи матеріали справи судом було встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається, а саме з Листа ТСЦ 8048 РСЦ МВСУ в м. Києві щодо надання інформації про реєстрацію транспортного засобу від 03.01.2023 за №8048/922, що за інформацією з Єдиного державного реєстру транспортних засобів встановлено, що за ОСОБА_1 зареєстрований транспортний засіб марки «CHRYSLER 300C», номерний знак НОМЕР_1 ., 2005 р.в., номер шасі (кузов, рами) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 24.04.2010.
24 квітня 2010 року ОСОБА_1 передала транспортний засіб марки «CHRYSLER 300C», номерний знак НОМЕР_1 ., 2005 р.в., номер шасі (кузов, рами) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 24.04.2010 у безоплатне користування ОСОБА_2 , на підтвердження чого позивачем була надана довіреність від 24.04.2010 року, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтенко В.В.
Згідно змісту довіреності вказано наступне:
«…
Для цього надаю йому право укладати договори обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу, отримувати поліс обов'язкового страхування цивільної відповідальності; подавати транспортний засіб для проведення державного технічного огляду; отримувати необхідні довідки та інші документи, в т.ч. дублікат реєстраційного документа у разі його втрати: укладати договори про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу, контролювати виконання робіт за такими договорами, отримувати від виконавця робіт документальне підтвердження виду та обсягу виконаного технічного обслуговування чи ремонту транспортного засобу; подавати від мого імені документи, включаючи заяви, пов'язані з довіреністю; сплачувати необхідні збори та податки; розписуватися за мене на документах, пов'язаних з реалізацією наданих повноважень, а також вчиняти всі інші юридично значущі дії. пов'язані з цією довіреністю.».
Довіреність видана без права відчуження автомобіля, без права передоручення повноважень іншим особам, з правом використання автомобіля за межами України в порядку, встановленому чинним законодавством, і була дійсна до 24 квітня 2013 року включно.
23 січня 2023 року позивачка звернулася до відповідача Листом-вимогою з вимогою повернути оспорюваний транспортний засіб.
Щодо позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно ч.1 ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч.1, ч. 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст. 321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.
Обмеження у здійсненні прав конкретного власника полягає у звуженні того обсягу прав яким загальна норма закону наділяє усіх власників. Це не є загальна норма, а виняткова ситуація, яка може бути наслідком неправомірної поведінки власника.
Приписами ст.386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його
На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним користування та розпорядженням своїм майном.
Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 році, відповідно до закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що спірний автомобіль належить ОСОБА_1 , хоча фактично перебуває у відповідача ОСОБА_2 без правової підстави.
Оскільки відповідач користується належним позивачці автомобілем, про що фактично не заперечував, він перешкоджає позивачу як власнику майна розпоряджатися її майном на власний розсуд.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17) вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат суд дійшов наступних висновків.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 836,56 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. 4, п. 2 ч. 2 ст. 19, ст. 41 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.3, 15, 16, 316, 317, 319, 321, 386, 391 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 247, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити у повному обсязі.
Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - транспортний засіб марки «CHRYSLER 300C», номерний знак НОМЕР_1 ., 2005 р.в., номер шасі (кузов, рами) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 24.04.2010.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 836,56 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомий.
Суддя: