14 липня 2023 року Справа № 915/507/23
Адреса місцезнаходження суду: м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 14.
Суддя Алексєєв А.П.
Секретар судового засідання Степанова І.С.
В інтересах держави - керівник Корюківської окружної прокуратури (вул. Шевченка, 98, м. Корюківка, Чернігівська обл., 15300, код ЄДРПОУ 02910114).
Позивач - Державна служба України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 03135, код ЄДРПОУ 39816845).
Відповідач - Фізична особа-підприємець Спіян Олег Павлович ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).
Позовні вимоги: стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортними засобами та іншими самохідними машинами і механізмами, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 16753,51 грн.
Представники сторін:
від позивача - Пархоменко Т.В.;
від прокуратури - прокурор Левкович А.Є.;
від відповідача - не з'явився.
У позові, який зареєстровано у канцелярії суду 03.04.2023 року, зазначено, що Укртрансбезпекою при перевірці додержання перевізниками вимог законодавства з нормування ваги та габаритів транспортних засобів, які рухаються автошляхами загального користування, встановлено з боку відповідача порушення нормативів з допустимого навантаження на вісі транспортного засобу, що тягне за собою покладення на порушника обов'язку по сплаті до державного бюджету плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Розмір плати становить 16753,51 грн. Відповідач плату до держбюджету не здійснив. Тривалий час Укртрансбезпекою заходи по стягненню плати з відповідача не вживалися, в зв'язку із чим держбюджет позбавляється передбачених законодавством надходжень. З огляду на бездіяльність Укртрансбезпеки прокурор вирішив звернутися із позовом на захист інтересів держави.
Відповідач у відзиві, який зареєстрований канцелярією суду 28.04.2023 року, просив відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що
- прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому, розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України). Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора із позовом.
- прокурором не доведено належним чином наявність порушення інтересів держави та не обґрунтовано не здійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах компетентним органом - Укртрансбезпекою.
- Укртрансбезпека володіє необхідним обсягом дієздатності та здатна у самостійному порядку звернутися до суду з метою захисту своїх прав та інтересів. Звернення прокурора із даним позовом мало місце до закінчення у Укртрансбезпеки позовної давності, а саме строку, в межах якого орган державної влади міг звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права.
- керівником Корюківської окружної прокуратури порушено засади встановлені п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про прокуратуру", зокрема принципу територіальності з огляду на те, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу відповідача здійснювався поза межами Корюківського району Чернігівської області.
- у позові зазначено, що габаритно-ваговий контроль було проведено на 124 км автодороги М01 Київ - Чернігів - Н. Яриловичи. При цьому, вказано, що перевезення вантажу здійснювалося за маршрутом м. Чернігів - м. Миколаїв, подоланий шлях становить 623 км. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того факту, що транспортування вантажу з перевищенням встановлених габаритно-вагових параметрів відбувалося за маршрутом м. Чернігів - м. Миколаїв та не обґрунтовано використання саме 623 км пройденої відстані при розрахунку плати.
У відповіді на відзив, яку зареєстровано канцелярією суду 12.05.2023 року, прокурор повторно послався на обставини представництва інтересів держави в особі Укртрансбезпеки та правові підстави, які зазначені у позові.
З приводу порушення засад територіальності прокурор зазначив, що функція представництва інтересів держави в суді покладається на прокуратуру як на єдину систему, яка здійснюється виключно прокурорами. Вимоги щодо місця знаходження прокуратури та прокурора, що здійснює представництво інтересів держави у суді Конституція України, Закон України "Про прокуратуру", ГПК України та інші нормативно-правові акти не містять. Стосовно протяжності маршруту "м. Чернігів - м. Миколаїв" прокурор зазначив, що відповідні дані отримані з товаротранспортної накладної №162 від 21.09.2020 року, актів №220881 від 22.09.2020 року та №0005383 від 22.09.2020 року. Протяжність маршруту дорівнює 623 км і встановлена за даними інтернет ресурсу della.com.ua.
12.07.2023 року канцелярією суду зареєстрована відповідь на відзив, яка подана до суду від імені представника позивача Дмитрук І. Проте, всупереч вимогам ч. 2 ст. 166 ГПК України відповідь на відзив підпису представника позивача не містить.
Заяви, клопотання.
14.06.2023 року у судовому засіданні прокурор усно клопотала про відкладення судового засідання для надання можливості позивачу скористатися правом для надання відповіді на відзив. Протокольною ухвалою судове засідання було відкладене. Ухвалою суду від 14.06.2023 року позивача та відповідача було повідомлено про наступне судове засідання і зобов'язано відповідача направити примірник відзиву на адресу позивача.
03.07.2023 року канцелярією суду зареєстроване клопотання відповідача про приєднання до справи доказів направлення примірника відзиву на адресу позивача.
Рух справи.
10.04.2023 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
14.07.2023 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Укртрансбезпеки.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно до ч. 3, ч. 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно до ч. 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевого бюджетів.
