Справа № 344/13724/22
Провадження № 22-ц/4808/905/23
Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.
Суддя-доповідач Фединяк В.Д.
24 серпня 2023 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач)
суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О.
секретаря Возняк В.Д.
з участю представника АТ«Державний ощадний банк України» адвоката Мірошнікова П.В.
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» адвоката Мірошнікова Петра Вікторовича на рішення Івано-Франківського міського суду від 23 травня 2023 року, ухвалене в складі судді Бородовського С.О. в м. Івано-Франківськ, у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди,
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі додаткового договору до договору №428217 від 11.07.2014р. про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки акціонерним товариством «Державний Ощадний Банк України», в особі банківської установи ТВБВ№ 10008/040 у м. Івано-Франківську позивачу був наданий споживчий кредит в сумі 10600.00 грн. Строк дії кредиту встановлено на період дії платіжної картки. 16 липня 2016 року, під час дії у державі особливого періоду, він призваний на військову службу за контрактом і є військовослужбовцем Управління державної охорони України по теперішній час. Військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. В серпні 2021 року позивачу стало відомо що за період з 01.08.2016р. по 04.08.2021 р. розмір нарахованих відсотків за користування кредитом за Договорам складає 9580,15 гривень. Згідно інформації з листів Філії від 22.09.2021р. №108.14- 07/11/467/4883/2021-08/с, від 01.11.2021р. №108.14-07/11/524/5480/2021-08/с, та від 05.01.2022р. №108.14-07/11/7/23/2022-08/с здійснення перерахунку процентів та/або неустойки (штрафів, пені), можливе за умови отримання документального підтвердження факту перебування позичальника у районах Донецькій та Луганській областях та у період здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, як того вимагає частина 15 статті 14 Закону №2011-XII в редакції від 23/04/2021. Згідно довідок виданих Банком 24 січня 2022 року №108.048/40-22, за період з 16.07.2016р. по 22.04.2021р. розмір нарахованих відсотків за користування кредитним лімітом, встановленим на карткових рахунках № НОМЕР_1 а № НОМЕР_2 складає в сумі 8791,99 гривень. Окрім цього 02 вересня 2014 року за №18-112/48620 Юридичний департамент Національного Банку України надіслав банкам України лист Міністерства оборони України від 21.08.2014р. №322/2/7142 з роз'ясненням щодо переліку документів, які підтверджують призов на особливий період, та проходження військової служби, що вдаються позичальниками до банків з метою звільнення від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом. В листі Міністерства оборони України підтверджено що документами, які підтверджують призов військовозобов'язаних на час особливого періоду, можуть бути військовий квиток, довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Необхідність постійного звернення до Банку, доведення свого права завдало позивачу моральну шкоду, в сумі 10000 грн.
Просив суд зобов'язати банк здійснити перерахунок та зарахувати позивачу в якості погашення основного зобов'язання за договором №428217 від 11/07/2014 сплачені 8791,99 гривень, які були нараховані банком в якості відсотків за користування кредитним лімітом по карткових рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 в період з 16/07/2016 по 22/04/2021 та стягнути з відповідач 10000 гривень моральної шкоди.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 23 травня 2023 року позов задоволено частково. Зобов'язано Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» зарахувати в якості виконання ОСОБА_1 основного зобов?язання за договором №428217 від 11/07/2014 3 997,24 гривень. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду представник Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» адвокат Мірошніков П. В. подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення суду, посилаючись на те, що суд неповно з'ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, тому постановив незаконне рішення. Вказує, що судом надано неправильну оцінку довідки УДО України від 25.08.2021 №2185, та помилково визначено зазначену довідку як документ про вступ позивача на військову службу, що дає підстави для застосування відповідних пільг військовослужбовцям. Згідно листа Міністерства оборони України від 21.08.2014 М9322/2/7142, документом. який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем у особливий період а також підтверджує призов під час мобілізацій резервістів та військовозобов'язаних, є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки. Також документами, які підтверджують призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, можуть бути довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу. видана військовим комісаріатом або військово частиною, а для резервістів - витяг із наказ або довідка про зарахування до списків військової частини, які вважаються військовою частиною. Крім того, АТ «Ощадбанк» ще з початку особливого періоду також передбачено спеціальну процедуру реалізації права мобілізованих позичальників на процентну ставку за кредитом 0 %. Однак, у спірний період з 16.07.2016 до 22.04.2021 позивачем ОСОБА_1 не було надано До АТ «Ощадбанк» документів встановленого зразка щодо наявності у нього як у позичальника статусу військовослужбовця, та відповідних змін до умов кредитного договору за встановленою формою додаткового договору між сторонами укладено не було. Щодо невідповідності обставинам справи висновків суду щодо розміру процентів 3 997,24 грн в межах строку позовної давності для зарахування в якості виконання ОСОБА_1 основного зобов'язання за договором N428217 від 11.07.2014, вказує, що ОСОБА_1 вважає неправомірно нарахованими проценти за договором N°428217 віл 06.08.2013 про відкриття банківського рахунку (в редакції додаткового. договору від 11.07.2014 про надання кредиту) за період 3 16.07. 2016 до 22.04.2021 у загальній сумі 8 791,99грн. Однак, зазначена позивачем сума процентів 8 791,99грн. нарахована за період з 16.07.2016 до 22.04.2021 за двома кредитними договорами, а саме:
-за договором N0428217 в редакції додаткового договору від 11.07.2014 за період з 16.07.2016 до 21.12.2019 нараховано Банком та фактично сплачено Клієнтом проценти у розмірі 5 093.77грн., з яких 4 794,75грн. поза межами строку позовної давності (з 16.07.2016 до 02.11.2019), та 299,02грн. у межах строку позовної давності (3 03.11.2019 до 21.12.2019);
-за договором згідно заяви N°86326410/211219 від 21.12.2019 про приєднання до ДКБО за період з 21.12.2019 до 22.04.2021 нараховано Банком та фактично сплачено Клінтом проценти у розмірі 3 698,22грн., що є у межах строку позовної давності (довідка-розрахунок від 14.02.2023 No108. 14-07/11/90).
Таким чином, довідкою-розрахунком від 14.02.2023 N°108.14-07/11/90 стверджується, що за договором No428217 в редакції додаткового договору від 11.07.2014 у межах строку позовної давності нараховано Банком та фактично сплачено Клієнтом проценти у розмірі 299,02грн. Крім того, правовідносин між позичальником ОСОБА_1 та АТ «Ощадбанк» за договором N°428217 від 06.08.2013 (в редакції додаткового договору від 11.07.2014 про надання кредиту) припиненні 21.12.2019 шляхом повного виконання кредитних зобов'язань сторін проведеного належним чином. Тобто у частині позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Ощадбанк» щодо зобов'язання АТ «Ошалбанк» здійснити перерахунок та зарахувати проценти за користування кредитним лімітом за договором N°428217 повинно бути відмовлено в повному обсязі на підставі ст.599, 4.3 ст.632 ЦК України, а саме у зв'язку із припиненням 21.12.2019 кредитних правовідносин між позичальником ОСОБА_1 та АТ «Ощадбанк» за договором N°428217 від 06.08.2013.
Відтак, банк оскаржує рішення в частині зарахування в якості виконання ОСОБА_1 основного зобов?язання за договором №428217 від 11/07/2014 3 997,24 гривень.
ОСОБА_1 рішення суду не оскаржується.
03 липня 2023 року ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечує. Вказує, що згідно довідок виданих банком 24 січня 2022 року №108.048/40-22 за період з 16.07.2016 року по 22 квітня 2021 року розмір нарахованих відсотків за вказаними карткових рахунків складає 8791,99 грн. Разом з тим, йому як військослужбовцю не повинні нараховуватись проценти за користування кредитом.
У судовому засіданні представник Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» апеляційну скаргу підтримав, просить задовольнити цю скаргу.
ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги заперечив. Вважає рішення суду законним та обгрунтованим.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд наступних висновків.
Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник спір щодо реалізації позивачем його права на звільнення від процентів та штрафів за попередній період, до часу повідомлення відповідача про належність до військовослужбовців. Відповідно до відзиву відповідача та заяви про застосування позовної давності вказано на те, що позивачу було нараховано неустойку на суму, яка ним зазначена в позову в сумі 8 791,99 гривень, з яких 4 794,75 гривень за період, що перебуває поза межами позовної давності. Отже, позивачем та відповідачем надано суду інформацію про те, що позивачу було нараховано неустойку на суму, яка ним зазначена в позову в сумі 8 791,99 гривень. Таким чином позов обґрунтовано правовими підставами виключно на суму 3 997,24 гривень. Щодо стягнення моральної шкоди, то саме позивачем створено ситуацію, при якій він звернувся до відповідача про реалізацію відповідного права не до часу нарахування неустойки, а саме після нарахування неустойки, а також після спливу позовної давності та після завершення виконання одного договору та укладення іншого договору. Тому саме дії позивача мали своїм наслідком надання відповідачу можливості заперечувати вимоги позивача, що не складає собою правову підставу для відшкодування моральної шкоди порушенням прав позивача.
Ухвалене судом рішення неповністю відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що 06 серпня 2013 року між сторонами укладено договір №428217 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск на надання платіжних карт (а.с.103-104)
11 липня 2014 року сторони уклали додатковий договір до договору №428217 про відкриття та обслуговування рахунку, відповідно до умов якого ОСОБА_1 був наданий споживчий кредит в сумі 10600.00 грн, зі строком дії кредиту на період дії платіжної картки, з сплатою 25 процентів річних (п.1.1.4 Договору) (а.с.10).
Згідно довідки від 24 січня 2022 року Акціонерного товариства «Державний ощадний банк» по картковому рахунку НОМЕР_3 на ім'я позивача встановлено кредитний ліміт 10600 гривень. В період з 16/07/2016 по 22/04/2021 розмір відсотків за користування кредитним лімітом складає 5093,77 гривень (а.с.12).
21 грудня 2019 року ОСОБА_1 подав заяву про приєднання №863264/211219 до договору комплексного банківського обслуговування та відкриття поточного рахунку з використання електронного платіжного засобу (платіжної картки).
За вказаною заявою 21.12.2019 банком відкрито рахунок № НОМЕР_4 (а.с.107-109).
Згідно довідки від 24 січня 2022 року Акціонерного товариства «Державний ощадний банк» 24/01/2022 відповідач видав позивачу довідку про те, що 14/07/2014 по картковому рахунку НОМЕР_4 на ім'я позивача встановлено кредитний ліміт 11 100 гривень. В період з 21/12/2019 по 22/04/2021 розмір відсотків за користування кредитним лімітом складає 3 698,22 грн.
Відповідно довідки Управління державної охорони України №2185 від 23.08.2021, ОСОБА_2 проходить військову службу в Управлінні державної охорони України з 16.07.2016 по теперішній час (а.с.29).
На неодноразові зверненя ОСОБА_1 від 31.08.2021,18.10.2021, 07.12.21 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк» про зарахування нарахованих і сплачених процентів за користування кредитом на погашення заборгованості за кредитом на підставі ст.14.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» отримав відповідь про можливе задоволення його вимог у випадку документального підтвердження факту перебування позичальника безпосередньо в районах Донецької та Луганської областей у період відсічі та стримування військової агресії Російської Федерації (а.с.14-23).
У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду,а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У частині третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
У пункті 6 статті 3 ЦК України вказано, що загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є справедливість, добросовісність та розумність.
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.
За таких обставин суд першої інстанції правильно врахував наявність у справі виписки по картковому рахунку, заяви про приєднання, надані банком матеріали щодо наявності договірних відносин з ОСОБА_1 по договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб,тому зробив вірний висновок про доведеність договірних відносин.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» Управління державної охорони України є державним правоохоронним органом спеціального призначення, підпорядкованим Президентові України та підконтрольним Верховній Раді України.
