06 вересня 2006 р.
№ 22/275
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
Першикова Є.В.,
суддів:
Шаргала В.І.,
Жаботиної Г.В.,
розглянула
касаційну скаргу
Міністерства оборони України (Міністерства)
на постанову
Київського апеляційного господарського суду
від
03.07.06
у справі
№ 22/275
господарського суду
міста Києва
за позовом
закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ВЕСКО"
до
Міністерства оборони України,
військової частини А-1937
про
стягнення 93 268,00 грн.
Особливості процедури розгляду господарських справ Вищим господарським судом України у касаційному порядку передбачені розділом ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, відповідна скарга (подання) може бути розглянута в касаційному порядку за умови дотримання вимог, викладених у розділі ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.
Міністерство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову від 03.07.06 Київського апеляційного господарського суду.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що згідно ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України особа, яка внесла касаційну скаргу, додає до неї докази сплати державного мита.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, зокрема, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Виходячи із змісту наведених норм процесуального закону, особа, яка оскаржує судове рішення, зобов'язана надати до суду доказ, який свідчив би про сплату нею державного мита за подання касаційної скарги.
Всупереч наведеній правовій нормі матеріали касаційної скарги Міністерства не містять будь-яких доказів сплати державного мита за подання касаційної скарги.
При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що п. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" № 7-93 від 21.01.93, що встановлює вичерпний перелік пільг щодо сплати державного мита, не передбачає звільнення Міністерства оборони України від сплати державного мита за подання скарг на рішення суду про стягнення збитків в порядку регресу.
Не містить вказівку про наявність доказів про сплату державного мита і сама касаційна скарга Міністерства, в якій зазначено що в якості додатку до неї додано лише квитанцію про направлення копії касаційної скарги позивачу.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю доказів сплати держмита за подання касаційної скарги, на підставі п. 4 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Міністерства підлягає поверненню без розгляду.
При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених, зокрема, у п. 4 ч. 1 цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу в загальному порядку.
Крім того, при повторному зверненні з касаційною скаргою Міністерству необхідно визначитись та надати докази повноважень особи, що підписує касаційну скаргу, оскільки дану касаційну скаргу підписав "представник Міністерства оборони України В.В.Аверков", проте в матеріалах справи наявна довіреність № 220/Д-197 від 20.05.05 (а.с. 49) на право представлення Аверковим В.В. інтересів Міністерства оборони України в судах, строк дії якої завершився 31.12.05. Інших довіреностей, які б свідчили про повноваження Аверкова В.В. як представника Міністерства оборони України ні матеріали справи, ні матеріали касаційної скарги не містять.
Водночас, слід зазначити, що матеріали справи також містять довіреність № 265 від 01.06.06 (а.с. 115) на право представлення Аверковим В.В. інтересів військової частини А-1937, при цьому термін дії цієї довіреності на момент подання касаційної скарги не сплив.
Також слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 1111 та ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України особа, яка внесла касаційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію скарги і доданих до неї документів, які у цієї особи відсутні. При цьому до касаційної скарги додаються докази надсилання копії касаційної скарги іншій стороні у справі.
Виходячи із змісту наведених норм процесуального закону, особа, яка оскаржує судове рішення, повинна надати до суду доказ, який свідчив би про направлення іншим сторонам у справі копії касаційної скарги.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги Міністерства, до неї додано лише докази направлення касаційної скарги позивачу у справі, при цьому не звернуто уваги на той факт, що у справі наявно 2 відповідачі, одним з яких є скаржник, а другим -військова частина А-1937, а тому матеріали касаційної скарги мають містити докази направлення їй касаційної скарги.
Отже, касаційна скарга Міністерства підлягає поверненню через невідповідність вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, та керуючись ч. 4 ст. 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Вищого господарського суду України, -
Касаційну скаргу приватного Міністерства оборони України на постанову від 03.07.06 Київського апеляційного господарського суду у справі № 22/275 господарського суду міста Києва та додані до неї документи, повернути заявникові без розгляду.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
В.Шаргало
Г.Жаботина