вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
21.08.2023м. ДніпроСправа № 904/2283/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання Риженко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Підприємства об'єднання громадян Криворізьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", м. Київ
про повернення безпідставно набутого майна
Представники:
Від позивача: Будник К.А., довіреність № 14-127 від 08.05.2023, адвокат
Від відповідача: Шаповалова М.І., довіреність № б/н від 03.04.2023, адвокат
Від третьої особи: не з'явився
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду з позовом до Підприємства об'єднання громадян Криворізьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про повернення в натурі безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 73 759, 460 куб. м.
Ухвалою від 10.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.06.2023. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (пр. Любомира Гузара, 44, м. Київ, 03065).
15.05.2023 від позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 15.05.2023 задоволено заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи EasyCon.
05.06.2023 від третьої особи надійшли письмові пояснення та клопотання про розгляд справи без її участі.
08.06.2023 від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
12.06.2023, у зв'язку з перебуванням судді Назаренко Н.Г. з 09.06.2023 по 23.06.2023 у відпустці, підготовче засідання не відбулося.
15.06.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він проти позовних вимог заперечив.
Ухвалою від 26.06.2023 призначено підготовче засідання на 10.07.2023.
27.06.2023 від позивача надійшли наступні документи:
- відповідь на відзив,
- заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференцій,
- заява про зміну предмету позову.
Ухвалою від 29.06.2023 у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відмовлено.
07.07.2023 від позивача надійшла заява про відкладення судового засідання та призначення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.
10.07.2023 сторони в підготовче засідання не з'явилися.
Відповідач заперечень не надав.
Розглянувши заяву позивача про зміну предмету позову, суд зазначив наступне.
Заява мотивована тим, що у спірний період відповідач безпідставно набув природний газ з ресурсу НАК "Нафтогаз України", та спожив його в момент отримання, то такий природний газ не може бути повернений НАК "Нафтогаз Ураїни" в натурі, а відповідач має відшкодувати його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Позивач зазначив, що у позовній заяві аргументовано, що вартість безпідставно набутого відповідачем природного газу становить 2 439 939,33 грн., таким чином, позивач просить подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням позовних вимог в наступній редакції: стягнути з відповідача на користь позивача 2 439 939,33 грн. вартості безпідставно набутого майна-природного газу та 36 599,09 грн. витрат по сплаті судового збору.
Суд прийняв заяву позивача про зміну предмету позову та вирішив здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням позовних вимог, викладених в цій заяві.
Ухвалою від 10.07.2023 заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду по суті в засіданні на 08.08.2023.
08.08.2023 в судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті позовних вимог.
Суд заслухав вступне слово позивача.
Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явилися.
Ухвалою від 08.08.2023 відкладено розгляд справи по суті позовних вимог на 21.08.2023.
15.08.2023 від відповідача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 21.08.2023 задоволено заяву Підприємства об'єднання громадян Криворізьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
21.08.2023 позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Відповідач проти позову зперечив.
Третя особа в судове засідання не з'явилася.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
21.08.2023 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
В обґрунтування позовних вимог (із врахуванням заяви про зміну предмету позову) позивач зазначає, що відповідач отримав природний газ без належної правової підстави, в зв'язку з чим він просить стягнути його вартість в судовому порядку.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що Між ПОГ Криворізьке УВП УТОС та АТ «НАК «Нафтогаз України» укладено наступні договори, що регулюють відносини сторін в спірний період:
Договір № 2187/1920-ТЕ-5 постачання природного газу від 27.09.2019, пунктом 1.2. якого передбачено, що природний газ, що постачається за даним договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню;
Договір № 20/21-5082-ТЕ-5 постачання природного газу від 24.09.2020, пунктом 1.2. якого передбачено, що природний газ, що постачається за даним договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню;
Договір № 269/2/173 0-РЗ про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ від 16.08.2022, яким передбачено реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, яка утворилася у боржника перед кредитором станом на 1 червня 2021 року згідно з договором від 24.09.2020 № 20/21-5082-ТЕ-5;
Договір № 269/1/173 0-РЗ про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ від 16.08.2022, яким передбачено реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, яка утворилася у боржника перед кредитором станом на 1 червня 2021 року згідно з договором від 27.09.2019 № 2187/1920-ТЕ-5.