Згідно з пунктом 15 статті 14 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2019 року у справі № 760/15915/16 (провадження № 61-17233 св 18) зроблено висновок, що «згідно з Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває дотепер.
Суд першої інстанцій обґрунтовано врахували наявні у справі докази, що підтверджують факт позивача прийняття на військову службу з 16.07.2016 спрямовану на захист Батьківщини, під час дії в державі особливого періоду дає підстави для висновку, що на спірні правовідносини поширюється дія пункту 15 статті 14 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. Аналогічний за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 306/1157/15-ц (провадження № 61-2525св18), від 30 травня 2018 року у справі № 521/12726/16-ц (провадження № 61-16144св18), від 10 січня 2019 року у справі № 327/353/16-ц (провадження № 61-25229св18) та від 04 вересня 2019 року у справі № 554/10264/17 (провадження № 61-42778св18)».
У зв'язку з цим, суд першої інстанції правильно застосував пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку з чим зробив вірний висновок про необхідність внести зміни до договору для припинення нарахування відсотків за користування кредитом та зарахувати їх на погашення тіла кредиту за період з 21/12/2019 по 22/04/2021, розмір відсотків який складає 3 698,22 грн.
Таким чином, є обґрунтованими доводи апеляційної скарги про відмову у зарахування проценти у розмірі 299,02грн за договором No428217 в редакції додаткового договору від 11.07.2014 у межах строку позовної давності нараховано, оскільки правовідносин між позичальником ОСОБА_1 та АТ «Ощадбанк» за договором N°428217 від 06.08.2013 (в редакції додаткового договору від 11.07.2014 про надання кредиту) припиненні 21.12.2019 шляхом повного виконання кредитних зобов'язань сторін проведеного належним чином на підставі ст.599, 4.3 ст.632 ЦК України, а саме у зв'язку із припиненням 21.12.2019 кредитних правовідносин між позичальником ОСОБА_1 та АТ «Ощадбанк» за договором N°428217 від 06.08.2013.
Разом з тим, суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не подано документів для звільнення від нарахування процентів за кредитним договором зазначених Національним банком України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 , що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Тобто на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники, оскільки подана позивачем довідка підтверджують його статус мобілізованого військовослужбовця в особливий період на підставі чого суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність застосування у спірних правовідносинах пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має правоскасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина друга статті 376 ЦПК України). Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Зважаючи на те, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи, проте неправильно застосовано норми матеріального права в частині вирішення питання щодо зарахування проценти у розмірі 299,02грн за договором No428217 в редакції додаткового договору від 11.07.2014 та 3698,02 грн процентів на погашення тіла кредиту за цим договором, то оскаржуване рішення суду у цій частині необхідно змінити зарахувавши 3 698,02 грн процентів на виконання ОСОБА_1 кредитного № НОМЕР_5 від 21 грудня 2019 року Моя Кредитка рахунок № НОМЕР_6 . В решті рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін.
Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення по суті, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Прожитковий мінімум на 2023 рік затверджений Законом «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX, для працездатних осіб станом на 01 січня цього року становить 2 684 гривні.
Ціна позову в даній справі становить 18 791,99 грн, яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн*100=268 400 грн).
Відтак, ця справа є малозначна в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на апеляційне провадження, тому не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» адвоката Мірошнікова Петра Вікторовича задовольнити частково.Змінити рішення Івано-Франківського міського суду від 23 травня 2023 року в частині зарахування 3 997,24 грн процентів на виконання ОСОБА_1 зобов'язань за договором №42817 від 11/07/2014 зарахувавши 3 698,02 грн процентів на виконання кредитного №386326410/211219 від 21 грудня 2019 року Моя Кредитка рахунок № НОМЕР_6 .
Врешті рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст складено 28 серпня 2023 року.
Судді: В.Д.Фединяк Л.В.Василишин
І.О.Максюта