"24" серпня 2023 р.м. Одеса Справа № 923/1703/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А., за участю секретаря судового засідання Ващенко О. В., розглянувши матеріали справи № 923/1703/21:
за позовом: Заступника керівника Херсонської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі:
позивача 1: Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 10, код ЄДРПОУ 38621185)
позивача 2: Херсонського національного технічного університету (29016, м. Хмельницький, Хмельницька обл. вул Інститутська, 11 код ЄДРПОУ 05480298)
до:
відповідача 1: Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки код ЄДРПОУ 21295778)
відповідача 2: Фізичної особи - підприємця Маслаківського Євгена Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про визнати недійсним договору оренди та зобов'язання повернути майно
Представники:
від прокуратури: Ткаченко Л.В.
від відповідача 1 не з'явися (надійшло клопотання про розгляд справи без участю представника)
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились
СУТЬ СПОРУ: Заступник керівника Херсонської окружної прокуратури Херсонської області звернувся в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (надалі - позивач-1) та Херсонський національний технічний університет (надалі - позивач-2) до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (надалі - відповідач-1) та до Фізичної особи-підприємця Маслаківського Євгена Олександровича (надалі - відповідач-2) про визнати недійсним договору оренди та зобов'язання повернути майно. (справа № 923/1703/21).
Справа розглядалась Господарським судом Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. за правилами загального позовного провадження. Останнє судове засідання було призначено на 24 лютого 2022 року о 11 години 00 хв.
Проте, Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 внаслідок військової агресії Російської Федерації в Україні уведено воєнний стан, який діє по теперішній час.
Верховний Суд розпорядженням від 18.03.2022 року № 11/0/9-22 в порядку ч. 7 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус судді" змінив на Господарський суд Одеської області територіальну підсудність судових справ, які підсудні Господарському суду Херсонської області (враховуючи неможливість здійснювати правосуддя під час воєнного стану Господарський судом Херсонської області).
За Актом приймання-передачі справ евакуйованих до міста Одеси справа № 923/1703/21 була передана Господарському суду Одеської області. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2023 року справа призначена судді Демешину О. А.
19.06.2023 року Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А. прийняв справу до свого провадження, ухвалив справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, призначив дату та час підготовчого засідання.
Матеріали справи містять відзив Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на позовну заяву (Т. 2 а.с. 15-21) - просить у задоволені позову відмовити повністю.
У відповіді на відзив (Т. 2 а.с. 33-40) заступник керівника Херсонської окружної прокуратури Херсонської області наполягає на задоволені позову повністю.
01.08.2023 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті у судовому засіданні.
Сторони справи вчасно отримували ухвали суду, крім того, з метою належного повідомлення Відповідача-2 про розгляд цієї справи, суд, на підставі пункту 21 Перехідних положень ГПК України та статті 3, 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 N 1207-VII, розмістив відповідні оголошення, тобто Відповідача-2 було належним чином повідомлено про розгляд справи Господарським судом Одеської області. Тому суд розглянув справу із дотриманням принципу розумності строків розгляду справи судом, встановленого п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України.
На підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України у зв'язку із ненадання Відповідачем-2 відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Під час розгляду справи представник прокуратури позов підтримав.
28.05.2019 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, АРК Крим та м. Севастополі та Фізичною особою - підприємцем Маслаківським Євгеном Олександровичем укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №1550-19-065, згідно із яким у строкове платне користування передано державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - групу інвентарних об'єктів загальною площею 148,1 кв.м., а саме: будівлю гаражу площею 60,5 кв.м. (реєстровий номер майна - 05480298.1 ЖКСГАІІІ073), майстерню (реєстровий номер майна 05480298.1ЖКСГАІІІ072) - 23,8 кв.м., котельню (реєстровий номер майна - 05480298.1 ЖКСГАІІІ074) площею 40,0 кв.м. та склад вугілля (реєстровий номер майна - 05480298.1 ЖКСГАІІІ075) площею 40,0 кв.м. та розташована за адресою: Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Центральна, 196, що перебуває на балансі Херсонського національного технічного університету (Т. 1 а.с. 37-39).
Вартість майна визначена суб'єктом оціночної діяльності ФОП Броніним А.О. і згідно з висновком про вартість станом на 28.02.2019 року становить за незалежною оцінкою 291668,00 грн. без урахування ПДВ.
Відповідно до п.п. 1.2. Договору майно передається в оренду з метою розміщення майстерні, що здійснює технічне обслуговування та ремонт автомобілів.
