10 липня 2023 року Справа № 915/376/22
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Артьомові І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Виконувача обов'язків керівника Миколаївської окружної прокуратури, вул. Бузький бульвар, 15, м. Миколаїв, 54006 (код ЄДРПОУ 02910048)
електронна пошта зазначена в ЄДРЮОФОПГФ: secretariat@myk.gp.gov.ua
в інтересах держави в особі
Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації), вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 00022579)
електронна пошта: cancelar@mk.gov.ua
до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034 (код ЄДРПОУ 39825404)
електронна пошта: mykolaiv@land.gov.ua
до відповідача Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, вул. Миру, буд. 5, селище Радісний Сад, Миколаївський район, Миколаївська область, 57160 (код ЄДРПОУ 04375636)
електронна пошта: radsadrada1@gmail.com
до відповідача Приватного підприємства "Владан", вул. Степова, 41, селище Чумаки, Миколаївський район, Миколаївська область, 57171 (код ЄДРПОУ 37307284)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", вул. Руставелі Шота, 9А, м. Київ, 01601 (код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії "Миколаївське лісове господарство" ДГСП "Ліси України", вул. Ганни Дівіної, 2, корпус В, м. Миколаїв, 54031 (код ЄДРПОУ 45064258)
про визнання незаконними та скасування наказів і рішень, визнання недійсними результатів земельних торгів та договору оренди землі, скасування державної реєстрації земельної ділянки
за участю представників сторін:
від прокуратури: Григорян Е.Р.
від позивача: представник не з'явився
від відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області: не з'явився,
від відповідача Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області: не з'явився
від відповідача Приватного підприємства "Владан": не з'явився
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Миколаївське лісове господарство" ДГСП "Ліси України": не з'явився
До Господарського суду Миколаївської області звернувся Виконувач обов'язків керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) з позовною заявою до відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області та Приватного підприємства "Владан", в якій просить суд:
1. Визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 22.11.2018 № 8243/0/14-18-СГ в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, на підставі якої сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671.
2. Визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 20.12.2018 № 9120/0/14-18-СГ в частині передачі територіальній громаді в особі Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, у комунальну власність земельної ділянки площею 9, 00 га з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671 (№ 99 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність територіальної громади в особі Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, що є додатком до вказаного наказу).
3. Визнати незаконним і скасувати рішення Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 21.12.2018 № 25 в частині прийняття у комунальну власність Радсадівської об'єднаної територіальної громади земельної ділянки площею 9, 00 га (кадастровий номер 4825181600:01:000:1671).
4. Визнати незаконним і скасувати рішення Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 09.10.2020 № 69 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу права оренди на земельних торгах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 4825181600:01:000:1671) за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності в межах території Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.
5. Визнати недійсними результати земельних торгів із продажу права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671 площею 9, 00 га, оформлені протоколом земельних торгів № 1-39 від 11.03.2021 "Про проведення земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності".
6. Визнати недійсним договір оренди землі від 15.03.2021, укладений між Радсадівською сільською радою Миколаївського району Миколаївської області та Приватним підприємством "Владан", державна реєстрація якого вчинена 19.04.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (запис № 41661849).
7. Скасувати вчинену у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671 площею 9, 00 га, розташовану в межах території Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.
Прокуратура просить суд стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури судовий збір за подачу позову.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 07.11.2022. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне підприємство "Миколаївське лісове господарство".
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2022 задоволено клопотання прокурора про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Підготовче засідання з розгляду даної справи, яке було призначено на 07.11.2022 об 11:40, не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення засідання по даній справі, зокрема, у період з 11:22 по 11:45 та з 11:51 по 12:16 у Миколаївській області тривала повітряна тривога.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.11.2022 призначено підготовче засідання на 19.12.2022.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2022 відкладено підготовче засідання на 30.01.2023, витребувано докази.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.01.2023 відкладено підготовче засідання на 17.02.2023 та витребувано докази.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2023 відкладено підготовче засідання на 10.03.2023.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.03.2023 залучено до участі у справі правонаступника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державного підприємства "Миколаївське лісове господарство" - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Миколаївське лісове господарство" ДГСП "Ліси України".
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.03.2023 відкладено підготовче засідання 07.04.2023.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2023 відкладено підготовче засідання на 08.05.2023. Повторно витребувано у Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Миколаївське лісове господарство" ДГСП "Ліси України" документи.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 19.05.2023.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2023 відкладено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 16.06.2023.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.06.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 10.07.2023.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з приписами ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи вищевикладене та приписи п. 2 ч. 5 ст. 13 ГПК України, а також враховуючи принцип незмінності складу суду, з метою забезпечення законних прав та інтересів усіх учасників судового процесу, повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, судом розглянута дана справа у "розумний строк", у зв'язку з необхідністю витребування доказів у відповідача та третьої особи, вирішення питання залучення правонаступника третьої особи, неодноразовою неявкою учасників справи, тобто розгляд даної справи у строки, встановлені ст. 195 ГПК України, мав би наслідком порушення принципу змагальності та порушення прав учасників процесу на подання доказів, участі в судових засіданнях тощо.
Позивач, відповідачі та третя особа у судове засідання 10.07.2023 не з'явились, про розгляд справи повідомлені в порядку, передбаченому ст. 120 ГПК України.
Від позивача на адресу Господарського суду Миколаївської області 01.11.2022 за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява, в якій представник позивача просив суд розглядати справу за відсутності представника Миколаївської обласної військової адміністрації (до 24.02.2022 Миколаївської облдержадміністрації).
Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності судом розглянуто та задоволено.
Відповідач Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, відповідач Радсадівська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області, відповідач Приватне підприємство "Владан" та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", про розгляд справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін та третьої особи.
В судовому засіданні 10.07.2023 судом відповідно до ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція прокуратури, викладена у позовній заяві.
Підставою позову прокуратурою зазначено факт встановлення порушень вимог законодавства при формуванні земельних ділянок сільськогосподарського призначення за рахунок земель державного лісового фонду та їх передачі у комунальну власність.
Так, наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 22.11.2018 № 8243/0/14-18-СГ затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Очаківського району Миколаївської області.
