вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"22" серпня 2023 р. Cправа № 902/824/21
Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарафіна С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі
за заявою: Фізичної особи-підприємця Терещука Олександра Володимировича (ідент.код НОМЕР_1 )
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" (код ЄДРПОУ 35599215)
про банкрутство
за участю :
арбітражний керуючий (ліквідатор) Кіналевський М.Є. (в режимі відеоконференцзв'язку)
від ТОВ "Агро Бар Оіл" : Сторожук Е.Д., директор
від ТОВ "Мелітопольський олійноекстракційний завод": Біленький М.В. (в режимі відеоконференцзв'язку)
ФОП Терещук О.В. (в режимі відеоконференцзв'язку)
В провадженні суду перебуває справа № 902/824/21 за заявою ФОП Терещука О.В. до ТОВ "Барський комбікормовий завод" про банкрутство.
Постановою суду від 27.09.2022 року ТОВ "Барський комбікормовий завод" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кіналевського М.Є..
25.05.2023 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Бар Оіл" надійшла заява № 19/05/2023 від 19.05.2023 року (вх. № 01-36/543/23) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 62 166,40 грн у справі № 902/824/21.
Ухвалою суду від 26.05.2023 року призначено вказану вище кредиторську заяву у цій справі, до розгляду в судовому засіданні на 22.08.2023 року о 10:30 год..
Також, ухвалою суду від 19.06.2023 року доручено Корольовському районному суду м.Житомира (майданчик: зал № 106) забезпечити проведення, зокрема, судового засідання у справі № 902/824/21, призначеного на 22.08.2023 року о 10:30 год., в режимі відеоконференції за участю арбітражного керуючого Кіналевського М.Є..
Ухвалою суду від 16.08.2023 року ухвалено забезпечити участь ФОП Терещука О.В., зокрема, у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/824/21, яке призначено на 22.08.2023 року о 10:30 год., в приміщенні Господарського суду Вінницької області з використання підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Окрім цього, ухвалою суду від 18.08.2023 року ухвалено забезпечити участь представника ТОВ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" - адвоката Біленького М.В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/824/21, яке призначено на 22.08.2023 року о 10:30 год., в приміщенні Господарського суду Вінницької області з використання підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
На визначену дату - 22.08.2023 року в судове засідання, яке проведено в режимі відеоконференції, з'явились арбітражний керуючий Кіналевський М.Є., кредитор - ФОП Терещук О.В., представники кредитора - ТОВ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" та ТОВ "Агро Бар Оіл". Інші учасники провадження у даній справі повноважних представників для участі в судовому засіданні не направили.
При цьому, судом встановлено, що 21.08.2023 року до суду від ТОВ "Агро Бар Оіл" супровідним листом № 18-08/23 гс від 18.08.2023 року надійшли копії податкової накладної від 31.05.2020 № 3 та квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15.06.2020 № 9135563526.
22.08.2023 року до суду від арбітражного керуючого Кіналевського М.Є. надійшло повідомлення № 02-01/85Л-06 від 21.08.2023 року про результати розгляду грошових вимог ТОВ "Агро Бар Оіл" у справі № 902/824/21, до якого долучена, зокрема, копія договору відповідального зберігання майна від 27.06.2019 року, укладеного між ТОВ "Барський комбікормовий завод" та ТОВ "Агро Бар Оіл".
Також, в судовому засіданні, представником ТОВ "Агро Бар Оіл" було надано суду копію Додаткової угоди від 01.01.2020 року до договору відповідального зберігання майна від 27.06.2019 року.
Водночас, суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Відтак, суд оглянувши наявні матеріали справи, дійшов висновку про можливість розгляду поданої кредиторської заяви за відсутності інших представників учасників цієї справи.
В ході розгляду справи, представник ТОВ "Агро Бар Оіл" просив суд задоволити кредиторську заяву.
Ліквідатор боржника не визнав вимоги ТОВ "Агро Бар Оіл" та в судовому засіданні підтвердив, що на виконання п 4.2 договору було перераховано 300 тис. грн та вказав, що згідно договору відповідального зберігання, майно знаходиться на зберіганні. Також, арбітражним керуючим не визнано заборгованість по актам наданих послуг, які підписані двома сторонами за договором відповідального зберігання.
В свою чергу, представник ТОВ "Агро Бар Оіл" підтвердив факт перерахування коштів та повідомив, що відповідні кошти були використані в господарській діяльності і не враховувалися в рахунок тих платежів, які мають бути здійсненні по договору відповідального зберігання.
Суд, розглянувши заяву ТОВ "Агро Бар Оіл" про визнання грошових вимог до боржника у цій справі, заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
За змістом вказаної кредиторської заяви, ТОВ "Агро Бар Оіл" заявляє свої вимоги, що виникли до дня відкриття провадження у справі № 902/824/21 про банкрутство ТОВ "Барський комбікормовий завод".
Так, грошові вимоги ТОВ "Агро Бар Оіл", як конкурсного кредитора до боржника складають 36 000,00 грн - сума основного боргу.
При цьому, конкурсні кредиторські вимоги складають також 3 977,28 грн - інфляційних витрат та 1 145,00 грн - 3% річних, у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язання за договором відповідального зберігання майна № б/н від 27.06.2019 року.
Крім того, грошові вимоги ТОВ "Агро Бар Оіл", як поточного кредитора до ТОВ "Барський комбікормовий завод" з моменту відкриття справи про банкрутство по дату звернення із цією заявою складає 20 160,00 грн - сума основного боргу, 786,24 грн - інфляційних витрат та 97,88 грн - 3% річних, у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язання за договором відповідального зберігання майна № б/н від 27.06.2019 року.
Разом з цим, у заяві повідомляється, що зазначена сума заборгованості перед ТОВ "Агро Бар Оіл", як конкурсного так і поточного кредитора підтверджується договором відповідального зберігання майна № б/н від 27.06.2019 року, актом приймання-передавання майна від 26.06.2019 року до договору відповідального зберігання майна від 27.06.2019 року, додатковою угодою від 01.01.2020 року до договору відповідального зберігання майна № б/н від 27.06.2019 року, укладених між ТОВ "Агро Бар Оіл" та ТОВ "Барський комбікормовий завод", а також відповідними актами наданих послуг, податковими накладними та квитанціями про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (копії долучені до заяви).
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2019 року між ТОВ "Барський комбікормовий завод" (Поклажодавець) та ТОВ "Агро Бар Оіл" (Зберігач) укладено договір відповідального зберігання майна, на таких умовах :
В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Поклажодавепь передає, а Зберігач приймає на платне відповідальне зберігання рухоме майно надалі МАЙНО на строк дії цього Договору (п. 1.1.).
Приймання МАЙНА на відповідальне зберігання та повернення його з відповідального зберігання здійснюється Сторонами за актами приймання - передавання, які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.3.).
Перелік МАЙНА, яке передається на відповідальне зберігання згідно з цим Договором, його кількість, вартість та комплексність визначаються Сторонами у актах приймання-передавання (п. 1.4.).
Зберігання МАЙНА Зберігачем є платним. Розмір плати за зберіганню майна за цим договором становить 50 000 (п'ятдесят тисяч гривень) 00 копійок за один місяць, у тому числі ПДВ - 8 333,33 грн (п. 4.1.).
Поклажодавець зобов'язаний сплатити Зберігачу плату авансом за зберігання за 6 місяців протягом 10 днів з дня укладення цього договору. Сплачена сума зараховується Сторонами в якості оплати за зберігання майна в останній день поточного місяця. В разі припинення Сторонами цього договору Зберігач повертає надлишок проавансованої суми на поточний рахунок протягом 3 днів, після підписання акту повернення майна Поклажодавцю (п. 4.2.).
Розмір плати за зберігання може змінюватись лише за згодою сторін та такі зміни оформлюються додатковою угодою (п. 4.3.).
У випадку порушення зобов'язань, що виникають з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, визначену чинним в Україні законодавством (п. 5.1.).
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін (п. 7.1.).
Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. цього Договору та закінчується датою продажу МАЙНА у процедурі ліквідації Поклажодавця (п.7.2.).
Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 7.3.).
У випадку, якщо за 20 днів до закінчення строку дії цього Договору Сторони не повідомлять одна одну про його припинення, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах (п. 7.4.).
Також, матеріалами справи підтверджується, що 01.01.2020 року між ТОВ "Барський комбікормовий завод" (Поклажодавець) та ТОВ "Агро Бар Оіл" (Зберігач) укладено Додаткову угоду до договору відповідального зберігання майна від 27.06.2019 року, про наступне :
Внести зміни до п. 2.3 та викласти його в такій редакції: "Використовувати передане на зберігання МАЙНО в господарській діяльності відповідно до призначення МАЙНА, здійснювати поточні та капітальні ремонти тільки в інтересах та за погодженням з Поклажодавцем. Витрати на проведені поточні та капітальні ремонти майна Поклажодавцем Зберігачу не відшкодовуються." (п. 1.1.).
Внести зміни до п. 4.1. та викласти його в такій редакції : "Зберігання МАЙНА Зберігачем є платним. Розмір плати за зберігання майна за цим договором за один місяць становить 1 440 (Одна тисяча чотириста сорок гривень) 00 копійок / у тому числі ПДВ -240,00 грн." (п. 1.2.).
Внести зміни до п. 4.2 та викласти його в такій редакції: "Поклажодавець зобов'язаний сплатити Зберігачу плату за зберігання протягом 5 робочих днів з дати підписання Сторонами акту наданих послуг. В разі дострокового припинення Сторонами цього договору Поклажодавець зобов'язаний підписати акт наданих послуг та сплатити Зберігачу плату за зберігання за 5 днів до дня повернення майна Поклажодавцю." (п. 1.4.).
Разом з тим, у кредиторській заяві вказано про відсутність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог.
З огляду на викладене, Заявник просить суд : визнати грошові вимоги конкурсного кредитора ТОВ "Агро Бар Оіл" до боржника в сумі 41 122,28 грн, включивши їх до четвертої черги вимог кредиторів та судового збору у розмірі 5 368,00 грн за подання заяви до суду до першої черги задоволення вимог кредиторів; визнати грошові вимоги поточного кредитора ТОВ "Агро Бар Оіл" до боржника в сумі 21 044,12 грн.
Згідно повідомлення арбітражного керуючого Кіналевського М.Є. № 02-01/85Л-06 від 21.08.2023 року про результати розгляду грошових вимог ТОВ "Агро Бар Оіл" у справі №902/824/21, Заявник посилається, як на підтвердження виникнення грошових вимог, на договір відповідального зберігання майна б/н від 27.06.2019 р., додаткову угоду від 01.01.2020 р. до договору відповідального зберігання майна б/н від 27.06.2019 р., акт приймання-передавання майна від 26.06.2019 р. до договору відповідального зберігання майна, б/н, від 27.06.2019 р.. Разом з тим, в додатках до заяви відсутні (не додані) документи на які посилається заявник в заяві.
У боржника наявний договір відповідального зберігання майна б/н від 27.06.2019 р. (додається). Додаткова угода від 01.01.2020 р. до договору відповідального зберігання майна б/н від 27.06.2019 р. про яку зазначає заявник, але не додає до заяви, у боржника відсутня, в зв'язку з чим, неможливо перевірити правильність/неправильність нарахування заявлених сум.