Орендар вступає в строкове платне користування Майном у термін, указаний в Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передавання Майна. Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку, складеному за Методикою оцінки (п.п. 2.1., 2.3. Договору).
Відповідно до п. 10.1 Договору визначено, що договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 28.05.2019 року по 28.04.2021 року включно.
Актом приймання - передавання державного майна від 28.05.2019 року, який додатком Договору, група інвентарних об'єктів загальною площею 148.1 кв.м., а саме: будівлю гаражу площею 60,5 кв.м. (реєстровий номер майна - 05480298.1 ЖКСГАІІІ073), майстерню (реєстровий номер майна - 05480298.1ЖКСГАІІІ072) - 23,8 кв.м., котельню (реєстровий номер майна - 05480298.1 ЖКСГАІІІ074) площею 40,0 кв.м. та склад вугілля (реєстровий номер майна - 05480298.1 ЖКСГАІІІ075) площею 40,0 кв.м. та розташована за адресою: Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Центральна, 196, що перебуває на балансі Херсонського національного технічного університету в строкове платне користування фізичній особі - підприємцю Маслаківському Євгену Олександровичу.
Позов ґрунтується на тому, що вказаний Договір укладено з порушенням ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 року (в редакції на момент укладення Договору) щодо передачі в оренду нерухомості, яка перебуває на балансі освітніх закладів, оскільки приміщення передано в платне користування не для використання в навчально-виховному процесі, то оспорюваний Договір не відповідає нормам законодавства (ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту», що згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України), що є підставою для визнання його недійсним та в свою чергу покладає зобов'язання повернути Орендодавцю вищевказану групу інвентарних об'єктів.
Тому, посилаючись на ст. 131-1 Конституції України, ст..ст. 2, 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», ст..ст. 6, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу, ст.ст. 20, 208 Господарського кодексу України Заступник керівника Херсонської окружної прокуратури Херсонської області просить суд:
- визнати недійсним договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.05.2019 №1550-19-065, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці крим та м. Севастополі та Фізичною особою - підприємцем Маслаківським Євгеном Олександровичем;
- зобов'язати Фізичну особу-підприємця Маслаківського Євгена Олександровича звільнити та повернути Херсонському національному технічному університету як балансоутримувачу групу інвентарних об'єктів загальною площею 148,1 кв.м., що включає в себе: будівлю гаражу площею 60,5 кв.м. (реєстровий номер майна - 05480298.1 ЖКСГАІІІ073), майстерню (реєстровий номер майна - 05480298.1ЖКСГАІІІ072) - 23,8 кв.м., котельню (реєстровий номер майна - 05480298.1 ЖКСГАІІІ074) площею 40.0 кв.м. та склад вугілля (реєстровий номер майна - 05480298.1 ЖКСГАІІІ075) площею 40,0 кв.м. та розташована за адресою: Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Центральна, 196 вартістю 291 668 грн. шляхом підписання акту приймання - передачі.
Відповідач 1 - Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі позов не визнав, пославшись на те, що Міністерство освіти і науки України в процесі прийняття рішення про передачу або відмову в передачі державного майна в оренду, аналізує можливість укладення договору на відповідність положенням чинного законодавства про освіту, а тому Регіональне відділення з дотримання всіх норм законодавства щодо оренди державного майна, в установленому законом порядку, уклало з ФОП Маслаківським Є.О. договір від 28.05.2019 №1550-19-065, строк дії якого встановлено до 28.04.2022 року.
Заслухавши пояснення представника прокуратури та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору, відповідно ст. 3 ЦК України.
Згідно п. 1, ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Ч. 1 ст. 13 ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
В той же час, ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, відповідно до ст. 629 ЦК України.
Аналогічні положення містить і ГК України.
Так, відповідно ч. 2 ст. 67 ГК України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Відповідно до п. 1,2,7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання; належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, ст. 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Ст. 215 ЦК України передбачено, що:
1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.
Отже, для визнання будь-якого договору недійсним позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що спірний договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності і волевиявленню сторін та на момент укладення договору свідомо існує об'єктивна неможливість настання правового результату, а також те, що внаслідок його укладення порушені права позивача, в даному випадку - держави. Тобто, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Як зазначалось вище, обґрунтовуючи позовні вимоги по справі, прокурор посилається на те, що укладений Договір від 28.05.2019 року - укладено з порушенням ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 року (в редакції на момент укладення Договору) щодо передачі в оренду нерухомості, яка перебуває на балансі освітніх закладів, оскільки приміщення передано в платне користування не для використання в навчально-виховному процесі, то оспорюваний Договір не відповідає нормам законодавства (ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту», що згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України), що є підставою для визнання його недійсним та в свою чергу покладає зобов'язання повернути Орендодавцю вищевказану групу інвентарних об'єктів.
