Справа № 495/4280/23
Номер провадження 1-кп/495/495/2023
22 серпня 2023 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої - одноособово судді ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Білгород-Дністровський кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань
за №12023160000000148 від 18 квітня 2023 року відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Жовтий Яр Татарбунарського району , Одеської області, громадянки України,українки, з середньою освітою, раніше не судимої, не працюючої, одруженої, неповнолітніх дітей на утриманні не маючої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
обвинуваченої у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 436-2 КК України
сторони кримінального провадження:
прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4
обвинувачена- ОСОБА_3
захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3
Обвинувачена ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 436-2 КК України, при наступних обставинах:
24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким створено Організацію Об'єднаних Націй (далі - ООН).
До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, всі Члени вказаної організації утримуються в їхніх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об'єднаних Націй.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1981 року № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, про огородження їх незалежності і суверенітету; від 24 жовтня 1970 року № 2625 (XXV), що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами у відповідності до Статуту ООН; від 16 грудня 1970 року № 2734 (ХХV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ), що містить визначення агресії, установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов'язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербування найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
Так, згідно зі статтею 1 резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ), що містить визначення агресії, агресією є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності або політичної незалежності іншої держави, або будь-яким іншим способом, несумісним зі Статутом ООН, як це установлено в даному визначенні.
Відповідно до статті 3 вказаної резолюції, будь-яка з наступних дій, незалежно від оголошення війни, з врахуванням і у відповідності до положень статті 2, буде кваліфікуватися як акт агресії:
а) вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або її частини;
b) бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
c) блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
d) напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські і повітряні флоти іншої держави;
e) застосування збройних сил однієї держави, які знаходяться на території іншої держави за узгодженням з державою, яка приймає, на порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після закінчення дії угоди;
f) дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалась цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
g) засилання державою або від імені держави озброєних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це рівносильно переліченим вище актам, або її значна участь в них.
Згідно зі статтею вказаної резолюції, ніякі міркування будь-якого характеру, чи-то політичного, економічного, військового або іншого характеру, не можуть служити виправданням агресії. Агресивна війна є злочином проти міжнародного миру. Агресія тягне за собою міжнародну відповідальність. Ніяке територіальне придбання або особлива вигода, одержані в результаті агресії, не є і не можуть бути визнані законними.
Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також в Заключному Акті наради з безпеки і співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація.
У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.
Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.
В розумінні положень ст. 2 Женевських конвенцій від 12.08.1949, ратифікованих Указом Президії Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки від 03.07.1954, між Російською Федерацією та Україною з 20.02.2014 триває збройний конфлікт міжнародного характеру.
24.02.2022 о 05:00 год., за наказом президента Російської Федерації , збройні сили Російської Федерації незаконно, віроломно вторглись на територію Україну, здійснили широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад, застосовуючи всі види стрілецької, артилерійської, ракетної, іншої зброї, в тому числі засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, спричиняючи ураження і руйнування об'єктів військової і цивільної, в тому числі критичної інфраструктури, ураження і вбивства особового складу підрозділів Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, мирного населення, масово порушуючи при цьому закони та звичаї війни, передбачені міжнародними договорами, і масово вчиняючи на території України злочини проти основ національної безпеки України, проти життя та здоров'я особи, проти волі, честі та гідності особи, проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина, проти власності, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
Обвинувачена ОСОБА_3 , маючи умисел на поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, будучи обізнаною щодо розпочатої 24.02.2022 відкритої збройної агресії Російської Федерації проти України, усвідомлюючи злочинність своїх дій, а також те, що зі змістом матеріалів, які вона розповсюджує у загальнодоступній соціальній Інтернет-мережі «Одноклассники», може ознайомитися необмежена кількість осіб, бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді виправдовування, визнання правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, глорифікації осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , використовуючи власний мобільний телефон марки Samsung Galaxy A10S з IMEI1 НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 , під'єднаний до мережі Інтернет каналами зв'язку мобільного оператора «Київстар» за номером НОМЕР_3 », з використанням встановленого у мобільному телефоні програмного додатку «ОК», який дозволяє здійснити вхід та перегляд інформації, що міститься на заблокованих Інтернет сайтах, у тому числі доступ до яких заблоковано Інтернет провайдерами на підставі указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» №133/2017 від 15.05.2017, авторизувавшись у соціальній Інтернет-мережі «Одноклассники» як користувач « ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 )», розмістила на так званій «Ленте» (публічній дошці оголошень, вільно доступній необмеженому колу користувачів) створеної нею сторінки (аккаунта) « ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 )» (електронне посилання - ІНФОРМАЦІЯ_2 у соціальній мережі «Одноклассники», наступні публікації:
ІНФОРМАЦІЯ_3 профілем « ОСОБА_3» (електронне посилання - ІНФОРМАЦІЯ_2 розміщена публікація, яка являє собою колаж зображень із надписами: «Мы русские . С НАМИ БОГ » та «Мы поддерживаем нашу Армию! Наши герои! Наши защитники! Наша гордость! Российский солдат воин освободитель»;
ІНФОРМАЦІЯ_3 профілем « ОСОБА_3 » (електронне посилання - ІНФОРМАЦІЯ_2 розміщена публікація із зображенням із надписом: « ІНФОРМАЦІЯ_6 ».
Зазначені публікації були доступні для загального ознайомлення всіх користувачів соціальної Інтернет-мережі «Одноклассники», які відвідували сторінку користувача « ОСОБА_8 » (електронне посилання - ІНФОРМАЦІЯ_2 та автоматично надійшли як сповіщення всім користувачам соціальної мережі «Одноклассники», які були додані до розділу «Друзі» вказаного аккаунта.