Пунктом 6 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України.
Дотримання законності у питанні наповнення бюджету безпосередньо належить до інтересів держави.
Згідно до статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 затверджено положення (далі - Положення) про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека). Відповідно до п. 1 даного Положення Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Згідно до пп. 1 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.
Також, п.п. 2, 15, 27 п. 5 Положення передбачено, що Укртрансбезпека здійснює, серед іншого, державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загальною користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
У відповідності до абз. 1 п. 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 року «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» також утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату служби за переліком згідно з додатком 3.
Зважаючи на викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах. Враховуючи норми Закону України «Про автомобільний транспорт» та інші підзаконні нормативно-правові акти про автомобільний транспорт, Укртрансбезпека та її територіальні органи мають застосовувати правові підстави на стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування, що випливає з покладених на неї завдань щодо державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Незважаючи на вказане, Державною службою України з безпеки на транспорті, за наявності підстав, заходи щодо звернення з позовною заявою до суду про стягнення з відповідача коштів у примусовому порядку для захисту інтересів держави з метою їх надходження до Державного бюджету України не вживалися, що підтверджується листом №7453/86.3/15-22 від 02.12.2022 року.
Маючи відповідні правомочності для звернення до суду з позовом про стягнення відповідної плати, уповноважений орган не використав надані йому повноваження.
Таким чином, вказані обставини свідчать про не здійснення Укртрансбезпекою захисту інтересів держави належним чином.
Бездіяльність Укртрансбезпеки завдає істотної шкоди економічним інтересам держави, оскільки не надходження коштів до бюджету перешкоджає здійсненню функцій держави, передбачених Конституцією та законами України.
З урахуванням вищевикладеного, підставою для звернення з позовом Корюківською окружною прокуратурою є не здійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави з метою надходження коштів до бюджету та не сплата відповідачем до Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового транспортного засобу в сумі 16 753,51 грн.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, кваліфікується як бездіяльність відповідного органу.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду позовом в інтересах держави, то це с достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.
Окружною прокуратурою 10.11.2022 року за № 3292 вих-22 направлено лист до Державної служби України з безпеки на транспорті, на який отримано відповідь за №7453/86.3/15-22 від 02.12.2022 року про невжиття заходів представницького характеру з вказаного питання.
Беручи до уваги вищевикладене, а також той факт, що не сплата відповідачем коштів за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 16 753,51 грн., призводить до не надходження коштів до спеціального фонду Державного бюджету України та, відповідно, до зменшення коштів на фінансування розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, а державний орган - Укртрансбезпека самоусувається від виконання покладених на нього обов'язків, що суттєво порушує економічні інтереси держави, вказує на наявність визначених п. 1 ч. 6 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для звернення прокурора в інтересах держави з даною позовною заявою.
Таким чином, даний випадок з урахуванням вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є виключним і наявні підстави для пред'явлення прокурором позову в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті.
Предметом спору є сума грошової компенсації, яку за ствердженням прокурора має бути сплачена відповідачем внаслідок недодержання вимог законодавства України при користуванні автошляхами загального призначення.
Судом встановлено наступне.
22.09.2020 року працівниками управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області був складений акт №220880 "проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом". В акті зазначено, що 22.09.2020 року працівниками управління на автодорозі М-01 (Київ-Чернігів-Н. Яриловичі), 124 кілометр, о 00 годині 20 хв. на підставі направлення на перевірку від 21.09.2020 року № 006868 проведено перевірку транспортного засобу, який належить фізичній особі-підприємцю Спіяну О.П., марки MAN TGX 18.400, реєстраційний номер НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 ; під час перевірки виявлено порушення: перевезення вантажу (соняшник) автомобільним транспортом згідно ТТН №161 від 21.09.2020 року з перевищенням вагового обмеження на 12,73%; перевізником не оформлені документи передбачені ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт"; відповідальність за порушення передбачена ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" абзац 15 ч. 1 - перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 10% але не більше 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
Згідно складеного 22.09.2020 року працівником управління акту №0005382 "про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів" габаритно-ваговий контроль автомобілю MAN TGX 18.400, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з причіпом із вантажем соняшнику було проведено у Чернігівській області на 124 км автомобільної дороги М-01 "Київ-Чернигів-Н.Яриловичи". Пройдена відстань за маршрутом м. Чернігів-м. Миколаїв становить 623 км. Нормативна допустима маса 44,00 тони, фактична маса становить 43,45 тон, відстані між осями метрів: 3.6, 5.0, 1.3, 1.3, осьові навантаження тонн: нормативно допустиме: 11, 11, 8, 8, 8, фактичне: 6.85; 12.40; 5.00; 9.65; 9.55.
