17 серпня 2023 року м. Харків Справа № 922/1557/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.,
за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,
за участю представників:
від позивача - Комаров М.С. - на підставі довіреності від 15.05.2023р. №01-23/115;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Балаклійської міської ради Харківської області "Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування", м. Балаклія, Харківська область, (вх.№1508 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2023р. у справі №922/1557/23 (суддя Аюпова Р.М., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту - 03.07.2023р.)
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м.Харків,
до відповідача: Комунального некомерційного підприємства Балаклійської міської ради Харківської області "Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування", м. Балаклія, Харківська область,
про стягнення 885819,07грн.,
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства Балаклійської міської ради Харківської області "Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 62175 від 11.10.2021р. у розмірі 885819,07грн., з яких: 721460,35грн. - основна заборгованість; 67442,78грн. - пеня; 11469,92грн. - 3% річних; 85446,02грн. - інфляційні.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги з постачання електричної енергії за період січень-лютий 2022 року.
У відзиві на позовну заяву поданому до місцевого господарського суду 18.05.2023р. відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Зокрема, відповідач посилався на те, що укладений між сторонами договір про постачання електричної енергії споживачу № 62175 від 11.10.2021р. було укладено за результатами відкритих торгів (закупівля UA -2021-08-26-001909-b), порядок виконання якого регулюється, зокрема, Законом України «Про публічні закупівлі». Проте, даний факт було проігноровано позивачем при обґрунтуванні позовних вимог
Відповідач звертав увагу суду на те, що пунктом 2.4. вказаного договору сторонами було погоджено, що джерелом фінансування є кошти місцевого бюджету. Тобто, оплата за отриману відповідачем електричну енергію здійснюється з відповідного казначейського рахунку. Ціна договору згідно пункту 5.1 становила 672999,99грн., а кількість електричної енергії, яку позивач мав поставити відповідачу до 31.12.2021р. складала 240826 кВт/год. Всі вказані умови договору чітко відповідали приписам статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та були виконані сторонами в повному обсязі, тобто позивач поставив в жовтні - грудні 2021 року відповідачу обмовлену пунктом 5.2. договору кількість електричної енергії, а відповідач сплатив її в повному обсязі.
В подальшому, на виконання приписів частини 6 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», Балаклійською міською радою було виділено відповідачу 134600,00грн. з місцевого бюджету на закупівлю електричної енергії в січні 2022 року.
23.12.2021р. між сторонами було укладено додаткову угоду №5 до договору, якою було продовжено строку дії договору до 31 січня 2022 року та передбачено постачання електричної енергії в обсязі 134600,00грн.
Таким чином, на думку відповідача, сторонами було погоджено строк та об'єми постачання електричної енергії виключно на січень 2022 року, у зв'язку із чим, позовні вимоги про стягнення заборгованості за січень 2022 року (в обсязі більшому, ніж передбачено умовами додаткової угоди №5) та за лютий 2022 року є безпідставними.
Крім того, відповідач звертав увагу суду на те, що не сплатив на користь позивача вартість спожитої електричної енергії в січні 2022 року в обсязі 134600,00грн., оскільки не отримував відповідного рахунку на оплату та акту приймання - передачі електричної енергії. Отже, не виконання відповідачем умов додаткової угоди №5 до договору було спричинено саме неправомірними діями позивача, який не направляв на адресу відповідача відповідного рахунку та акту приймання - передачі електричної енергії.
Щодо нарахування позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат, відповідач посилався на обставини форс-мажору, настання яких, на його думку, на підставі статті 617 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України, звільняє його від відповідальності за порушення зобов'язання.
Рішенням господарського суду Харківської області від 03.07.2023р. у справі №922/1557/23 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Балаклійської міської ради Харківської області "Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" заборгованість за електричну енергію в сумі 721460,35 грн (на п/р із спеціальним режимом використання в філії ХОУ АТ “Ощадбанк” НОМЕР_1 , МФО 351823); заборгованість з пені в сумі 67442,78грн., 3% річних в сумі 11469,92грн., індексу інфляції в розмірі 85446,02грн., судовий збір в сумі 13287,29грн.
