28 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 751/4518/21
провадження № 51-5002ск23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 18 травня 2022 року
у кримінальному провадженні № 12020275010001251 щодо
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Сніжне Донецької області, жителя
АДРЕСА_1 , раніше
не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2
ст. 125 КК.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 листопада
2022 року ОСОБА_5 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Вирішено питання щодо долі речових доказів, процесуальних витрат та цивільного позову у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він 22 вересня
2020 приблизно о 20:30, перебуваючи біля під'їзду № 2 будинку
АДРЕСА_2 , під час конфлікту з мотивів особистих неприязних відносин умисно завдав ОСОБА_6 один удар правим кулаком в губу ліворуч та
не менше двох ударів кулаками по голові з обох сторін, чим спричинив легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 18 травня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 залишив
без задоволення, а вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 листопада 2022 року щодо останнього - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи, викладені в касаційній скарзі
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 , посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування зазначених вимог вказує на те, що суд першої інстанції не надав оцінку показанням ОСОБА_5 щодо перебігу конфлікту між ним та потерпілим, у тому числі механізму, локалізації, заподіяння останнім ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, а також залишив поза увагою, що ці показання узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також висновком експерта № 567
від 05 листопада 2020 року, який взагалі залишив поза увагою. На вказане,
на переконання захисника, не звернув уваги і суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою сторони захисту, чим порушив вимоги ст. 419 КПК. Крім того, зазначає, що при проведенні слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обстановка не відповідала фактичній, а саме
з огляду на пору року (слідчий експеримент проводився у лютому місяці, а інкримінований його підзахисному кримінальний проступок - у вересні місяці), з огляду на що протоколи вказаних слідчих дій з відеозаписами до них є недостовірними, оскільки такі слідчі дії проведені з порушенням ст. 240 КПК, що також залишилось поза увагою суду апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку,
що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з такого.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо
з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
За змістом статей 433, 438 КПК суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати і визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Зазначені обставини були досліджені судами першої та апеляційної інстанцій і
не підлягають перегляду в касаційному порядку відповідно до вимог зазначених статей, а отже під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Як убачається із копії вироку, суд першої інстанції, мотивуючи висновок про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2
ст. 125 КК, послався на докази, що зібрані у встановленому законом порядку, досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до приписів ст. 94 КПК.
Засуджений ОСОБА_5 , як видно з копій доданих судових рішень, в ході
судового провадження своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, не визнав та пояснив, що ОСОБА_6 першим почав йому погрожувати, а після його спроби зафіксувати на телефон слова потерпілого, останній вибив телефон із його рук, після чого вдарив його ногою в пах, а потім у скроню праворуч; далі він нічого не пам'ятає.
Незважаючи на таку позицію засудженого, місцевий суд належним чином проаналізував і оцінив показання потерпілого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , а також обґрунтовано послався на дані, що містяться у: рапорті помічника чергового Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області, заяві потерпілого
від 22 вересня 2020 року про факт нанесення йому тілесних ушкоджень
ОСОБА_5 , рапорті інспектора чергового Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області, висновку експерта № 10 від 12 квітня 2021 року, протоколах проведення слідчих експериментів від 18 лютого 2021 року за участю потерпілого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , також дані інших письмових доказів, яким надана належна правова оцінка в їх сукупності.
Як убачається з вироку суду першої інстанції, суд вказав на те, що показання потерпілого узгоджуються із висновком судово-медичної експертизи щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень, їх локалізації, які могли бути спричинені за обставин, на які вказав потерпілий при проведенні слідчого експерименту, та є правдивими.
Крім того, як зазначив суд, показання потерпілого ОСОБА_6 про факт спричинення йому тілесних ушкоджень саме обвинуваченим ОСОБА_5 об'єктивно підтверджуються показаннями свідків сторони обвинувачення: ОСОБА_12 ,
ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та слідчими експериментами за участю потерпілого та свідків, а тому суд вважав їх достовірними та поклав в основу вироку.
При цьому суд, проаналізувавши показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 про те, що обвинувачений не наносив удари потерпілому, дійшов висновку, що вони є недостовірними, оскільки спростовуються висновком судово-медичної експертизи № 10 від 12 квітня 2021 року; до того ж вважав їх такими, що суттєво
не впливають та не спростовують остаточні висновки суду про доведеність висунутого обвинувачення.
Невизнання ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення суд вважав засобом захисту з метою уникнути відповідальності або пом'якшити свою участь за його вчинення та надав критичну оцінку показанням обвинуваченого у судовому засіданні, оскільки вони спростовуються сукупністю доказів, досліджених судом.