Із складеної 22.09.2020 року довідки №042424 "про результати здійснення габаритно-вагового контролю" вбачається, що автомобіль MAN TGX 18.400, реєстраційний номер НОМЕР_2 , причіп Kogel SW24, реєстраційний номер НОМЕР_4 , за результатами вагового контролю має навантаження на вісі тонн: 6.85, 12.40, 5.00, 9.65, 9.55, повна маса транспортного засобу становить 43,45 т. Габаритні обмеження у нормі.
Також судом було досліджено наступні письмові докази:
- щотижневий графік проведення рейдових перевірок Управлінням Укртрансбезпеки у Чернігівській області у період з 21.09.2020 року по 27.09.2020 року, який затверджений начальником управління 21.09.2020 року, реєстраційний №83760/41/18-20;
- направлення на рейдову перевірку №006868 від 21.09.2020 року, реєстраційний номер 72113/41/24-20 від 21.09.2020 року, щодо додержання автомобільними перевізниками вимог Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про транспорт", Про "дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень, "Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення", в тому числі габаритно-вагових параметрів транспортних засобів, м. Чернігів, Чернігівська область;
- розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільним дорогами загального користування до акту №0005382 від 22.09.2020 року, відповідно до якого плата становить 504,63 євро, відстань перевезення становить 623 км. Розрахунок виконувався за формулою з урахуванням норм пункту 31-1 постанови Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року;
- талон №2722 від 22.09.2020 року про зважування транспортного засобу із реєстраційним номером НОМЕР_2 ;
- лист північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №10070/19.5/24-20 від 22.12.2020 року, який адресований Спіяну О.П. про необхідність оплати проїзду у розмірі 500,63 Євро із описом вкладення у цінний лист від 05.01.2021 року;
- посвідчення водія ОСОБА_1 , свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів MAN TGX 18.400, реєстраційний номер НОМЕР_2 , Kogel SW24, реєстраційний номер НОМЕР_4 ;
- свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісі) від 10.07.2021 року П33М880405820.
Обставини, на які послався прокурор на підтвердження позовних вимог, відповідачем загалом визнані. Відповідачем до відзиву не приєднано заперечень із доказами, якими спростовуються зазначені прокурором обставини.
Суд дійшов такого висновку з огляду на те, що в силу положень п. 4, п. 5 ч. 3 ст. 165 ГПК України відзив повинен містити:
- обставини, які визнаються відповідачем;
- заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми прав.
Із змісту ст. 74 ГПК України вбачається, що доказуванням є процес доведення кожною із сторін тих обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, доказуванню не підлягають.
Відповідач не визнав лише тієї обставини, що транспортний засіб при русі з перевантаженням на колісні вісі за маршрутом м. Чернігів - м. Миколаїв подолав відстань протяжністю 623 км, зазначивши, що доказів на підтвердження подолання цієї відстані матеріали справи не містять.
Як зазначалося вище відомості про маршрут (м.Чернігів - м.Миколаїв) та його протяжність (623 км) містяться у графі (пункті) 7 "маршрут руху із зазначенням пройденої відстані дорогами загального користування, кілометрів" акту №0005382 "про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів".
При визначенні розміру плати працівники Укртрансбезпеки керувалися положеннями постанови Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року, якою затверджений Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений в статті 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (Порядок).
Пунктом 3 Порядку встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
У свою чергу, положенням п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів па встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 тон (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєнні осі - 18 т, строєні -24 т, або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
За результатами дослідження акту №0005382 "про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів" судом не встановлено, з яких об'єктивних даних виходили працівники управління Укртрансбезпеки при зазначенні, що транспортний засіб подолав із перевантаженням маршрут протяжністю 623 км (графа 7 акту).
Будь-яких доказів, що транспортний засіб, який належить відповідачу, рухався дорогами загального користування з перевищенням навантаження на вісі за маршрутом м. Чернігів - м. Миколаїв і подолав відстань протяжністю 623 км матеріали справи не містять.
Дані про протяжність маршруту необхідні для визначення розміру плати, яка розраховується за формулою встановленою законодавством (Порядком).
Відповідно до п. 30 зазначеного Порядку плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.
Пунктом 31-1 Порядку визначено, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру:
до 10 відсотків - у подвійному розмірі;
на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі;
більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.
Таким чином, для визначення розміру плати у даному випадку (за відсутності дозволу) необхідні дані про пройдену частину маршруту по території України або про частину маршруту, яку перевізник мав намір проїхати.
За відсутності цих даних визначення розміру плати є неможливим.
Отже, прокурором всупереч положень ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України не доведено тієї обставини, що транспортним засобом відповідача до моменту його перевірки працівниками Укртрансбезпеки було подолано 623 км з перевищенням нормативів навантаження на колісні вісі, або перевізник мав намір проїхати зазначену відстань.
З огляду на недоведеність обставини, яка має значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у розмірі 2684,00 грн. покладається на прокурора.
Керуючись ст. 237, 238 ГПК України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 25.08.2023 року.
Суддя А.П. Алексєєв