Справа № 210/2177/23
Провадження № 2/210/936/23
іменем України
"23" серпня 2023 р.
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Чайкіної О.В., за участі секретаря судового засідання - Кучевасова А.В.,
розглянувши згідно з вимогами частини 2 ст. 247 ЦПК України в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Криворізька ощадна кредитна спілка, третя особа Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна,-
Описова частина
Короткий виклад позовних вимог
При оформленні документів для продажу своїх 75/200 частини від цілої трикімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 стало відомо, що на них накладено арешти через заборгованості, які виникли у позивача перед Кредитною спілкою «Криворізька ощадна кредитна спілка» на підставі кредитного договору №125 від 04.03.2008 року, у зв'язку із чим 01.08.2011 року видано виконавчий лист №2-1492/11/0408.
13.02.2023 Центрально - Міським відділом державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надано лист №12477 відповідно до якого встановлено, що вказаний відділ не може винести постанову про зняття арешту з майна боржника, оскільки встановити у рамках якого виконавчого провадження виносилась постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження не можливо, у зв'язку з відсутністю інформації у державних реєстрах.
Позивачу також доведено до відома, що майно, належне на праві власності боржнику, тобто ОСОБА_1 , може бути звільнено з під арешту лише за рішенням відповідного суду.
Аргументи сторін
Адвокат Зайцев О.В., який діє від імені та інтересів позивача ОСОБА_1 , скерував через канцелярію суду заяву про розгляд справи у його відсутність. На позовних вимогах наполягає, просить суд їх задовольнити.
Зі сторони відповідача надійшла заява у якій зазначено, що вони не мають жодних матеріальних претензій до ОСОБА_1 , наявна заборгованість у сумі 3142,84 грн. погашена у повному обсязі.
Фактичні обставини встановлені судом
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 19.01.2007 року 75/100 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної часткової спільної сумісної власності належить ОСОБА_2 в розмірі 75/200 частини та ОСОБА_3 в розмірі 75/200 частини (а.с.12).
ОСОБА_3 29 грудня 2014 року змінила ім'я на ОСОБА_1 про що Центрально - Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області видано свідоцтво про зміну імені та складено відповідний актовий запис №43 (а.с.11).
З свідоцтва про право на спадщину за законом судом встановлено, що ОСОБА_2 , яка була матір'ю для ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла (а.с.13)
27 грудня 2022 року державним нотаріусом Першої криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області видано свідоцтво про право на спадщину за законом (НСЕ№102580) відповідно якого до ОСОБА_1 перейшла спадщина 75/200 частини від цілої трикімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13,16).
З відомостей з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна встановлено, що квартири АДРЕСА_2 знаходиться під арештом, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АЕ №956028 від 20 травня 2009 року.
З листа Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області від 20 січня 2023 року за №5034 встановлено, що 01.08.2011 року видано виконавчий лист №2-1492/11/0408, який у подальшому для виконання направлено до Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеси) та 22.01.2009 року видано судовий наказ №2-н-117/2009, який у подальшому для виконання направлено до Центрально - Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеси) (а.с.21-22).
Позивач звернувся до органів виконавчої влади з вимогою про зняття арешту з вищевказаної квартири та 13 лютого 2023 року за вихідним № 12477 отримав відповідь, відповідно до якої встановлено, що Центрально - Міським відділом державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не може винести постанову про зняття арешту з майна боржника, оскільки встановити у рамках якого виконавчого провадження виносилась постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження не можливо, у зв'язку з відсутністю інформації у державних реєстрах (а.с.20).
Додатково у відповіді зазначено, що відповідно до п.9.9 «Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби» строки зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень становлять 3 (три) роки, після чого вони підлягають знищенню (а.с.20).
Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною першою статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.
Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (пункт 5 частини третьої статті11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Висновки суду
Законодавець у частині першій статті 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Частиною другою статті 16 ЦК встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Під час дослідження матеріалів справ судоам встановлено, що підставами обтяження майна позивача є постанови ВДВС серії АА№956028 від 20.05.2009 року і у даному виконавчому провадженні позивач є боржником. Звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач обґрунтував свої вимоги тим, що накладення арешту на майно порушує його права, як власника, захист якого передбачено 391 ЦК України.
В той же час боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред'являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Тобто судом встановлено, що між сторонами немає спору про право власності (користування) на майно, на яке накладено арешт і таке право позивача ніким не оспорюється,
Арешт накладено на майно ОСОБА_4 , яка на момент накладання арешту виступала боржником у виконавчому провадженні про стягнення заборгованості на користь відповідача, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому ОСОБА_1 не може виступати позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, отже, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Схожі правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20 (провадження № 61-882св21), від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 201/6486/20 (провадження № 61-19066св20), від 19 січня 2022 року у справа № 577/4541/20 (провадження № 61-8240св21).
Підстав відступити від зазначених висновків під час розгляду цієї справи суд не встановив.
Суд вважає роз"яснити ОСОБА_1 , що її вимоги про зняття арешту повинні розглядається в порядку, передбаченому розділом VIIІ ЦПК України, оскільки у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
За таких обставин, за п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд вважає за необхідне закрити провадження у зазначеній цивільній справі, роз'яснивши позивачу, що оскільки позивач є боржником у виконавчому провадженні, тому він не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Керуючись ст. 49, п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 255, ст.ст. 258-260ЦПК України, суд, -
Провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Криворізька ощадна кредитна спілка, третя особа Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна - закрити з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України - справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Роз"яснити ОСОБА_1 право звернутися до суду зі скаргою в порядку ст. 447 ЦПК України, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.261 ЦПК України та може бути оскаржена учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (підписання).
Ухвала складена 23 серпня 2023 року.
Суддя: О. В. Чайкіна