З матеріалів справи судом встановлено, що 30.10.2018 року до Регіонального відділення звернувся ФОП Маслаківський Євген Олександрович з заявою про укладення договору оренди державного майна - групи інвентарних об'єктів загальною площею 148,1 кв.м., а саме: будівлі гаражу площею 60,5 кв.м, майстерні - 23,8 кв.м, котельні - площею 23,8 кв.м. та складу вугілля - площею 40,0 кв.м. та розташована за адресою: Херсонська обл., м Генічеськ, вул. Центральна, 196, що перебуває на балансі Херсонського національного технічного університету.
Уповноваженим органом управління зазначеним майном є Міністерство освіти і науки України, а балансоутримувачем та особою у повному господарському віданні якого є майно -Херсонський національний технічний університет (балансоутримувач).
Порядок передачі державного майна в оренду на момент звернення Орендаря був врегульований Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-ХІІ (чинного на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Закон).
Регіональне відділення, листом від 16.11.2018 №07-03-04061 направило відповідні документи до Міністерства освіти і науки України, як до органу управління, з метою розгляду та надання висновків щодо передачі в оренду вищевказаного державного майна.
Листом від 17.01.2019 №1/11-416 Міністерство, посилаючись на пропозиції Комісії з майнових питань підприємств установ, та організацій, що належать до сфери управління Міністерства (протокол №20 від 22.12.2018), погодило передачу вищевказаного майна в оренду з метою розміщення відділення поштового зв'язку, терміном до 3-х років. Також Міністерство зазначило про необхідність врахування напрямку діяльності орендаря з тим, щоб не завадити умовам безпечної роботи закладу. Крім того, в листі зазначено, що в подальшому продовження строку дії договору оренди може бути здійснено за умови погодження з Міністерством (Т. 2 а.с. 22).
Наказом Регіонального відділення від 05.04.2019 №282 прийнято рішення про передачу вищевказаного державного майна в оренду АТ «Укрпошта», строком на 2 роки та 11 місяців.
Таким чином, Міністерство освіти і науки України, діючи на підставі чинних на той час приписів Закону України «Про освіту», проаналізувавши надані Регіональним відділенням документи, надало згоду на передачу нерухомого майна в оренду, встановивши, що укладення такого договору не суперечить вимогам чинного законодавства.
Тобто, Регіональне відділення при проведені роботи з укладення Договору оренди спиралось на дозвіл органу управління щодо можливості передачі майна в оренду.
При цьому, саме Міністерство освіти і науки України в процесі прийняття рішення про передачу або відмову в передачі державного майна в оренду, враховувало можливість укладення договору на відповідність положенням чинного законодавства про освіту.
Крім того, суд приймає до уваги, що згідно листа Херсонського технічного університету №13-06/388 від 01.11.2021 встановлено, що до передачі Фізичній особі - підприємцю Маслаківському Євгену Олександровичу приміщень колишнього учбового корпусу Генічеського факультету Херсонського національного університету вказане приміщення не використовувалося, оскільки факультет було ліквідовано і учбова діяльність в ньому припинена.
01.02.2020 року було введено в дію новий Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 року № 157-ІХ (далі - Закон), а деталізована процедура оренди державного майна "Порядком передачі в оренду державного та комунального майна", який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 року N 483 (далі - Порядок).
Так, згідно п.4 ст. 4 Закону не можуть бути орендарями:
фізичні та юридичні особи, стосовно яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції", а також пов'язані з ними особи;
юридичні особи, інформація про бенефіціарних власників яких не розкрита в порушення вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань";
фізичні та юридичні особи, зареєстровані в державах, включених FATF до списку держав, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, а також юридичні особи, 50 і більше відсотків статутного капіталу яких належать прямо або опосередковано таким особам;
фізичні та юридичні особи, які перебувають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) або у процесі припинення;
працівники орендодавця - щодо майна, яке надається в оренду такими орендодавцями;
працівники уповноважених органів управління та балансоутримувачів - щодо майна, оренда якого погоджується такими уповноваженими органами управління або яке знаходиться на балансі таких балансоутримувачів.
