24 серпня 2023 року
м. Рівне
Справа № 569/11167/22
Провадження № 22-ц/4815/782/23
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого судді: Боймиструка С.В.,
суддів: Хилевич С.В., Шимків С.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 квітня 2023 року у справі за позовом ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг,
В серпні 2022 року представник позивача ФОП ОСОБА_2 ОСОБА_3 звернулась до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20 жовтня 2021 року між ФОП ОСОБА_2 (виконавець, Агентство нерухомості) та ОСОБА_1 (замовник) було укладено Договір про надання послуг.
ФОП ОСОБА_2 послуги були надані, зокрема, запропонована квартира АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 набула у власність вказану квартиру проте не оплатила вартості наданих послуг, що є підставою для звернення до суду за захистом порушених прав.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 квітня 2023 року позов ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг - задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість за договором про надання послуг від 20 жовтня 2021 року в сумі 78 110 гривень 52 копійки, яка складається з основного боргу у розмірі 21 941,16 гривень та пені у розмірі 56 169,36 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 5942,40 гривень судових витрат по справі, що складаються із 992,40 гривень судового збору та 4950,00 витрат на професійну правничу допомогу.
Вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі стверджує, що позивач взяті на себе зобов'язання за даним договором в повному обсязі не виконав, обмежившись показом п'яти об'єктів протягом 20-22 жовтня 2021 року (з розрахунку від 5 до 10 хвилин на квартиру). Після чого позивач самоусунувся від виконання зобов'язань за вказаним договором.
Така поведінка позивача спонукала чоловіка відповідачки укласти 23.11.2021 року договір про надання послуг з ТОВ "Корпорація ІГ". При цьому звертає увагу, що договір від 20.10.2021 року не є ексклюзивним, що надавало право і відповідачці на укладення аналогічних договорів з іншими надавачами послуг.
Після чого дійсно, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 була придбана квартира АДРЕСА_1 .
Однак, вказана квартира була придбана в результаті надання рієлторських послуг Товариства з обмеженою відповідальність "Корпорація ІГ". Представники якої показували вказану квартиру, перевіряли її документацію, вели перемовини з продавцями щодо ціни ту були присутні під час укладення договору купівлі-продажу, що в свою чергу підтверджується актом здачі-прийняття наданих послуг та актом запропонованих об'єктів нерухомого майна.
Позивач в повному обсязі послуги не надав, що підтверджується відсутністю акта приймання - передачі наданих за договором послуг, який передбачений пунктом 3.7 Договору.
Стверджує, що кінцевою метою договору про надання послуг від 20 жовтня 2021 року укладеного між сторонами є придбання Клієнтом у власність об'єкта нерухомого майна, але будь-якого причинно-наслідкового зв'язку з діями Позивача чи Відповідача та придбанням у власність вказаної квартири чоловіком Відповідачки немає, оскільки квартира була придбана внаслідок надання відповідних послуг чоловіку Відповідачки іншим Агентством.
Вважає, що умови Договору щодо безумовного обов'язку Клієнта здійснити оплату послуг Агентства, незалежно від кінцевого результату наданих послуг саме Клієнту та внаслідок дій необмеженого кола осіб щодо придбання одного з Об'єктів, продемонстрованих Клієнту, без встановлення зв'язку таких дій з діями самого Агентства та Клієнта є несправедливими для замовника.
Враховуючи викладене просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволенні позову.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 20 жовтня 2021 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Виконавець, Агентство нерухомості) та ОСОБА_1 (Замовник) було укладено Договір про надання послуг (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. даного Договору Замовник доручає, а Агентство нерухомості зобов'язується надати консультаційно-посередницькі послуги з пошуку об'єкта нерухомого майна з метою подальшого його придбання Замовником у відповідності до замовлення, визначеного у п. 2.1 цього Договору (далі - Об'єкт), а також сприяти Замовнику в здійсненні огляду Об'єкта та укладенні з Продавцями Об'єкта правочину щодо набуття у власність такого Об'єкта, а Замовник зобов'язується оплатити надані Агентством нерухомості послуги у строк та на умовах, передбачених цим Договором.
Як вбачається із змісту Розділу 2 Договору, Замовник мав намір придбати однокімнатну квартиру, орієнтовною площею 35 кв.м., розташовану у АДРЕСА_2 , орієнтовною вартістю 27000 доларів США.
Згідно з п. 3.1. Договору Замовник зобов'язаний оглянути запропонований Агентством об'єкт нерухомості у визначений Сторонами час та за результатами огляду підписувати Акт огляду Об'єкта нерухомого майна.