На підставі цієї технічної документації сформовано та зареєстровано у ДЗК земельну ділянку з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671 площею 9, 00 га на території Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (землі запасу сільськогосподарського призначення державної власності).
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 20.12.2018 № 9120/0/14-18-СГ передано територіальній громаді в особі Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, у комунальну власність земельні ділянки, в тому числі земельну ділянку площею 9, 00 га з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671 (№ 99 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність територіальної громади в особі Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, що є додатком до вказаного наказу).
Рішенням Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 21.12.2018 № 25 земельні ділянки загальною площею 845, 6463 га прийнято у комунальну власність Радсадівської об'єднаної територіальної громади, в тому числі земельну ділянку площею 9, 00 га (кадастровий номер 4825181600:01:000:1671).
17.01.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку площею 9, 00 га з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671, про що вчинено запис 29904107.
Надалі рішенням Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 09.10.2020 № 69 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу права оренди на земельних торгах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 4825181600:01:000:1671) за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності в межах території Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області та вирішено продати право оренди на вказану земельну ділянку терміном на 7 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
За наслідками проведення 11.03.2021 земельних торгів із продажу права оренди такої земельної ділянки, що зафіксовано протоколом земельних торгів № 1-39, переможцем обрано Приватне підприємство "Владан", з яким 15.03.2021 укладено договір оренди землі, державна реєстрація якого вчинена 19.04.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (запис № 41661849).
Прокуратура зазначає, що відповідно до інформації ДП "Очаківське лісомисливське господарство" від 01.02.2021 у 2020 році проведено державну інвентаризацію земель лісогосподарського призначення у Очаківському (нині Миколаївському районі) на площах згідно з матеріалами лісовпорядкування. При проведенні геодезичних робіт площа земель державного лісового фонду зменшилась за рахунок уточнення конфігурацій та взятих до уваги меж земельних ділянок приватної та комунальної власності, які зареєстровано до проведення інвентаризації на землях державного лісового фонду без відома та вилучення з постійного користування ДП "Очаківське лісомисливське господарство".
Так, площа земельної ділянки відповідно до матеріалів лісовпорядкування становить 26 га. Однак, у ході проведення геодезичних робіт площа земельної ділянки зменшилась до 16, 8552 га, у тому числі за рахунок накладення на земельну ділянку лісогосподарського призначення земельної ділянки з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671.
Площа накладення земельної ділянки з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671 на землі лісового фонду Очаківського лісництва становить 1, 5334 га.
Отже, спірна земельна ділянка на час інвентаризації та реєстрації у ДЗК, а також передачі її у комунальну власність і на теперішній час, частково належить до земель лісового фонду та не вилучалась з постійного користування ДП "Очаківське лісомисливське господарство".
Отже, внаслідок інвентаризації та реєстрації в ДЗК земельної ділянки останню віднесено до земель сільськогосподарського призначення, тобто фактично відбулось її вилучення із земель державного лісового фонду.
Водночас КМУ та Миколаївською обласною державною адміністрацією рішень про вилучення або припинення право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671, що перебуває у постійному користуванні ДП "Очаківське лісомисливське господарство", не приймалось.
Враховуючи вищевикладене, прокуратура зазначає, що накази Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області видано з порушенням вимог земельного та лісового законодавства.
Крім того, прокуратура зазначає, що формування та подальша передача у комунальну власність за рахунок державного лісового фонду земельної ділянки з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671 супроводжувалось фактичною зміною цільового призначення цієї ділянки без необхідних погоджень органів контролю.
Таким чином, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 22.11.2018 № 8243/0/14-18-СГ в односторонньому та позасудовому порядку з перевищенням наданих законом повноважень, незаконно вилучено поза волею належного розпорядника держави в особі КМУ та постійного землекористувача ДП "Очаківське лісомисливське господарство" із зміною цільового призначення.
Незаконне вилучення Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області спірної земельної ділянки із земель державного лісового фонду в подальшому призвело до зміни її правового статусу, а саме державна власність змінена на комунальну, а розпорядник з держави на територіальну громаду.
Враховуючи, що рішення ради з продажу права оренди на земельному аукціоні стосується земельної ділянки лісового фонду, розпоряджатися якою не уповноважений вказаний орган місцевого самоврядування та яка не могла бути передана в оренду поза волею на той час власника КМУ, таке рішення суперечить вимогам законодавства та порушує інтереси держави, а, отже, підлягає визнанню незаконним та скасуванню.
Оскільки земельні торги були організовані та проведені на підставі рішення Радсадівської сільської ради, яке підлягає визнанню незаконним та скасуванню щодо спірної земельної ділянки, то рішення про результати проведення земельних торгів, оформлене протоколом, підлягає визнанню недійсним. Як наслідок, підлягає визнанню недійсним договір оренди землі.
Прокуратура зазначає, що спірна земельна ділянка не може залишатись у встановлених межах, її державна реєстрація повинна бути скасована.
Прокуратура також зазначає, що оскільки спірна земельна ділянка лише частково входить до земель державного лісового фонду, то вказане позбавляє можливості її витребування (чи повернення) у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, так як окремо ділянка лісогосподарського призначення не сформована.
Прокуратура зазначає, що на даний час розпорядником земельних ділянок лісогосподарського призначення за межами населених пунктів, в тому числі спірної земельної ділянки, є Миколаївська обласна державна адміністрація.
Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 13, 19, 131-1 Конституції України, ст. 16, 21, 202, 203, 215, 317, 319, 321, 328 ЦК України, ст. 3, 20, 116, 118, 122, 141, 149, 153, 155, 186-1 ЗК України, ст. 11, 57 ЛК України, ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", ст. 35 Закону України "Про землеустрій", ст. 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр", ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Порядком проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою КМУ від 23.05.2012 № 513, Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051.
2.2. Правова позиція позивача.
Позивачем до Господарського суду Миколаївської області за допомогою системи "Електронний суд" 01.11.2022 подано додаткові пояснення у справі, в яких Миколаївська обласна військова адміністрація (до 24.02.2022 - Миколаївська обласна державна адміністрація) повідомила, що підтримує позовну заяву в повному обсязі, вважає вимоги обґрунтованими.
