Справа № 235/347/22
Провадження № 2/204/2790/23
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
31 липня 2023 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
головуючої судді Токар Н.В.,
при секретарі Кошелюк Д.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, -
У липні 2023 року позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, уточнивши яку 17.07.2023 року, просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, заподіяну в результаті професійних захворювань, у розмірі 300000,00 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав на те, що з відповідачем по справі він перебував у трудових відносинах з 23 серпня 2017 року. Наказом від 23.01.2019 року №172 ок він був звільнений з підприємства відповідача за п.2 ст.40 КЗпП України у зв?язку виявленням невідповідності займаній посаді за станом здоров'я. Позивач пропрацював на одному і тому підприємстві з повним робочим днем в шахті, з них в умовах впливу шкідливих факторів більше 20 років. У зв'язку з постійним хворобливим станом, Лікарсько-експертною комісією при «Інституті медицини праці ім. Ю.І. Кундієва» Національної академії медичних наук України встановлено наявність у позивача хронічного професійного захворювання. Комісією було проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання та складено акт за формою П-4, затверджений начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці 05 листопада 2021 року, яким встановлено, що хронічна радикулопатія L5 S1 праворуч в стадії загострення з вираженими статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг; хронічний бронхіт II ст. фаза затихаючого загострення, дифузний пневмофіброз, ЛН-І-ІІ ст. (першого-другого ст.); цервікалгія; пресбіопія обох очей; кристалурія; - захворювання професійне, встановлене виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів. Висновком МСЕК від 09 грудня 2021 року позивачу була встановлена третя група інвалідності та 65% втрати працездатності. У зв'язку з вказаним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно відчуває фізичний біль у суглобах та спині, оніміння рук, мерзлякуватість кистей, побіління пальців рук на холоді. Тривалий процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя, внаслідок отримання хронічного професійного захворювання він постійно відчуває задуху, нехватку кисню, фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах позивача. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого завдає позивачу душевних страждань. Вважає, що позивачу спричинено моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у позивача хронічного професійного захворювання. При визначені розміру моральної шкоди позивач оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, втрату 65% професійної працездатності, безстрокове призначення третьої групи інвалідності, характер професійних захворювань та їх наслідки для здоров'я, та просив стягнути моральну шкоду у сумі 300 000,00 грн.
27 липня 2023 року від представника відповідача - ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Оформлюючи трудові відносини з позивачем, згідно ст.29 КЗпП України, ст. 5 Закону України «Про охорону праці» позивачу були роз'яснені його права і обов'язки, проінформовано під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих чинників та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Тож відповідач не приховував тяжкість і шкідливість технологічного процесу. При цьому, позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров'я. За роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці позивач користувався скороченням тривалості робочого часу, додатковою оплачуваною відпусткою, оплатою праці в підвищеному розмірі та іншими пільгами та компенсаціями, що надаються в порядку, визначеному законодавством. Таким чином, під час працевлаштування позивач усвідомлював, що під час роботи у шахті буде піддаватися впливу шкідливих факторів. Однак, усвідомлюючи ризик виникнення професійного захворювання, умисно не повідомляв адміністрацію про необхідність переведення його на іншу менш шкідливу або менш важку працю у зв'язку з погіршенням стану свого здоров'я. За весь період роботи на підприємстві відповідача працівник жодних скарг не заявляв. Праця, яку виконував позивач, відповідала його функціональним можливостям організму, відповідала загальній і спеціальній підготовці, навичкам та віку позивача. Обов'язкові медичні огляди позивач проходив та за результатами яких його було визнано здоровим та придатним для роботи. В матеріалах цивільної справи відсутні розрахункові документи (касові чеки, квитанції) чи інші документи, які б свідчили про витрати пов'язані з відновленням психологічного стану, стану здоров'я, який був до виникнення ситуації. Зазначені документи є єдиними належними і допустимими доказами, які можуть свідчити про понесення позивачем витрат на лікування та придбання ліків. Позивачем не доведена неправомірність поведінки Відповідача, внаслідок якої могла бути спричинена така моральна шкода (не доведено склад правопорушення в діях Відповідача), наявність вини відповідача у виникненні профзахворювання, а також не наведено розрахунку суми шкоди, яку він зазначає у позові. Протиправних дій у відношенні позивача, які б знаходилися у причинному зв'язку із профзахворюванням, Відповідач не вчиняв. З боку підприємства санітарно-побутове забезпечення відповідало вимогам нормативно-правових актів, працівники завжди забезпечувались засобами індивідуального та колективного захисту. Просить врахувати, що за роботу в шкідливих умовах праці позивачу було надано право на пільгове пенсійне забезпечення та достроково призначено пенсію на пільгових умовах. Стягнення в якості відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим та суттєво завищеним. Розмір відшкодування шкоди має бути не більшим за достатній для розумного задоволення вимог заявника і не має призводити до його навіть неістотного збагачення. Також звертає увагу, що стягнута моральна шкода підлягає оподаткуванню. У зв'язку з викладеним позовні вимоги вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 10 липня 2023 року справа прийнята до провадження; відкрито спрощене позовне провадження, справа розглянута без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.
