Справа № 161/17404/22
Провадження № 2/161/3169/23
(заочне)
23 серпня 2023 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого судді Івасюти Л.В.
за участю секретаря судового засідання Вольської А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування фактичних витрат в порядку регресу,-
Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом.
Позов обґрунтовує тим, що 23.04.2014 між відповідачем та ПАТ «Державний ощадний банк України» було укладено договір про споживчий кредит № 13021, відповідно до якого банк надав ОСОБА_2 кредит в сумі 40600,00 грн. зі щомісячною сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17,99 % річних з кінцевим строком повернення до 22.04.2022.
Відповідно до договору добровільного страхування кредитів № 18.215040.1601-0286 від 01.12.2017, укладеного між АТ «Ощадбанк» та ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ», останнє приймає на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку передбаченого умовами договору страхування, виплатити АТ «Ощадбанк» страхове відшкодування. Страховим випадком за договором страхування є факт первинного (першого у часі) виникнення збитків у страхувальника АТ «Ощадбанк» внаслідок невиконання/часткового невиконання позичальниками понад 60 календарних днів своїх зобов'язань з поверненням суми кредиту (або його частини) та/або сплати процентів за користуванням кредитом в строк та на умовах, що передбачені кредитним договором, з будь-яких причин.
З 28.11.2019 відповідач не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого в нього виникла заборгованість: по тілу кредиту - в сумі 20438,28 грн., проценти за користування кредитом в сумі - 1215,88 грн., всього - 21654,16 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань, настав страховий випадок. За результатом розгляду заяви про настання страхового випадку, яку отримано від АТ «Ощадбанк», ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» складеного страховий акт та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування. Платіжним дорученням № 2820 від 25.02.2020 ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» виплатило АТ «Ощадбанк» страхове відшкодування по зобов'язанням відповідача в сумі 21654,16 грн.
20.05.2021 між ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» та ФОП « ОСОБА_1 було укладено договір № 01-05 про відступлення права вимоги (цесії). Таким чином у позивача виникло право вимоги до відповідача.
Посилаючись на викладене, позивач просить суд, стягнути з відповідача в її користь 21654,16 грн. фактичних витрат в порядку регресу та понесені у справі судові витрати.
Ухвалою судді від 22.12.2022 відкрито провадження у справі.
30.05.2023 ухвалено заочне рішення у справі, яким задоволено позов ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , стягнуто з останнього суму фактичних витрат в порядку регресу в розмірі 21654,16 грн., витрати понесені у зв'язку зі сплатою судового збору в сумі 992,40 грн. та 7920,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу.
22.06.2023 відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення.
Оскільки на час розгляду справи, суду не було відомо, що відповідач ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи та відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільняється від його сплати, заочне рішення суду від 30.05.2023 було скасовано.
Відзиву від відповідача до суду не надходило.
Сторони в судове засідання не з'явилися з невідомих суду причин, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися шляхом надсилання судової повістки, електронного листа та SMS-повідомлення. Клопотань про відкладення на адресу суду не надходило.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутності сторін.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За погодженням представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи та подані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, суд установив таке.
23.04.2014 між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 було укладено договір про споживчий кредит № 13021, відповідно до якого банк надав ОСОБА_2 кредит в сумі 40600,00 грн. зі щомісячною сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17,99 % річних з кінцевим строком повернення до 22.04.2022 (а.с.06-12).
Пунктом 7.1. цього договору визначено, що банк у встановленому законодавством та цим договором порядку, має право без згоди позичальника відступити своє право вимоги за цим договором будь-якій особі, у зв'язку з чим відбувається зміна сторони - кредитора за цим договором (а.с.11)
Договором добровільного страхування кредитів № 18.215040.1601-0286 від 01.12.2017, який укладено між АТ «Ощадбанк» та ТДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» у п. 2.1. визначено, що його предметом є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону та пов'язані зі збитками внаслідок неповернення/неповного повернення позичальниками кредитів та/або несплатою/неповною сплатою нарахованих за ними процентів, що передбачені кредитним договором (а.с 33-37).
