Справа №950/533/22 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Косолап В. М.
Номер провадження 33/816/382/23 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 130 КУпАП
18 серпня 2023 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,з участю секретаря судового засідання Баришевої А.І., захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Стеценка В.М. розглянувши в режимі відео конференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Стеценка В.М. на постанову судді Лебединського районного суду Сумської області від 14 червня 2022 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , не працююча
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 3 роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 496,20 грн, -
Постановою судді Лебединського районного суду Сумської області від 14 червня 2022 року водій ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 3 роки за те, що він 01.05.2022 о 20 год. 30 хв. в м. Лебедині Сумської області по вул. Кобижча керував мотоциклом Jawa 350 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Драгер. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Стеценко В.М. подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити пропущений строк на оскарження постанови Лебединського районного суду від 14 червня 2022 року, скасувати постанову Лебединського районного суду Сумської області від 14 червня 2022 року відносно ОСОБА_1 та закрити провадження у справі.
В обґрунтування поновлення строків на апеляційне оскарження вказував, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про час і місце слухання справи. ОСОБА_1 , призваний по мобілізації та на даний час проходить службу у ЗСУ, ніяких повідомлень та судових рішень він не отримував, лише у березні 2023 року через додаток «Дія» йому надійшло повідомлення про наявність стягнення у виконавчому провадженні. Після чого він уклав договір з адвокатом і 14 березня 2023 року стало відомо про наявність постанови Лебединського районного суду від 14 червня 2022 року, тому вважав що строки оскарження даної постанови були пропущені з поважних причин, а тому просив їх поновити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник вказував, що під час складання адміністративного матеріалу на місці зупинки поліцейський не роз'яснив ОСОБА_1 право користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Зазначав, що під час розгляду справи в суді ОСОБА_1 був позбавлений права здійснювати свій захист особисто чи скористатися правовою допомогою, оскільки не був належним чином повідомлений про час і місце слухання справи.
Також захисник стверджував про неналежність і недопустимість доказів, зокрема відеозапису з камер поліції.
Вказував, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ААБ № 178508 від 01.05.2022 року, ОСОБА_1 01.05.2022 року о 20 год. 30 хвилин в м. Лебедин по вул. Кобіжча керував мотоциклом д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння. В той же час згідно відеозапису мотоцикл було зупинено працівниками поліції о 19 год. 33 хв. Тобто, час зазначений на відеозаписі не відповідає часу, зазначеному у протоколі про адміністративне правопорушення.
Наголошував про те, що в протоколі не зазначено на який прилад було здійснено запис, його інвентарний чи індивідуальний номер, на який накопичувач здійснено запис. До матеріалів справи не надано носії, на який безпосередньо здійснений запис правопорушення, який є оригіналом такого електронного доказу, та відсутній електронно цифровий підпис.
Також, на переконання захисника і протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам, визначеним ст. 256 КУпАП, а саме:
- не зазначено, які саме ознаки алкогольного сп'яніння були виявлені у ОСОБА_1 , що стало підставою для освідування на стан алкогольного сп'яніння; не зазначено повну назву приладу з допомогою якого проводилося освідування на стан сп'яніння, його марку та номер;
- не зазначено, яке відео долучається до протоколу, на якому приладу було здійснено запис та на якому носієві це відео знаходиться;
- не зазначено, який акт долучається (акт огляду, акт обстеження, акт засвідчення факту і т.п);
Крім цього в протоколі зазначена диспозиція ч.І ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Ознаки повторності, як визначено ч.2 ст. 130 КУпАП у протоколі не зазначено. В той же час при візуальному огляді протоколу у графі, де зазначається частина ст. 130 цифра II виконана римськими літерами, що вказує на виправлення частини з ч.І на ч. 2 (II) шляхом допису і виправлення цифри 1 на римську цифру II.
Вказував, що на час застосування засобу вимірювальної техніки на газоаналізатор Alcotest 6820 № ARNA - 0359 під час огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 01.05.2022 року прилад не пройшов повірку, а тому результати огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням цього технічного засобу не можуть бути використані як належний та допустимий доказ.
Звертав увагу на те, що поліцейський не роз'яснює право ОСОБА_1 в разі незгоди з висновком пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі.
Також, на думку захисника, під час експлуатації приладу Драгер допущено грубе порушення дотримання процедури його використання, зокрема під'єднання нового мундштука, здійснення попереднього забору навколишнього середовища, режим відбору повітря (автоматичний, ручний), наявність біля алкотестеру мобільних пристроїв, інших передаючих станцій.
Зазначав, що роздруківка чеку не містить відомостей додатком до якого протоколу він є. Відповідна графа у роздруківці не заповнена.
Також вказував, що в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння не вказано дату та час його складання, додатком до якого протоколу він є. Не вказано номера тесту з якого внесені відомості про результати огляду на стан сп'яніння.
В зв'язку з викладеним захисник вважав, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, тому провадження у справі підлягає закриттю.