Відповідні висновки місцевого господарського суду мотивовані тим, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження сплати відповідачем, як споживачем, суми боргу за договором про постачання електричної енергії споживачу № 62175 від 11.10.2021р. в розмірі 721460,35грн. за період січень - лютий 2022 року, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині.
Крім того, перевіривши суму нарахованих позивачем до стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені, 3% річних та інфляційних, місцевий господарський суд визнав її обґрунтованою та задовольнив позовні вимоги у вказаній частині.
Комунальне некомерційне підприємство Балаклійської міської ради Харківської області "Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2023р. у справі №922/1557/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Також, апелянт просить суд розглянути апеляційну скаргу в присутності його представника.
Фактично, доводи апеляційної скарги є тотожними доводам, викладеним у відзиві на позовну заяву поданому до місцевого господарського суду 18.05.2023р.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства Балаклійської міської ради Харківської області "Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" на рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2023р. у справі №922/1557/23; встановлено позивачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та призначено справу до розгляду на "17" серпня 2023 р. о 09:20 годині.
14.08.2023р. позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№9561), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Комунального некомерційного підприємства Балаклійської міської ради Харківської області "Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування", рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2023р. у справі №922/1557/2 залишити без змін.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 17.08.2023р. представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2023р. у справі №922/1557/2 залишити без змін.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, представник відповідача був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони (стаття 42 Господарського процесуального кодексу України), колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, за відсутності представника відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.
У зв'язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017р., з 01.01.2019р. ПрАТ "Харківенергозбут" є постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.10.2018р. № 1268.
ПрАТ "Харківенергозбут", як постачальник електричної енергії за вільними цінами здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019р. в порядку, визначеному "Правилами роздрібного ринку електричної енергії", затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. № 312 (надалі - Правила) та на умовах договору постачання електричної енергії споживачу.
На виконання пункту 13 розділу XVII Закону України “Про ринок електричної енергії”, під час здійснення заходів з відокремлення було створено електропостачальника ПрАТ "Харківенергозбут", а АТ "Харківобленерго" виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу.
Відповідно до статті 4 Закону України “Про ринок електричної енергії” учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Згідно з частиною 2 статті 56 Закону України “Про ринок електричної енергії”, постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
В пункті 1.1.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії (надалі - Правила) затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.08.2018р. №312 (надалі - Постанова №312) зазначено, що ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.
Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов'язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби. Ці Правила є обов'язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.
Згідно з пунктами 4.12 та 4.13 розділу IV Правил, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Згідно з пунктом 10 Постанови № 312, до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.
У відповідності до пункту 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
За вимогами пункту 9.1.1 Розділу IX Кодексу комерційного обліку, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. №311, обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.
Отже, у відповідності до встановлених норм чинного законодавства, оператор системи розподілу - АТ "Харківобленерго" адмініструє точки комерційного обліку електричної енергії, отримує від споживача або зчитує самостійно покази засобів комерційного обліку електричної енергії, визначає обсяги електричної енергії спожитої споживачем та надає цю інформацію постачальнику електричної енергії, на підставі чого ПрАТ "Харківенергозбут" проводить розрахунки із споживачем (відповідачем) згідно з умовами договору.
Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем, ПрАТ "Харківенергозбут" проводить на підставі переданих від оператора системи розподілу - АТ "Харківобленерго" показів приладу обліку у відповідності до наведених вимог згідно з умовами договору.
Договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником, договір про постачання електричної енергії є публічним та розміщений на офіційному сайті ПрАТ "Харківенергозбут": zbutenergo.kharkov.ua.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі поданої відповідачем заяви-приєднання Комунальне некомерційне підприємство Балаклійської міської ради Харківської області "Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" приєдналось до договору про постачання електричної енергії споживачу №62175 від 11.10.2021р. на умовах комерційної пропозиції постачальника (т.1 а.с.16).