Обласна військова адміністрація погоджується з доводами, викладеними в позовній заяві прокурора, що вищезазначені накази Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та рішення Радсадівської сільської ради суперечать вимогам чинного законодавства, у зв'язку з цим підлягають визнанню незаконними та повинні бути скасовані, а також проведені на підставі цих наказів торги та укладений в подальшому договір оренди спірної земельної ділянки також підлягають визнанню недійсними.
Крім того, державна реєстрація земельної ділянки також підлягає скасуванню.
Станом на цей час земельна ділянка з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671 накладається на земельні ділянки лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні Державного підприємства «Очаківське лісомисливське господарство».
Позивач зазначає, що Головним управління Держгеокадастру у Миколаївській області в односторонньому порядку з перевищенням наданих законом повноважень, незаконно, поза волею належного (на час прийняття оспорюваних наказів) власника спірної земельної ділянки - держави в особі Кабінету Міністрів України та землекористувача - ДП «Очаківське лісомисливське господарство» прийнято рішення про включення спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності.
Станом на цей час відповідно до ст. 122 ЗК України та ст. 31 ЛК України власником спірної земельної ділянки є держава в особі Миколаївської обласної державної адміністрації.
Пояснення обгрунтовано приписами ст. 84, 122, 152 ЗК України, ст. 31 ЛК України, ст. 215 ЦК України, ст. 16, 24, 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр», Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333.
2.3. Правова позиція відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.
Відповідачем подано суду відзив на позовну заяву (вх. № 4805/22 від 28.10.2022), в якому відповідач просить суд застосувати строки позовної давності та відмовити в позові.
В обґрунтування заперечень відповідач зазначив наступне:
- посилаючись на ст. 13, 74, 76-77, 162, 164 ГПК України, ст. 3, 79-1 ЗК України, ст. 45, 46, 48, п. 5 Прикінцевих положень ЛК України, ст. 25, 36 Закону України "Про землеустрій", відповідач зазначив, що визначити ймовірну площу перетину частини земельної ділянки лісового фонду із земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, яку передано у комунальну власність, можливо лише на підставі документів встановленими вищенаведеними нормами закону, а саме планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, які містять в собі атрибутивну та картографічну інформацію про кількісні та якісні характеристики лісової ділянки, та технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, яка містить в собі матеріали топографо-геодезичних вишукувань, відомості про обчислення площі та кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671.
Додані до позовної заяви докази не містять в собі ані планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування з атрибутивною та картографічною інформацією про кількісні та якісні характеристики земельної ділянки площею 26 га, ані матеріалів топографо-геодезичних вишукувань, відомостей про обчислення площі та кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671. Відтак, подані прокуратурою докази не можуть вважатись належними та допустимими доказами у справі.
- прокуратурою обрано неналежний спосіб захисту прав, оскільки накази Головного управління Держгеокадастру є актами індивідуальної дії, що вичерпали свою дію внаслідок їх повного виконання.
Прокуратура, пред'являючи вимоги про визнання недійсними наказів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, скасування державної реєстрації земельних ділянок, намагається уникнути застосування приписів ст. 387, 388 ЦК України;
- посилаючись на ст. 256-258, 261, 267 ЦК України, відповідач зазначив про пропуск прокуратурою строку позовної давності та просив суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.
2.4. Правова позиція відповідача Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.
Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
2.5. Правова позиція відповідача Приватного підприємства "Владан".
Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
2.6. Правова позиція третьої особи.
Третя особа не скористалась наданим їй ст. 168 ГПК України правом на подання письмових пояснень.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
Відповідно до п. 1 наказу Державної служби України з з питань геодезії, картографії та кадастру "Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" № 45 від 15.03.2018 наказано провести у 2018 році інвентаризацію на території об'єднаних територіальних громад згідно з додатком 1*, несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій (далі - захід з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності).
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 22.11.2018 № 8243/0/14-18-СГ затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Очаківського району Миколаївської області з урахуванням Перспективного плану формування території Радсадівської сільської об'єднаної територіальної громади, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 № 1002-р, загальною площею 221, 6329 га.
На підставі цієї технічної документації сформовано та зареєстровано у ДЗК земельну ділянку з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671 площею 9, 00 га на території Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (землі запасу сільськогосподарського призначення державної власності).
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 20.12.2018 № 9120/0/14-18-СГ передано територіальній громаді сіл в особі Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності згідно з Переліком, що додається, які розташовані в межах території Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, в тому числі земельну ділянку площею 9, 00 га з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671, вид земельних угідь - рілля, цільове призначення земельної ділянки - 16.00 "Землі запасу", відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку - відсутні, місце розташування - Козирська сільська рада (№ 99 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність територіальної громади в особі Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, що є додатком до вказаного наказу).
На підставі Акту приймання-передачі від 21.12.2018 Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області передало із державної власності, а Радсадівська сільська об'єднана територіальна громада прийняла у комунальну власність земельні ділянки згідно з додатком.
Рішенням Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 21.12.2018 № 25 прийнято земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Радсадівської об'єднаної територіальної громади, згідно даних Державного земельного кадастру, загальною площею 845, 6463 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області згідно з переліком, що додається.
Вищевказаним рішенням прийнято в тому числі земельну ділянку площею 9, 00 га (кадастровий номер 4825181600:01:000:1671).
17.01.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку площею 9, 00 га з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671, про що вчинено запис 29904107 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1745138748251). Власник - Радсадівська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області.
Рішенням Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 09.10.2020 № 69 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу права оренди на земельних торгах площею 9, 0000 га (кадастровий номер 4825181600:01:000:1671), яка розташована на території Козирської сільської ради (у складі Радсадівської сільської ради) Очаківського району Миколаївської області (за межами населеного пункту) за рахунок земель запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам 16.00), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код класифікації видів цільового призначення земель 01.01.), для подальшого продажу на земельних торгах у формі аукціону.
Пунктом 2 вищевказаного рішення вирішено продати право оренди на 7 років на земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності на земельних торгах, яка розташована на території Козирської сільської ради (у складі Радсадівської сільської ради) Очаківського району Миколаївської області (за межами населеного пункту) за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, (код класифікації видів цільового призначення земель 01.01.), площею 9, 0000 га, кадастровий номер 4825181600:01:000:1671, нормативна грошова оцінка станом на 01.01.2020 - 140 130, 08 грн.
