Справа №585/685/22 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/483/23 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях
23 серпня 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7
засудженого - ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в залі суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 16 травня 2022 року, якою засудженому ОСОБА_8 частково задоволено його клопотання про зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк відбування покарання,
До Роменського міськрайонного суду Сумської області звернувся засуджений ОСОБА_8 з клопотанням про зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк відбування покарання, в якому просив, зарахувати йому в строк відбування покарання строк перебування його в Житомирському Слідчому ізоляторі по справі № 274/6937/20 (1кп/0274/713/2001 від 03.12.2020 року).
Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 16 травня 2022 року клопотання засудженого ОСОБА_8 про зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк відбування покарання задоволено частково. Зараховано ОСОБА_8 в строк відбуття покарання за вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03.12.2020 року строк попереднього ув'язнення з 3 грудня 2020 року по 5 січня 2021 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, з врахуванням відбутого покарання. В іншій частині клопотання відмовлено.
Своє рішення суд мотивував тим, що перебування ОСОБА_8 в СІЗО в період з 3 грудня 2020 року по 05 січня 2021 року, виходячи з Постанови ВС від 29.08.2018 року є попереднім ув'язненням. Тому даний період засудженому ОСОБА_8 необхідно зарахувати в строк відбування покарання, відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, в редакції від 26 листопада 2015 року, з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення відповідає 2 дням позбавлення волі. В той же час, вимоги ОСОБА_8 про зарахування йому в строк відбування покарання строк з 13 березня 2020 року по 2 грудня 2020 року та з 06 січня 2021 року по 06 лютого 2021 року задоволенню не підлягають, оскільки строк 13 березня 2020 року по 2 грудня 2020 року увійшов до покарання за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.06.2014 року.
Крім того, строк з 6 січня 2021 року по 06 лютого 2021 року не підлягає зарахуванню, з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає 2 дням позбавлення волі, так як попереднє ув'язнення у розумінні положень ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення», закінчується з моменту набрання вироком законної сили. Оскільки вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03.12.2020 року набрав законної сили 5.01.2021 року, тому вимоги ОСОБА_8 про зарахування йому в строк відбування , строк перебування його під вартою з 6 січня 2021 року по 06 лютого 2021 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення , є необґрунтованим та задоволенню не підлягають.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник засудженого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 16 травня 2022 року, скасувати оскаржувану ухвалу в частині відмови в зарахуванні ОСОБА_8 в строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 13.03.2020 року по 02.12.2020 року включно і з 06.01.2021 по 06.02.2021 включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі і ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відповідні вимоги клопотання задовольнити в повному обсязі. В іншій частині ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області залишити без змін.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги захисник вказував, що суд першої інстанції помилково взяв до уваги лише ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» і вважав, що попереднім ув'язненням слід вважати лише міру запобіжного заходу з моменту ухвалення вироку Бердичівського міськрайонного суду від 03 грудня 2020 року і до моменту набрання ним законної сили (05 січня 2021 року), залишивши, при цьому, поза увагою положення и. ґ абз. 4 ч. 5 ст. 72 в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року, які застосовуються незалежно від того, коли було ухвалено вирок чи коли він набрав чинності.
Фактично, суд першої інстанції застосував п. в абз. 4 ч. 5 ст. 72 в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року, але не застосував також додатково п. ґ абз. 4 ч. 5 ст 72 в редакції Закону № 83 8-VIII від 26 листопада 2015 року, який підлягає застосуванню. Правила п. ґ абз. 4 ч. 5 ст. 72 в редакції Закону № 838-VІІІ від 26 листопада 2015 року застосовуються до всього періоду, поки особа знаходилася в установі попереднього ув'язнення у зв'язку із проведенням слідчих дій та/або здійснення судового розгляд кримінального провадження.
При цьому, вказівка суду першої інстанції про зарахування судом періоду попереднього ув'язнення з 13 березня 2020 року до моменту винесення вироку у строк відбування покарання за вироком Бориспільського районного суду Київської області від 05 червня 2014 року не виключає можливість застосування положень п. ґ абз. 4 ч. 5 ст. 72 в редакції Закону № 838-VІІІ від 26 листопада 2015 року.
В обґрунтування поновлення строку захисник вказував, що 16 травня 2022 року суд оголосив лише вступну та резолютивну частину оскаржуваної ухвали. Повний текст ухвали було оголошено лише 17 травня 2022 року за відсутності захисника ОСОБА_7 . Захисник отримав копію оскаржуваної ухвали тільки 1 червня 2022 року, а тому вважав, що він з об'єктивних причин не мав можливості скласти і подати апеляційну скаргу на оскаржуване рішення.
Заслухавши доповідь судді, думку засудженого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які вимоги апеляційної скарги підтримали, просили їх задовольнити, думку прокурора, який проти задоволення вимог апеляційної скарги засудженого заперечив, просив оскаржувану ухвалу суду залишити без зміни, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на інші ухвали суду першої інстанції - протягом семи днів з дня її оголошення, а згідно ч. 3 ст. 395 КПК, якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Правило дотримання семиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження проголошення повного тексту ухвали було без участі сторін, копію повного тексту захиснику засудженого ОСОБА_8 - адвокату ОСОБА_7 одразу направлено не було, а копія вищевказаної ухвали була направлена йому тільки 01 червня 2023, після подання ним відповідної заяви.