З урахуванням вимог ст.ст.19,274,276,277 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем Приватним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське» у період з 23 серпня 2017 року по 22 січня 2019 року, наказом №172 ок від 23.01.2019 він був звільнений з підприємства відповідача за п.2 ст.40 КЗпП України у зв?язку виявленням невідповідності займаній посаді за станом здоров'я, що підтверджується відомостями з трудової книжки (а.с.9-13).
Отже, позивач працював на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів більше 20 років.
Як зазначено в Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 05 листопада 2021 року, затвердженого начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, позивачу ОСОБА_1 було встановлено професійне захворювання: хронічна радикулопатія L5 S1 праворуч в стадії загострення з вираженими статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг; хронічний бронхіт II ст. фаза затихаючого загострення, дифузний пневмофіброз, ЛН-І-ІІ ст. (першого-другого ст.); цервікалгія; пресбіопія обох очей; кристалурія.
Професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло у зв'язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема через виділення значних концентрацій пилу, переважно фібро генної дії, генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо), недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів) та недосконалістю технологічного процесу (зокрема, неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації та автоматизації певних видів робіт через складні гірничо-геологічні умови.
З Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №106281 від 09 грудня 2021 року, яка видана МСЕК (а.с.24 та зворотній бік), вбачається, що позивачу ОСОБА_1 було встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: первинно всього 65%, з 03 грудня 2021 року - безстроково, потреба у медичній та соціальній допомозі - медикаментозне лікування по профзахворюванням та санаторно-курортне лікування по профрадикулопатії, підстава - Акт огляду МСЕК №1074.
З Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 09 грудня 2021 року, яка видана МСЕК (а.с.24 та зворотній бік), вбачається, що позивачу ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності безстроково, причина інвалідності - професійне захворювання.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
У статті 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Згідно зі статтею 38 Гірничного закону України, власник (керівник) гірничого підприємства зобов'язаний забезпечувати відшкодування шкоди, завданої гірничим підприємством фізичним та юридичним особам і довкіллю.
У статті 173 КЗпП України визначено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частини 1, 3 статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Звертаючись у липні 2023 року до суду з даним позовом, та в подальшому уточнивши позовні вимоги, позивач посилався на те, що отримане під час виконання трудових обов'язків хронічне професійне захворювання та подальше встановлення у зв'язку з цим позивачу третьої групи інвалідності завдали йому моральної шкоди, яку він оцінює у 300 000,00 грн.
Враховуючи особливості захисту здоров'я потерпілого, поряд із відшкодуванням матеріальної шкоди компенсується і моральна шкода за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною 2 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Крім того, у частині 1 статті 237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Стаття 23 ЦК України та статті 173, 237-1 КЗпП України передбачають можливість відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди завданої працівнику каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
При цьому, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Як зазначено у пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця, крім випадків укладення між працівником та роботодавецем трудового договору про дистанційну роботу.
Наведені у відзиві на позовну заяву твердження представника відповідача про те, що наявність вини відповідача у виникненні у позивача професійного захворювання є недоведеною, суд до уваги не приймає та відхиляє, оскільки в Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 05 листопада 2021 року комісією зазначено, що раніше хронічних професійних захворювань у ОСОБА_1 виявлено не було, професійне захворювання виникло саме у зв'язку з недосконалістю технологічного процесу, недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу, роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, в умовах вимушеної робочої пози і значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри, та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий.
Посилання представника відповідача у відзиві на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та саме його дії стали причиною професійного захворювання, є безпідставними та суперечать встановленим обставинам справи, та спростовуються Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 05 листопада 2021 року.
При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги ч.2 ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку, у зв'язку з чим, доводи відповідача в цій частині, суд не приймає до уваги.
Викладене свідчить про те, що хронічне професійне захворювання та втрата професійної працездатності позивача настали, оскільки в тому числі і відповідач як роботодавець, у якого позивач пропрацював в умовах впливу шкідливих факторів більше 20 років, не забезпечив створення нешкідливих та небезпечних умов праці, а тому в даному випадку наявна і вина відповідача як працедавця у виникненні у позивача хронічного професійного захворювання.