За наслідками проведення 11.03.2021 земельних торгів із продажу права оренди такої земельної ділянки, що зафіксовано протоколом земельних торгів № 1-39, переможцем обрано Приватне підприємство "Владан", з яким 15.03.2021 укладено договір оренди землі строком на 7 років, державна реєстрація якого (договору) вчинена 19.04.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (запис № 41661849).
Відповідно до інформації ДП "Очаківське лісомисливське господарство" № 31 від 01.02.2021 в четвертому кварталі 2020 року Миколаївською регіональною філією державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" була проведена державна інвентаризація земель лісогосподарського призначення у Очаківському районі (нині Миколаївському районі). Роботи виконувались на площах згідно з матеріалами лісовпорядкування. Виготовлено дев'ять технічних документацій із землеустрою з формуванням та привласненням кадастрових номерів. При проведенні геодезичних робіт площа земельних ділянок зменшилась за рахунок уточнення конфігурації та взятих до уваги меж земельних ділянок приватної та комунальної власності, які зареєстровані (до проведення інвентаризації) на землях державного лісового фонду без відома та вилучення з постійного користування ДП "Очаківське лісомисливське господарство", а саме, зокрема: земельна ділянка відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 - площа становить 26, 0 га; згідно інвентаризації 16, 8552 га; площа земель лісогосподарського призначення зменшилась на 9, 1448 га.
В інформації ДП "Очаківське лісомисливське господарство" № 31 від 01.02.2021 також зазначено, що зменшення площ за рахунок передачі у приватну та комунальну власність та зміна власника земельних ділянок без вилучення з постійного користування є порушенням законодавства.
Додатком до інформації є: пояснювальна записка з матеріалів технічної документації; зведений інвентаризаційний план; перелік документації із землеустрою.
Відповідно до Пояснювальної записки до технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення державної форми власності загальна площа земельної ділянки державної власності, яка знаходиться в постійному користуванні відповідно до матеріалів лісовпорядкування ДП "Очаківське лісомисливсьве господарство" в межах території Козирської сільської ради Очаківського району Миколаївської області становить 26, 0000 га. Однак, в ході проведених геодезичних робіт площа земельної ділянки зменшилась за рахунок уточнення конфігурації та взятих до уваги меж земельних ділянок комунальної власності, які зареєстровані на землях лісового фонду без відома та вилучення з постійного користування ДП "Очаківське лісомисливське господарство" та відображаються на публічній кадастровій карті за кадастровими номерами: 4825181600:01:000:1733 - 6, 8089 га, 4825181600:01:000:1692 - 0, 5850 га, 4825181600:01:000:1695 - 0, 1149 га, 4825181600:01:000:0303 - 0, 1026 га, 4825181600:01:000:1671 - 1, 5334 га.
Враховуючи вищевикладене, характеристика сучасного стану земельної ділянки, що знаходиться у користуванні ДП "Очаківське лісомисливське господарство" в межах території Козирської сільської ради Очаківського району Миколаївської області для ведення його господарства і пов'язаних з ним послуг складає 16, 8552 га.
Відповідно до Переліку документації із землеустрою (інвентаризації) земель державної власності лісогосподарського призначення, які знаходяться в постійному користуванні ДП "Очаківське лісомисливське господарство" (за межами населеного пункту), яке координується Миколаївським обласним управлінням лісового та мисливського господарства з Очаківського лісництва, зокрема: вибуло внаслідок накладок 1, 5334 га внаслідок перетинання (накладення) земельної ділянки з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671 на земельну ділянку лісогосподарського призначення (номер лісового кварталу 5, номер лісового виділу 5) та внаслідок накладок 0, 1026 га внаслідок перетинання (накладення) земельної ділянки з кадастровим номером 4825181600:01:000:1303 на земельну ділянку лісогосподарського призначення (номер лісового кварталу 5, номер лісового виділу 5). Всього площа згідно матеріалів лісовпорядкування 2, 4 га. Вибуло внаслідок накладання земельних ділянок 1, 636 га (1, 5334 га + 0, 1026 га). Вказане відображено на фрагментах публічної кадастрової карти України з нанесеною частиною межі кв. 1, кв. 5 Очаківського лісництва ДП "Очаківське ЛМГ" та межами земельних ділянок згідно наданих кадастрових номерів за станом на 01.01.2004, на 01.01.2014 (надані ВО "Укрдержліспроект" Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання Державного агенства лісових ресурсів України згідно листа 01.03.2021 № 173).
Відповідно до інформації Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства від 30.06.2021 № 726 згідно з даними базового лісовпорядкування 2013-2014 років зазначені в запиті земельні ділянки (в. т.ч. земельна ділянка з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671) входили в межі земель лісового фонду ДП "Очаківське ЛМГ". Планово-картографічні матеріали базового лісовпорядкування 2013-2014 років було внесено Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру на Публічну кадастрову карту України.
Враховуючи суміщення планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування і кадастрової карти, з'ясовується, що натепер вищезазначені сформовані ділянки "накладаються" на земельні ділянки лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні ДП "Очаківське ЛМГ".
Проекти землеустрою або інша землевпорядна документація стосовно відведення вищезазначених земельних ділянок будь-яким фізичним чи юридичним особам, зміни цільового призначення цих ділянок, а також вилучення їх зі складу земель ДП "Очаківське ЛМГ" на розгляд та погодження до Управління не надходили і відповідно висновки про погодження будь-якої документації Управлінням не надавалися. Не розглядалася, не погоджувалась і відмова від користування цими ділянками.
Інформація про вилучення, зазначених у запиті, земельних ділянок зі складу земель постійного користування ДП "Очаківське ЛМГ" до Управління не надходила.
Як вбачається з матеріалів лісовпорядкування 2014 (Проект організації та розвитку лісового господарства ДП "Очаківське лісомисливське господарство" Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства. Очаківське лісництво. Таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків) у складі земель лісогосподарського призначення зазначена земельна ділянка (5 виділ/підвиділ) площею 2, 4 га, а всього по кварталу площею 26, 0 га.