Також, до заяви-приєднання до договору відповідачем було надано інформацію щодо об'єктів споживача, що викладений у вигляді табличного переліку об'єктів (т.1 а.с.17).
Відповідно до пункту 2.1. договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно з пунктом 5.1. договору, ціна цього договору становить 560833,33грн. без ПДВ, крім того ПДВ 112166,66грн., разом ціна договору становить 672999,99грн. з ПДВ. Кількість:240826кВт/год. Обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені, зокрема, з урахуванням фактичних видатків споживача (пункт 5.2. договору).
Відповідно до пункту 5.3. договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.
Відповідно до пункту 5.6. договору, ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.
Пунктом 2 Комерційної пропозиції (в редакції додаткової угоди 02.11.2021р. до договору про постачання електричної енергії споживачу № 62175 від 11.10.2021р. т.1 а.с.21) визначено, що спосіб оплати по факту. Розрахунковим періодом є календарний місяць.
Пунктом 3 Комерційної пропозиції (в редакції додаткової угоди 02.11.2021р. до договору про постачання електричної енергії споживачу № 62175 від 11.10.2021р.) визначено, що термін надання рахунку за спожиту електричну енергію до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно з пунктом 5.8. договору, розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненною після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору.
Згідно з пунктом 5.9. договору, розрахунки проводяться споживачем на підставі відповідного рахунка постачальника, згідно акту прийому-передачі активної (реактивної) електричної енергії, підписаної обома сторонами, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10-ти банківських днів після дати отримання рахунку за спожиту електричну енергію споживачем.
Згідно з підпунктами 1 та 6 пункту 6.2. договору, споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору та відшкодовувати постачальнику збитки, понесені ним у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов'язань перед постачальником, що покладені на нього чинним законодавством та/або цим договором.
Пунктом 6 Комерційної пропозиції (в редакції додаткової угоди 02.11.2021р. до договору про постачання електричної енергії споживачу № 62175 від 11.10.2021р.) визначено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:
- пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу;
- 3 % річних з простроченої суми.
При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Суми пені, 3 % річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.
Відповідно до пункту 13.1. договору та пункту 9 Комерційної пропозиції, цей договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2021р. включно, але до повного виконання сторона своїх зобов'язань.
Додатковою угодою № 5 від 23.12.2021р. до договору про постачання електричної енергії споживачу № 62175 від 11.10.2021р. термін дії зазначеного договору було продовжено до 31.01.2022р. та передбачено постачання позивачем відповідачу електричної енергії в обсязі 134600,00грн. (т.1 а.с.22).
Згідно з переданими даними від АТ “Харківобленерго”, позивачем, як постачальником було проведено відповідачу (споживачу) відповідне нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію, а саме:
- за січень 2022 на суму 339071,57грн., ПДВ 20 % - 67814,31грн., разом з ПДВ 406885,88грн. (т.1 а.с.26-28).
Відповідачем (споживачем) за січень 2022 року було спожито 90738 кВт*год згідно витягу з реєстру фактичних обсягів електричної енергії (т.1 а.с.25).
Рахунок за електроенергію нараховану в січні 2022 року разом з Актом приймання - передачі електричної енергії за договором про постачання електричної енергії від 11.10.2021р. № 62175 було особисто отримано 08.02.2022р. уповноваженою особою споживача, про що свідчить копія аркуша з “Книги реєстрації видачі рахунків за електроенергію за січень 2022, актів приймання-передачі електроенергії за січень 2022, рахунків на попередню оплату електроенергії за березень 2022 з відміткою про отримання (т.1 а.с. 30).
Строк оплати рахунку у відповідності до пункту 3 Комерційної пропозиції - 22.02.2022р. Рахунок не сплачено.
- за лютий 2022 на суму 262145,39грн., ПДВ 20 % - 52429,08грн., разом з ПДВ 314574,47грн. (т.1 а.с.27)
Відповідачем (споживачем) за лютий 2022 року було спожито 70152 кВт*год згідно витягу з реєстру фактичних обсягів електричної енергії (т.1 а.с.25).
