Справа № 761/43142/21
Провадження № 2/761/4112/2023
05 червня 2023 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді: Савицького О.А.,
при секретарі: Габунії Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
02.12.2021 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в сумі 6000,00 дол. США.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 03.02.2020 р. між нею та відповідачем укладено договір № 03-02/20, згідно умов якого відповідач, як виконавець, зобов'язався виконати проектні роботи стадії «П» (Проект) та «Р» (Робоча документація) з реконструкції з надбудовою нежилого будинку (літ.Б) під адміністративно-офісний будинок по АДРЕСА_1 , а позивачка, як замовник, зобов'язалась прийняти та оплатити вищевказані роботи. Позивачка зазначає, що здійснила оплату відповідачу 6000,00 дол. США, однак останній обумовлені договором проектні роботи не розпочав. Посилаючись на те, що відповідач взяті на себе за договором зобов'язання не виконує, позивачка вважає, що за таких обставин з відповідача на її користь підлягає стягненню сплачена сума в розмірі 6000,00 дол. США, а тому звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою від 28.12.2021 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у їх задоволенні з підстав викладених в поданих ним заявах по суті справи.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, однак на адресу суду від її представника надійшла відповідь на відзив, зі змісту якої вбачається, що останній позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Вислухавши пояснення сторони відповідача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 03.02.2020 р. між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір № 03-02/20, згідно умов якого відповідач, як виконавець, зобов'язався виконати проектні роботи стадії «П» (Проект) та «Р» (Робоча документація) з реконструкції з надбудовою нежилого будинку (літ.Б) під адміністративно-офісний будинок по АДРЕСА_1 , а позивачка, як замовник, зобов'язалась прийняти та оплатити вищевказані роботи.
Як вбачається з п.1.2 Додатку № 1 до договору, сторони погодили, що за виконання проектної документації згідно визначеного порядку сплачується аванс у сумі 7500,0 у.о., а остаточний платіж становить 7500,00 у.о. Відповідно до протоколу погодження договірної вартості робіт від 03.02.2020 р., загальна вартість робіт складає 22000,00 у.о. без врахування ПДВ.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтями 846, 854 ЦК України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Згідно пунктів 2.2, 2.3 договору початком виконання робіт визначено дату підписання договору, одержання авансованого платежу проводиться згідно з відповідними рахунками на проектні роботи. Затримка про сплаті авансу, терміну затвердження завдання на проектування, надання вихідних даних є підставою для зміни строків виконання робіт за цим договором на кількість днів затримки, що здійснюється виконавцем в односторонньому порядку.
Як вбачається з копій письмових розписок від 21.02.2020 р. та 06.04.2020 р., позивачкою сплачено відповідачу на виконання умов договору тільки 6000,00 у.о.
Таким чином, оскільки позивачкою не сплачено суму авансу в повному обсязі, тому суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави до виконання робіт згідно укладеного договору, однак згідно долученої до відзиву технічної документації відповідач все ж таки виконав певні проектні роботи згідно Додатку № 1 до договору.
Згідно з ч.2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Iстотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Пунктом 9.2 договору передбачено, що договір може бути розірваний лише за погодженням сторін, крім випадків, що передбачені цим договором та чинним законодавством України. Про розірвання договору сторонами укладається відповідна угода.
Оскільки, судом встановлено, що з боку позивачки були порушені умови договору щодо сплати авансу, що фактично згідно умов договору призвело до зміни строків виконання робіт, суд вважає, що відсутні підстави для припинення зобов'язань за цим договором та повернення позивачці грошових коштів згідно положень ч.2 ст. 849 ЦК України.
Разом з тим, договір з врахуванням пункту 9.1 договору, де визначено, що він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язані за ним, на даний час є чинним, а тому сторони договору мають можливість належним чином виконати свої зобов'язання для досягнення його мети.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та враховуючи, що обставини, на які посилається позивачка, як на підставу для задоволення позову, а саме щодо порушення відповідачем умов договору № 03-02/20 від 03.02.2020 р., не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим, а тому відмовляє в його задоволенні.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Суддя: