Справа №705/2175/23
Провадження №2/701/275/23
23 серпня 2023 року Маньківський районний суд, Черкаської області
в складі: головуючого-судді - Костенка А. І.
за участю секретаря - Брітан О. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді,
В провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа: Ватутінський міський суд Черкаської області про відшкодування моральної шкоди завданої незаконним рішенням.
23.08.2023 року через систему "Електронний суд" від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Костенка А. І., мотивована тим, що:
Пунктом 3, 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України передбачено підстави, згідно яких суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Станом на 22.08.2023 року позивач має глибокий конфлікт з усіма суддями Маньківського районного суду Черкаської області, який триває з 2007-го року та неодноразово визнавався усіма суддями Маньківського районного суду Черкаської області.
Відповідно до ч. 4 ст. 39 ЦПК України встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 36 цього Кодексу, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Враховуючи, що суддя А. Костенко задовольняв відводи та заявляв самовідводи у справах за участі ОСОБА_2 , вимоги ч. 4 ст. 39 ЦПК України позивач звільнена від доказування обставин п. 3 ч. 1 ст. 36 ЦПК України відносно неможливості забезпечити об'єктивний та неупереджений розгляд справи за участі ОСОБА_2 та судді А. Костенка.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно до усталеної практики ВП ВС, яка має своє відображення в ухвалі від 04.02.2020 р., щодо розгляду заяви про відвід судді у справі №908/137/18 Велика Палата Верховного Суду у складі 17 суддів зазначила наступне: «..для правової системи України, а також для того, щоби за суб'єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача не виникли сумніви у неупередженості судді-доповідача під час вирішення справи №908/137/18, Велика Палата Верховного Суду задовольняє клопотання про відвід судді-доповідача.
Відповідно до висновку Верховного Суду викладеного у постанові №277/599/15-к 17.09.2019 р., будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.
Аналогічні правові висновки викладено в ухвалах про самовідвід судді ВС КЦС О. Ступак від 19.04.2023 р., та А. Олійник від 01.05.2023 р., у цивільній справі №705/2159/19.
Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову.
Згідно з роз'ясненнями ЄСПЛ у справах «Мікаллеф проти Мальти», «Мезнарич проти Хорватії» в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожен суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов'язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників цивільного процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ'єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
ЄСПЛ зазначає у рішеннях у справах «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п. 1 ст. 6 конвенції має визначатися згідно з (i) суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (i) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).
У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).
Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Як зазначено у коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, відчуття упередженості - це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об'єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях.
У рішенні у справі «Castillo Algaro v. Spain» (постанова від 28 жовтня 1998 року, збірник 1998-VIII, с. 3116, параграф 45) зазначено, що дійсно навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення; йдеться про довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні викликати у людей.
З огляду на вищевикладені обставини необхідно врахувати позицію судді А. Костенка, який визначився щодо неможливості участі у справах за участі ОСОБА_2 за наявності існування істотних обставин, які свідчать про наявність підстав для відводу судді, а тому завідомо майбутнє рішення у справі в будь-якому випадку позивачем ставиться під сумнів.
Згідно з ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 10.08.2023 року було прийнято позовну заяву до розгляду та призначено її до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 29.08.2023 року в порядку загального позовного провадження, про що було повідомлено сторонам.
З огляду на підстави заявленого відводу, суд вважає, що заява про відвід є необґрунтованою, оскільки не містить посилання на дії вчинені суддею, що можуть свідчити про його необ'єктивність або упередженість, що є підставами для відводу, визначеними ст. 36 ЦПК України.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що заява про відвід подана за три робочі дні до судового засідання, суд вважає за необхідне вирішення питання про відвід головуючого судді Костенка А. І., передати на розгляд іншому судді, визначеному в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 36, 37, 40 ЦПК України, суд, -
Заяву позивача про відвід головуючого судді Костенка А. І., від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа: Ватутінський міський суд Черкаської області про відшкодування моральної шкоди завданої незаконним рішенням, передати на вирішення іншому судді, визначеному в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. І. Костенко