Справа № 755/1766/23
Провадження № 2/204/1645/23
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
10 серпня 2023 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
головуючої судді Токар Н.В.,
при секретарі Кошелюк Д.О.,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У лютому 2023 року АТ АКБ «Львів» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №15265/112/2021 від 30 листопада 2021 року станом на 23 січня 2023 року у розмірі 33686 грн. 14 коп., з яких: 27928 грн. 50 коп. - заборгованість по кредиту, 5757 грн. 64 коп. - заборгованість за відсотками.
В обгрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилався на те, що 30 листопада 2021 року між АТ АКБ «Львів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №15265/112/2021. Відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 30 000 грн. терміном до 29 листопада 2022 року, включно. Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань по поверненню кредитних коштів та сплаті передбачених договором відсотків, 15 вересня 2022 року банк з метою позасудового врегулювання спору направив відповідачу лист-вимогу з пропозицією в тридцятиденний термін повністю погасити прострочену кредитну заборгованість (8595 грн. 64 коп. заборгованість по кредиту, 19332 грн. 86 коп. прострочена заборгованість по основному боргу, 5757 грн. 64 коп. прострочена заборгованість за відсотками) та попередив про примусове стягнення всієї заборгованості у випадку невиконання зазначених вимог. Однак зазначені вимоги позивача залишились без відповідного реагування відповідача, що стало підставою для звернення до суду.
У судове засідання представник позивача не з'явився, але у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, проти розгляду справи у заочному порядку не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 30 листопада 2021 року між сторонами укладено кредитний договір №15265/112/2021, відповідно до п.1.1 якого банк зобов'язується надати у власність позичальника грошові кошти у розмірі та на умовах, обумовлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом; кредит надається у сумі 30 000 грн. з умовою повернення до 29 листопада 2022 року в порядку та відповідно до умов кредитного договору (п. 1.3 договору) (а.с. 7-9).
Згідно із п. 3.2 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує банку 37,8 % річних.
Прийняті на себе зобов'язання по договору банк виконав у повному обсязі, надавши позичальнику кредит на суму, що зазначена в п. 1.3 кредитного договору. Факт отримання кредиту у сумі 30000 грн. підтверджується копією меморіального ордеру №1041562 від 30 листопада 2021 року (а.с. 14).
Згідно з п. 5.1 кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені кредитним договором та/або додатками до нього. Повернення суми кредиту, сплата нарахованих процентів здійснюється за ануїтетною схемою згідно з додатку 1, що є невід'ємною частиною кредитного договору (п. 5.2 договору).
За змістом п. 3.6 кредитного договору позичальник сплачує проценти щомісяця до дня повернення кредиту, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані проценти.
Відповідно до п. 2.3.2 кредитного договору банк має право вимагати дострокове повернення кредиту, процентів, комісій та інших платежів за кредитним договором, у разі, зокрема, несвоєчасної сплати процентів та/або не повернення суми кредиту (частини кредиту).
Згідно з п. 2.4 кредитного договору у випадку прийняття банком рішення щодо вимоги про дострокове повернення кредиту, сплату процентів, комісій та інших платежів, з підстав, обумовлених договором, банк письмово повідомляє про це позичальника. В такому випадку, позичальник зобов'язаний впродовж 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку повністю повернути суму кредиту та сплатити проценти на день повернення.
Як вбачається із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, відповідачем порушені зобов'язання за кредитним договором щодо строків погашення кредиту та процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим у банку виникло право вимагати у позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та процентів за користування ним.
Позивач скористався своїм правом на дострокове повернення всієї суми кредиту та процентів за користування ним шляхом направлення 15 вересня 2022 року відповідачу листа-вимоги з пропозицією в тридцятиденний термін повністю погасити прострочену кредитну заборгованість (8595 грн. 64 коп. заборгованість по кредиту, 19332 грн. 86 коп. прострочена заборгованість по основному боргу, 5757 грн. 64 коп. прострочена заборгованість за відсотками) та попередив боржника про примусове стягнення всієї заборгованості у випадку невиконання зазначених вимог (а.с.15). Однак зазначені вимоги позивача залишились без відповідного реагування відповідача.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
За змістом статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Фактичні обставини справи, встановлені на підставі поданих та досліджених судом доказів, вказують на те, що банк виконав свої зобов'язання, надавши позичальнику кредитні кошти в повному обсязі, які прийняті позичальником від банку.
Тому, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом №15265/112/2021 від 30.11.2021 у сумі 27928,50 грн., є такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 1048 та частини 1 статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 4-10цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).
Підстав для відступу від вказаних правових висновків не вбачала і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2022 року у справі 910/17048/17 (пункти 111, 112).
Щодо можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 122).
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128).
Дослідивши умови пункту 2.4. договору, суд встановив, що сторони не мали на увазі встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування у зв'язку з достроковим стягнення заборгованості, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
З огляду на викладене, позивач, скориставшись своїм правом на дострокове повернення всієї суми кредиту та процентів за користування ним шляхом направлення 15 вересня 2022 року відповідачу листа-вимоги, змінив тим самим строк кредитування, у зв'язку з чим вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, заявлені за період з 15 вересня 2022 року, є такими, що не підлягають задоволенню.
З огляду на те, що відповідач не виконав взятих на себе за договором зобов'язань, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №15265/112/2021 від 30.11.2021 у сумі 27928,50 грн., з відмовою в задоволенні решти позовних вимог.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача повинно бути стягнуто судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.
На підставі ст.ст. 204, 207, 526, 610, 612, 626, 628, 629 ЦК України, керуючись 2, 4, 81, 82, 128, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 280-282 ЦПК України, -
Позовну заяву Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (ЄДРПОУ - 09801546, місцезнаходження: м.Львів, вул.Сербська, 1) заборгованість за договором №15265/112/2021 від 30.11.2021 року у загальному розмірі 27928 (двадцять сім тисяч дев'ятсот двадцять вісім) грн. 50 (п'ятдесят) коп., яка складається з суми заборгованості за кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (ЄДРПОУ - 09801546, місцезнаходження: м.Львів, вул.Сербська, 1) судовий збір у розмірі 2 684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Н.В. Токар