Рахунок за електроенергію нараховану в лютому 2022 року разом з Актом приймання - передачі електричної енергії за договором про постачання електричної енергії від 11.10.2021р. № 62175 було відправлено 23.02.2022р. поштовою кореспонденцією, про що свідчить додана до позовної заяви копія реєстру відправленого пакету документів АТ «Укрпошта» 23.02.2022р. зі зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення 28.02.2022р. уповноваженій особі (т.1 а.с.34).
Строк оплати рахунку у відповідності до пункту 3 Комерційної пропозиції - 09.03.2022. Рахунок не сплачено.
Таким чином, як зазначав позивач, витяг з реєстру фактичних обсягів електричної енергії за 01-12/ 2022 року, (передані оператором системи розподілу - АТ "Харківобленерго"), відповідно до якого ним було виставлено рахунки відповідачу (споживачу), свідчить про те, що ПрАТ "Харківенергозбут", як постачальник, виконало свої зобов'язання по договору належним чином та в повному обсязі.
Проте, як зазначав позивач, відповідачем (споживачем) не було виконано взяті на себе відповідно до умов договору та комерційної пропозиції зобов'язання щодо оплати електричної енергії, у зв'язку із чим, станом на 01.02.2023р. сума заборгованості за спожиту електричну енергію по договору № 62175 від 11.10.2021р. складає 721460,35грн.
Вказані обставини і стали підставою для звернення, 21.04.2023р. Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства Балаклійської міської ради Харківської області "Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 62175 від 11.10.2021р. у розмірі 885819,07грн., з яких: 721460,35грн. - основна заборгованість; 67442,78грн. - пеня; 11469,92грн. - 3% річних; 85446,02грн. - інфляційні (т.1 а.с.1-59).
Рішенням господарського суду Харківської області від 03.07.2023р. у даній справі позовні вимоги задоволено повністю, з підстав викладених вище (т.1 а.с.91-103).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом колегія зазначає, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до частини 6-7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/ визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Як було зазначено вище, згідно з переданими даними від АТ “Харківобленерго”, ПрАТ "Харківенергозбут", як постачальником, було проведено відповідачу (споживачу) відповідне нарахування та за результатами розрахункового періоду сформовано та виставлено рахунок за спожиту електричну енергію:
- за січень 2022 року на суму 339071,57грн., ПДВ 20 % - 67814,31грн., разом з ПДВ 406885,88грн. (т.1 а.с.26-28).
Відповідачем (споживачем) за січень 2022 року було спожито 90738 кВт*год згідно витягу з реєстру фактичних обсягів електричної енергії (т.1 а.с.25).
Факт направлення рахунку за електроенергію нараховану в січні 2022 року разом з Актом приймання - передачі електричної енергії за договором про постачання електричної енергії від 11.10.2021р. № 62175 та його отримання 08.02.2022р. особисто уповноваженою особою споживача - Гопцій Л.В., підтверджується наявною в матеріалах справи копією аркуша з “Книги реєстрації видачі рахунків за електроенергію за січень 2022, актів приймання-передачі електроенергії за січень 2022, рахунків на попередню оплату електроенергії за березень 2022 з відміткою про отримання (т.1 а.с. 30).
Згідно наявної в матеріалах справи копії наказу Комунального некомерційного підприємства Балаклійської міської ради Харківської області "Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" від 09.09.2021р. №121 ”Про призначення відповідальної особи” - Гопцій Л.В. призначена відповідальною особою на отримання рахунків, актів приймання - передачі, актів звіряння та іншої документації від ПрАТ "Харківенергозбут" (т.1 а.с.31).