Відповідач стверджує, що договори постачання природного газу діяли у спірний період і не були розірвані, природний газ за квітень 2020, за лютий-квітень 2021 споживався підприємством на їх підставі.
На виконання умов договорів постачання природного газу, відповідачем на адресу позивача направлялися акти приймання-передачі природного газу спожитого відповідачем, зокрема у квітні 2020, лютому-квітні 2021 року. Однак, зазначені акти було повернено без підписання, що підтверджується відповідними листами позивача, доданими до позову.
На думку відповідача, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності у відповідача витребуваного газу в натурі, що в контексті приписів ч.1 ст.1213 ЦК України є обов'язковою умовою для застосування такого способу захисту як повернення безпідставно набутого майна в натурі.
ВІДПОВІДЬ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ.
Позивач зазначив, що, згідно преамбул Договорів ПСО, договори, на які посилається відповідач, було укладено між відповідачем та позивачем на підставі Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867 (далі - Положення №867).
Пунктом 11 Положення №867 було передбачено, що виробник теплової енергії має право придбавати природний газ у НАК «Нафтогаз України» у разі укладення договору постачання природного газу з НАК «Нафтогаз України» та виконання певних умов, зокрема досягнення станом на 23 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу, рівня розрахунків за усіма укладеними з НАК «Нафтогаз України» договорами про постачання природного газу не нижче 90 відсотків.
Відповідно до змісту пунктів 3.4., 6.2 Договорів ПСО, сторони погодили механізм відповідно до якого постачання природного газу здійснюється виключно за умови дотримання відповідачем вимог пункту 11 Положення № 867, Відповідач самостійно контролює використання газу та самостійно припиняє використання природного у випадку порушення вимог щодо розрахунків.
Позивач зазначає, що відповідачем не було дотримано вимог пункту 11 Положення № 867, а тому у позивача були відсутні правові підстави постачати відповідачу природний у період з 01.04.2020 по 04.04.2020, у лютому, березні, квітні 2021, а у Відповідача виник обов'язок самостійно припинити споживання газу у зазначеному періоді.
Позивач наголошує, що відповідачем до матеріалів справи не долучено жодних доказів на підтвердження дотримання ним вимог пункту 11 Положення №867, тобто не спростовано позицію про відсутність у НАК «Нафтогаз України» правових підстав для постачання природного газу відповідачу та виникнення у відповідача обов'язку самостійно припинити споживання газу.
Відповідачем не вживалися заходи щодо самостійного припинення споживання природного газу, а було відібрано природний газ загальним обсягом 73759,460 куб. м, а саме:
- у період з 01.04.2020 по 04.04.2020 в обсязі 3025,960 куб. м.;
- у лютому 2021 в обсязі 35 595,97 куб. м.;
- у березні 2021 в обсязі 26 151,55 куб. м.;
- у квітні 2021 в обсязі 8 985,98 куб. м.
Аналогічні відомості підтверджуються листом ТОВ «Оператор ГТС» від 09.05.2023, наданим у відповідь на адвокатський запит від 25.04.2023.
Позивач вважає, що Відповідач, у порушення погодженого ним у Договорах ПСО механізму споживання природного газу, який передбачає відбір газу виключно за умови дотримання пункту 11 Положення № 867, такий механізм не виконав, споживання природного газу не припинив, а продовжив його відбір, однак вже не на підставі Договорів ПСО.
