Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 серпня 2023 року Справа№200/2723/23
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 53/03-16 від 17.02.2021 та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 53/03-16 від 17.02.2021 та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 10 лютого 2021 року він звернувся з заявою до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, правонаступником якого є Головне Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області, про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Проте, спірним рішенням пенсійного органу йому було відмовлено у призначенні пенсії, адже страховий стаж позивача встановив 23 роки 3 місяців 5 днів. При розгляді документів відповідачем не було враховано період роботи з 10.02.1988 по 06.10.1994 через відсутність року наказу при прийнятті на роботу. Крім того, періоди роботи з 10.02.1988 по 06.10.1994 та з 12.10.1994 по 30.06.2014 не враховані до спеціального стажу через відсутність уточнюючої довідки. Проте, позивач наголошує, що у його трудовій книжці належним чином зафіксовано, що у спірні періоди він працював на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. "а" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». На думку ОСОБА_1 наявність уточнюючої довідки для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці є необхідною лише за умови, якщо в трудовій книжці відсутні відомості про роботу у зазначені періоди.
Крім того, у своєму позові позивач звертає увагу, що Рішенням Конституційного Суду від 04.06.2019 в справі № 2-р/2019 визнані неконституційними положення статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, якими було встановлено обмеження щодо віку та стажу при призначенні пенсії за вислугу років.
З огляду на вказане, позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 53/03-16 від 17.02.2021, щодо не зарахування до спеціального стажу періодів роботи ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.02.2021 та зарахувати до пільгового стажу, що дає право на пенсію за вислугою років відповідно до п. "а" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", періоди роботи з 10.02.1988 по 06.10.1994, з 12.10.1994 по 30.06.2014 та з 01.07.2014 по 15.03.2016.
Відповідачем надано відзив на позов. Так, в обґрунтування незгоди з позовними вимогами, представник пенсійного органу зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
Крім того, при розгляді документів позивача було встановлено, що запис у трудовій книжці № 12 не містить року наказу про прийняття на роботу, а тому період роботи з 10 лютого 1988 року по 06 жовтня 1994 року не можливо зарахувати а ні до страхового, а ні до пільгового стажу. Крім того, періоди роботи з 10 лютого 1988 року по 06 жовтня 1994 року та з 12 жовтня 1994 року по 30 червня 2014 року не було враховано до пільгового стажу, адже ОСОБА_1 не було надано до пенсійного органу уточнюючі довідки. З огляду на вказане, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 19 червня 2023 року суд поновив позивачу строк звернення до суду. Прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 53/03-16 від 17.02.2021 та зобов'язання вчинити певні дії, та відкрив провадження у справі. Розгляд справи суд вирішив здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Разом з тим, суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Станом на день винесення рішення у справі воєнний стан продовжено.
З огляду на введення на території України воєнного стану, справа розглянута судом протягом розумного строку.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України із зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчать копії паспорта серії НОМЕР_1 .
З трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 встановлено, з 10.02.1988 по 06.10.1994 працював на посаді помічника складача поїзда та складачем поїздів, з 12.10.1994 по 15.03.2016 складачем поїздів.
10 лютого 2021 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії.
Втім, рішенням Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 53/03-16 від 17 лютого 2021 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Так, із змісту рішення вбачається, що період роботи з 10 лютого 1988 року по 06 жовтня 1994 року не зараховано до страхового стажу через відсутність року наказу при прийнятті на роботу у трудовій книжці. Період з 12.10.1994 по 30.06.2014 не зараховано до пільгового стажу через відсутність уточнюючої довідки.
Вважаючи рішення пенсійного органу протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 2-1 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) передбачено, що, особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ,) пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом № 1788-ХІІ.
Відповідно до статті 51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Пунктом "а" статті 55 Закону № 1788-ХІІ було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі, жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
Рішенням Конституційного Суду від 04.06.2019 в справі № 2-р/2019 визнані неконституційними положення статті 55 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, якими було встановлено обмеження щодо віку та стажу при призначенні пенсії за вислугу років, вказано, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об'єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов'язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.
Позиція Конституційного Суду України, викладена в цьому рішенні, полягає в тому, що втрата професійної працездатності або придатності не пов'язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов'язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції. Конституційний Суд України вважає, що при запровадженні юридичного регулювання, за яким окремим працівникам освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію - 50 та 55 років, як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років, законодавець не мав об'єктивних підстав.
Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення».
До зазначеного Списку включена професія складача поїзду.
Поряд з цим, у додатку до Класифікатора професій ДК 003:2005 Національного класифікатора професій, прийнятим наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 № 375, який розроблений на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04.05.1993 № 326, вказано, що він призначений для застосування центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, Федерацією роботодавців України, всіма суб'єктами господарювання під час запису про роботу у трудові книжки працівників, а також зазначено, що останніми можуть утворюватися та застосовуватися похідні слова до професій, за умови збереження галузевої та функціональної належності, кваліфікаційних вимог, виключення дублювання, збереження коду професії.
