Справа № 161/6319/23 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В.
Провадження № 22-ц/802/867/23 Доповідач: Карпук А. К.
23 серпня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А.К.
суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І.,
секретар Ганжа М. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності та визнання права власності на майно в порядку спадкування за апеляційною скаргою приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Сушик Лідії Андріївни на окрему ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 червня 2023 року,-
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 28 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , право власності на 1/2 (одну другу) частку:
1) житлового будинку загальною площею 73,8 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1983110707101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) земельної ділянки з кадастровими номером 071010000:22:008:0042, яка знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;
3) земельної ділянки з кадастровим номером 071010000:22:008:0041, яка знаходяться за АДРЕСА_2 .
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
При розгляді справи судом виявлено порушення в діяльності приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Сушик Л.А, у зв'язку з чим суд постановив 28 червня 2023 року окрему ухвалу, якою повідомив Міністерство юстиції України про виявлені порушення у нотаріальній діяльності приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Сушик Лідії Андріївни (м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 18/2), які викладені у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме:
1) про безпідставну відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину з посиланням на невизначеність часток співвласників у спільній сумісній власності, що створило штучний цивільний спір;
2) про оформлення відмови у вчиненні нотаріальної дії листом, а не постановою, як це передбачено ст.49 Закону України «Про нотаріат»;
3) про нероз'ясненя нотаріусом порядку оскарження його відмови у вчиненні нотаріальної дії, як це передбачено ст.49 Закону України «Про нотаріат»;
4) про порушення нотаріусом вимог п.11.6 розділу XI «Особливості формування спадкових справ» Правил ведення нотаріального діловодства, а саме: недолучення листа про відмову у вчиненні нотаріальної дії до матеріалів спадкової справи;
5) про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що перебувало у спільній сумісній власності подружжя і стосовно якого мали б застосуватися положення ст.71 Закону України «Про нотаріат».
Нотаріус ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на ухвалу суду, в якій навела мотиви помилковості висновків суду щодо допущених порушень в діяльності.
Зазначає, що позивач ОСОБА_1 не подавала заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки по АДРЕСА_1 та на будинок по АДРЕСА_1 , не вимагала про винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Спадкову справу було закрито 13.03.2023 року, після чого позивачка звернулась до нотаріуса за консультацією, у зв'язку з чим їй було видано письмове роз'яснення - лист, який не є відмовою у вчиненні нотаріальної дії.
Також нотаріус спростовує висновки суду, викладені в окремій ухвалі, про незаконність виданих свідоцтв про право на спадщину на інше майно.
Інші учасники справи не скористалися своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу.
В судове засідання приватний нотаріус, її представник та інші учасники справи не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання. Тому відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття постанови у даній справі є 23.08.2023, тобто, дата складення повного судового рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи перевіряючи законність і обгрунтованість оскарженої окремої ухвали в межах доводів апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що окрему ухвалу належить скасувати з таких підстав.
Відповідно частини першої статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Згідно з приписами частини п'ятої статті 262 ЦПК України, в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення.
Постановляючи окрему ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку, що приватний нотаріус порушила вимоги статей 49, 71 Закону України «Про нотаріат»; п.11.6 розділу XI «Особливості формування спадкових справ» Правил ведення нотаріального діловодства, безпідставно не застосувала приписи частини другої статті 372 ЦК України. Такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам, докази про які містяться в матеріалах справи.
Зокрема, з листа приватного нотаріуса Сушик Л.А. від 16 січня 2023 року вбачається, що нотаріусом роз'яснено ОСОБА_1 право на звернення до суду з позовом про визначення частки майна, яке належало спадкодавцю, а не про оформлення договору про поділ спільної сумісної власності, як про це зазначив суд першої інстанції в окремій ухвалі.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_2 11 травня 2004 року.
Право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 071010000:22:008:0041, 071010000:22:008:0042, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку , які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 23.03.2017 року, а на житловий будинок по АДРЕСА_1 - 06.12.2019 року.