Як встановлено із копії акту огляду об'єкта нерухомого майна Замовником ОСОБА_1 за період з 20 жовтня 2021 року по 21 жовтня 2021 року оглянуто із представником Агентства нерухомості 5 квартир. Квартиру АДРЕСА_1 відповідач оглянула двічі: 21.10.2021 року о 17:50 год. та 22.10.2021 року о 18.50 год., що також зазначено в Акті огляду об'єкта нерухомого майна Замовником.
Як встановлено із копії договору купівлі-продажу від 25.11.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Червук О.В., зареєстрованого в реєстрі за №1060 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 продали, а ОСОБА_1 та ОСОБА_4 придбали по частці у праві власності кожен квартиру АДРЕСА_1 .
26 листопада 2021 року ОСОБА_1 отримала в дар частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 за Договором дарування від 26.11.2021 року, що посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Коломис О.В. та зареєстрований в реєстрі за номером 2033.
Таким чином, в результаті укладення зазначених договорів ОСОБА_1 стала одноосібним власником квартири АДРЕСА_1 .
Зазначене підтверджується копією Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №286972817 від 26.11.2021 року.
Пунктом 6.2 Договору визначено, що Замовник визнає, що будь-який правочин щодо Об'єкта нерухомості буде вважатися укладений за сприяння Агентства нерухомості, якщо він укладений з Продавцем, запропонованим Агентством нерухомості. Положення даного пункту розповсюджуються і на випадки, коли право власності на об'єкт нерухомості, який запропонований Агентством нерухомості набуто особою/особами пов'язаними родинними (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брати та сестри, дід, баба, онуки, правнуки, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха) діловими або дружніми відносинами з особою Замовника.
Відповідно до п.3, 4 Договору замовник зобов'язується оплатити Агентству нерухомості вартість наданих послуг. Положеннями п. 5.1. Договору про надання послуг передбачено, що Сторони дійшли згоди, що вартість послуг (винагорода) Агентства нерухомості сплачується в національній валюті - гривні, в розмірі, що на момент здійснення оплати дорівнює сумі, що еквівалентна 600 доларів США.
Пунктом 5.2. Договору встановлено, що Замовник сплачує Агентству нерухомості вартість послуг визначену в п. 5.1. цього Договору у день досягнення згоди щодо відчуження Об'єкта Замовникові Продавцем, який запропонований Агентством нерухомості. Днем досягнення згоди між Продавцем та Покупцем (Замовником) є день укладення правочину, який свідчить про намір придбати Об'єкт (договір про наміри, попередній договір купівлі-продажу, договір про завдаток, видача продавцем покупцю доручення, видача розписки про отримання авансу чи завдатку, тощо), або безпосереднє укладення правочину щодо набуття у власність Об'єкта Замовником або особами, визначеними в п. 6.2. цього Договору.
Відповідно до п. 5.3. Договору про надання послуг в тому випадку, коли Виконавець належним чином виконав свої зобов'язання за даним Договором і Замовником укладено будь-який правочин, визначений п. 5.2 Договору, щодо Об'єкта запропонованого Виконавцем і при цьому Замовник ухиляється від підписання акту прийому-передачі наданих послуг послуги вважаються наданими в повному обсязі, а винагорода в сумі, визначеній в п. 5.1 даного Договору, підлягає сплаті Виконавцю в розмірі та строк, визначений цим Договором.
Відповідно до ст. 525, ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ст. 546 Цивільного Кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до ч.1 ст. ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 березня 2021 року у справі № 904/2073/19 вказано, що на кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов'язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».
Факт укладення договору не заперечується сторонами. Отже, при укладенні договору ОСОБА_1 вільно та свідомо погодилася дотримуватись усіх зазначених в ньому умов.
Відповідно до п. 1.1. Договору Замовник доручає, а Агентство нерухомості зобов'язується надати консультаційно-посередницькі послуги 3 пошуку об'єкта нерухомого майна з метою подальшого його придбання Замовником у відповідності до замовлення, визначеного у п. 2.1 цього Договору (далі - Об'єкт), а також сприяти Замовнику в здійсненні огляду Об'єкта та укладенні з Продавцями Об'єкта правочину щодо набуття у власність такого об'єкта, а Замовник зобов'язується оплатити надані Агентством нерухомості послуги у строк та на умовах, передбачених цим Договором.
У розділі 2 Договору про надання послуг від 20.10.2021 року визначені орієнтовні характеристики об'єкта нерухомого майна, який мав намір придбати Замовник. Як вбачається із змісту Розділу 2 Договору, Замовник мав намір придбати однокімнатну квартиру орієнтовною площею 35 кв.м., розташовану у мікрорайоні Північний у м. Рівне.
Отже, предметом Договору про надання послуг є пошук об'єкта нерухомості з метою його подальшого придбання Замовником.