В той же час, у п. 29 Порядку встановлено, що не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням такі об'єкти оренди:
майно закладів охорони здоров'я;
майно закладів освіти;
об'єкти соціально-культурного призначення (майно закладів культури, фізичної культури і спорту);
нерухоме майно, в якому розміщені органи державної влади або органи місцевого самоврядування, Збройних Сил, Служби безпеки, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, правоохоронних органів і органів доходів і зборів;
майно, що було закріплене на праві господарського відання за Національним банком і передане до сфери управління інших державних органів або у комунальну власність або закріплене на праві господарського відання за Національним банком з цільовим функціональним призначенням для зберігання запасів готівки Національного банку та проведення технологічних процесів щодо забезпечення готівкового грошового обігу;
майно, щодо якого відповідним представницьким органом місцевого самоврядування прийняте рішення про його використання за конкретним цільовим призначенням.
Такі об'єкти оренди можуть використовуватися лише для розміщення відповідних закладів або лише із збереженням профілю діяльності за конкретним цільовим призначенням, встановленим рішенням відповідного представницького органу місцевого самоврядування, крім випадків, що передбачають використання частини такого майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо такими закладами, пов'язаних із забезпеченням чи обслуговуванням діяльності таких закладів, їх працівників та відвідувачів. Зазначені об'єкти можуть також використовуватися для проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів.
Майно з цільовим функціональним призначенням для зберігання запасів готівки Національного банку та проведення технологічних процесів щодо забезпечення готівкового грошового обігу може бути передане в оренду Національному банку або уповноваженим банкам, в яких держава володіє часткою статутного капіталу в розмірі понад 75 відсотків. Право оренди на нерухоме майно таких уповноважених банків визначається окремим рішенням Правління Національного банку.
Обмеження щодо використання майна закладів охорони здоров'я, освіти, соціально-культурного призначення (майна закладів культури, об'єктів спортивної інфраструктури) не поширюються на оренду будівель, споруд, окремих приміщень та їх частин, іншого нерухомого майна, що перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів та об'єктів протягом трьох років (для об'єктів площею менш як 500 кв. метрів) або п'яти років (для об'єктів площею, що становить 500 і більше кв. метрів), за умови, що це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у такому закладі або об'єкті, крім закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та паралімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувальних (лікувально-фізкультурних) і лікувально-профілактичних закладів.
Як було зазначено, об 'єкт оренди, переданий у користування за спірним Договором не використовувався Університетом (балансоутримувачем), відповідно суд критично оцінює можливе погіршення соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у такому закладі.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Ст. 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
В ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відтак, тягар доказування законодавець покладає на сторону, яка повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. В даному випадку саме Заступника керівник Одеської обласної та Міністерство освіти і науки України мали надати суду належні та допустимі докази такого порушення чинного Законодавства України яке може бути підставою для визнання недійсним спірного Договору оренди.
Проте, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що при укладанні спірного Договору оренди відбулись такі порушення щодо змісту правочину, форми правочину, суб'єктного складу правочину, або невідповідність волі та волевиявлення сторін правочину які б мали наслідком визнання спірного договору недійсним.
Крім того, суд окремо звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів саме вини Орендаря, що має суттєве значення для вирішення спору, з огляду на наступне.
Верховний суд неодноразово звертав увагу на заборону суперечливої поведінки.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Принцип добросовісної поведінки лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Зазначена доктрина розтлумачена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17.
Тобто, суд має врахувати наявність листа Міністерства освіти і науки від 17.01.2019 року №1/11-416, посилаючись на пропозиції Комісії з майнових питань підприємств установ, та організацій, що належать до сфери управління Міністерства (протокол №20 від 22.12.2018), погодило передачу вищевказаного майна в оренду з метою розміщення відділення поштового зв'язку, терміном до 3-х років
Тому, в даному контексті, суд враховує сталу судову практику Європейського суду з прав людини.
У пункті 71 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011р. по справі „Рисовський проти України" (заява № 29979/04) встановлено, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само).
З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII).
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 53, та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), п. 38).
Отже, навіть якщо прийняти до увагу правову позицію Прокурора по цій справі про порушення вимог Законодавства України при укладанні спірного Договору, слід враховувати правомірне очікування Орендаря (Відповідач 2) на законність дій з боку державних органів - Міністерства освіти і науки України та Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі при укладанні такого Договору, тобто прийняті уповноваженими органами рішення з дотриманням принципу „належного урядування".