При цьому, оскільки НАК «Нафтогаз України» не подавало обсягів природного газу для відбору Відповідачем, проте у спірний період Відповідач природний газ відібрав, то наслідком є виникнення негативного небалансу НАК «Нафтогаз України» в розмірі різниці між поданими НАК «Нафтогаз України» в газотранспортну систему та відібраними Відповідачем обсягами природного газу, що підтверджується алокацією ТОВ «Оператор ГТС».
Відтак, у період 01.04.2020 по 04.04.2020, у лютому, березні, квітні 2021 природний газ був відібраний Відповідачем саме з ресурсу НАК «Нафтогаз України», однак без згоди останнього та не на підставі Договорів ПСО, що призвело до необхідності врегулювати негативний небаланс НАК «Нафтогаз України».
Листами від 26.01.2021, 26.02.2021, 26.03.2021 позивач інформував відповідача про неналежний стан рівня розрахунків, тому останній був обізнаний, що у спірний період він не дотримався вимог пункту 11 Положення №867, а, отже, продовживши відбір природного газу, усвідомлював, що такий відбір газу здійснюється ним вже не на підставі Договорів ПСО.
Водночас, Відповідач здійснював дії, направлені на оформлення відібраного природного газу, як спожитого саме на підставі Договорів ПСО, зокрема:
- листом від 09.04.2020 №232 звернувся до НАК «Нафтогаз України» з проханням
віднести спожитий у період з 01.04.2020 по 04.04.2020 природний газ до обсягів спожитих
згідно Договору ПСО;
- направив НАК «Нафтогаз України» для підписання акти приймання-передачі
природного газу за лютий, березень, квітень 2021.
Листами від 18.03.2021, 13.04.2021, 12.05.2021 НАК «Нафтогаз України» повернуло Відповідачу акти приймання-передачі природного газу без підписання, зазначивши, що у зв'язку з недотриманням умов пункту 11 Положення №867 Компанія була позбавлена правових підстав постачати природний газ Відповідачу.
Викладене вище свідчить, що, хоча Відповідачу було відомо про те, що відбір природного газу у спірний період було здійснено ним не на підставі Договорів ПСО, він вчиняв дії з метою оформлення такого відбору саме на підставі таких договорів.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору про надання послуг з розподілу природного газу, строк дії договору, умови надання послуг та їх оплати, факт надання послуг, загальна вартість наданих за договором послуг, наявність часткової оплати, наявність прострочення оплати вартості наданих послуг.
ПОЯСНЕННЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ.
Третя особа зазначила, що в Оператора ГТС відсутні відомості щодо вжиття позивачем дій, спрямованих на припинення постачання природного газу відповідачу в квітні 2020, а також у лютому-квітні 2021. Також у Оператора ГТС відсутня інформація щодо вжиття відповідачем дій, спрямованих на самостійне припинення споживання природного газу.
Третя особа вважає, що позивачу було відомо про споживання відповідачем у спірні періоди обсягів природного газу з ресурсу позивача. Відповідно взаємовідносини щодо такого споживання мали б бути врегульовані в межах договірних взаємовідносин між вказаним постачальником та споживачем, а не шляхом допущення небалансу.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Статтею 11 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства, такі обов'язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними.
Положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867 (далі -Положення №867) на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Позивач, НАК «Нафтогаз України») було покладено спеціальні обов'язки постачати природний газ виробникам теплової енергії на умовах та у порядку визначених у Положенні №867.
Пунктом 11 Положення №867 було визначено умови щодо належного рівня розрахунків з НАК «Нафтогаз України» та погашення існуючої заборгованості, у разі виконання яких виробник теплової енергії отримував право з 01.11.2018 по 20.05.2021 придбавати природний газ у НАК «Нафтогаз України»
Окрім цього, пунктом 11 Положення №867 було визначено, що постачання природного газу здійснюється за спеціальними цінами, визначеними у такому Положенні та на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії.
Між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач, постачальник) та Підприємством об'єднання громадян криворізьке учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих (відповідач, споживач) було укладено Договір постачання природного газу №2187/1920-ТЕ-5 від 27.09.2019.