Відповідно до інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України від 30.08.2021 № 4497-21, наданому за запит прокуратури, Кабінетом Міністрів рішень про добровільну відмову, погодження вилучення, припинення права постійного користування та зміну цільового призначення, зазначених у запиті земельних ділянок, що перебували у постійному користуванні ДП "Очаківське ЛМГ", не приймалось.
Відповідно до інформації Державного агенства лісових ресурсів України від 01.09.2021 Держлісагенство погоджень щодо вилучення земельних лісових ділянок та зміни їх цільового призначення не надавало.
Відповідно до інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 06.09.2021 № 5-28-0.191-11027/2-21 за інформацією Головного управління перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час набуття прав на зазначені у запиті земельні ділянки (в. т.ч. земельна ділянка з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671) не проводилися, заходи претезнійно-позовної роботи не здійснювалися.
Відповідно до інформації ДП "Очаківське лісомисливське господарство" від 03.09.2021 № 226:
- за даними базового лісовпорядкування 2013 року земельні ділянки з зазначеними у запиті кадастровими номерами (в. т.ч. земельна ділянка з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671) частково входили до складу земель державного лісового фонду Очаківського лісництва підприємства;
- заява до органу влади, який мав право розпоряджатися земельними ділянками державної власності Держлісфонду, про відмову від права постійного користування вищевказаними земельними ділянками з боку ДП "Очаківське ЛМГ" не подавалася, згода на їх вилучення не надавалась, про випадки вилучення земельних ділянок до проведення інвентаризації земель Держлісфонду підприємству не було відомо;
- ДП "Очаківське ЛМГ" не вживало заходів до захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, у тому числі звернення до суду з позовом з приводу повернення земельних ділянок, оскільки підприємству не було відомо про рішення органів влади про затвердження проекту землеустрою у приватну власність земельних ділянок; спір у даному випадку є спором між державою в особі Миколаївської ОДА згідно ст. 122 ЗК України та набувачами прав на земельні ділянки; ДП "Очаківське ЛМГ" не є органом влади, не має у власності будь-яких земель, а також повноважень щодо розпорядження земельними ділянками; підприємство фінансується з державного бюджету та не має коштів на сплату судового збору. Позиція ДП "Очаківське ЛМГ" полягає у приведенні спірного питання у відповідність до вимог законодавства та повернення земельних ділянок до земель державної власності лісогосподарського призначення з правом постійного користування ДП "Очаківське ЛМГ".
Відповідно до інформації Миколаївської обласної державної адміністрації від 05.03.2021 № 05-67/954/5-21 Миколаївська обласна державна адміністрація повідомила, що останній стало відомо про те, що земельні ділянки, зазначені у запиті прокуратури (в. т.ч. земельна ділянка з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671), частково входять до складу земель державного лісового фонду з листа прокуратури від 22.02.2021 № 31/4-1784 вих-21. Крім того, питання щодо розпорядження вказаними земельними ділянками з облдержадміністрацією не погоджувалось. Головою Миколаївської облдержадміністрації розпорядження про припинення права постійного користування ДП "Очаківське лісомисливське господарство" земельними ділянками в межах території Радсадівської (колишньої Козирської) сільської ради або їх вилучення з постійного користування підприємства не видавались.
Відповідно до інформації Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства від 18.08.2022 № 380, а також наказу Державного агенства лісових ресурсів України від 21.10.2021 № 6-18 припинено ДП "Очаківське лісомисливське господарство" шляхом реорганізації, а саме шляхом приєднання до ДП "Миколаївське лісове господарство", яке є правонаступником прав та обов'язків ДП "Очаківське лісомисливське господарство".
ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
4.1. Правове регулювання земельних відносин.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
4.2. Правове регулювання прийняття органами державної влади та органами місцевого самоврядування рішень.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
4.3. Склад та цільове призначення земель.
Відповідно до ст. 18 ЗК України (тут і далі в редакції від 04.11.2018) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.
Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Україна за межами її території може мати на праві державної власності земельні ділянки, правовий режим яких визначається законодавством відповідної країни.
Відповідно до ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 7 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;
формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Відповідно до ч. 4 ст. 123 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки: лісогосподарського призначення підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства.
Відповідно до ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать:
а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Відповідно до ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті:
а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів;
в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Відповідно до ст. 56 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.
Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.
Відповідно до ст. 57 ЗК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.
Відповідно до п. 5 розділу VIII "Прикінцевих положень" Лісового кодексу України (тут і далі в редакції від 18.12.2017) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Відповідно до ст. 57 ЛК України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.
Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями.
4.4. Повноваження щодо розпорядження земельними ділянками.
Відповідно до ст. 80 ЗК України (тут і далі в редакції від 04.11.2018) суб'єктами права власності на землю є:
а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;
б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;
в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 4, 5, 8 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ч. 9 ст. 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 ЗК України (в редакції на час розгляду справи) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
4.5. Порядок надання земельних ділянок у власність або користування. Припинення права власності / користування на земельну ділянку. Вилучення земельних ділянок.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 116 ЗК України (тут і далі - в редакції від 04.11.2018) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Відповідно до ч. 1, 2, 9 ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
4.6. Правове регулювання проведення інвентаризації земель.
Відповідно до п.п. "а" ч. 1 ст. 6 Закону України "Про землеустрій" (тут і далі - в редакції від 01.04.2018) землеустрій базується на таких принципах, зокрема, дотримання законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.
Відповідно до п.п. "к" ч. 2 ст. 25 Закону України "Про землеустрій" види документації із землеустрою, зокрема: технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.
Відповідно до ст. 35 Закону України "Про землеустрій" інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" (тут і далі - в редакції від 04.06.2017) у цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:
Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами;
державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера;
кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державний земельний кадастр базується на таких основних принципах: обов'язковості внесення до Державного земельного кадастру відомостей про всі його об'єкти; єдності методології ведення Державного земельного кадастру; об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону; відкритості та доступності відомостей Державного земельного кадастру, законності їх одержання, поширення і зберігання; безперервності внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру, що змінюються; документування всіх відомостей Державного земельного кадастру.