Натомість, як було зазначено, в даному випадку суд не вбачає в діях сторін спірного Договору будь-якого порушення вимог чинного законодавства України, які були обов'язковими при укладанні такого договору, що могли б бути підставою для визнання спірного Договору недійсним. Тому, в задоволені позову в частині визнання недійсним договору від 28.05.2019 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, АРК Крим та м. Севастополі та Фізичною особою - підприємцем Маслаківським Євгеном Олександровичем індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №1550-19-065 - слід відмовити.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання Фізичної особи-підприємця Маслаківського Євгена Олександровича звільнити та повернути Херсонському національному технічному університету як балансоутримувачу групу інвентарних об'єктів загальною площею 148,1 кв.м., що включає в себе: будівлю гаражу площею 60,5 кв.м. (реєстровий номер майна - 05480298.1 ЖКСГАІІІ073), майстерню (реєстровий номер майна - 05480298.1ЖКСГАІІІ072) - 23,8 кв.м., котельню (реєстровий номер майна - 05480298.1 ЖКСГАІІІ074) площею 40,0 кв.м. та склад вугілля (реєстровий номер майна - 05480298.1 ЖКСГАІІІ075) площею 40,0 кв.м. та розташована за адресою: Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Центральна, 196 вартістю 291 668 грн. шляхом підписання акту приймання - передачі - то вказана позовна вимога підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Позовні вимоги в цій частині ґрунтуються на тому, що в разі, якщо б суд визнав недійсним спірний договір - то у Відповідача 2 виникло б зобов'язання повернення орендованого нерухомого майна через відсутність правових підстав користування цим майном.
Суд звертає увагу, що на момент звернення прокурора з позовом по цій справі (30.12.2001р.) ФОП Маслаківський Євген Олександрович, приймаючи до уваги чинність спірного договору, на законних підставах орендував державне нерухоме майно.
Між тим, на момент вирішення спору, спірний договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.05.2019 року за №1550-19-065 - припинив дію, з огляду на те, що він був укладений до 28.04.2022року включно (п.10.1 Дговору).
Таким чином, на цей час у Фізичної особи-підприємця Маслаківського Євгена Олександровича відсутні правові підстави користування спірним нерухомим майном.
Пунктом 10.10., 10.11. вказаного договору було встановлено, що у разі припинення цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю та балансоутримувачу. Майно вважається повернутим орендодавцю та балансоутримувачу з моменту підписання орендодавцем, балансоутримувачем та орендарем акта приймання-передачі. Обов'язок щодо складання акту приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.
Суд вважає, що з метою процесуальної економії, не є обов'язковим звернення позивачів або прокурора з аналогічною позовною заявою про зобов'язання повернення майна шляхом підписання акту приймання-передачі внаслідок припинення дії договору оренди, оскільки такий обов'язок у відповідача 2 вже існує на момент вирішення спору по цій справі.
Приймаючи до уваги, що матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем 2 по акту приймання-передачі нерухомого майна, що було предметом спірного договору, - суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов'язання Фізичної особи-підприємця Маслаківського Євгена Олександровича звільнити та повернути балансоутримувачу - Херсонському національному технічному університету групу спірне нерухоме майно по акту приймання-передачі - слід задовольнити.
На підставі викладеного, позову підлягає частковому задоволенню, з покладенням на ФОП Маслаківського Є.О. судових витрат по сплаті судового збору, оскільки позовні вимоги в частині, що задовольняються судом, стосуються невиконання обов'язку з повернення майна саме цим Відповідачем.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240 ГПК України суд
1. Позов задовольнити частково
2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Маслаківського Євгена Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідент.код НОМЕР_1 ) звільнити та повернути балансоутримувачу - Херсонському національному технічному університету групу інвентарних об'єктів загальною площею 148,1 кв.м., а саме: будівлю гаражу площею 60,5 кв.м. (реєстровий номер майна - 05480298.1 ЖКСГАІІІ073), майстерню (реєстровий номер майна 05480298.1ЖКСГАІІІ072) - 23,8 кв.м., котельню (реєстровий номер майна - 05480298.1 ЖКСГАІІІ074) площею 40,0 кв.м. та склад вугілля (реєстровий номер майна - 05480298.1 ЖКСГАІІІ075) площею 40,0 кв.м. та розташована за адресою: Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Центральна, 196, - шляхом підписання акту приймання-передачі.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Маслаківського Євгена Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідент.код НОМЕР_1 ) на користь Херсонської обласної прокуратури (код 04851120, р/р 568201720343100001000002291, Банк:Державна казначейська служба України м.Київ, МФО 820172, призначення платежу: стягнення судового збору за КЕКС: 2800) 2270 гривень судового збору.
4. В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України
та може бути оскаржено в порядку ст.ст.253-259 ГПК України.
Повне рішення складено 25.08.2023р.
Суддя О.А. Демешин
25 серпня 2023 р.