Окрім того, в додатках до заяви відсутні (не додані) акти про надання послуг з січня 2020 р. по грудень 2020 р. (за 12 місяців), з січня 2021 р. по вересень 2021 р. (за 9 місяців), надані в додатках до заяви акти про надання послуг з вересня 2022 р. по березень 2023 р. не підписані поклажодавцем (отримувачем послуг) - ТОВ "БКЗ".
Зважаючи на викладене, боржником не визнаються заявлені вимоги.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Суд зважає на те, що згідно матеріалів цієї справи, ухвалою суду від 16.03.2022 року було відкрито провадження у справі у справі № 902/824/21 про банкрутство ТОВ "Барський комбікормовий завод"; введено процедуру розпорядження майном боржника. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Кіналевського М.Є..
Також, 21.03.2022 року оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі № 902/824/21 про банкрутство ТОВ "Барський комбікормовий завод" та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника : протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Заява ТОВ "Агро Бар Оіл" № 19/05/2023 від 19.05.2023 року (вх. № 01-36/543/23) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/824/21, надійшла до суду 25.05.2023 року (здана на відправку до органу поштового зв'язку - 23.05.2023 року), тобто після закінчення строку, встановленого КУзПБ для подання заяви з кокурсними грошовими вимогами до боржника.
Слід зазначити, що згідно наведеного у заяві ТОВ "Агро Бар Оіл" розрахунку основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, заявлені до визнання 36 000,00 грн - сума основного боргу, 3 977,28 грн - інфляційних витрат та 1 145,00 грн - 3% річних, нараховані за період з 29.02.2020 року по 28.02.2022 року, в зв'язку з чим, відповідні вимоги до Боржника виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Барський комбікормовий завод", а тому є конкурсними, про що вказано Заявником у заяві.
При цьому, Заявником заявлені до визнання у цій справі поточні грошові вимоги, а саме : 20 160,00 грн - сума основного боргу, 786,24 грн - інфляційних витрат та 97,88 грн - 3% річних.
Відповідно до ч. 4, ч. 6 ст. 45 КУзПБ, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Згідно ч. 4 ст. 60 КУзПБ, у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.
Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.
Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01 грудня 2022 року року у справі № 918/1154/21, розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір, тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати, чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 902/90/21).
Водночас, заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).
Судом встановлено, що згідно матеріалів справи, 27.06.2019 року між ТОВ "Барський комбікормовий завод" (Поклажодавець) та ТОВ "Агро Бар Оіл" (Зберігач) укладено договір відповідального зберігання майна.
Також, 01.01.2020 року між ТОВ "Барський комбікормовий завод" (Поклажодавець) та ТОВ "Агро Бар Оіл" (Зберігач) укладено Додаткову угоду до договору відповідального зберігання майна від 27.06.2019 року.
У поданій кредиторській заяві, Заявником стверджується, що заявлені конкурсні грошові вимоги до боржника в загальній сумі 41 122,28 грн та поточні грошові вимоги до боржника в сумі 21 044,12 грн, виникли у зв'язку із неналежним виконанням ТОВ "Барський комбікормовий завод" зобов'язання за договором відповідального зберігання майна б/н від 27.06.2019 року.
На підтвердження цих обставин, Заявником надано суду завірені копії додаткової угоди від 01.01.2020 року, актів надання послуг (за період з 30.11.2021 по 31.03.2023), податкових накладних (за період з 28.02.2020 по 31.10.2021) та квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Слід зазначити, що спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням, як стверджує Заявник, Боржником зобов'язань за договором відповідального зберігання майна б/н від 27.06.2019 року.
Разом з цим, Боржником у поданому до суду повідомленні щодо розгляду грошових вимог ТОВ "Агро Бар Оіл", не визнаються заявлені кредиторські вимоги.
Отже, спірним питанням при розгляді поданої кредиторської заяви ТОВ "Агро Бар Оіл" є встановлення обставин реального надання Заявником послуг щодо відповідального зберігання рухомого майна Боржника на підставі укладених між цими сторонами договору відповідального зберігання майна б/н від 27.06.2019 року та додаткової угоди від 01.01.2020 року до цього договору.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно приписів ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно ч. 1 ст. 946 ЦК України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
У постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 18.08.2020 у справі № 927/833/18, від 21.09.2021 у справі №18/1026/20 викладено правову позицію, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, тобто, судам під час розгляду справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо).
Судом встановлено, що за змістом п. 1.2., п. 1.4. загаданої вище додаткової угоди від 01.01.2020 року до договору відповідального зберігання майна від 27.06.2019 року, сторонами внесені зміни до п. 4.1. та п. 4.2. та викладено їх в такій редакції : "Зберігання майна Зберігачем є платним. Розмір плати за зберігання майна за цим договором за один місяць становить 1 440 (Одна тисяча чотириста сорок гривень) 00 копійок / у тому числі ПДВ - 240,00 грн.". "Поклажодавець зобов'язаний сплатити Зберігачу плату за зберігання протягом 5 робочих днів з дати підписання Сторонами акту наданих послуг. В разі дострокового припинення Сторонами цього договору Поклажодавець зобов'язаний підписати акт наданих послуг та сплатити Зберігачу плату за зберігання за 5 днів до дня повернення майна Поклажодавцю." (п. 1.4.).
Суд звертає увагу на те, що Заявником надано суду завірені копії обопільно підписаних між ТОВ "Агро Бар Оіл" та ТОВ "Барський комбікормовий завод" актів надання послуг, а саме : № 89 від 30.11.2021 р. на суму 1 440,00 грн; № 103 від 30.12.2021 р. на суму 1 440,00 грн; № 9 від 31.01.2022 р. на суму 1 440,00 грн; № 23 від 28.02.2022 р. на суму 1 440,00 грн; № 33 від 31.03.2022 р. на суму 1 440,00 грн; № 41 від 30.04.2022 р. на суму 1 440,00 грн; №49 від 31.05.2022 р. на суму 1 440,00 грн; № 55 від 30.06.2022 р. на суму 1 440,00 грн; № 60 від 31.07.2022 р. на суму 1 440,00 грн; № 68 від 31.08.2022 р. на суму 1 440,00 грн.
Також, Заявником надано суду завірені копії актів надання послуг, які підписані лише ТОВ "Агро Бар Оіл", а саме : № 72 від 30.09.2022 р. на суму 1 440,00 грн; № 81 від 31.10.2022 р. на суму 1 440,00 грн; № 99 від 30.11.2022 р. на суму 1 440,00 грн; № 120 від 31.12.2022 р. на суму 1 440,00 грн; № 7 від 31.01.2023 р. на суму 1 440,00 грн; № 18 від 28.02.2023 р. на суму 1 440,00 грн; № 30 від 31.03.2023 р. на суму 1 440,00 грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За змістом пунктів 1.2, 2.3, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: печатка, ідентифікаційний код підприємства, установи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.
Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.
Отже, первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв'язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов'язків, зокрема, і щодо обов'язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг.
З огляду на вказане, суд звертає увагу на відомості, які викладені у наданих Заявником завірених копіях актів надання послуг, що датовані за період з 30.11.2021 р. по 31.03.2023 року, як докази надання послуг ТОВ "Агро Бар Оіл" по зберіганню майна ТОВ "Барський комбікормовий завод" згідно договору відповідального зберігання майна від 27.06.2019 року.
Так, у наведених вище актах надання послуг вказані, зокрема, такі відомості : Виконавець - ТОВ "Агро Бар Оіл"; Замовник - ТОВ "Барський комбікормовий завод"; Акт складений на підставі наведених документів - договір; Найменування роботи (надані такі послуги) - відповідальне зберігання рухомого майна; Загальна вартість робіт із ПДВ - 1440,00 грн; Замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має; Місце складання : с. Ялтушів, Барський район.