Відповідно до п. 7 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" до державної реєстрації права державної чи комунальної власності на земельні ділянки формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій може здійснюватися на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.
Відповідно до п. 1 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 513 (тут і далі в редакції від 29.11.2017), цей Порядок установлює вимоги до проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою та складення за її результатами технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель (далі - технічна документація).
Відповідно до п. 2 Порядку інвентаризація земель проводиться з метою: забезпечення ведення Державного земельного кадастру, здійснення контролю за використанням і охороною земель; визначення якісного стану земельних ділянок, їх меж, розміру, складу угідь; узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, які посвідчують право на земельну ділянку, та у Державному земельному кадастрі; прийняття за результатами інвентаризації земель Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідних рішень; здійснення землеустрою.
Відповідно до п. 7 Порядку вихідними даними для проведення інвентаризації земель є: матеріали з Державного фонду документації із землеустрою; відомості з Державного земельного кадастру в паперовій та електронній формі, у тому числі Поземельної книги; книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі; файлів обміну даними про результати робіт із землеустрою; містобудівна документація, затверджена в установленому законодавством порядку; планово-картографічні матеріали, в тому числі ортофотоплани, складені за результатами виконання робіт відповідно до Угоди про позику (Проект "Видача державних актів на право власності на землю у сільській місцевості та розвиток системи кадастру") між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку; відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень; копії документів, що посвідчують право на земельну ділянку або підтверджують сплату земельного податку; матеріали, підготовлені за результатами обстеження земельних ділянок щодо їх якісного стану.
Під час проведення інвентаризації земель використовуються матеріали аерофотозйомки, лісовпорядкування, проекти створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду, схеми формування екомережі, програми у сфері формування, збереження та використання екомережі.
Відповідно до п. 8 Порядку підставою для проведення інвентаризації земель є рішення відповідного органу виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування щодо виконання відповідних робіт, договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.
Відповідно до п. 23 Порядку окремо складаються переліки земельних ділянок (земель): наданих у власність (користування) з кадастровими номерами; наданих у власність (користування) без кадастрових номерів; не наданих у власність та користування у розрізі угідь; що використовуються без документів, які посвідчують право на них; що використовуються не за цільовим призначенням; невитребуваних земельних часток (паїв); відумерлої спадщини.
На підставі зазначених переліків складається зведена порівняльна таблиця даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, та інформації, що міститься у документах, які посвідчують право на земельну ділянку, і Державному земельному кадастрі, в якій за наявності відображаються розбіжності.
Відповідно до п. 26 Порядку за результатами проведення інвентаризації земель виконавцем робіт розробляється технічна документація, склад якої встановлений статтею 57 Закону України "Про землеустрій".
Відповідно до п. 28 Порядку технічна документація погоджується та затверджується в порядку, встановленому статтею 186 Земельного кодексу України.
Відповідно до п. 30 Порядку відомості, отримані в результаті інвентаризації земель, підлягають внесенню до Державного земельного кадастру відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051.
Відповідно до п. 97 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (в редакції від 27.02.2018) до Державного земельного кадастру вносяться відомості (зміни до них) про землі в межах територій адміністративно-територіальних одиниць, зазначені у пункті 22 цього Порядку, на підставі матеріалів інвентаризації земель.
4.7. Продаж земельних ділянок або прав на них.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України (тут і далі в редакції від 13.02.2021) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЗК України продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 135 ЗК України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.
Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.
4.8. Підстави недійсності правочину.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб'єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі (п. 63 постанови ВП ВС від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16).
4.9. Скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів, координат поворотних точок, геометричних параметрів, назв, адрес будівель, споруд та інженерних мереж, ідентифікаторів об'єктів будівництва та закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; відомості про заходи щодо охорони земель і ґрунтів; нормативна грошова оцінка; частину земельної ділянки, на якій може проводитися гідротехнічна меліорація; відомості про назву, код (номер) меліоративної мережі, яка забезпечує гідротехнічну меліорацію відповідної земельної ділянки; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку; відомості про земельні ділянки, забруднені вибухонебезпечними предметами.
Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:
поділу чи об'єднання земельних ділянок;
якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника;
ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
4.10. Правове регулювання витребування майна.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.
4.11. Способи захисту прав.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:
а) визнання прав;
б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;
в) визнання угоди недійсною;
г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;
ґ) відшкодування заподіяних збитків;
д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав (постанова Верховного Суду від 22.02.2021 у праві № 910/18772/19).
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково (постанова КГС ВС від 28.05.2020 № 917/750/19).
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав (постанова КГС ВС від 21.01.2020 № 910/17434/18).
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).
Суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права (постанова КГС ВС від 19.05.2020 № 910/9167/19).
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Отже, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тому на позивача покладений обов'язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту (постанова КГС ВС від 28.05.2020 № 917/750/19; постанова КГС ВС від 21.05.2020 № 920/551/19).
4.12. Позовна давність.
Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії).
Відповідно до ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц; постанову ВП ВС від 28.11.2018 по справі № 504/2864/13-ц (14-452цс18).
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами довідалася та могла довідатися у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та статтею 74 цього Кодексу (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (постанова ВП ВС від 26.11.2019 по справі № 914/3224/16).
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (п. 5.43, п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року по справі № 911/3680/17).
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Відповідно до п. 12 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до п. 19 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права. Визначення початку відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті, перебіг позовної давності починається «від дня», а «не від року», коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (постанова ВС від 02.08.2019 року по справі № 915/823/18).
Відповідно до п. 4.4.2 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 року № 10 з урахуванням положень ГПК України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).
Отже, виходячи з положень вищевказаного законодавства, строк позовної давності до позовної вимоги повинен обчислюватись з конкретно визначеної дати, з якої позивач дізнався про порушення його права.
В свою чергу саме на особу, яка заявляє про сплив строку позовної давності, покладається обов'язок довести належними та допустимими доказами факт пропуску цього строку (докази, які підтверджують, що з конкретної дати позивач у справі дізнався або повинен був дізнатись про порушення його прав). В свою чергу, у випадку пропуску строку позовної давності - на позивача покладається обов'язок довести належними та допустимими доказами у справі факт наявності поважних причин пропуску строку.