Згідно преамбули Договору №2187/1920-ТЕ-5 сторони укладали його керуючись Положенням №867.
Відповідно до пункту 2.1. Договору №2187/1920-ТЕ-5, сторони погодили, що природний газ передається споживачу у жовтні 2019-квітні 2020 замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 180,0 тис. куб.м., в тому числі в квітні 2020 в обсязі 5,0 тис. куб. м.
Пунктом 3.2. Договору №2187/1920-ТЕ-5, постачання газу здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника розміщеного на Інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи.
У відповідності до пункту 3.3. Договору №2187/1920-ТЕ-5, постачання природного газу здійснюється виключно за умови дотримання споживачем вимог пункту 11 Положення №867.
Згідно п. 3.4. Договору №2187/1920-ТЕ-5, якщо споживач порушив умови пункту 11 Положення №867, постачальник припиняє постачання природного газу шляхом виключення Споживача з Реєстру без погодження із споживачем.
Відповідно до пункту 3.5. Договору №2187/1920-ТЕ-5 відповідальність за будь-які наслідки, що виникають в результаті порушення споживачем умов пункту 11 Положення №867, покладаються виключно на споживача.
Згідно з підп. 4,5 п. 6.2. Договору №2187/1920-ТЕ-5, споживач зобов'язується самостійно контролювати власне використання газу за цим договором і не допускати відхилення фактичних обсягів використання газу більше ніж на 10% від замовлених без їх коригування шляхом підписання додаткової угоди, припиняти використання природного газу в разі порушення строків оплати за договором, а також у інших випадках передбачених договором та законодавством.
Між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач, постачальник) та Підприємством об'єднання громадян криворізьке учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих (відповідач, споживач) було укладено Договір постачання природного газу №20/21-5082-ТЕ-5 від 24.09.2020.
Згідно преамбули Договору №20/21-5082-ТЕ-5 від 24.09.2020 сторони укладали його керуючись Положенням №867.
Відповідно до пункту 2.1. Договору №20/21-5082-ТЕ-5, сторони погодили, що природний газ передається споживачу у жовтні 2020-квітні 2021 замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 180,0 тис. куб.м., в тому числі у лютому 2021 в обсязі 35,0 тис. куб. м., березні 2021 в обсязі 30,0 тис. куб. м., квітні 2021 в обсязі 5,0 тис. куб. м.
Пунктом 3.2. Договору №20/21-5082-ТЕ-5, постачання газу здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника розміщеного на Інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи.
У відповідності до пункту 3.3. Договору №20/21-5082-ТЕ-5, постачання природного газу здійснюється виключно за умови дотримання споживачем вимог пункту 11 Положення №867.
Згідно п. 3.4. Договору №20/21-5082-ТЕ-5, якщо споживач порушив умови пункту 11 Положення №867, постачальник припиняє постачання природного газу шляхом виключення Споживача з Реєстру без погодження із споживачем.
Відповідно до пункту 3.5. Договору №20/21-5082-ТЕ-5 відповідальність за будь-які наслідки, що виникають в результаті порушення споживачем умов пункту 11 Положення №867, покладаються виключно на споживача.
Згідно з підп. 4,5 п. 6.2. Договору №20/21-5082-ТЕ-5, споживач зобов'язується самостійно контролювати власне використання газу за цим договором і не допускати відхилення фактичних обсягів використання газу більше ніж на 10% від замовлених без їх коригування шляхом підписання додаткової угоди, припиняти використання природного газу в разі порушення строків оплати за договором, а також у інших випадках передбачених договором та законодавством.
