Справа № 513/992/23
Провадження № 3/513/801/23
Саратський районний суд Одеської області
28 серпня 2023 року суддя Саратського районного суду Одеської області Миргород В.С., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Київської області, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює ТОВ «Транскомгруп» - водій, ідентифікаційний номер не надано,
25 червня 2023 року, о 08-00 годині, ОСОБА_1 , на автодорозі Одеса-Рені М-15 113+800 м, Білгород-Дністровського району Одеської області, керуючи автомобілем DAF XF 460 FT, державний номерний знак НОМЕР_1 з причепом ALI RIZA USTA TANKER AI9388XF, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв зіткнення з автомобілем DAF XF510 FT, державний номерний знак НОМЕР_2 з причепом ALI RIZA USTA TANKER ВН9388XG, який рухався попереду. При ДТП автомобілі та причеп отримали механічні ушкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про необхідність явки до суду повідомлявся шляхом відправлення відповідного повідомлення в додаток «Viber», яке ним отримано. Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення є його особистий підпис, про те що він ознайомлений про місце та час розгляду справи. Його захисник адвокат Майко М.В. надала до суду клопотання про розгляд справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника. Також в клопотання вказано, що ОСОБА_1 вину визнає повністю.
Враховуючи наведені положення, той факт, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про день, місце та час розгляду справи, суд розглядає справу у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП - неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не перешкоджає розгляду справи за суттю у його відсутність.
В порядку статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган який розглядає справу про адміністративне правопорушення, вирішує також питання, чи правильно складено протокол про адміністративне правопорушення і виходячи з цього, не вправі вийти за межі протоколу.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у сукупності, приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Так, відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 254 КУпАП передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол. За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку.
Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Кодексом України про адміністративне правопорушення передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На підставі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.4 ПДР України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
У п. 1.10 ПДР України зазначено, що дорожньо-транспортна пригода (ДТП) подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Відповідно до ст. 124 КУпАП ознаками вказаного адміністративного правопорушення є порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тобто данні наслідки повинні знаходиться у причинному зв'язку з правопорушенням.
Оскільки зазначена норма матеріального закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, то у протоколі є необхідним посилання на порушення водієм вимог конкретного пункту ПДР, у даному випадку на п.12.1 цих Правил.
Зокрема, пункт 12.1 Правил вказує, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Порядок збору та процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених законом. При цьому необхідно враховувати, що у даній справі протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 505771 від 08.04.2023 є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху на всій території України (ст.ст. 254, 255 КУпАП), тому є не тільки обов'язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів).
Крім того, у відповідності до Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суд повинен визначити чи порушила особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вимоги Правил дорожнього руху і чи стало це порушення причиною ДТП.
Таким чином, умовою настання відповідальності за ст. 124 КУпАП є «загибель або поранення людей чи пошкодження транспортних засобів», тобто порушення повинно бути настільки істотним, щоб наслідком його стало пошкодження як мінімум двох автомобілів, а не одного чи загибель або поранення людей.
Проте, оскільки об'єктивна сторона даного правопорушення передбачає обов'язкове спричинення пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, то додатковим обов'язковим об'єктом даного виду правопорушення є також суспільні відносини у сфері власності. Таким чином, особа несе відповідальність за ст. 124 КУпАП не просто за будь-яке порушення Правил дорожнього руху, а лише коли таке порушення посягнуло на суспільні відносини у сфері власності.
При ухвалені постанови, суд бере до уваги п.26 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».
Суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП може бути будь-яка особа, яка безпосередньо бере участь у процесі руху на дорозі, як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення «Правил дорожнього руху» України..
В своєму рішенні від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі».
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 № 11 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 КУпАП, передбачено, що згідно зі ст. 245 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом, зокрема щодо з'ясування обставин дорожньо-транспортної пригоди, перевірки пояснень учасників дорожньо-транспортної пригоди, свідків події, працівника ДАЇ, який склав протокол та надання їм відповідної оцінки, надання аналізу доказам, що містяться в матеріалах справи, в тому числі протоколу та схеми дорожньо-транспортної пригоди, що вплинуло на правильність прийнятого рішення.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що ОСОБА_1 своїми діями порушив п. 12.1 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами: протоколом про адміністративне правопорушення, який є документом, що офіційно засвідчує факт вчинення неправомірних дій і є одним із джерел доказів, схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, фототаблицею та письмовими поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки відділення поліції №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, згідно облікових даних адміністративної практики (АІПС «НАІС», «Армор» тощо), ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.ст.124, 130 КУпАП впродовж календарного року не притягувався та має посвідчення водія серії НОМЕР_3 , яке згідно протоколу у нього не вилучалось.
При накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його провини, майнове становище та обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Обставин, які відповідно до ст. ст. 34, 35 КУпАП пом'якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Беручи до уваги обставини ДТП та наслідки, які були спричинені внаслідок порушення п. 12.1 Правил дорожнього руху України, суд вважає, що необхідним і достатнім стягненням для правопорушника є накладення стягнення у виді штрафу.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір, у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 536, 80 гривень.
Керуючись ст. ст. 40-1, 124, 283, 284 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок. Судовий збір перераховувати на рахунку № UA908999980313111256000026001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), отримувач коштів - ГУК у м. Києві (м. Київ) 22030106, призначення платежу стягнення судового збору на користь держави.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці з дня набрання нею законної сили.
Суддя В. С. Миргород