Згідно із роз'ясненням Міністерства соціального забезпечення України від 18.11.1992 № 25 «Про деякі питання призначення пенсій на пільгових умовах та пенсій за вислугу років, відповідно до ст. 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають зазначені в ній категорії працівників згідно з затвердженими Кабінетом Міністрів України переліками і списками. Якщо в ці переліки і списки включені професії та посади під загальною назвою, то правом на пенсію за вислугу років користуються працівники всіх найменувань по цих професіях та посадах, тобто старші, головні, провідні, а також помічники.
Отже, професії - складач поїздів, помічник складача поїздів відносяться до професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, за якими в тому числі працював позивач та мають бути включені до його стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугою років, передбаченої ст. 55 Закону № 1788-ХІІ.
Орган Пенсійного фонду не заперечує, що посади, які займав позивач протягом спірних періодів, підпадають під дію п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону № 1788-ХІІ, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.
Щодо доводів відповідача, що періоди роботи з 12.10.1994 по 30.06.2014 не зараховано, оскільки всупереч п. 20 Порядку № 637 позивачем не надано уточнюючої довідки, суд зазначає наступне.
Записами у трудовій книжці позивача зафіксовано, що у вказані періоди позивач працював на посадах, що дають право на призначення пенсії, відповідно до п. «а» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ.
Таким чином, наявний у позивача пільговий стаж підтверджено записами трудової книжки, яка містить відповідні записи, а тому підстави для додаткового підтвердження стажу позивача відповідно до Порядку № 637 відсутні.
Щодо посилання відповідача на те, що запис у трудовій книжці ОСОБА_1 № 12 не містить року наказу про прийняття на роботу, а тому період роботи з 10 лютого 1988 року по 06 жовтня 1994 року не можливо зарахувати ані до страхового, ані до пільгового стажу, суд зазначає наступне.
Так, на переконання суду, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.
Крім цього, потрібно враховувати, що Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Отже, відмовляючи у зарахуванні вказаного періоду, пенсійний орган діяв необґрунтовано, а тому період роботи з 10 лютого 1988 року по 06 жовтня 1994 року має бути зарахований як до страхового, так і до пільгового стажу позивача.
З огляду на наведене, вищевказані періоди мають бути зараховані до пільгового стажу позивача.
Крім того, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та зобов'язати пенсійний орган зарахувати спірний період з 10 лютого 1988 року по 06 жовтня 1994 року і до страхового стажу позивача.
Стосовно зарахування періоду роботи з 01.07.2014 по 15.03.2016 суд зазначає, що спірним рішенням взагалі не було зазначено підстав для незарахування вказаного періоду. Враховуючи, що у зазначений період ОСОБА_1 працював на посадах, що дають право на призначення пенсії, відповідно до п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», вказаний період має бути зарахований до пільгового стажу.
Ураховуючи викладене вище, суд приходить висновку, що спірне рішення прийнято без повного з'ясування усіх обставин справи, а тому суд вважає за необхідне визнати спірне рішення протиправним та скасувати.
Отже, суд дійшов висновку, що рішення Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 53/03-16 від 17.02.2021, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії через недостатність пільгового стажу, підлягає визнанню протиправним та скасуванню, оскільки ґрунтується на незарахованих періодах.
З огляду на наведене, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.02.2021 та зарахувати до пільгового стажу, що дає право на пенсію за вислугою років відповідно до п. "а" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи з 10.02.1988 по 06.10.1994, з 12.10.1994 по 30.06.2014 та з 01.07.2014 по 15.03.2016, а також період з 10.02.1988 по 06.10.1994 до страхового стажу позивача.
Суд наголошує, що спірне рішення винесено Ясинуватським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області. Втім, внаслідок реорганізації в органах Пенсійного фонду Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області є правонаступником всіх прав та обов'язків територіальних підрозділів, в тому числі і Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.
Отже, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Суд вважає помилковою позицію пенсійного органу щодо порушення строків звернення до суду, адже ухвалою від 19 червня 2023 року суд поновив пропущений позивачем строк.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 1 073, 60 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 244-247, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення № 53/03-16 від 17.02.2021 та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 53/03-16 від 17.02.2021, яке винесено відносно ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.02.2021 та зарахувати до пільгового стажу, що дає право на пенсію за вислугою років відповідно до п. "а" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи з 10.02.1988 по 06.10.1994, з 12.10.1994 по 30.06.2014 та з 01.07.2014 по 15.03.2016, а також до страхового стажу період з 10.02.1988 по 06.10.1994.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073, 60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Повний текст рішення складено 21 серпня 2023 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Голуб