23 серпня 2023 року м. ЧернівціСправа № 926/2855/23
Суддя Господарського суду Чернівецької області Дутка В.В., при секретарі судового засідання Токарюк Н.Я., розглянувши матеріали справи
за позовом TIMBERGRAF S.C., повіт Познань Республіка Польща
до фізичної особи - підприємця Токаря Олександра Танасійовича , м. Іспас Чернівецької області
про стягнення заборгованості в сумі 5304,00 євро
Представники сторін - не з'явилися
TIMBERGRAF S.C. звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до фізичної особи - підприємця Токаря Олександра Танасійовича про стягнення заборгованості в сумі 5304,00 євро, що еквівалентно 211833,27 грн.
Позов обґрунтовано тим, що на виконання укладеного між сторонами контракту №1 від 19.04.2022 позивачем на банківський рахунок відповідача перераховано 5304,00 євро в якості попередньої оплати за товар (дошка обрізна), відповідно до рахунку-фактури (Invoice) №1904 від 19.04.2022. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав, попередню оплату в сумі 5304,00 євро не повернув.
Ухвалою від 27.06.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено на 18.07.2023. Сторонам встановлено строк для подачі відзиву на позов і відповіді на відзив.
Ухвалою від 18.07.2023 відкладено розгляд справи на 23.08.2023.
23.08.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Крім того, представник позивача вказує, що розмір фактично понесених витрат становить 3177,50 грн - витрати на сплату судового збору та 16000,00 грн - витрати на оплату правничої допомоги.
У судове засідання 23.08.2023 сторони не з'явилися. Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
19.04.2022 між фізичною особою - підприємцем Токарем Олександром Танасійовичем (далі - продавець) та TIMBERGRAF S.C. (далі - покупець) укладено Контракт № 1, предметом якого, згідно п. 1.1. є поставка товару протягом строку дії контракту на загальну суму 100 000 євро. Валютою контракту є євро (п.1.4 контракту).
Ціна товару встановлюється в євро на умовах FCA згідно Інконтермс-2010, доставка за рахунок покупця зі складу продавця автомобільним транспортом. Ціни, асортимент, найменування і кількість товару встановлюються в інвойсах на кожну поставку (п.2.1., 2.2. контракту).
Згідно п. 3.1. Контракту, поставка товару здійснюється на умовах FCA згідно Інконтермс-2010.
Пунктом 4.1. контракту сторони погодили, що покупець здійснює оплату товару у формі 30 % передоплати, 70% після отримання товару на складі продавця.
Формою оплати є банківський переказ на рахунок продавця (п. 4.2. контракту).
Між сторонами підписано Акти звірки взаєморозрахунків від 31.10.2022 та від 3.011.2022, з яких вбачається наявність заборгованості за відповідачем в сумі 5304 євро.
У зв'язку з невиконанням зобов'язань за контрактом позивач звертався до відповідача з претензією (№ 1 від 22.05.2023) в якій просив протягом семи денний термін, з моменту отримання даної вимоги, перерахувати кошти в сумі 5304,00 євро на поточний рахунок. Дану вимогу відповідач отримав 30.05.2023, однак залишив без належного реагування.
Станом на момент звернення з позовною заявою, відповідач товар не поставив, попередню оплату в сумі 5304,00 євро не повернув, що і стало підставою для звернення позивача до суду за захистом порушеного права.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 ЦК України).
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
До спірних правовідносин застосовуються положення чинного законодавства про поставку та купівлю-продаж.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Пунктом 4.1. контракту сторони погодили, що покупець здійснює оплату товару у формі 30 % передоплати, 70% після отримання товару на складі продавця.
Відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру (proforma-invoіce) №1904 від 19.04.2022 до контракту №1 від 19.04.2022 на 104 м3 дошки обрізної, за ціною 340 євро, на загальну суму 35360,00 євро, передоплата - 15 % - 5304 євро.
20.04.2022 позивач на банківський рахунок відповідача перерахував 5304 євро в якості попередньої оплати за товар, відповідно до рахунку-фактури №1904, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Однак, відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав, товар вказаний в рахунку-фактурі №1904 від 19.04.2022 так і не поставлено позивачу.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №910/12382/17).
Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2019 у справі №909/524/18 та від 27.08.2019 у справі №911/1958/18.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.11.2020 у справі №910/9739/19.
Таким чином, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
У даному випадку, судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з претензією від 22.05.2023, відповідно до якого вимагав від відповідача протягом семи днів, з моменту отримання даної вимоги, перерахувати кошти в сумі 5304,00 євро на поточний рахунок, втім відповідач кошти не повернув.
В силу приписів ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Станом на момент розгляду справи, відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували поставку позивачу узгодженого товару або повернення ним грошових коштів, як і не надав доказів наявності будь-яких правових підстав для утримання коштів позивача.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач, отримавши як попередню оплату, грошові кошти у розмірі 5304,00 євро, не надав доказів виконання свого зобов'язання щодо поставки товару, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5304,00 євро попередньої оплати.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку повернути попередню оплату, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача в сумі 5304 євро з повернення попередньої оплати.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Щодо витрат на оплату правничої допомоги, суд зазначає наступне.
Згідно пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Судовими витратами є оплата послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статтях 4, 13, 14, 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частини 1, частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За приписами частин 4, 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача; розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У позовній заяві зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесені та можуть бути понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи складають 16000,00 грн витрат на правову допомогу. Пізніше, в клопотанні, що надійшло 23.08.2023 представник позивача вказав, що розмір фактично понесених судових витрат становить 3177,50 грн - витрат на сплату судового збору та 16000,00 грн - витрат на оплату правничої допомоги.
Отже, суд дійшов висновку, що позивачем зроблено відповідну заяву про понесення судових витрат на професійну правничу допомогу, завчасно подано її до суду, відповідно господарський суд вважає, що є підстави для ухвалення судового рішення щодо розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).
Як вбачається з матеріалів справи адвокат надав копію договору від 20.02.2023 №20 про надання правничої допомоги, попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат від 20.06.2023, акт №01/20 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 01.05.2023, акт №02/20 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 12.06.2023, рахунок №001/20 від 21.02.2023, рахунок №002/20 від 12.06.2023, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії №3674/10 від 22.05.2008, копію ордера від 16.06.2023.
Як встановлено судом, 20.02.2023 між адвокатом Панченко Андрієм Вікторовичем (далі адвокат) та TIMBERGRAF S.C. (далі - клієнт) укладено договір №20 про надання правничої допомоги (далі договір).
Відповідно до п. 1.1. договору адвокат зобов'язується за дорученням клієнта надавати правничу (правову) допомогу, а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити її (виплатити гонорар) на умовах визначених даним договором.
Адвокат надає наступні види правової допомоги клієнту: надання усних та письмових консультацій щодо стягнення дебіторської заборгованості з ФОП Токар О.Т. ; складання процесуальних документів (запитів, заяв, звернень, позовних заяв, апеляційних скарг, відзивів, заперечень, тощо), підготовка документів клієнта для пред'явлення їх в судові органи з питань стягнення дебіторської заборгованості з ФОП Токар О.Т. ; представництво інтересів клієнта в судових органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності з питань стягнення дебіторської заборгованості з ФОП Токар О.Т . Вищевказані види правової допомоги можуть бути змінені й доповнені сторонами в додаткових угодах (п. 1.2, 1.3 договору).
Згідно п. 3.1. договору, за надану правову допомогу, клієнт сплачує на користь адвоката винагороду в розмірі:
- за надання консультацій та підготовку процесуальних документів - 2000,00 грн за 1 годину роботи адвоката, якщо інший розмір винагороди не буде погоджений сторонами при виконанні окремих доручень клієнта;
- за представництво інтересів в судовому засіданні - 1000 грн за участь в кожному судовому засіданні. У випадку якщо судове засідання відбувається за межами м. Тернопіль, клієнт додатково оплачує добові з розрахунку 500 грн за кожну добу відрядження.
