Справа № 610/103/22
№ 2/183/2799/23
21 серпня 2023 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Городецького Д.І.
з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
18 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Балаклійського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 25 січня 2022 року відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У відповідності до розпорядження голови Верховного Суду від 18.03.2022 № 11/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської областей», змінено територіальну підсудність судових справ Балаклійського районного суду Харківської області на Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
10 травня 2023 року справа надійшла до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що 05 червня 1990 року міським відділом ЗАГС м. Красноводська Туркменської РСР зареєстровано шлюб між ним і ОСОБА_3 , актовий запис № 204.
Він та дружина не мають малолітніх, неповнолітніх дітей від шлюбу.
Позивач зазначив, що він та відповідачка проживали в Туркменії, потім - в російській федерації, після чого переїхали на постійне місце проживання в Україну, зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Незважаючи на те, що він та дружина проживають за однією адресою, вони тривалий час не підтримують сімейні стосунки, не ведуть сумісне господарство, через різні погляди на життя, відсутність взаєморозуміння, внаслідок чого виникали конфлікти, сварки, які призвели до втрати почуття любові та поваги один до одного, подальше спільне життя та збереження шлюбу він вважає неможливим, таким, що суперечить його інтересам.
В зв'язку з наведеним, в позовній заяві позивач просив суд розірвати шлюб між ним та відповідачкою.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, згідно заяви просив розглядати справу без його участі, позов підтримує в повному обсязі, просив суд задовольнити заявлені вимоги, у разі повторної неявки відповідача не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про місце, дату і час розгляду справи належним чином повідомлена, причини неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву суду не подавала.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Враховуючи те, що відповідачкабула належним чином повідомлена про місце, дату і час розгляду справи, повторно не з'явилася в судове засідання, судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши надані позивачем докази, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 05 червня 1990 року міським відділом ЗАГС м. Красноводська Туркменської РСР зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , актовий запис № 204, після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 присвоєне прізвище ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
Встановлено, що подружжя не має малолітніх, неповнолітніх дітей від шлюбу.
Згідно зі ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки та жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Згідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», відмічено, що зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в ст. 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в ч. 1 підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує його добровільний характер.
Згідно з частиною п'ятою статті 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
На підставі ст. 104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно із статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, і це не випадково, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи. Важливою особливістю справ про розірвання шлюбу є те, що суд з урахуванням усіх фактичних обставин може відкласти розгляд справи та призначити подружжю строк для примирення (частина п'ята статті 191 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року)).
Системний аналіз норм СК України вказує на те, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Отже, надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком.
Відповідно до ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, коли буде встановлено, що подальше сімейне життя подружжя і зберігання шлюбу буде суперечити одному з них, інтересам їх дітей, що має суттєве значення.
Відповідно до ч. 2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 3 ст.115 СК України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
В судовому засіданні встановлено, що сторони припинили сімейно-шлюбні відносини, спільного господарства не ведуть, сімейні відносини не поновлювали, а тому суд у відповідності до ст. 112 СК України, прийшов до висновку, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, у зв'язку з чим, позов підлягає задоволенню.
У відповідності до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Враховуючи наведене, ОСОБА_2 має право надалі іменуватися прізвищем, яке їй було присвоєне у зв'язку з реєстрацією шлюбу.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладено та керуючись ст.ст. 104, 112, 113 СК України, ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 273, 274, 276, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , зареєстрований 05 червня 1990 року міським відділом ЗАГС м. Красноводська Туркменської РСР, актовий запис № 204.
Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_2 прізвище - ОСОБА_4 .
Стя гнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві вісім грн. 40 коп.).
Учасники справи:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Повне судове рішення складене 21 серпня 2023 року.
Суддя Д.І. Городецький