Вислухавши захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Стеценка В.М., який підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити, а також просив зупинити провадження по справі у зв?язку з мобілізацією ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення і дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи, 14 червня 2022 року в судовому засіданні ОСОБА_1 дійсно не був присутній, копія постанови суду йому направлена не була, 15 березня 2023 року захисник Стеценко В.М. ознайомився з матеріалами справи, а 22 березня 2023 року оскаржив рішення суду в апеляційному порядку (а.с. 19).
Враховуючи вказані обставини, з метою забезпечення особі її права доступу до правосуддя для захисту своїх прав, апеляційний суд вважає за необхідне поновити захиснику особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Стеценко В.М. строк на апеляційне оскарження постанови судді Лебединського районного суду Сумської області від 14 червня 2022 року, як такий, що пропущений ним з поважних причин.
Вирішуючи клопотання захисника про зупинення провадження у даній справі, яке було ним заявлено під час судового розгляду та мотивоване тим, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем і на даний час мобілізований до лав ЗСУ, суд приходить до наступних висновків.
Так, нормами КУпАП України не передбачено зупинення провадження у справі та на даний час зміни у чинний КУпАП не були внесенні.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст.335 КПК України у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби.
Дійсно з наявних в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 був призваний до ЗСУ на військову службу по мобілізації 18 січня 2023 року. Однак, апеляційний суд не може лише з цих підстав зупинити апеляційне провадження, оскільки апеляційну скаргу подано захисником, який і бере безпосередню участь в даному судовому засіданні, даних про те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності позбавлена можливості подавати свої письмові пояснення щодо обставин справи чи брати учать в режимі відео конференції, не надано. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання адвоката Стеценка В.М. про зупинення провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130КУпАП необхідно відмовити.
Щодо постанови судді Лебединського районного суду Сумської області від 14 червня 2022 року, яку захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Стеценко В.М. просив скасувати, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити, то апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.
Дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, оскільки підтверджується наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення Серії ААБ № 178508 від 01.05.2022 (а.с. 2), складеними відповідно до вимог ст. ст. 254, 256 КУпАП, в яких належно викладені встановлені судом обставини правопорушень;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому вказані ознаки алкогольного сп'яніння, результат огляду за допомогою алкотестеру Драгер, який становить 1,01 проміле та те, що ОСОБА_1 згоден з результатами (а.с. 3);
- результатом тесту № 1277 від 01.05.2022 спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820 № ARNA-0359 (результат тесту 1,01 ‰) (а.с. 7);
- дослідженим відеозаписом із нагрудної камери поліцейського, з якого вбачається, що ОСОБА_1 дійсно керував мотоциклом Jawa 350, після зупинки транспортного засобу на запитання поліцейських чи вживав він алкогольні напої, відповів, що вживав, після цього ОСОБА_1 проходить огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера Драгер, результат якого 1,01 проміле, з результатом огляду ОСОБА_1 погодився, після чого йому були зачитані його права та повідомлено, що буде складено протокол (а.с.6).
Дослідивши вказані матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.9.а ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у поза розумний сумнів.
Щодо тверджень апелянта про те, що під час складання адміністративного матеріалу на місці зупинки поліцейський не роз'яснив ОСОБА_1 право користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, апеляційний суд визнати їх обґрунтованими не може, оскільки як вбачається з відеозапису поліцейський роз'яснює ОСОБА_1 права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
Апеляційний суд не може прийняти доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції прав ОСОБА_1 на захист через розгляд справи у його відсутність, оскільки згідно ст. 268 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, що було дотримано суддею суду першої інстанції.
Зокрема, як вбачається з відеозапису працівниками поліції ОСОБА_1 був повідомлений про час та місце судового розгляду матеріалів складених відносно нього.
Відповідно, апеляційний суд погоджується із суддею суду першої інстанції про можливість розгляду справи у відсутність ОСОБА_1 , що допускається положеннями ст. 268 КУпАП, ураховуючи при цьому усталену судову практику ЄСПЛ щодо оцінки поведінки особи та її вплив на тривалість розгляду справи, згідно якої право на доступ до суду, закріплене у § 1 ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Твердження апелянта про те, що час зазначений на відеозаписі не відповідає часу, зазначеному у протоколі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки протокол про адміністративне правопорушення був складений після процедури освідування ОСОБА_1 , яка зайняла також певний час, тому час вказаний в протоколі відрізняється від часу вказаному на відеозаписі.
Щодо доводів апелянта про те, що в протоколі не зазначено на який прилад було здійснено запис, його інвентарний чи індивідуальний номер, на який накопичувач здійснено запис, до матеріалів справи не надано носії, на який безпосередньо здійснений запис правопорушення, який є оригіналом такого електронного доказу, та відсутній електронно цифровий підпис, апеляційний суд зазначає наступне.
Ні ст. 256 КУпАП, яка регулює зміст протоколу про адміністративне правопорушення, ні положення Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07.11.2015 № 1395 не вимагають зазначення засобу відеофіксації у протоколі про адміністративне правопорушення.
Крім того, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню, та інших обставин, які мають значення для справи, у тому числі достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Оскільки відеозаписом, що міститься у матеріалах справи, та який був досліджений судом першої інстанції, підтверджені обставини, які підлягають доказуванню, він не може бути визнаний неналежним доказом.