Позивач зазначає, що відповідач порушив вимоги пункту 11 Положення №867, а саме відповідно до укладених між НАК «Нафтогаз України» та Підприємством «УТС» Договорів ПСО станом на 23.03.2020 рівень розрахунків становив - 85%, а розмір заборгованості становив 717 223, 84 грн; станом на 23.01.2021 рівень розрахунків становив - 85%, а розмір заборгованості становив 781 135, 11 грн; станом на 23.02.2021 рівень розрахунків становив - 81%, а розмір заборгованості становив 1 049 430, 41 грн; - станом на 23.03.2021 рівень розрахунків становив 84%, а розмір заборгованості становив 894 500, 63 грн. Відтак, відповідачем не було виконано умови щодо розрахунків.
Крім того, між НАК «Нафтогаз України» та Підприємством «УТС» договори про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ згідно з типовим договором не укладались.
Також відповідачем не було подано позивачу графіки погашення заборгованості.
У зв'язку з цим у позивача не було правових підстав постачати відповідачу природний газ у квітні 2020, а також лютому 2021-квітні 2021, а у відповідача виник обов'язок самостійно припинити використання природного у зазначеному періоді.
Позивач зазначає, що у спірний період Відповідач безпідставно набув природний раз з ресурсу НАК «Нафтогаз України», та спожив його в момент отримання, то такий природний газ не може бути повернений позивачу в натурі, а Відповідач має відшкодувати його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Позивач вказує, що вартість безпідставно набутого Відповідачем природного газу становить 2 439 939,33 грн.
Вказане стало причиною звернення позивача до суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з таких підстав.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору постачання природного газу, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
За приписами ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Діяльність позивача як Оператора ГТС врегульована, зокрема, Законом України «Про ринок природного газу», а також Кодексом газотранспортної системи (затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року № 2493; далі - Кодекс ГТС), який є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України, і дія якого поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ (пункти 2, 3 глави 1 розділу І Кодексу ГТС).
Згідно з частиною 1 статті 20 цього Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи на виключних засадах відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання в належному стані та розвиток, включаючи нове будівництво та реконструкцію, газотранспортної системи з метою задоволення очікуваного попиту суб'єктів ринку природного газу на послуги транспортування природного газу, враховуючи поступовий розвиток ринку природного газу.
З метою виконання функцій, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, Позивач як оператор газотранспортної системи зобов'язаний, зокрема, здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб; вживати інших заходів, необхідних для безпечної та стабільної роботи газотранспортної системи, що передбачені цим Законом або не суперечать законодавству (пункти 4, 10 частини 2 статті 22 Закону України «Про ринок природного газу»).
Пунктом 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи передбачено, що балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування. Фізичне балансування - заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу
Пунктом 10 розділу XIII Кодексу ГТС (у редакції, що діяла у спірний період) передбачалось, що оператор газотранспортної системи для забезпечення власної господарської діяльності (у тому числі для балансування, власних виробничо-технічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат) придбаває природний газ у власника природного газу (у тому числі у газовидобувного підприємства, оптового продавця, постачальника) на загальних підставах та ринкових умовах.
Позивач стверджує, що відповідачем у квітні 2020, лютому 2021- квітні 2021 був безпідставно набутий природний газ, що належить позивачу, у загальному обсязі 73759,460 куб. м.
Законом України "Про ринок природного газу" визначено правові засади функціонування ринку природного газу України.
Відповідно до приписів абзацу 1 частини 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
Кодекс газотранспортної системи є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.
Згідно з пунктом 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи (в редакції чинній на момент відбору природного газу) несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб'єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під'єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу; номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності).
Таким чином, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства, за відсутності по суб'єкту ринку природного газу підтвердженого обсягу газу - номінації, фактичний відбір останнім обсягу газу, може вважатися несанкціонованим відбором природного газу.
Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи замовник послуг транспортування - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування); фізичне балансування - заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу.
За змістом пунктів 4-6 глави 3 розділу І Кодексу газотранспортної системи експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключно оператор газотранспортної системи.
Оператор газотранспортної системи надає доступ до газотранспортної системи в межах технічної та вільної потужності газотранспортної системи.
