про залишення апеляційної скарги без руху
28 серпня 2023 року м. Харків Справа № 905/1775/21
Східний апеляційний господарський суд у складі судді-доповідача Крестьянінова О.О.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. №1744Д) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.01.2023 року у справі №905/1775/21
за заявою ОСОБА_1 , м. Волноваха
про неплатоспроможність
До Господарського суду Донецької області 16.09.2021 надійшла заява ОСОБА_1 б/н від 08.09.2021 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.11.2021 року відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Біленко Романа Івановича (свідоцтво №461 від 07.03.2013р.; адреса: 02002, м. Київ, а/с 36; РНОКПП НОМЕР_1 ); встановлено дату попереднього засідання суду на 25.01.2022 року.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.01.2023 року на підставі п. 8 ч. 1 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства закрито провадження у справі №905/1775/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ), припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, припинено повноваження керуючої реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) арбітражного керуючого Біленко Романа Івановича (свідоцтво №461 від 07.03.2013р.; адреса: 02002, м. Київ, а/с 36; РНОКПП НОМЕР_1 ).
23.08.2023 через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 адвокат Овчаренко І.А. від її імені звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.01.2023 року у справі №905/1775/21 та направити справу для подальшого розгляду до Господарського суду Донецької області.
Крім того, заявник просить поновити ОСОБА_1 пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Донецької області від 24.01.2023 року у справі №905/1775/21, та звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.01.2023 року у справі №905/1775/21.
Розглянувши апеляційну скаргу та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України виходячи з такого.
1. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Згідно зі ст. 259 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сторони у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут); кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Судом встановлено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 було додано конкретизований список кредиторів, перед якими вона визнає заборгованість, до якого включено: ТОВ «Споживчий Центр», ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС», ТОВ «КФ.ЮА», ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА», ТОВ «БІЗПОЗИКА», ТОВ «ФІНФОРС», ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НОВІ КРЕДИТИ», ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ», ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС», ТОВ «ФІНТАРГЕНТ», ТОВ «ФК «ВОЛЛЄТ», ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС», ТОВ «ІННОВАЦІЯ КОМПАНІ», ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група», ТОВ «ВЕЛЛФІН», ТОВ «Глобал Кредит», ТОВ «ІНФІНАНС», ТОВ «ЗАЙМЕР», ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ», ТОВ « 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», ТОВ «ІНСТАФІНАНС», ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ», ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», ТОВ «Авентус Україна», АТ «ОКСІ БАНК», ТОВ «ФЛЕКСІБЛ ФАЙНЕНШЛ СОЛЮШНЗ», ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».
Проте, до апеляційної скарги заявником не надано доказів надіслання її копії і доданих до неї документів визнаним боржником кредиторам.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявником апеляційної скарги не було виконано вимоги п. 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України.
2. Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставка судового збору з апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пп. 7 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Втім, згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи, що апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.01.2023 у справі №905/1775/21 подана в електронній формі через систему «Електронний суд» заявнику належало сплатити 2147,2 грн (2684,00 грн. * 0,8).
Проте, матеріали апеляційної скарги не містять доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Водночас, заявник звернувся з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, в обґрунтування якого посилається на те, що станом на день подання апеляційної скарги ОСОБА_1 мешкає у м. Волноваха, яке з березня 2022 року тимчасово перебуває під окупацією російської федерації, і на тимчасово окупованій території відсутня можливість здійснювати будь-які оплати банківськими та електронними картками українських банків, внаслідок чого у неї з об'єктивних причин відсутня можливість оплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.
Розглянувши клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.
Так, з аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених статтею 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Положення статей ГПК України та Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища
Відтак, особа, яка заявляє відповідне клопотання, зокрема, про звільнення від сплати судового збору, повинна навести докази того, що її майновий стан об'єктивно перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Проте, до апеляційної скарги заявником не надано доказів, які б містили інформацію про отриманий боржником дохід за попередній календарний рік або про те, що заявник належить до осіб, що мають певний соціальний статус.
Таким чином, звертаючись з клопотанням про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 належним чином не обґрунтовано та не підтверджено відповідними доказами наявність підстав для його задоволення, оскільки саме по собі посилання скаржника на перебування на тимчасово окупованій території та відсутність можливості здійснювати оплати банківськими та електронними картками українських банків не є підставою для звільнення від сплати судового збору у відповідності до ст. 8 Закону України "Про судовий збір".
Східний апеляційний господарський суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Отже, з огляду на відсутність обставин, передбачених ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявником апеляційної скарги не було виконано вимоги п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України.
3. Згідно положень ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Розглянувши клопотання про поновлення строку для подання апеляційної скарги, суд зазначає, що лише сам факт його подання не передбачає обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк, оскільки в кожному випадку суд має визначити, з якої причини такий строк було пропущено заявником, та чи підлягає він відновленню; у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин справи оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та докази, що підтверджують доводи заявника, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Суд у кожному випадку, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.01.2023 подана лише 23.08.2023, тобто з пропуском відповідного строку.