Разом з цим, суд зауважує, що надані Заявником акти надання послуг, не містять відомостей на підставі якого саме договору (його дата, назва) складені відповідні акти, а тому відсутні підстави для ствердження, що такі послуги надавалися лише за договором відповідального зберігання майна від 27.06.2019 року.
Крім цього, згідно наведеного у заяві розрахунку основного боргу, 3% річних та інфляційних витрат на суму не виконаних зобов'язань (конкурсні вимоги), Заявником нараховано основних борг в сумі 36 000,00 грн за період з 29.02.2020 р. по 28.02.2022 р..
Однак, Заявником не надано суду актів надання послуг за період з 29.02.2020 р. по 31.10.2021 р., а отже ТОВ "Агро Бар Оіл" не доведено належними доказами виникнення зобов'язання у ТОВ "Барський комбікормовий завод" по оплаті наданих послуг за відповідний період згідно умов додаткової угоди від 01.01.2020 року до договору відповідального зберігання майна від 27.06.2019 року.
У зв'язку з цим, нарахування Заявником 3% річних та інфляційних витрат за період з 29.02.2020 р. по 31.10.2021 р. є безпідставним, оскільки, Заявником не доведено відповідними доказами наявність заборгованості у Боржника за цей період.
Також, Заявником в підтвердження наявної заборгованості у Боржника перед ТОВ "Агро Бар Оіл" надано суду завірені копії податкових накладних за період з 28.02.2020 року по 31.10.2021 року.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 зроблено висновок: "Податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності".
Суд зважає на те, що декларування спірних господарських операцій саме Боржником судом не встановлено та відповідних доказів суду не надано.
Отже, беручи до уваги те, що Заявником не надано суду первинних документів, а саме актів надання послуг за період з 29.02.2020 р. по 31.10.2021 р., за який Заявником оформлені податкові накладні, і що Боржник не здійснював використання (формування) податкового кредиту щодо зареєстрованих Заявником податкових накладних у лютому 2020 - жовтні 2021 (зворотнього не доведено), суд дійшов висновку, що Заявником не обґрунтовано та не доведено факт надання послуг відповідального зберігання у період з 29.02.2020 р. по 31.10.2021 р. саме на підставі наданих останнім видаткових накладних та наявності заборгованості саме за цей період та саме на підставі договору відповідального зберігання майна від 27.06.2019 року.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що Заявником не підтверджено належними письмовими доказами, наявність основного боргу у ТОВ "Барський комбікормовий завод" перед ТОВ "Агро Бар Оіл" у розмірі 36 000,00 грн, які заявлені до визнання як конкурсні вимоги.
Водночас, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та трьох процентів річних від простроченої суми.
У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Як вбачається із змісту заяви, Заявником нараховані 3% річних в сумі 1 145,00 грн та інфляційні витрати в сумі 3 977,28 грн за період з 29.02.2020 р. по 28.02.2022 р., беручи повну кількість днів у кожному місяці за цей період, тоді як умовами додаткової угоди від 01.01.2020 року передбачено, що Поклажодавець зобов'язаний сплатити Зберігачу за зберігання плату протягом 5 робочих днів з дати підписання Сторонами акту наданих послуг.
Відтак, наведений Заявником у заяві період нарахування 3% річних та інфляційних витрат (з 29.02.2020 р. по 28.02.2022 р.) суперечить умовам додаткової угоди від 01.01.2020 року.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що заявлені до визнання ТОВ "Агро Бар Оіл" конкурсні вимоги в загальній сумі 41 122,28 грн, визнанню не підлягають.
Також, відповідно до наведеного у заяві розрахунку основного боргу, 3% річних та інфляційних витрат на суму не виконаних зобов'язань (поточні вимоги), Заявником нараховано основних борг в сумі 20 160,00 грн за період з 31.03.2022 р. по 31.04.2023 р..