Крім того, суд першої інстанції, спростовуючи доводи сторони захисту у тій частині,
що обвинувачений діяв в межах крайньої необхідності, що відповідно до положень ч. 3
ст. 39 КК, виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду, наголосив на тому,
що за встановлених під час судового розгляду обставин та як підтверджено матеріалами кримінального провадження, жодної із визначених законодавцем умов, за яких крайня необхідність є правомірною, під час вчинення протиправних дій ОСОБА_5
не існувало.
Також суд зазначив, що не заслуговують на увагу доводи сторони захисту і стосовно того,
що протоколи проведення слідчих експериментів за участю свідків є недопустимими, так як місце події змінено, оскільки вказані докази отримані в порядку, передбаченому ст. 240 КПК.
Згідно з положеннями ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності,
а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку, на підставі чого дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК.
Апеляційний суд, переглянувши вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5
за апеляційною скаргою його захисника, доводи якої є аналогічними доводам поданої захисником касаційної скарги, ствердив про правильність прийнятого рішення та обґрунтовано залишив вказаний вирок без змін, зазначивши в ухвалі підстави ухваленого такого судового рішення.
Так, суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновками місцевого суду, в ухвалі зазначив, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується сукупністю зібраних
у кримінальному провадженні та досліджених у судовому засіданні доказів, які суд оцінив у сукупності з іншими доказами і на підставі яких прийняв законне та обґрунтоване рішення.
При цьому колегія суддів погодилась з висновком суду місцевого суду
щодо недостовірності показань свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7
про те, що обвинувачений не наносив ударів потерпілому, оскільки вони спростовуються висновком судово-медичної експертизи № 10 від 12 квітня 2021 року.
Доводи сторони захисту про неврахування місцевим судом висновку експерта № 567
від 05 листопада 2020 року щодо наявності у ОСОБА_5 тілесних ушкоджень,
які за часом відповідають даті події - 22 вересня 2020 року, суд визнав непереконливими, оскільки вони не спростовують факт отримання тілесних ушкоджень потерпілим, а відтак не впливають на фактичні обставини кримінального правопорушення стосовно
ОСОБА_6 .
До того ж, як зазначив апеляційний суд, вищевказаний висновок був досліджений судом першої інстанції. Ним підтверджується те, що між обвинуваченим та потерпілим дійсно відбулася конфліктна ситуація, під час якої вони завдавали удари один одному. При цьому суд вказав на те, що ОСОБА_6 не заперечував той факт, що, обороняючись від ударів обвинуваченого, міг ненавмисно нанести тілесні ушкодження ОСОБА_5 . Крім того, як видно з ухвали, суд зазначив і про те, що в провадженні ВД ЧРУП ГУНП в Чернігівській області перебуває кримінальне провадження № 12020275010001250, внесене до ЄРДР
23 вересня 2020 року за заявою ОСОБА_5 по факту спричинення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , досудове розслідування у якому триває.
Як убачається з оскарженої ухвали, спростував апеляційний суд твердження сторони захисту і про те, що обвинувачений діяв у стані крайньої необхідності, зазначивши
із наведенням відповідного обґрунтування, що вони не ґрунтуються на матеріалах провадження та вимогах закону, а є лише обраною лінією захисту від пред'явленого обвинувачення.
Слушно ствердив апеляційний суд і про необґрунтованість посилань захисника на те,
що протоколи слідчих експериментів з участю потерпілого та свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 не можуть бути покладені у вину ОСОБА_5 , оскільки обстановка під час проведення цих слідчих дій не відповідала обстановці місця події, оскільки вказані докази отримані в порядку, передбаченому ст. 240 КПК, їх результати містяться в протоколах та продубльовано на оптичних носіях.
Крім того, як вказав суд в ухвалі, свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , будучи допитаними в суді першої інстанції, зазначили, що дерево, яке росте поруч з під'їздом, жодним чином не заважало їм бачити місце події. Наведене також підтвердив і свідок ОСОБА_8 у суді першої інстанції.
Таким чином, постановлена у кримінальному провадженні ухвала є належно вмотивованою та обґрунтованою, її зміст відповідає вимогам ст. 419 КПК, у ній наведено мотиви, з яких виходив суд, та положення закону, якими він керувався під час її постановлення.
З огляду на наведене підстави для скасування оскарженої ухвали відсутні.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування оскарженого судового рішення, Судом не встановлено.
Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданої копії судового рішення убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене, Суд вважає, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК
у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити захиснику ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 18 травня 2023 року щодо засудженого ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3