Отже, за наведених обставин, доводи апелянта про не направлення постачальником (позивачем) на його адресу відповідного рахунку на оплату та акту приймання - передачі електричної енергії за січень 2022 року є безпідставними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Крім того, з матеріалів справи також вбачається, згідно з переданими даними від АТ “Харківобленерго”, ПрАТ "Харківенергозбут", як постачальником, було проведено відповідачу (споживачу) відповідне нарахування та за результатами розрахункового періоду сформовано та виставлено рахунок за спожиту електричну енергію:
- за лютий 2022 року на суму 262145,39грн., ПДВ 20 % - 52429,08грн., разом з ПДВ 314574,47грн. (т.1 а.с.27)
Відповідачем (споживачем) за лютий 2022 року було спожито 70152 кВт*год згідно витягу з реєстру фактичних обсягів електричної енергії (т.1 а.с.25).
Факт направлення 23.02.2022р. рахунку за електроенергію нараховану в лютому 2022 року разом з Актом приймання - передачі електричної енергії за договором про постачання електричної енергії від 11.10.2021р. № 62175 поштовою кореспонденцією, підтверджується доданою до позовної заяви копією реєстру відправленого пакету документів АТ «Укрпошта» 23.02.2022р. зі зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення 28.02.2022р. уповноваженій особі (т.1 а.с.34).
Щодо заперечень апелянта з приводу обсягів спожитої електричної енергії за спірний період (січень -лютий 2022 року), судова колегія зазначає, що за приписами пунктів 4.12., 4.13. Правил роздрібного ринку електричної енергії (надалі - Правила) затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.08.2018р. №312 (надалі - Постанова) розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Крім того, згідно з пунктом 10 Постанови, до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу (AT Харківобленерго).
У відповідності до пункту 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
За вимогами пункту 9.1.1 Розділу IX Кодексу комерційного обліку, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. №311, обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.
З аналізу вищевикладеного слідує, що розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем ПрАТ "Харківенергозбут" (позивач, постачальник) проводить на підставі переданих від оператора системи розподілу AT "Харківобленерго" показів приладу обліку у відповідності до наведених вимог згідно з умовами договору.
Більш того, визначення обсягу спожитої електричної енергії не відноситься до компетенції ПрАТ "Харківенергозбут", а відноситься до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, що затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.12.2017р. № 1470 (підпункт 2 пункту 2.3. Розділу 2 Ліцензійних умов).
Таким чином, витяг з реєстру фактичних обсягів електричної енергії за 01-12/ 2022 року (т.1 а.с.25), (передані оператором системи розподілу - АТ "Харківобленерго"), відповідно до якого позивачем було виставлено рахунки, свідчить про те, що ПрАТ "Харківенергозбут", як постачальник, виконало свої зобов'язання по договору належним чином та в повному обсязі щодо поставки електричної енергії споживачу (відповідачу) - Комунальному некомерційному підприємству Балаклійської міської ради Харківської області "Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування".
Доказів на спростування факту споживання електричної енергії в період з січня по лютий 2022 року в обсязі визначеному в рахунках, відповідачем (споживачем) ані під час розгляду справи місцевим господарським судом ані під час апеляційного перегляду надано не було, як і не було надано доказів на підтвердження тих обставин, що відповідач купував електроенергію в іншого постачальника.
Враховуючи, що у відповідності до приписів статті 526 Цивільного кодексу України та статі 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини щодо доведеності з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором за договором про постачання електричної енергії споживачу № 62175 від 11.10.2021р. з січня по лютий 2022 року в розмірі 721460,35грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних в розмірі 85446,02грн., 3% річних в сумі 11469,92грн. та пені в розмірі 67442,78грн., судова колегія зазначає наступне.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020р. у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019р. у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019р. у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020р. у справі № 902/417/18.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019р. у справі №916/190/18 та у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019р. у справі № 905/600/18р.
Крім того, стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно пункту 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За змістом частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як було зазначено вище, пунктом 6 Комерційної пропозиції (в редакції додаткової угоди 02.11.2021р. до договору про постачання електричної енергії споживачу № 62175 від 11.10.2021р.) сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати, зокрема, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу;
Перевіривши розрахунок штрафних санкцій у вигляді пені, 3% річних та інфляційних наданий позивачем, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині та стягненні з відповідача на користь позивача інфляційних в розмірі 85446,02грн., 3% річних в сумі 11469,92грн. та пені в розмірі 67442,78грн.
Щодо посилання апелянта на настання форс-мажорних обставин, як на підставу для звільнення його від сплати пені, 3 % річних та інфляційних, колегія суддів зазначає, що за приписами частини першої статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також, згідно частини другої статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Частиною другою статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.
У постановах Верховного Суду від 15.06.2018р. у справі № 915/531/17, від 26.05.2020р. у справі № 918/289/19, від 17.12.2020р. у справі № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:
- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання;
- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Торгово-промислова палата України (ТПП України) листом від 28.02.2022р. за №2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014р. за №40(3) (з наступними змінами).
Відповідно до частини 1 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.
За умовами пункту 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).
Таким чином, порівнюючи офіційний лист ТПП України від 28.02.2022р. за № 2024/02.0-7.1 з правилами засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться в регламенті, судовою колегією встановлено, що в законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а на сайті ТПП України 28.02.2022р. розміщено загальний офіційний лист.
В загальному офіційному листі ТПП України від 28.02.2022р. зазначено, що його видано на підставі статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та Статуту ТПП України.
Проте, вказаними статтями врегульовано саме порядок видачі сертифікатів ТПП, а не офіційних листів ТПП України та їх правовий статус, статут ТПП України також відсутній у вільному доступі.
Судова колегія зауважує, що загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022р. не містить (і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Крім того, його опубліковано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання.
Таким чином, використання лише загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022р. за № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання через військову агресію російської федерації проти України повинно супроводжуватися принаймні і іншими доказами на підтвердження неможливості виконати зобов'язання в строк та належним чином.
В контексті спірних правовідносин судова колегія також враховує правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.08.2022р. у справі №908/2287/17 в якій Суд зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018р. у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019р. у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що лист Торгово-промислової палати України (ТПП України) від 28.02.2022р. за № 2024/02.0-7.1. як доказ існування форс-мажорних обставин у даній справі не є достатнім доказом існування таких обставин.
Судова колегія також зазначає, що пунктом 12.1. договору сторони погодили, що у випадку настання форс-мажорних обставин сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань, якщо це є наслідком непереборної сили, а пунктом 12.4. договору встановлено обов'язок з негайного повідомленння про такі обставини із надсиланням протягом 14 днів підтверджуючих документів щодо їх настання відповідно до законодавства.
Отже, відповідно до умов договору відповідач повинен був повідомити позивача про настання у нього неможливості виконання своїх зобов'язань за спірним договором негайно та підтвердити факт настання випадку або дії обставин непереборної сили належними доказами протягом 14 днів.
Проте, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до ТПП України або відповідної регіональної ТПП, в строк визначений умовами договору, для засвідчення форс-мажорних обставин або ж обставин непереборної сили відповідно до регламенту, причин неможливості такого звернення суду повідомлено не було.
Зважаючи на викладене, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на наявність форс-мажорних обставин як підстави звільнення його від відповідальності у вигляді штрафних санкцій, які полягали у введенні на території України воєнного стану, з огляду на те, що вказана обставина сама по собі, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору, оскільки не має преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру, а необхідною умовою їх застосування є наявність причинно-наслідкового зв'язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили.
Крім того, апелянтом не було доведено, як пов'язані з введенням воєнного стану в Україні обставини безпосередньо вплинули на виконання ним зобов'язань за договором, враховуючи при цьому, що період прострочення, за який позивачем було нараховано пеню, 3% річних та інфляційні - з січня по лютий 2022 року, тобто до ведення воєнного стану.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які Сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг у зв'язку з їх юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права.
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2023р. у справі №922/1557/23 без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 254, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статті 276, статті 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Балаклійської міської ради Харківської області "Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2023р. у справі №922/1557/23 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 23.08.2023
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.О. Крестьянінов