Заявою від 03.02.2020 АТ «Державний ощадний банк України» повідомило ТДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» про настання страхового випадку, а саме про факт виникнення заборгованості по кредиту у ОСОБА_2 у сумі 21654,16 грн. з яких заборгованість по тілу кредиту - в сумі 20438,28 грн. та проценти за користування кредитом в сумі - 1215,88 грн. (а.с.38).
24.02.2020 ТДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» було складено страховий акт по даному факту (а.с.39)
Платіжним дорученням від 25.02.2020 за № 2820 ТДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» сплатила АТ «Ощадбанк» страхове відшкодування за кредитом ОСОБА_2 в сумі 21654,16 грн.
В подальшому, 20.05.2021 ТДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» уклало договір про відступлення права вимоги (цесії) з ФОП ОСОБА_1 за умовами якого, відбулося відступлення права вимоги за укладеними договорами страхування.
Як вбачається з Реєстру прав вимог, додатку №1 до цього договору, під № 132 міститься запис про перехід прав вимоги до ОСОБА_2 в сумі 21654,16 грн.
16.07.2021 представник позивача надіслав відповідачу претензію, з вимогою погасити суму боргу, однак така хоч і була отримана ним, проте задоволена не була.
Вирішуючи даний спір, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вказано у ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем коштів за кредитним договором, а також факт їх неповернення у відповідності до умов договору, що призвело до заборгованості в сумі 21654,16 грн. з яких заборгованість по тілу кредиту - в сумі 20438,28 грн. та проценти за користування кредитом в сумі - 1215,88 грн.
У п. 16 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування» передбачено, що видами добровільного страхування можуть бути зокрема страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту).
З матеріалів справи встановлено, що банк застрахував свої збитки у випадку неповернення чи неповного повернення позичальниками кредитів у ТДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» і остання здійснила виплату страхового відшкодування в сумі 21654,16 грн. як страховий платіж.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, право грошової вимоги до ОСОБА_2 у сумі 21654,16 грн. перейшло від АТ «Державний ощадний банк України» до ТДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.».
20.05.2021 ТДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» уклало договір про відступлення права вимоги (цесії) з ФОП ОСОБА_1 , де обумовлено перехід права грошової вимоги до ОСОБА_2 у сумі 21654,16 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, у відповідності до вимог закону до ФОП ОСОБА_1 перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_2 у сумі 21654,16 грн. і як встановлено судом, така грошова вимога погашена не була.
Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 6 ст.141 ЦПК України встановлено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю;
Із довідки серія 12 ААГ № 050657 до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи (а.с. 104).
Відтак, оскільки відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи, судовий збір, слід повернути позивачу з Державного бюджету України.
Також, позивачем заявлено вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7920,00 грн.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: договір № 5 про надання професійної правничої допомоги від 20.05.2021, акт № 19/01-Б (розрахунок) приймання-передачі послуг професійної правничої допомоги від 11.01.2022 на суму 7920,00 грн., платіжне доручення № 469 від 13.01.2022 на суму 7920,00 грн., яке підтверджує отримання адвокатом оплати за наданні ним послуги.
На підставі наведеного, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, час затрачений на їх виконання, а також складність даної справи, з відповідача на користь позивача, слід стягнути 7920,00 грн. судових витрат пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги, саме такий розмір на думку суду буде співрозмірним та достатнім.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 81, 89, 137, 141, 200, 206, 247, 263-265, 280, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 512, 514, 610, 1054 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму фактичних витрат в порядку регресу в розмірі 21654 (двадцять одна тисяча шістсот п'ятдесят чотири) гривні 16 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 7920 (сім тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
Повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 з Державного бюджету України сплачений згідно платіжного доручення № 592 від 06 жовтня 2022 року, судовий збір в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 );
Відповідач: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 ).
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Л.В. Івасюта