Загальна сума договору складається із суми всіх Актів здачі-приймання наданої правової допомоги підписаних між сторонами та орієнтовно становить 20000,00 грн (п.3.3 договору).
Відповідно до п.3.4., 3.5 договору, оплата за правову допомогу здійснюється клієнтом:
- шляхом авансової (попередньої) оплати на підставі виставленого рахунку (інвойсу, проформи- інвойсу) в розмірі 40 % від орієнтовної суми договору вказаної в п. 3.3. даного Договору.
- остаточний розрахунок за надану адвокатом правову допомогу клієнт зобов'язаний здійснити на протязі 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання акту приймання-передачі наданої правової допомоги та виставленого рахунку. Оплата наданої правової допомоги здійснюється клієнтом шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок адвоката на підставі виставленого рахунку. Валютою платежу є Польський злотий. Клієнт здійснює оплату виставленого рахунку в польських злотих по офіційному курсу НБУ на день виставлення рахунку. Всі банківські комісії оплачує клієнт.
Надання правової допомоги за даним договором оформляється відповідним двостороннім Актом здачі-приймання наданої правової допомоги. Акт підписуються Сторонами не пізніше 3 (трьох) днів з моменту фактичного надання правової допомоги (п.4.1. договору).
Згідно п. 7.1. даний договір набуває чинності від дня його підписання сторонами та діє до 31.08.2023.
Як вбачається з Акту приймання - передачі наданої правничої допомоги №01/20 від 01.05.2023, за період з 20.02.2023 по 30.04.2023, адвокатом надана, а клієнтом прийнята наступна допомога:
1. Надання консультації з правових питань щодо неналежного виконання договірних зобов'язань в зовнішньоекономічній діяльності та відшкодування збитків за їх порушення - 1,5 годин;
2. ознайомлення з матеріалами справи щодо стягнення дебіторської заборгованості з ФОП Токар О.Т. - 1,5 годин;
3. Складання претензії (вимоги) ФОП Токар О.Т. про повернення сплаченого авансу - 1 година;
Обсяг наданих у вказаному періоді послуг - 4 години, розмір винагороди - 4*2000 грн/год =8000,00 грн.
Як вбачається з Акту приймання - передачі наданої правничої допомоги №02/20 від 12.06.2023, за період з 30.04.2023 по 12.06.2023, адвокатом надана, а клієнтом прийнята наступна допомога:
1. Надання консультації з правових питань стягнення заборгованості з ФОП Токар О.Т. за контрактом №1 від 19.04.2022 - 0,5 годин;
2. Ознайомлення з правовими нормами, чинним законодавством та судовою практикою, що регулюють питання виконання договорів поставки та відповідальності за їх неналежне виконання. Формування правової позиції по справі про стягнення заборгованості з ФОП Токар О.Т. за контрактом №1 від 19.04.2022 - 1 година;
3. підготовка процесуальних документів для направлення їх в суд першої інстанції про стягнення заборгованості з ФОП Токар О.Т. за контрактом №1 від 19.04.2022 - 2,5 години;
Обсяг наданих у вказаному періоді послуг - 4 години, розмір винагороди - 4*2000 грн/год =8000,00 грн.
Вищевказані актами підписані обома сторонами без зауважень.
Як вбачається з підтвердження платежу від 14.06.2023, від 19.06.2023, клієнт сплатив на рахунок адвоката, згідно умов договору та рахунків №02/20 від 12.06.2023 та № 001/20 від 21.02.2023 - 2314,62 польських злотих витрат на правову допомогу, що в гривневому еквіваленті становить 20150,00 грн.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказаний правовий висновок наведений у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що відповідачем заяви про зменшення витрат на правничу допомогу не надано.
Отже враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та складності виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з фізичної особи - підприємця Токаря Олександра Танасійовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь TIMBERGRAF S.C. (61-493 POZNAN POLAND, UL.SAPERSKA 46F 36 REGON 300860035) заборгованість в сумі 5304,00 EURO, судовий збір у розмірі 3177,50 грн та витрати на оплату правничої допомоги в сумі 16000,00 грн
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено і підписано 25.08.2023.
Суддя В.В.Дутка