Звертаючись з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Донецької області від 24.01.2023, заявник посилається на те, що ОСОБА_1 її копію не отримувала та не знала про її існування. У зв'язку з повномасштабним вторгненням росії на територію України, та, зокрема, окупацією міста Волноваха, ОСОБА_1 тривалий час не мала можливості контактувати з адвокатом Овчаренком Ігорем Андрійовичем, який є представником її інтересів у даній справі, і через відсутність комунікації адвокат Овчаренко І.А. в 2022 році припинив вчинення будь-яких дій щодо представлення інтересів ОСОБА_1 у даній справі.
15.08.2023 року ОСОБА_1 вийшла на зв'язок із адвокатом Овчаренком Ігорем Андрійовичем та дізналась про винесення оскаржуваної Ухвали Господарського суду Донецької області від 24.01.2023 року у справі №905/1775/21 та отримала роздруківку зазначеної Ухвали з Єдиного державного реєстру судових рішень. До цього моменту ОСОБА_1 оскаржувану Ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.01.2023 року у справі №905/1775/21 не отримувала та не знала про її існування. Зазначені вище обставини, на думку заявника, є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження Ухвали Господарського суду Донецької області від 24.01.2023 року у справі №905/1775/21.
Проте, як вбачається з довідки про доставку електронного листа Овчаренко Ігор Андрійович отримав оскаржуваний процесуальний документ в електронному кабінеті 30.01.2023 о 17:36. Таким чином, строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Донецької області від 24.01.2023 сплинув 10.02.2023.
При цьому, заявником апеляційної скарги не було обґрунтовано підстави які перешкоджали, унеможливили або ускладнили своєчасне звернення до суду з апеляційною скаргою у визначений законом строк.
Зокрема, заявником не зазначено, яким саме чином такі загальновідомі обставини, як повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України (яке розпочалося ще 24.02.2022, тобто майже за одинадцять місяців до прийняття оскаржуваної ухвали) та окупація міста Волноваха вплинули на можливість своєчасного оскарження ухвали суду від 24.01.2023 протягом семи місяців.
При цьому, заявник апеляційної скарги зазначає про перебування ОСОБА_1 у місті Волноваха.
Проте, заявником не підтверджено жодними доказами: обставини можливого перебування ОСОБА_1 на тимчасово окупованій та непідконтрольній Україні території; що вона не здійснювала тимчасове внутрішнє переміщення на території України або за її межі; відсутність до 15.08.2023 комунікацій з судом та адвокатом; те, що такі комунікації з останнім дійсно відбулися лише з 15.08.2023 та за яких обставин; а також, що вказані обставини об'єктивно перешкоджали як ОСОБА_1 , так і її представнику Овчаренко І.А. своєчасно вчинити відповідні процесуальні дії.
Окрім того, вказана ухвала була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 31.01.2023. Таким чином, ОСОБА_1 могла дізнатися про зміст оскаржуваної ухвали не тільки від адвоката 15.08.2023, а й набагато раніше самостійно з загальнодоступного джерела.
З огляду на викладене, а також на істотність періоду пропуску строку, суд не може вважати наведені в клопотанні заявника про поновлення строку для подання апеляційної скарги обставини поважними, а його доводи достатньо обґрунтованими.
4. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень.
За положеннями статті 60 ГПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або у визначених законом випадках іншою особою. Повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
До апеляційної скарги були надані копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №878 від 30.03.1999 та посвідчення адвоката України на ім'я Очаренка Ігора Андрійовича , а також документ, сформований в системі «Електронний суд» 22.10.2021, з назвою «Ордер на надання правничої (правової) допомоги», який містить інформацію, про те, що « ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_2 ). На підставі ордеру №ХВ00024 від 2021-10-22р., виданого на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №0030ХК від 2021-10-22р. у судах. Адвокатом ОВЧАРЕНКО ІГОР АНДРІЙОВИЧ (РНОКПП- НОМЕР_3 ). Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №878 від 1999-03-30 00:00:00р. видане Харківська обласна КДКА на підставі рішення №24 від 1999-03-29 00:00:00 виданий: Адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально: Харківська область, М.ХАРКІВ. Ордер дійсний до моменту його скасування».
Проте, ні оригінал, ні копія самого ордеру на надання правничої (правової) допомоги заявником надані не були.
При цьому, за відсутності на час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції матеріалів справи, суд позбавлений можливості перевірити обставини наявності/відсутності в ній доказів повноважень адвоката Овчаренка І.А. на право представляти інтереси ОСОБА_1 у Східному апеляційному господарському суді.
Відповідно до ч. 2 ст. 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Статтею 174 ГПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст. 174, 234, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху.
2. Встановити ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом надання їй можливості звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строків на апеляційне оскарження, вказавши інші підстави для поновлення строку; а також надання доказів: сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі (2147,2 грн за реквізитами до Східного апеляційного господарського суду); надіслання всім учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення; повноважень адвоката Овчаренка І.А. на право представляти інтереси ОСОБА_1 у Східному апеляційному господарському суді.
3. Наслідки не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, передбачені статтями 174, 260, 261 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя О.О. Крестьянінов