Стаття 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, та з боку держави не повинно чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
З огляду на викладене, з метою забезпечення захиснику реалізації його конституційного права на судовий захист та доступу до правосуддя, колегія суддів приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження ухвали суду захисником було пропущено з поважних причин, а тому вважає за можливе поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 16 травня 2023 року.
Відносно апеляційних доводів по суті апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає наступне.
Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_8 засуджений вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.06.2014 року за ч.1 ст. 115, ч. 4 ст. 187 , ч.1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років з конфіскацією майна. У вироку вказано, що початок строку відбуття покарання рахувати з 27 лютого 2014 року.
Згідно розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили, вирок Бориспільського міськрайонного суду від 5 червня 2014 року набрав законної сили 8 липня 2014 року.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30.06.2016 року ОСОБА_8 було зараховано строк попереднього ув'язнення за період з 26.02.2014 року по 08.07.2014 року у строк відбування покарання, призначеного вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 5 червня 2014 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10.03.2020 року , засудженого ОСОБА_8 було переведено до ДУ «Житомирська установа виконання покарань ( № 8), у зв'язку з розглядом в Бердичівському міськрайонному суді кримінального провадження відносно нього за ч.1 ст. 309 КК України.
Вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03.12.2020 року ОСОБА_8 було визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки. На підставі ч.1 ст. 71, ст. 72 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.06.14 року визначено остаточне покарання ОСОБА_8 у виді позбавлення волі на строк 6 років 2 місяці. Початок строку відбування призначеного покарання ОСОБА_8 обчислювати з 3 грудня 2020 року.
Згідно розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили, вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03.12.2020 року набрав законної сили 05.01.2021 року.
Так, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про попереднє ув'язнення» попереднє ув'язнення є запобіжним заходом. Який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, зараховується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Законом № 838-VIII від 26 листопада 2015 року «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» було змінено ч. 5 ст. 72 КК України і визначено, що відповідно до положень п. п. «г» п. 2 ч.5 ст. 72 КК України час перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження, має бути зараховано в строк відбування покарання із розрахунку день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Пунктом 103 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 року передбачено, що якщо особа вчинила злочин в період з 24 грудня 2015 року до 20.06.2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII).
Законом № 2046-VIII від 18 травня 2017 «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення», який набрав чинності 21 червня 2017 року, знову було внесено зміни до ч. 5 ст. 72 КК України, відповідно до яких термін попереднього ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі з розрахунку день за день або за правилами, передбаченими в ч.1 ст.72 КК України.
Між тим, як правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_8 було засуджено вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03.12.2020 року , до якого на підставі ст. 71 ч.1 , ст. 72 КК України було частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.06.2014 року. Вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03.12.2020 року набрав законної сили 05.01.2021 року. В даному вироку також зазначено, що початок строку відбування призначеного покарання ОСОБА_8 обчислювати з 3 грудня 2020 року.
З огляду на те, що до нового покарання засудженому приєднано покарання за попереднім вироком, то перебування ОСОБА_8 в СІЗО в період з 3 грудня 2020 року по 05 січня 2021 року, виходячи з Постанови ВС від 29.08.2018 року є попереднім ув'язненням.
Тому даний період засудженому ОСОБА_8 необхідно зарахувати в строк відбування покарання, відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, в редакції від 26 листопада 2015 року, з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення відповідає 2 дням позбавлення волі.
В той же час, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що вимоги ОСОБА_8 про зарахування йому в строк відбування покарання строк з 13 березня 2020 року по 2 грудня 2020 року та з 06 січня 2021 року по 06 лютого 2021 року задоволенню не підлягають, оскільки строк 13 березня 2020 року по 2 грудня 2020 року увійшов до покарання за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.06.2014 року.
Крім того, строк з 6 січня 2021 року по 06 лютого 2021 року не підлягає зарахуванню, з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає 2 дням позбавлення волі, так як попереднє ув'язнення у розумінні положень ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення», закінчується з моменту набрання вироком законної сили. Оскільки вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03.12.2020 року набрав законної сили 5.01.2021 року, тому вимоги ОСОБА_8 про зарахування йому в строк відбування , строк перебування його під вартою з 6 січня 2021 року по 06 лютого 2021 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення , є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, з чим також погоджується колегія суддів, всупереч вимогам апеляційної скарги захисника.
Оскільки істотних порушень норм КПК України, які б виступили підставою для скасування ухвали суду першої інстанції при апеляційному розгляді не встановлено, то на підставі викладеного ухвала суду є законною, оскільки ухвалена згідно з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та обґрунтованою, оскільки ухвалена на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись ст. 404, 405, 407, 412, 419 КПК України, колегія суддів, -
Поновити захиснику засудженого ОСОБА_8 - адвокату ОСОБА_7 строк на оскарження ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 16 травня 2023 року.
Ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 16 травня 2023 року, якою засудженому ОСОБА_8 частково задоволено його клопотання про зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк відбування покарання - залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає чинності негайно та касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4