Як вказувалося вище та встановлено судом, долучені Заявником до кредиторської заяви копії актів надання послуг за період з 30.09.2022 р. по 31.03.2023 р., підписані лише ТОВ "Агро Бар Оіл", а тому у Боржника відсутній обов'язок по сплаті коштів за цими актами, оскільки, відповідне зобов'язання за умовами додаткової угоди від 01.01.2020 року, виникає протягом 5 робочих днів з дати підписання Сторонами акту наданих послуг.
При цьому, Заявником не надано суду акту надання послуг від 31.04.2023 р., за яким ТОВ "Агро Бар Оіл" нараховано основний борг.
Відтак, суд дійшов висновку, що Заявником не підтверджено належними письмовими доказами, наявність основного боргу у ТОВ "Барський комбікормовий завод" перед ТОВ "Агро Бар Оіл" у розмірі 20 160,00 грн, які заявлені до визнання як поточні кредиторські вимоги.
Також, Заявником нараховані 3% річних в сумі 97,88 грн та інфляційні витрати в сумі 786,24 грн, як поточні вимоги за період з 31.03.2022 р. по 30.09.2022 р., беручи повну кількість днів у кожному місяці за цей період, що як вказано вище суперечить умовам додаткової угоди від 01.01.2020 року.
Крім цього, згідно матеріалів справи, ухвалою суду від 16.03.2022 року, зокрема, відкрито провадження у справі № 902/824/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод"; введено процедуру розпорядження майном боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
В подальшому, постановою суду від 27.09.2022 року ТОВ "Барський комбікормовий завод" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців.
Відповідно до ч. 1, абз. 6 ч. 3 ст. 41 КУзПБ, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Згідно абз. 4, 5 ч. 1 ст. 59 КУзПБ, з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури : у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.05.2023 року у справі № 905/1224/17, "спеціальний закон - КУзПБ імперативно встановив обмеження, зокрема, застосування заходів відповідальності до боржника за невиконання грошових зобов'язань, серед яких і передбачені статтею 625 ЦК України, адже після відкриття провадження у справі про банкрутство та введення процедури розпорядження майном боржник фактично втрачає право самостійно, на власний розсуд визначати порядок погашення заборгованості за власними зобов'язаннями, а подальше задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку, передбаченому положеннями КУзПБ.
Як убачається з установлених судами попередніх інстанцій обставин справи, кредитор заявив грошові вимоги у сумі нарахованих процентів на заборгованість позичальника і стверджує, що здійснив таке нарахування в порядку статті 625 ЦК України за період з 04.07.2017 по 07.05.2018, тобто за період після відкриття стосовно ТОВ "Хлібсервіс" провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.07.2017 у справі № 905/1224/17.
Отже, таке нарахування здійснено кредитором за період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів ТОВ "Хлібсервіс", що виключає застосування до боржника заходів відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, зокрема передбачених статтею 625 ЦК України".
Судом встановлено, що ТОВ "Агро Бар Оіл" у кредиторській заяві нараховані 3% річних в сумі 97,88 грн та інфляційні витрати в сумі 786,24 грн, як поточні вимоги за період з 31.03.2022 р. по 30.09.2022 р., тобто після відкриття провадження у справі № 902/824/21 про банкрутство ТОВ "Барський комбікормовий завод" та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ухвалою Господарського суду Вінницької області від 16.03.2022 у цій справі.
Відтак, нарахування Заявником 3% річних та інфляційних витрат за період з 31.03.2022 року по 30.09.2022 року, як поточних вимог до Боржника є неправомірним.