У вищезазначених публікаціях, поширених обвинуваченою ОСОБА_3 на належній їй сторінці « ОСОБА_8 )» (електронне посилання - ІНФОРМАЦІЯ_2 у соціальній Інтернет-мережі «Одноклассники» міститься публічне визнання правомірною збройну агресію Російської Федерації проти України, глорифікація військових Російської Федераціії.
Обвинувачена ОСОБА_3 погодилася з тим, щоб судовий розгляд обмежився її допитом, та дослідженням доказів, які характеризують особистість обвинуваченої. Їй було роз'яснено, що в даному випадку вона позбавляється права оспорювати в апеляційному порядку фактичні обставини кримінального правопорушення.
Не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення у судовому засіданні, обвинувачена ОСОБА_3 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 436-2 КК України визнала повністю та пояснила суду,що дійсно, вона 17 квітня 2022 року розмістила на своєї сторінці в соціальній мережі колаж з зображенням російського солдата з підписом що він знову звільняє світ від фашизма, розуміючи що вона здійснює дії, спрямовані на заперечення збройної агресії РФ проти Украни та те,що ці матеріали будуть доступні необмеженому колу користувачів соціальної мережи. В скоєному щиро розкаялася.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення обвинуваченої, суд дійшов висновку про винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 436-2 КК України. Висновок суду підтверджується, зокрема, поясненнями обвинуваченої, яка надала точні пояснення щодо того, як, коли та за яких обставин вона вчинила злочини. Суд бере до уваги, що пояснення обвинуваченої не суперечать іншим об'єктивним доказам по справі та дозволяють достовірно встановити обставини скоєння злочину обвинуваченою.
Оцінюючи докази у сукупності, суд визнає винною обвинувачену ОСОБА_3 у інкримінованому їй кримінальному правопорушенні та кваліфікує її дії за ч.2 ст. 436-2 КК України ,тобто поширення матеріалів,які містять заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України,глорифікації іїучасників.
Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 суд відносить щире каяття , активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Стосовно призначення обвинуваченій ОСОБА_3 покарання суд приходить до наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року ратифікованої законом України від 07.07.1997 №475/97-ВР - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суд уважає, що підстави застосування статей 69, 69-1 КК України при призначенні покарання - відсутні .
Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_3 покарання суд ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого
Оскільки в судовому засіданні було встановлено обґрунтованість висунутого проти обвинуваченої ОСОБА_3 кримінального обвинувачення, суд вважає необхідним призначити їй покарання.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд враховує суспільну небезпеку та характер вчиненого нею кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, а також дані, які характеризують особу обвинуваченої, яка за місцем проживання характеризується посередньо , одружена, не має на утриманні неповнолітніх дітей, не працює ,але займається суспільно -корисною працею шляхом роботи без укладання офіційноо трудового договору,її вік та стан здоров'я , те що вона раніше не судима, вчинила кримінальне правопорушення,яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, іі каяття у скоєному.
Враховуючи те, що обвинувачена є не судимою особою, має постійне місце мешкання, характеризується посередньо,офіційно не працевлаштована,але займається суспільно-корисною працею шляхом роботи за трудовим договором без його офіційного укладання, а також тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та її ставлення до скоєного, а саме те, що вона розкаялася у скоєному та сприяла розкриттю злочину, суд приходить до переконання про можливість призначення обвинуваченій покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції статті,за якою кваліфіковані її дїі та звільнення обвинуваченої від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, встановивши їй іспитовий термін , передбачений ст.ст. 75,76 КК України.
Судові витрати по справі- витрати по залученню експертів у кримінальному провадженні в розмірі 11 949 гривень 40 коп. слід стягнути з обвинуваченої ОСОБА_3 .
Цивільний позов по кримінальному провадженнюне заявлений.
Речовий доказ по справі -мобільний телефон "Samsung Galaxi " який визнаний речовим доказом по справі згідно постанови слідчого Блгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області від 30 серпня 2022 року ,зданий на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області та на який ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайнного суду Одеської області від 02.09.2022 року накадено арешт- слід повернути обвинуваченій ОСОБА_3 , знявши арешт з вказаного майна.
Міру запобіжного заходу обвинуваченій до набуття вироком законної чинності суд вважажє за доцільне не обирати.
Керуючись ст. ст. 100, 349, 368, 370, 373, 374, 376, 392-395 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 436-2 КК України та на підставі санкції вказаної статті призначити їй покарання у вигляді 5-ти років позбавлення волі .
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_3 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, встановивши їй іспитовий термін у 1 рік.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_3 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання ,роботи або навчання
Контроль за поведінкою засудженої ОСОБА_3 доручити Білгород-Дністровському районному відділу філії державної установи "Центр пробації" в в Одеській області.
Міру покарання засудженій ОСОБА_3 рахувати з моменту оголошення вироку.
Міру запобіжного заходу засудженій ОСОБА_3 до набуття вироком законної чинності не обирати.
Стягнути з засуженої ОСОБА_3 судові витрати по справі- витрати по залученню експертів у кримінальному провадженні в розмірі 11 949 гривень 40 коп. слід стягнути з обвинуваченої ОСОБА_3 .
Речовий доказ по справі -мобільний телефон "Samsung Galaxi " який визнаний речовим доказом по справі згідно постанови слідчого Блгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області від 20 вересня 2022 року ,зданий на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області та на який ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайнного суду Одеської області від 02.09.2022 року накадено арешт- повернути обвинуваченій ОСОБА_3 , знявши арешт з вказаного майна.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення, через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області.
Вирок суду у відповідності з вимогами ст. 394 ч. 2 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини 3 ст. 349 КПК України.
Копію вироку негайно видати засудженій та прокурору.
Суддя : ОСОБА_1