печерський районний суд міста києва
Справа № 757/30821/23-к
21 липня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання Старшого слідчого в ОВС ГСУ Національної поліції України ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12021000000001357,-
20.07.2023 року у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання Старшого слідчого в ОВС ГСУ Національної поліції України ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12021000000001357. Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась. У судове засідання слідчий не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримує та просить задовольнити. На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання. У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом. Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність не з'явившихся осіб, оскільки їх не прибуття не перешкоджає розгляду клопотання на підставі наданих доказів. Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, надходжу до наступних висновків. З матеріалів клопотання вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021000000001357 від 02.11.2021.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 діючи умисно, з корисливих мотивів, відповідно до поставленої мети у 2021 році, точну дату в ході досудового розслідування не встановлено, з метою вчинення злочинів, спрямованих на заволодіння ряду суб'єктів господарської діяльності на території міста Києва, створив злочинну організацію, контингент якої складається із постійних учасників (своєрідне ядро угруповання) і непостійних учасників, які брали участь у вчиненні злочинів епізодично або одноразово, які шляхом підробки установчих документів, здійснили фіктивну зміну керівництва ряду суб'єктів господарської діяльності (гаражних кооперативів, автостоянок, тощо), а також - приватизували об'єкти нерухомості, що перебували у їхньому законному користуванні.
До складу створеної ОСОБА_4 злочинної організації у різний період часу увійшли встановлені та невстановлені досудовим розслідуванням особи, серед яких:
1. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
2. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
3. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
4. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
5. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;
6. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ;
7. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ;
8. ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ;
9. ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ;
10. ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ;
11. ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_12 ;
12. ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_13 ;
13. ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_14 ;
14. ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;
15. ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_15 ;
16. ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_16 ;
17. ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_17 :
Вказані особи під керівництвом та за погодженням ОСОБА_4 , відповідно до відведених їм ролей вчинили низку кримінальних правопорушень, спрямованих на протиправне заволодіння юридичними особами та їх майном.
Учасником злочинної організації є ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_6 .
19.07.2023 о 10 годин 54 хвилини ОСОБА_9 , повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень передбачень ч.2 ст.255, ч.2 ч.5 ст.27, ч.4 ст.28, ч.3 ч.4 ст.358, ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.3 ст.206-2 КК України.
Під час проведення досудового розслідування 19.07.2023 на підставі ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у якої під час особистого обшуку було виявлено та вилучено: мобільний телефон НОКИА, IMEI НОМЕР_1 , мобільний телефон Mi5 серійний номер НОМЕР_2 , сім картка НОМЕР_3 .
19.07.2023 слідчим винесено постанову про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні вилученого майна, а саме: мобільний телефон НОКИА, IMEI НОМЕР_1 , мобільний телефон Mi5 серійний номер НОМЕР_2 , імеі НОМЕР_4 , сім картка НОМЕР_3 .
Слідчий вказує, що на даний час в органу досудового розслідування є обґрунтовані підстави вважати, що невжиття вищезгаданого засобу забезпечення кримінального провадження щодо вищезазначеного майна може призвести до приховування, пошкодження, зникнення, втрати або знищення речових доказів, а також їх незаконного відчуження. Ураховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, його суспільний резонанс, зухвалості вчинених дій та відкритого ігнорування вимог чинного законодавства, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених главою 17 КПК України є необхідним для збереження речових доказів, а також для забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98). Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Відповідно до вимог до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Крім того, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу. Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом. Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання про задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на нерухоме майно, які є речовими доказами в даному кримінальному провадженні, з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об'єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, що зможе одночасно забезпечити запобігання можливості його приховування, відчуження. Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити. Накласти арешт у кримінальному провадженні № 12021000000001357 на майно з метою збереження речових доказів, яке було вилучено під час проведення обшуку на підставі ст. 208 КПК України у ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме: мобільний телефон НОКИА, IMEI НОМЕР_1 , мобільний телефон Mi5 серійний номер НОМЕР_2 , імеі НОМЕР_4 , сім картка НОМЕР_3 .
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, прокурора, у кримінальному провадженні № 12021000000001357.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1