Водночас, суд зважає на те, що правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі № 826/3106/18, на який посилається Заявник у кредиторській заяві в обгрунтування заявлення поточних вимог, стосується правовідносин щодо застосування до Боржника штрафних санкцій та нарахування пені згідно з вимогою про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у процесі банкрутства під час введеного судом мораторію, та застосування судами норму абзацу четвертого частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343-ХІІ (у редакції, чинній до 19 січня 2013 року), що не є подібним у розумінні ст. 236 ГПК України до правовідносиних, що виникли у справі №902/824/21 між ТОВ "Агро Бар Оіл" та ТОВ "Барський комбікормовий завод" та, які регулюються, зокрема, спеціальними нормами КУзПБ.
Крім того, суд звертає увагу на те, що за умовами п. 4.1., п. 4.2. договору відповідального зберігання майна від 27.06.2019 року (до внесення змін додатковою угодою від 01.01.2020), розмір плати за зберіганню майна за цим договором становить 50 000 (п'ятдесят тисяч гривень) 00 копійок за один місяць, у тому числі ПДВ - 8 333,33 грн. Поклажодавець зобов'язаний сплатити Зберігачу плату авансом за зберігання за 6 місяців протягом 10 днів з дня укладення цього договору. Сплачена сума зараховується Сторонами в якості оплати за зберігання майна в останній день поточного місяця.
В судовому засіданні, ліквідатор боржника, повідомив що на виконання п. 4.2 договору було перераховано Заявнику 300 000,00 грн.
Водночас, представник ТОВ "Агро Бар Оіл" в судовому засіданні підтвердив факт перерахування коштів та повідомив, що відповідні кошти були використані в господарській діяльності і не враховувалися в рахунок тих платежів, які мають бути здійсненні по договору відповідального зберігання.
Отже, зазначені вище грошові кошти не були зараховані ТОВ "Агро Бар Оіл" в якості оплати за зберігання майна як то було передбачено умовами договору відповідального зберігання майна від 27.06.2019 року.
Принагідно, суд також зауважує, що перераховані ТОВ "Барський комбікормовий завод" на користь ТОВ "Агро Бар Оіл" грошові кошти в розмірі 300 000,00 грн, значно перевищують заявлені Заявником до визнання кредиторські вимоги в загальному розмірі 62166,40 грн у цій справі та повністю покривають таку заборгованість.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Також, згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського від 01.07.2021 року у справі № 917/549/20, змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
17 жовтня 2019 року набув чинності Закон України від 20 вересня 2019 року № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким були внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України, зокрема змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Виходячи з наведеного Верховний Суд зазначив про те, що суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.
Оскільки, Заявником не доведено належними та допустимими доказами заявлені до визнання кредиторські вимоги до Боржника в загальному розмірі 62 166,40 грн, в зв'язку з чим, такі вимоги визнанню не підлягають.
Зважаючи на наведені приписи законодавства та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Бар Оіл" № 19/05/2023 від 19.05.2023 року (вх. № 01-36/543/23) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/824/21, в повному обсязі, з мотивів наведених вище.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 45, 60 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 18, 42, 73-79, 86, 232-236, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Бар Оіл" № 19/05/2023 від 19.05.2023 року (вх. № 01-36/543/23) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/824/21, повністю.
2. Копію ухвали надіслати на електронні поштові адреси: ФОП Терещуку О.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; арбітражному керуючому Кіналевському М.Є. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; представнику ФОП Приведьон Ж.П. - адвокату Приведьону В.М. - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; представнику ОСОБА_1 - Маркідонову О.В. - ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ГУ ДПС у Вінницькій області - vin.elsud@tax.gov.ua, vin.official@tax.gov.ua; представнику ГУ ДПС у Вінницькій області - Бурці М.В. - ІНФОРМАЦІЯ_7 ; представникам ТОВ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" - адвокату Бистрову Д.А. - ІНФОРМАЦІЯ_8 , адвокату Біленькому М.В. - ІНФОРМАЦІЯ_10, ІНФОРМАЦІЯ_9 ; ТОВ "Агро Бар Оіл" - edik.st.agro@ukr.net.
Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені ст.ст. 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.: 1 - до справи.