Пунктом 6.2 Договору визначено, що Замовник визнає, що будь-який правочин щодо об'єкта нерухомості буде вважатися укладений за сприяння Агентства нерухомості, якщо він укладений з Продавцем, запропонованим Агентством нерухомості.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 на виконання умов договору надав послуги, які полягали в підборі об'єкта нерухомості та його демонстрації покупцям.
Квартира, яка надалі була набута відповідачкою була продемонстрована позивачем двічі 21.10 та 22.10., тобто до того як за доводами відповідачки цю ж квартиру запропонувало ТОВ "Корпорація ІГ". Вказане підтверджується Актом огляду об'єкта нерухомості(а.с. 9).
Тому відсутні підстави стверджувати, що позивачем не були у повному обсязі надані послуги обумовлені договором.
Крім того, місцевим судом належним чином досліджені докази та надано правильну і повну оцінку доводам сторони відповідача стосовно договірних відносин між чоловіком відповідачки та ТОВ "Корпорація ІГ" й вірно зазначено про недоведеність того, що придбання квартири відбулось в результаті надання рієлторських послуг іншим агентством.
Слід додати, що доказів надання неякісного або ж неналежного надання послуг чи не отримання послуг за Договором також надано не було й питання про розірвання договору сторона не порушувала.
Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що відсутність акта приймання - передачі наданих за договором послуг вказує на неповне їх надання, оскільки пунктом 5.3 Договору передбачено, що в тому випадку, коли Виконавець належним чином виконав свої зобов'язання за Даним Договором і Замовником укладено будь-який правочин, визначений п. 5.2 Договору, щодо Об'єкта запропонованого Виконавцем і при цьому Замовник ухиляється від підписання акту прийому-передачі наданих послуг, послуги вважаються наданими в повному обсязі, а винагорода в сумі, визначеній п. 5.1 даного Договору, підлягає сплаті Виконавцю в розмірі та строк визначений цим Договором. Крім того п. 3.7 Договору визначає підписання Акту приймання-передачі обов'язком Замовника у разі укладення щодо набуття у власність запропонованого Агентством об'єкта нерухомості.
Оскільки у цій справі предметом спору є стягнення грошових коштів за договором про надання послуги, а не стягнення на користь замовника збитків внаслідок невиконання або неналежного виконання договору виконавцем, посилання на положення Закону України «Про захист прав споживачів» є помилковим.
При цьому Відповідач зустрічних вимог про визнання договору недійсним в цілому або в частині не заявляла.
Виходячи з викладеного колегія суддів приходить до висновку, що відповідачка була зобов'язана за умовами договору сплатити за надані послуги суму в гривні еквівалентну 600 доларів США, а у зв'язку з простроченням платежу сплатити передбачену умовами договору неустойку.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) вказано, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу. Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (див. постанову Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі № 902/538/18).
Таким чином, суд, оцінивши надані докази та обставини справи у їх сукупності, має право на власний розсуд зменшити розмір неустойки, в тому числі до її розумного розміру, з огляду на те, що наявність у кредитора (вкладника) можливості стягувати зі сторони, яка порушила зобов'язання, надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.Отже, застосовуючи положення частини третьої статті 551 ЦК України, суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням як правового призначення неустойки, так і принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності. (Висновок ВС у постанові від 22.02.2023 року по справі №757/1623/20-ц)
Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків (1), та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (2).
Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. (Верховний Суд у постанові від 26.09.2018 року по справі 752/15421/17)
Неустойка відповідно до пункту 7.1 Договору про надання послуг встановлена у розмірі один відсоток від несплаченої суми за кожний день прострочення.
Згідно проведеного позивачем розрахунку розмір пені становить 56169,36 гривень. Проведений позивачем розрахунок не спростований відповідачкою, проте розмір нарахованої пені значно перевищує основну суму боргу, що є підставою для його зменшення.
Крім того колегія суддів виходить з того, що про набуття відповідачкою права власності на запропоновану квартиру позивач дізнався 26.11.2021 року (а.с. 10), а з позовом звернувся 09.08.2022 року, чим штучно зумовив збільшення неустойкидо більш ніж подвійного розміру основної суми заборгованості.
За таких обставин колегія суддів вважає, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідачки слід зменшити до 1 000 гривень, що з урахуванням встановлених обставин відповідатиме принципам добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності.
Апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції були всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами проте не враховано наявну практику Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у справах про стягнення неустойки. Тому наявні підстави для зміни судового рішення, що полягає у зменшенні суми задоволених позовних вимог до 22941 гривні 16 копійок.
Керуючись ст. ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 квітня 2023 року в частині стягнення пені зменшити з 56169,36 до 1000 грн., а загальний розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 з 78110,52 грн. до 22941,16 грн..
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий Боймиструк С. В.
Судді: Хилевич С.В.
Шимків С.С.