Водночас з технічного паспорта, який виготовлений на замовлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на житловий будинок по АДРЕСА_1 вбачається, що рік забудови цього будинку - 2000, тобто, будинок збудовано до укладення шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно з пунктом 2.2. Глави 11 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,(далі Порядок), якщо до складу майна, на частку якого видається свідоцтво, входить майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, нотаріус вимагає подання документів, які підтверджують право власності подружжя на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку.
Згідно з пунктом 2.3 Порядку при видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя на житловий будинок, квартиру та інше нерухоме майно нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього.
За таких обставин, у зв'язку із наявністю технічному паспорті на будинок відомостей про будівництво будинку до укладення шлюбу, і на успадкування цього будинку претендувала ОСОБА_1 як на спільне майно подружжя, приватний нотаріус не порушила вимог закону щодо необхідності визначення часток подружжя у спільному майні в судовому порядку.
З позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що вона звернулася до нотаріуса з заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину за законом, проте не вказує, що на її вимогу нотаріус не винесла постанови про відмову вчинити нотаріальну дію.
В матеріалах справи заява про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно, що є предметом спору у цій справі , відсутня.
Приватний нотаріус у своїх поясненнях зазначає, що ОСОБА_1 зверталась за консультацією щодо видачі свідоцтва на право на спадщину , у зв'язку з чим їй надано письмове роз'яснення.
Згідно з приписами статті 49 Закону України «Про нотаріат», на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що розгляд справи за позовом ОСОБА_1 відбувся без участі позивача та відповідача, отже, суд пояснень позивача не заслуховував та не з'ясовував, чи вимагала позивач ОСОБА_1 винесення постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину
За таких обставин висновок суду про порушення нотаріусом приписів статті 49 Закону України «Про нотаріат» грунтується на припущенні.
Апеляційним судом встановлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 закінчена 13 січня 2023 року.
Письмове роз'яснення нотаріуса щодо необхідності звернення до суду виготовлене 16.01.2023 року, тобто, після закінчення спадкової справи.
Оскільки судом першої інстанції не перевірено, з якою метою 16 січня 2023 року зверталась ОСОБА_1 до нотаріуса - за усною консультацією щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на інше майно чи із заявою про отримання свідоцтва на право на спадщину на це майно, водночас нотаріус стверджує, що надала позивачці письмове роз'яснення за наслідками усного звернення позивачки, відсутні підстави для висновку, що указаний лист є документом, пов'язаним з оформленням спадкових прав та відповідно до вимог п.11.6 розділу XI «Особливості формування спадкових справ» Правил ведення нотаріального діловодства, які затверджені наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року №2352/5 підшивається в спадкову справу.
В окремій ухвалі суд першої інстанції зазначив також про порушення нотаріусом вимог статті 71 Закону України «Про нотаріат», надавши правову оцінку правомірності видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину від 13 січня 2023 року на магазин продовольчих товарів по АДРЕСА_1 .
Апеляційним судом встановлено, що видане позивачу ОСОБА_1 приватним нотаріусом Сушик Л.А. свідоцтво про право на спадщину за законом від 13 січня 2023 року є чинним, ніким не оспорене, в судовому порядку не скасоване, позивач у даній цивільній справі не оскаржує дій чи бездіяльності приватного нотаріуса з приводу виданого ій свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 січня 2023 року, тому перевірка судом першої інстанції діяльності нотаріуса при видачі зазначеного свідоцтва про право на спадщину за законом та надання правової оцінки правовстановлюючому документу, про визнання якого недійсним позовні вимоги не заявлялись, не відповідає завданню цивільного судочинства , визначеного положеннями статті 2 Цивільного процесуального кодексу України.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що оскаржена окрема ухвала постановлена без належного з'ясування обставин діяльності приватного нотаріуса Сушик Л.А. за наслідками звернення позивачки ОСОБА_1 , викладені в ній мотиви ґрунтуються на невстановлених обставинах, тому виходячи з приписів статті 376 ЦПК Україна окрему ухвалу необхідно скасувати.
Керуючись статтями 368, 369, 374, 376, 381, 382-384, 389ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Сушик Лідії Андріївни задовольнити.
Скасувати окрему ухвалу Луцького міськрайонного суду від 28 червня 2023 року, постановлену у справі за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності та визнання права власності на майно в порядку спадкування.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді