Постанова
Іменем України
25 серпня 2023 року
м. Харків
справа № 953//1249/23
провадження № 22-ц/818/1288/23
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Тичкової О.Ю., Мальованого Ю.М.
учасники справи:
заявник: ОСОБА_1 ,
боржник: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу на її користь з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2023 року,
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення на її користь з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягувати від дня пред'явлення заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про видачу судового наказу.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки вказаним судовим рішенням порушено інтереси неповнолітньої дитини, а саме ч. 1 ст. 180 СК України, оскільки батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством не передбачено видачу судового наказу про стягнення аліментів у частці від доходу, але не менше 50 відсотків від встановленого Законом прожиткового мінімуму, як про це просить заявник, отже відповідно до п.3 ч.1ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
Але погодитись із такими висновками в повній мірі не можливо з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 просила видати судовий наказ та стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
За положеннями ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно зі ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 1 ст.161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
При цьому, як передбачено вимогами ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Тобто, незалежно від способу стягнення аліментів (у частці від заробітку (доходу) платника аліментів або у твердій грошовій сумі), розмір присуджених до сплати аліментів не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як вбачається зі змісту заяви про видачу судового наказу, заявник просив суд стягнути з боржника аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, що, у свою чергу, відповідає вимогам п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України.
Водночас, зазначення у прохальній частині заяви про мінімальний розмір таких аліментів не може бути підставою для відмови у видачі судового наказу, адже, як вже зазначалося вище, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину встановлений вимогами ч. 2 ст. 182 СК України.
Отже, вказане положення ч. 2 ст. 182 СК України є безспірною, встановленою державою правовою гарантією для неповнолітніх осіб, права яких не можуть бути обмежені внаслідок застосування того чи іншого виду судового провадження при вирішенні питання їх належного матеріального утримання. Мінімальне матеріальне забезпечення неповнолітніх дітей у вказаному розмірі є законним обов'язком боржника.
Розмір аліментів встановлений матеріальним законом - СК України. ЦПК України визначено процесуальний порядок розгляду цивільних справ, та процесуальний закон не змінює мінімального розміру аліментів, визначеного СК України.
Таким чином, викладення в прохальній частині заяви про видачу судового наказу застереження про стягнення аліментів на дитину у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше визначеного законом розміру, жодним чином не вилинуло на можливість видачі судового наказу. Тому, апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу скасувати на направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2023 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - О.Ю. Тичкова
Ю.М. Мальований