Крім того, згідно роз'яснень Конституційного Суду України у рішенні від 27 січня 2004 року №10рп2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Отже, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 як працівник має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди, яка виразилася у фізичному болі, стражданнях, необхідності тривалого лікування, втраті 65% своєї професійної працездатності - первинно, встановленні у зв'язку з професійним захворюванням третьої групи інвалідності безстроково.
Крім того, суттєво змінився звичний уклад життя позивача, позивач вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки позивачу необхідне лікування.
Викладені у відзиві на позовну заяву доводи відповідача про те, що третя група інвалідності не позбавляє позивача права на працю, а саме на іншу роботу, не пов'язану з такими умовами праці, які протипоказані МСЕК, жодним чином не спростовують факту наявності у позивача хронічного професійного захворювання та виникнення у відповідача обов'язку відшкодувати шкоду, завдану ушкодженням здоров'я працівника.
Більш того, у зв'язку з отриманням хронічного професійного захворювання позивач більше не може виконувати ту роботу, якою займався раніше, оскільки йому протипоказана робота в підземних умовах виробництва, дії фізичного навантаження, вимушеної робочої пози, пилу, токсичних та подразнюючих речовин, інтенсивного шуму, несприятливого мікроклімату.
Приймаючи до уваги встановлені при розгляді справи безспірні обставини: факт отримання ОСОБА_1 професійного захворювання, пов'язаного із виробництвом, яке призвело до стійкої втрати професійної працездатності первинно в загальному розмірі 65%, та необхідність лікування, суд визнає, що професійні захворювання зумовили порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, негативно відбилися на його фізичному та психічному стані, сприяли змінам у способі життя, і таким чином позивачу завдано моральну шкоду.
При визначенні розміру відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди суд виходить з наступного.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Як зазначено у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до пункту 9 вказаної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У частині 1 статті 1168 ЦК України закріплено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд враховує те, що внаслідок отримання хронічного професійного захворювання позивач ОСОБА_1 зазнав фізичний біль, хворобливі відчуття, а також страждання у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я, лікування позивача вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, позивач втратив 65 % своєї професійної працездатності - первинно, йому встановлено третю групу інвалідності, а отже як наслідок беззаперечно настали зміни у його життєвих і виробничих зв'язках. Також суд враховує, що позивач пропрацював на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів більше 20 років, а тому відповідальність за завдану йому моральну шкоду лежить виключно на відповідачеві, оскільки позивач місце роботи не змінював та має значний безперервний стаж.
За таких обставин, суд вважає доведеним факт душевних страждань позивача, реальність яких не викликає сумніву, а тому позивач має право на відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд також враховує те, що за наслідками отриманого хронічного професійного захворювання позивач більше не може виконувати ту роботу, якою займався раніше дуже тривалий час.
Отже, виходячи з засад розумності, справедливості та об'єктивності суд вважає, що розмір завданої позивачу моральної шкоди пред'явлений до стягнення є завищеним. На переконання суду, з врахуванням критерію справедливості відшкодування та ступеня втрати професійної працездатності, враховуючи безперервність праці на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів більше 20 років, з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 150 000,00 грн., а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
При цьому, відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом ІV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 Податкового кодексу України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподаткованого доходу (стаття 165 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.п. 164.2.14. п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім: сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи - платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Станом на 01 січня 2023 року розмір мінімальної заробітної плати згідно зі статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» становить 6 700,00 грн., а сума стягнутої моральної шкоди в розмірі 150 000,00 грн. перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати (6 700,00 грн. х 4 = 26 800,00 грн.), а отже суд вважає за необхідне зазначити, що розмір моральної шкоди в даному випадку необхідно стягнути з урахуванням утримання з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Оцінюючи у сукупності усі інші аргументи сторін, наведені ними в обґрунтування своїх вимог або заперечень, суд до уваги їх не бере, оскільки вони не відносяться до предмета спору та є необґрунтованими.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволенні частково, на суму 150 000,00 грн., а позивач на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» був звільнений від сплати судового збору, то з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1 500,00 грн.
На підставі ст.ст. 4, 43 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 23, 1166, 1167, 1168 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 237-1 Кодексу законів про працю України, Гірничного закону України, Закону України «Про охорону праці» та керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 81, 82, 128, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (ЄДРПОУ - 13498562, місцезнаходження: Донецька область, м.Покровськ, пл. Шибанкова, буд. 1-А) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 150 000,00 грн. (сто п'ятдесят тисяч гривень, 00 копійок), з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (ЄДРПОУ - 13498562, місцезнаходження: Донецька область, м.Покровськ, пл. Шибанкова, буд. 1-А) судовий збір у розмірі 1 500,00 грн. (одна тисяча п'ятсот гривень, 00 копійок) на користь держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Н.В. Токар