У разі неочікуваного зростання споживання природного газу споживачами, виникнення перебоїв в транспортуванні природного газу, аварійної ситуації, що загрожує безпеці функціонування газотранспортної системи, оператор газотранспортної системи зобов'язаний вжити заходів, передбачених цим Кодексом, Національним планом дій та правилами про безпеку постачання природного газу, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовому комплексі (далі - Національний план дій, правила про безпеку постачання природного газу).
Пунктом 11 Положення №867 передбачено, що виробник теплової енергії має право з 01.11.2018 по 01.05.2021 придбавати природний газ для всіх категорій використання природного газу у НАК «Нафтогаз України» у разі укладення договору постачання природного газу з НАК «Нафтогаз України» та виконання певних умов, зокрема:
- досягнення станом на 23 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу,
рівня розрахунків виробника теплової енергії (без урахування штрафних санкцій), за усіма
укладеними з НАК «Нафтогаз України» договорами про постачання природного газу (купівлі-
продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) не нижче 90 відсотків (у період з 01.12.2018 до 01.04.2019 - не нижче 78 відсотків, а для виробника теплової енергії, управління майном якого здійснює Фонд державного майна і який використовує природний газ для виробництва теплової та електричної енергії, у період з 16.11.2018 до 01.04.2019 та у період з 01.10.2019 до 01.05.2021 - не нижче 60 відсотків); або
- укладення з НАК «Нафтогаз України» договору про реструктуризацію заборгованості
за спожитий природний газ згідно з типовим договором у рамках реалізації Закону України
«Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та
теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (за наявності відповідної заборгованості) та виконання зазначеного договору; або
- подання виробником теплової енергії до НАК «Нафтогаз України» погодженого НАК «Нафтогаз України» та виконавчим органом відповідної місцевої ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 01.01.2021 щодо всіх Договорів з НАК «Нафтогаз України»), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, виданої НАК «Нафтогаз України», та виконання такого графіка, а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем умов п. 11 Положення № 867.
Таким чином, у період з 01.04.2020 по 04.04.2020, у лютому, березні, квітні 2021 у зв'язку з невиконанням відповідачем умов пункту 11 Положення №867, споживання ним природного газу на підставі Договорів ПСО не здійснювалося.
У період з 05.04.2020 по 30.04.2022, у зв'язку зі встановленням для позивача обов'язку постачати природний газ незалежно від виконання споживачем умов пункту 11 Положення № 867, споживання відповідачем природного газу здійснювалося на підставі договору № 2187/1920-ТЕ-5.
У лютому, березні, квітні 2021 у зв'язку з невиконанням відповідачем умов п. 11 Положення № 867, споживання відповідачем природного газу на підставі договору № 20/21-5082-ТЕ-5 не здійснювалося.
Згідно пункту 3 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, що затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс ГТС), якщо для споживача відповідно до рішення Кабінету Міністрів України визначений постачальник із спеціальними обов'язками, на якого в установленому порядку покладені обов'язки постачати природний газ такому споживачу (який не має права відмовити такому споживачу в укладанні договору постачання природного газу), оператор газотранспортної системи реєструє такого постачальника за споживачем на інформаційній платформі (на випадок відсутності у такого споживача постачальника). Оператор газотранспортної системи надсилає через інформаційну платформу всім постачальникам із спеціальними обов'язками Реєстр закріплених за ними споживачів.
У разі якщо споживач, який додатково включений до Реєстру постачальника із спеціальними обов'язками, буде виключений з Реєстру інших постачальників у певний період постачання, вважається, що діючим постачальником такого споживача у цьому періоді буде визначений закріплений за ним постачальник із спеціальними обов'язками.
Зазначені норми Кодексу ГТС наділили оператора газотранспортної системи правом самостійно реєструвати на інформаційній платформі постачальника із спеціальними обов'язками за споживачем, у визначених випадках.
Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, з моменту реєстрації споживача за постачальником на інформаційній платформі постачальник стає відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем.