Відеозапис не є недопустимим доказом, як вважає апелянт, адже запис здійснений на підставі п. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» з метою фіксування правопорушення, та виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Щодо тверджень захисника про те, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам, визначеним ст. 256 КУпАП, а саме: не зазначено, які саме ознаки алкогольного сп'яніння були виявлені у ОСОБА_1 , що стало підставою для освідування на стан алкогольного сп'яніння; не зазначено повну назву приладу з допомогою якого проводилося освідування на стан сп'яніння, його марку та номер; не зазначено, яке відео долучається до протоколу, на якому приладу було здійснено запис та на якому носієві це відео знаходиться; не зазначено, який акт долучається (акт огляду, акт обстеження, акт засвідчення факту і т.п), апеляційний суд зазначає наступне.
З дослідженого протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 вбачається, що він був складений за перебування в стані алкогольного сп'яніння, яке було підтверджене результатом проходження огляду за допомогою газоаналізатора Драгер. Крім цього в ньому зазначені всі необхідні відомості, передбачені ст..256 КУпАП, а саме долучення відеозапису та акту огляду.
Доводи апелянта про те, що в протоколі зазначена диспозиція ч.І ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, ознаки повторності, як визначено ч.2 ст. 130 КУпАП у протоколі не зазначено не заслуговують на увагу і не можуть бути взяті до уваги, оскільки матеріалами справи, а саме копією постанови Лебединського районного суду Сумської області від 13 січня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1ст.130 КУпАП встановлено, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч.2 ст.130 КУпАП, оскільки він повторно протягом року, керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306.
Твердження апелянта про те, що на час застосування засобу вимірювальної техніки на газоаналізатор Alcotest 6820 № ARNA - 0359 під час огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 01.05.2022 року прилад не пройшов повірку, а тому результати огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням цього технічного засобу не можуть бути використані як належний та допустимий доказ, апеляційний суд вважає безпідставними та зазначає наступне.
Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки "Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується" встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 і становить 1 рік. У Державному реєстрі медичної техніки та виробів медичного призначення, дозволених для застосування на території України міститься інформація щодо особи, відповідальної за введення медичних виробів в обіг, а саме ТОВ "АТЗТ Компанія "Сатурн Дейта Інтернешенл", який є офіційним представником виробника, на медичні вироби "Газоаналізатори Drager Alсotest", зокрема газоаналізатор "Drager "Alcotest 6810". На офіційному сайті ТОВ "АТЗТ Компанія "Сатурн Дейта Інтернешенл", який надає послуги сервісного центру для гарантійного та післягарантійного обслуговування приладів алко- та наркодіагностики Drager зазначено, що для використання приладів у професійній діяльності у підрозділах Департаменту патрульної служби та Управління національної поліції, Міністерства охорони здоров'я та службах охорони праці та безпеки підприємств необхідне своєчасне проведення операцій "Сервісне технічне обслуговування", "Градуювання та "Повірка" принаймні 1 раз на 12 місяців. Максимальний інтервал між "Сервісним технічним обслуговуванням", "Градуюванням" та міжповірочний інтервал вказаних приладів, у тому числі Drager Alcotest, становить 1 рік. У пам'яті приладу зберігається інформація про дату останнього градуювання (калібрування). У матеріалах справи міститься роздруківка газоаналізатора приладу "Drager "Alcotest 6820", з якої вбачається, що останнє калібрування було 02 липня 2021 року. Отже, оскільки останнє калібрування даного приладу "Drager "Alcotest 6820" було проведено 02 липня 2021 року, то станом на дату проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння з його використанням, інтервал калібрування даного приладу не закінчився.
Твердження апелянта про те, що поліцейський не роз'яснює право ОСОБА_1 в разі незгоди з висновком пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, апеляційний суд вважає надуманими, оскільки як вбачається з дослідженого відеозапису ОСОБА_1 беззаперечно погоджується з результатами огляду.
Доводи захисника про те, що під час експлуатації приладу Драгер допущено грубе порушення дотримання процедури його використання, апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки з дослідженого відеозапису не вбачається порушень процедури огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Драгер.
Щодо тверджень апелянта про те, що роздруківка чеку не містить відомостей додатком до якого протоколу він є, апеляційний суд дійсно вбачає, що таке має місце, разом з тим зазначає, що вказане порушенням визнати не може, оскільки вказане не впливає на результат огляду ОСОБА_1 , який навіть не оспорював, що перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Щодо доводів апелянта про те, що в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння не вказано дату та час його складання, додатком до якого протоколу він є, не вказано номера тесту з якого внесені відомості про результати огляду на стан сп'яніння, то їх апеляційний суд визнає неогбгрунтованими, оскільки вищевказаний акт огляду повністю відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Дослідивши вказані матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.9.а ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у поза розумний сумнів.
Керуючись ст. 294 КУпАП України, -
Поновити захиснику Стеценку В.М. строк на апеляційне оскарження постанови Лебединського районного суду Сумської області від 14 червня 2022 року.
Постанову судді Лебединського районного суду Сумської області від 14 червня 2022 року, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 3 роки, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Стеценка В.М. на цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.