Справа № 204/1104/23
Провадження № 2/204/1287/23
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
19 червня 2023 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
головуючої судді Токар Н.В.,
при секретарі Кошелюк Д.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання, -
У лютому 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, якою просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, заподіяну в результаті професійних захворювань, у розмірі 245000,00 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав на те, що з відповідачем по справі він перебував у трудових відносинах з 25 травня 1987 року. Наказом від 20.01.2020 року №12 він був звільнений з підприємства відповідача за ст.38 КЗпП України у зв?язку з виходом на пенсію. У зв'язку з постійним хворобливим станом, Лікарсько-експертною комісією при «Інституті медицини праці ім. Ю.І. Кундієва» Національної академії медичних наук України встановлено наявність у позивача хронічного професійного захворювання. Комісією було проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання та складено акт за формою П-4, затверджений начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці 28 липня 2022 року, яким встановлено, що хронічний бронхіт ІІ ст. в фазі затихаючого загострення, прикореневий пневмосклероз ЛН І-ІІ ст. (один-два) - захворювання професійне, встановлене виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів. Висновком МСЕК від 14 грудня 2022 року позивачу була встановлена третя група інвалідності та 40% втрати працездатності. У зв'язку з вказаним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно відчуває фізичний біль у суглобах та спині, оніміння рук, мерзлякуватість кистей, побіління пальців рук на холоді. Тривалий процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя, внаслідок отримання хронічного професійного захворювання він постійно відчуває задуху, нехватку кисню, фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах позивача. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого завдає позивачу душевних страждань. Вважає, що позивачу спричинено моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у позивача хронічного професійного захворювання. При визначені розміру моральної шкоди позивач оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, втрату 40% професійної працездатності, безстрокове призначення третьої групи інвалідності, характер професійних захворювань та їх наслідки для здоров'я, та просив стягнути моральну шкоду у сумі 245 000,00 грн.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 23 лютого 2023 року відкрито спрощене позовне провадження, справа розглянута без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.
З урахуванням вимог ст.ст.19,274,276,277 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Відповідач у встановлений судом строк не надав суду відзив на позовну заяву, у зв'язку з чим суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» у період з 25 травня 1987 року по 15 вересня 1991 року, та з 01 червня 2000 року по 20 січня 2020 року, наказом від 20.01.2020 року №12 він був звільнений з підприємства відповідача за ст.38 КЗпП України у зв?язку з виходом на пенсію, що підтверджується відомостями з трудової книжки (а.с.8-12).
Отже, позивач працював на підприємстві відповідача в умовах шкідливих факторів більше 21 року.
Як зазначено в Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 28 липня 2022 року, затвердженого начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, позивачу ОСОБА_1 було встановлено професійне захворювання: хронічний бронхіт ІІ ст. в фазі затихаючого загострення, прикореневий пневмосклероз ЛН І-ІІ ст. (один-два).
Професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло у зв'язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема через виділення значних концентрацій пилу, переважно фібро генної дії, генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо), недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів) та недосконалістю технологічного процесу (зокрема, неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації та автоматизації певних видів робіт через складні гірничо-геологічні умови.
З Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №120084 від 14 грудня 2022 року, яка видана МСЕК (а.с.15 та зворотній бік), вбачається, що позивачу ОСОБА_1 було встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: первинно всього 40%, з 14 грудня 2022 року - безстроково, потреба у медикаментозному лікуванні, санаторно-курортному лікуванні по хронічному бронхіту, підстава - Акт огляду МСЕК №1345.
З Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 14 грудня 2022 року, яка видана МСЕК (а.с.15 та зворотній бік), вбачається, що позивачу ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності безстроково, причина інвалідності - професійне захворювання.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
У статті 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Згідно зі статтею 38 Гірничного закону України, власник (керівник) гірничого підприємства зобов'язаний забезпечувати відшкодування шкоди, завданої гірничим підприємством фізичним та юридичним особам і довкіллю.
У статті 173 КЗпП України визначено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частини 1, 3 статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Звертаючись у лютому 2023 року до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що отримане під час виконання трудових обов'язків хронічне професійне захворювання та подальше встановлення у зв'язку з цим позивачу третьої групи інвалідності завдали йому моральної шкоди, яку він оцінює у 245 000,00 грн.
Враховуючи особливості захисту здоров'я потерпілого, поряд із відшкодуванням матеріальної шкоди компенсується і моральна шкода за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною 2 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Крім того, у частині 1 статті 237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Стаття 23 ЦК України та статті 173, 237-1 КЗпП України передбачають можливість відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди завданої працівнику каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
При цьому, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Як зазначено у пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця, крім випадків укладення між працівником та роботодавецем трудового договору про дистанційну роботу.