Загальний зміст положень глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС свідчить, що подача замовником послуг транспортування обсягів природного газу в газотранспортну систему протягом кожної газової доби повинна дорівнювати сукупності відборів таким замовником (його споживачами) природного газу з газотранспортної системи протягом цієї газової доби.
Коли сукупна добова подача замовником природного газу в газотранспортну систему менша за сукупний відбір цим замовником (його споживачами) природного газу з газотранспортної системи виникає негативний небаланс.
Відповідно до пунктів 4, 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС:
небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається відповідно до алокації;
алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсяги небалансу таких замовників;
добовий небаланс - це сума коштів, яку замовник послуг транспортування сплачує або отримує відповідно до розміру добового небалансу.
Відповідно до пункту 7 глави 6 розділу XII Кодексу ГТС алокація відборів природного газу споживача можлива тільки на замовника послуг транспортування природного газу, що є діючим постачальником такого споживача згідно з даними Реєстру споживачів постачальника.
Таким чином, оскільки позивач не подавав обсягів природного газу для відбору відповідачем, проте у зазначений період відповідач відібрав 73759,460 куб. м. природного газу, виник негативний небаланс НАК «Нафтогаз України» в розмірі різниці між поданими позивачем в газотранспортну систему та відібраними відповідачем обсягами природного газу.
Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї статті застосовуються до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами ст. 11 Цивільного кодексу України. До відсутності правової підстави стаття 1212 Цивільного кодексу України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним тощо.
За змістом ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі; у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Згідно зі статтею 400 Цивільного кодексу України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку, заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.
Таким чином, відповідач, незважаючи на відсутність у нього будь-яких підстав для відбору газу з газотранспортної системи, безпідставно здійснив відбір в обсязі 73759,460 куб. м природного газу.
Доказів правомірності підстав відбору природного газу в квітні 2020, лютому 2021-квітні 2021 відповідачем суду не надано.
Щодо посилання відповідача на виконання умов договорів постачання природного газу, та направлення актів приймання-передачі природного газу спожитого відповідачем, зокрема у квітні 2020, лютому-квітні 2021 року, суд зазначає, що позивач листами від 18.03.2021, 13.04.2021, 12.05.2021 НАК «Нафтогаз України» повернув відповідачу акти приймання-передачі природного газу без підписання, зазначивши, що у зв'язку з недотриманням умов пункту 11 Положення №867 Компанія була позбавлена правових підстав постачати природний газ Відповідачу.
Судом встановлено, що вартість безпідставно набутого майна Відповідачем в 73759,460 куб.м у квітні 2020, лютому 2021-квітні 2021 становить 2 439 939,33 грн. згідно із розрахунком вартості середньозважених цін на природний газ.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та вірогідних доказів на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів у розмірі 2 439 939,33 грн., або ж доказів, які б підтверджували ту обставин, що газ в обсязі 73759,460 куб. м у квітні 2020, лютому 2021-квітні 2021ним не споживався.
Оскільки, газ був відібраний відповідачем безпідставно, а в газосховищах відсутній газ, належний відповідачу, що зумовлює неможливість повернення безпідставно отриманого майна в натурі, позов про стягнення з відповідача саме вартості безпідставно спожитого газу є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Таким чином позов підлягає задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 2 439 939,33 грн. вартості безпідставно набутого майна-природного газу.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Підприємства об'єднання громадян Криворізьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення вартості безпідставно набутого майна - природного газу в розмірі 2 439 939,33 грн. задовольнити.
Стягнути з Підприємства об'єднання громадян Криворізьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих (50072, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Шмідта, 6, ідентифікаційний код 05477592) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 2 439 939,33 грн. вартості безпідставно набутого майна-природного газу та 36 599,09 грн. - витрат зі сплати судового збору, про що видати наказ.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано - 23.08.2023.
Суддя Н.Г. Назаренко