V. ВИСНОВКИ СУДУ.
Судом встановлено, що відповідно до матеріалів лісовпорядкування площа земельної ділянки лісогосподарського призначення державної форми власності (номер лісового кварталу 5, номер лісового виділу 5), яка знаходилась в постійному користуванні відповідно до матеріалів лісовпорядкування ДП "Очаківське лісомисливсьве господарство" в межах території Козирської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, становила 26, 0000 га.
На виконання наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру "Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" № 45 від 15.03.2018 у 2018 році проведено інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності та наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 22.11.2018 № 8243/0/14-18-СГ затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Очаківського району Миколаївської області.
На підставі цієї технічної документації сформовано та зареєстровано у ДЗК земельну ділянку з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671 площею 9, 00 га на території Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (землі запасу сільськогосподарського призначення державної власності).
Судом встановлено, що у ході проведення геодезичних робіт площа земельної ділянки лісогосподарського призначення (загальна площа 26 га) зменшилась до 16, 8552 га, зокрема, за рахунок накладення сформованих земельних ділянок на землі лісогосподарського призначення. Зокрема, вибуло з земель лісового фонду внаслідок накладок 1, 5334 га, а саме внаслідок перетинання (накладення) земельної ділянки з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671 на земельну ділянку лісогосподарського призначення (номер лісового кварталу 5, номер лісового виділу 5).
Площа накладення земельної ділянки з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671 на землі лісового фонду Очаківського лісництва становить 1, 5334 га.
Матеріалами справи підтверджено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671 на час інвентаризації та реєстрації у ДЗК, а також передачі її у комунальну власність і на теперішній час, частково належить до земель лісового фонду та не вилучалась з постійного користування ДП "Очаківське лісомисливське господарство".
Отже, внаслідок інвентаризації та реєстрації в ДЗК земельної ділянки останню віднесено до земель сільськогосподарського призначення, тобто фактично відбулось її вилучення із земель державного лісового фонду.
Факт "накладення" земельних ділянок підтверджується належними та допустимими доказами у справі, а саме: матеріалами лісовпорядкування 2014, Пояснювальною запискою до технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення державної форми власності, фрагментами публічної кадастрової карти України, наданими ВО "Укрдержліспроект" Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання Державного агенства лісових ресурсів України згідно листа 01.03.2021 № 173, інформацією постійного землекористувача ДП "Очаківське лісомисливське господарство" № 31 від 01.02.2021, інформацією Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства від 30.06.2021 № 726.
Крім того, у вищевказаних доказах відсутні будь-які суперечності щодо площ земельних ділянок, які "накладаються одна на одну".
Водночас відповідачем Управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області не подано суду доказів на спростування факту накладення земельних ділянок під час проведення інвентаризації земель.
Суду не подано доказів прийняття Кабінетом Міністрів України або Миколаївською обласною державною адміністрацією рішень про вилучення або припинення права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671, що перебуває у постійному користуванні ДП "Очаківське лісомисливське господарство".
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що накази Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області видано з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, оскільки формування земельної ділянки з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671 за рахунок накладення на земельну ділянку державного лісового фонду, а також її подальша передача у комунальну власність фактично мало наслідком як зміну власника, так і зміну цільового призначення цієї ділянки (без припинення права власності на земельну ділянку державного лісового фонду, без припинення та вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП "Очаківське ЛМГ", без необхідних погоджень органів контролю щодо зміни цільового призначення тощо). Отже, вищевказані дії свідчать про порушення Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області положень ч. 7 ст. 20, 84, 122, 140, 141, 149 ЗК України, ст. 57 ДК України, п.п. "а" ч. 1 ст. 6, 35 Закону України "Про землеустрій", ст. 3 Закону України "Про Державний земельний кадастр", абз. 2 п. 7, 23 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 513, а також наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру "Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" № 45 від 15.03.2018 у 2018, перевищення наданих законом повноважень, оскільки під час проведення інвентаризації земель не використано (не враховано) матеріали лісовпорядкування, що мало наслідком вилучення в односторонньому порядку поза волею належного розпорядника держави в особі КМУ та постійного землекористувача ДП "Очаківське лісомисливське господарство" із зміною цільового призначення земельної ділянки державного лісового фонду.
Незаконне вилучення Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області спірної земельної ділянки із земель державного лісового фонду в подальшому призвело до зміни її правового статусу, а саме державна власність змінена на комунальну, а розпорядник з держави на територіальну громаду.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 21 ЦК України, ст. 21, 152 ЗК України, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 22.11.2018 № 8243/0/14-18-СГ в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та від 20.12.2018 № 9120/0/14-18-СГ в частині передачі територіальній громаді в особі Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671, а також визнання незаконним і скасуваня рішення Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 21.12.2018 № 25 в частині прийняття у комунальну власність Радсадівської об'єднаної територіальної громади вищевказаної земельної ділянки.
Враховуючи, що рішення Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 09.10.2020 № 69 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу права оренди на земельних торгах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 4825181600:01:000:1671) за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності" стосується земельної ділянки лісового фонду, розпоряджатися якою не уповноважений вказаний орган місцевого самоврядування (ст. 83, 122 ЗК України) та яка не могла бути передана в оренду поза волею на той час власника Кабінету Міністрів України, суд дійшов висновку про невідповідність вказаного рішення вимогам земельного та лісового законодавства, порушення вказаним рішенням інтересів держави, що є підставою для визнання його незаконним та скасування.
Оскільки земельні торги із продажу права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671 були організовані та проведені на підставі незаконного рішення Радсадівської сільської ради, яке судом визнано таким, що підлягає визнанню незаконним та скасуванню, рішення про результати проведення земельних торгів, оформлене протоколом, підлягає визнанню недійсним (ст. 116, 127, 135 ЗК України). Як наслідок, підлягає визнанню недійсним договір оренди землі (ст. 215 ЦК України).
Приписами ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено такий спосіб захисту прав як ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку також про обґрунтованість та задоволення позовної вимоги про скасування вчиненої у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671, оскільки спірна земельна ділянка не може залишатись у встановлених межах.
Відповідач Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області зазначає, що прокуратурою обрано неналежний спосіб захисту прав, оскільки належним способом захисту прав може бути витребування земельної ділянки (ст. 387, 388 ЦК України).
В спірному випадку суд дійшов висновку, що прокуратурою обрано належний спосіб захисту прав з огляду на наступне.
Сформована за результатами інвентаризації земель земельна ділянка з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671 загальною площею 9, 0000 га фактично містить в собі землі сільськогосподарського призначення (частина ділянки) та землі лісогосподарського призначення (частина ділянки площею 1, 5334 га) внаслідок "накладення" на землі лісового фонду. Тобто, оскільки спірна земельна ділянка лише частково входить до земель державного лісового фонду, то вказане позбавляє можливості її витребування (чи повернення) у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, так як окремо ділянка лісогосподарського призначення не сформована. Витребування в судовому порядку земельної ділянки з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671 загальною площею 9, 0000 га на користь позивача фактично матиме наслідком передачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення до особи Миколаївської обласної державної адміністрації, яка не є розпорядником таких земель (ст. 84, 122 ЗК України). Водночас законодавством не передбачено й витребування (повернення) частини сформованої земельної ділянки. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки (ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр"), оскільки вказаний спосіб захисту прав реально відновить порушені права, на захист яких пред'явлено позов.
Щодо заяви відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про застосування строку позовної давності, то суд зазначає наступне.
Як зазначено судом вище, встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права. Визначення початку відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті, перебіг позовної давності починається «від дня», а «не від року», коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Отже, виходячи з положень вищевказаного законодавства, строк позовної давності до позовної вимоги повинен обчислюватись з конкретно визначеної дати, з якої позивач дізнався про порушення його права. В свою чергу саме на особу, яка заявляє про сплив строку позовної давності, покладається обов'язок довести належними та допустимими доказами факт пропуску цього строку (докази, які підтверджують, що з конкретної дати позивач у справі дізнався або повинен був дізнатись про порушення його прав).
В матеріалах справи наявна інформація Миколаївської обласної державної адміністрації від 05.03.2021 № 05-67/954/5-21, відповідно до якої Миколаївська обласна державна адміністрація повідомила, що останній стало відомо про те, що земельні ділянки, зазначені у запиті прокуратури (в. т.ч. земельна ділянка з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671), частково входять до складу земель державного лісового фонду, з листа прокуратури від 22.02.2021 № 31/4-1784 вих-21.
Відповідачем в порушення ст. 74 ГПК України не подано жодного доказу, який би підтверджував обізнаність позивача про порушення його прав раніше вищевказаної дати.
Оскільки матеріалами справи не доведено пропуску строку позовної давності (ст. 257, 261 ЦК України), в суду відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності у даній справі.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір в розмірі 8 683, 50 грн. слід відшкодувати Миколаївській обласній прокуратурі з відповідача Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.
Судовий збір в розмірі 1 240, 50 грн. слід відшкодувати Миколаївській обласній прокуратурі з відповідача Приватного підприємства "Владан".
Судовий збір в розмірі 7 443, 00 грн. слід відшкодувати Миколаївській обласній прокуратурі з відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити.
2. Визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 22.11.2018 № 8243/0/14-18-СГ в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, на підставі якої сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671.
3. Визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 20.12.2018 № 9120/0/14-18-СГ в частині передачі територіальній громаді в особі Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області у комунальну власність земельної ділянки площею 9, 00 га з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671 (№ 99 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність територіальної громади в особі Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, що є додатком до вказаного наказу).
4. Визнати незаконним і скасувати рішення Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 21.12.2018 № 25 в частині прийняття у комунальну власність Радсадівської об'єднаної територіальної громади земельної ділянки площею 9, 00 га (кадастровий номер 4825181600:01:000:1671).
5. Визнати незаконним і скасувати рішення Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 09.10.2020 № 69 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу права оренди на земельних торгах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 4825181600:01:000:1671) за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності в межах території Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.
6. Визнати недійсними результати земельних торгів із продажу права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671 площею 9, 00 га, оформлені протоколом земельних торгів № 1-39 від 11.03.2021 "Про проведення земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності".
7. Визнати недійсним договір оренди землі від 15.03.2021, укладений між Радсадівською сільською радою Миколаївського району Миколаївської області (код ЄДРПОУ 04375636) та Приватним підприємством "Владан" (код ЄДРПОУ 37307284), державна реєстрація якого вчинена 19.04.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (запис № 41661849).
8. Скасувати вчинену у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4825181600:01:000:1671 площею 9, 00 га, розташовану в межах території Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.
9. Стягнути з відповідача Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, вул. Миру, буд. 5, селище Радісний Сад, Миколаївський район, Миколаївська область, 57160 (код ЄДРПОУ 04375636) на користь Миколаївської обласної прокуратури, вул. Бузький Бульвар, 15 м. Миколаїв, 54006 (код ЄДРПОУ 02910048, на р/р UA 748201720343150001000000340, Банк ДКСУ м. Києва):
- 8 683, 50 грн. (вісім тисяч шістсот вісімдесят три грн. 50 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
10. Стягнути з відповідача Приватного підприємства "Владан", вул. Степова, 41, селище Чумаки, Миколаївський район, Миколаївська область, 57171 (код ЄДРПОУ 37307284) на користь Миколаївської обласної прокуратури, вул. Бузький Бульвар, 15 м. Миколаїв, 54006 (код ЄДРПОУ 02910048, на р/р UA 748201720343150001000000340, Банк ДКСУ м. Києва):
-1 240, 50 грн. (одна тисяча двісті сорок грн. 50 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
11. Стягнути з відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034 (код ЄДРПОУ 39825404) на користь Миколаївської обласної прокуратури, вул. Бузький Бульвар, 15 м. Миколаїв, 54006 (код ЄДРПОУ 02910048, на р/р UA 748201720343150001000000340, Банк ДКСУ м. Києва):
- 7 443, 00 грн. (сім тисяч чотириста сорок три грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
3. Накази видати прокуратурі після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено 24.08.2023
Суддя Е.М. Олейняш