При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги ч.2 ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.
Викладене свідчить про те, що хронічне професійне захворювання та втрата професійної працездатності позивача настали, оскільки в тому числі і відповідач як роботодавець, у якого позивач пропрацював в умовах шкідливих факторів більше 21 року, не забезпечив створення нешкідливих та небезпечних умов праці, а тому в даному випадку наявна і вина відповідача як працедавця у виникненні у позивача хронічного професійного захворювання.
Крім того, згідно роз'яснень Конституційного Суду України у рішенні від 27 січня 2004 року № 10рп2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Отже, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 як працівник має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди, яка виразилася у фізичному болі, стражданнях, необхідності тривалого лікування, втраті 40% своєї професійної працездатності - первинно, встановленні у зв'язку з професійним захворюванням третьої групи інвалідності безстроково.
Крім того, суттєво змінився звичний уклад життя позивача, позивач вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки позивачу необхідне лікування.
Більш того, у зв'язку з отриманням хронічного професійного захворювання позивач більше не може виконувати ту роботу, якою займався раніше, оскільки йому протипоказана робота в підземних умовах виробництва, дії фізичного навантаження, вимушеної робочої пози, пилу, токсичних та подразнюючих речовин, інтенсивного шуму, несприятливого мікроклімату.
Приймаючи до уваги встановлені при розгляді справи безспірні обставини: факт отримання ОСОБА_1 професійного захворювання, пов'язаного із виробництвом, яке призвело до стійкої втрати професійної працездатності первинно в загальному розмірі 40%, та необхідність лікування, суд визнає, що професійні захворювання зумовили порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, негативно відбилися на його фізичному та психічному стані, сприяли змінам у способі життя, і таким чином позивачу завдано моральну шкоду.
При визначенні розміру відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди суд виходить з наступного.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Як зазначено у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до пункту 9 вказаної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У частині 1 статті 1168 ЦК України закріплено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд враховує те, що внаслідок отримання хронічного професійного захворювання позивач ОСОБА_1 зазнав фізичний біль, хворобливі відчуття, а також страждання у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я, лікування позивача вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, позивач втратив 40 % своєї професійної працездатності - первинно, йому встановлено третю групу інвалідності, а отже як наслідок беззаперечно настали зміни у його життєвих і виробничих зв'язках. Також суд враховує, що позивач пропрацював на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів більше 21 року, а тому відповідальність за завдану йому моральну шкоду лежить виключно на відповідачеві, оскільки позивач місце роботи не змінював та має значний безперервний стаж.
За таких обставин, суд вважає доведеним факт душевних страждань позивача, реальність яких не викликає сумніву, а тому позивач має право на відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд також враховує те, що за наслідками отриманого хронічного професійного захворювання позивач більше не може виконувати ту роботу, якою займався раніше дуже тривалий час.
Отже, виходячи з засад розумності, справедливості та об'єктивності суд вважає, що розмір завданої позивачу моральної шкоди пред'явлений до стягнення є завищеним. На переконання суду, з врахуванням критерію справедливості відшкодування та ступеня втрати професійної працездатності, враховуючи безперервність праці на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів більше 21 року, з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 70 000,00 грн., а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
При цьому, відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом ІV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 Податкового кодексу України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподаткованого доходу (стаття 165 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.п. 164.2.14. п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім: сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи - платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Станом на 01 січня 2023 року розмір мінімальної заробітної плати згідно зі статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» становить 6 700,00 грн., а сума стягнутої моральної шкоди в розмірі 70 000,00 грн. перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати (6 700,00 грн. х 4 = 26 800,00 грн.), а отже суд вважає за необхідне зазначити, що розмір моральної шкоди в даному випадку необхідно стягнути з урахуванням утримання з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволенні частково, на суму 70 000,00 грн., а позивач на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» був звільнений від сплати судового збору, то з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп.
На підставі ст.ст. 4, 43 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 23, 1166, 1167, 1168 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 237-1 Кодексу законів про працю України, Гірничного закону України, Закону України «Про охорону праці» та керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 81, 82, 128, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (ЄДРПОУ - 37014600, місцезнаходження: Донецька область, м.Добропілля, вул.Франка Івана, буд.19, кімн.103) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 70 000,00 грн. (сімдесят тисяч гривень, 00 копійок), з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (ЄДРПОУ - 37014600, місцезнаходження: Донецька область, м.Добропілля, вул.Франка Івана, буд.19, кімн.103) на користь держави судовий збір у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 (шістдесят) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Н.В. Токар