номер провадження справи 18/104/22
15.08.2023 справа № 908/1298/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.,
розглянувши матеріали заяви державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” про розстрочення виконання рішення у справі № 908/1298/22
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький тепловозоремонтний завод” (вул. Демократична, 73, м. Запоріжжя, 69067)
до відповідача державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032) в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133)
про стягнення 1979054,52 грн.
учасники справи:
від позивача: Швець Д.І., ордер АР № 1046128 від 11.01.2022
від відповідача (заявника): Балацький Я.А., виписка з ЄДР від 01.02.2023 - в режимі відеоконференції
До Господарського суду Запорізької області 03.08.2023 надійшла заява державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 у справі №908/1298/22 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2023 рівними частинами терміном на 10 місяців з дати ухвалення рішення.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.08.2023 заяву передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 07.08.2023 заяву прийнято до розгляду, розгляд заяви призначено на 15.08.2023.
Судове засідання 15.08.2023 проводилось в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв'язку EasyCon за участю представника відповідача.
Представник заявника (відповідача) у судовому засіданні в повному обсязі підтримав викладені у заяві доводи.
Позивач про задоволення заяви про розстрочення виконання рішення заперечив з підстав, зазначених у запереченнях на заяву про розстрочення виконання судового рішення, поданих до суду 10.08.2023.
В судовому засіданні 15.08.2023 судом оголошену вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши заяву державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” про розстрочення виконання рішення у справі № 908/1298/22, проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд визнав відсутніми підстави для її задоволення, виходячи з наступного.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 у справі №908/1298/22 позов задоволено повністю, стягнуто з державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький тепловозоремонтний завод” 1738800,00 грн. основного боргу, 24295,56 грн. 3% річних, 215958,96 грн. інфляційних втрат та 29685,82 грн. судового збору, всього 2008740.34 грн.
На виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 у справі № 908/1298/22 14.02.2023 видано відповідний наказ.
Постановою Центрального апеляційного господарського суд від 18.07.2023 рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 у справі № 908/1298/22 залишено без змін.
Заява відповідача про розстрочення виконання рішення обґрунтована тим, що станом на дату подання цієї заяви ВП «ЗАЕС» та ДП «НАЕК «Енергоатом» як юридична особа опинилися у складному фінансовому становищі, через військову агресію Російської Федерації проти України, в Україні запроваджений військовий стан; з 04 березня 2022 року місто Енергодар та ВП «ЗАЕС» захоплені збройними силами РФ та до теперішнього часу перебувають в тимчасовій окупації. З моменту окупації ВП «ЗАЕС» працює в екстремальних умовах, на початку захоплення станція працювала на мінімальних потужностях, а вже з вересня 2022 року відпуск електричної енергії у мережу зі станції не здійснюється. Разом з цим, для підтримання життєздатності атомних блоків живлення станції відбувається за рахунок виробленої електричної енергії іншими атомними станціями України. В структурі електроенергії, виробленої відокремленими підрозділами ДП “НАЕК “Енергоатом”, до моменту окупації військовими Російської Федерації найбільшу частку складала електроенергія, вироблена саме ВП ЗАЕС, оскільки з 15 діючих атомних енергоблоків енергосистеми України - 6 енергоблоків належать ВП ЗАЕС. Таким чином, на теперішній час Компанією втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. Поряд з цим, ДП «НАЕК «Енергоатом» продовжує нести витрати з утримання об'єктів і персоналу ВП ЗАЕС, не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу. Зокрема, зазначені втрати виробничих потужностей вкрай негативно вплинули на фінансовий стан Компанії. Так, за період 2022 року ДП «НАЕК «Енергоатом» отриманий збиток в розмірі 6,75 млрд. грн., що підтверджується звітом про фінансові результати за 2022 рік (розділ І, код рядка 2355 «Чистий фінансовий результат»). Через втрату компанією значної частки своїх виробничих потужностей, було розбалансовано фінансовий стан державного підприємства. З огляду на вказане суд має врахувати, що (1) втрата Відповідачем значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, (2) виконання Відповідачем в умовах воєнного стану спеціальних обов'язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу і (3) необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської) є надзвичайними обставинами, які перешкодили Компанії своєчасно виконати свої зобов'язання. У зв'язку зі складною ситуацією на ринку електричної енергії, зокрема, в зв'язку зі зниженням рівня оплати електричної енергії, дефіцитом коштів за відпущену електроенергію, нерегулярністю та в неповному обсязі розрахунків з ДП «НАЕК «Енергоатом», тривалим перебуванням ВП ЗАЕС в умовах тимчасової окупації, перебоями постачання електроенергії, Відповідач позбавлений можливості виконати зобов'язання в частині оплати стягнутої рішенням Господарського суду Запорізької області № 908/1298/22, яке залишено в силі постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2023, суми заборгованості, що складається: 1738800,00 грн. - основний борг, 215958,96 грн. - інфляційні втрати, 24295,56 грн. - 3% річні, 29685,82 грн. - судовий збір. Приймаючи до уваги вкрай тяжкий економічний стан ДП «НАЕК «Енергоатом», що обумовлюється вищенаведеними обставинами, які не залежать від Відповідача у справі та прогнозовану стабілізацію та капіталізацію Компанії протягом 12 місяців, заявник вважає за доцільне розстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 у справі 908/1298/22 терміном на 10 (десять) місяців рівними частинами з дати ухвалення відповідного рішення.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.
Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами з дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтовуючи заяву про надання розстрочки виконання судового рішення боржник посилається на скрутне фінансове становище та неможливість виконання судового рішення без його розстрочення. На підтвердження неможливості своєчасного та повного виконання рішення суду та тяжкого матеріального становища відповідачем надано Звіт про фінансові результати (за 2022 рік). Виникнення заборгованості перед позивачем та неможливість своєчасної оплати за зобов'язаннями відповідач пояснює рядом об'єктивних факторів, які не залежали від його волі, а саме: військовою агресією РФ проти України, втратою значних виробничих потужностей, зниженням рівня оплати електричної енергії та іншими.
Рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати рішення суду, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Розстрочення виконання судового рішення, що набрало законної сили та підлягає негайному виконанню, у свою чергу, має сприяти реальному його виконанню на користь стягувача та в найкоротший термін.
Тобто, вирішуючи питання розстрочення виконання судового рішення суд має оцінити надані заявником докази на предмет того, що запропонований ним строк розстрочення дійсно сприятиме виконанню судового рішення, буде ефективним та не призведе до безпідставного затягування виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати статутну діяльність та набувати кошти. Суд зазначає, що введення воєнного стану негативним чином впливає на можливість ведення господарської діяльності суб'єктами господарювання, не лише відповідача (боржника), але й позивача (стягувача).
Боржник (заявник) не надав достатніх доказів на підтвердження винятковості обставин та в обґрунтування неможливості одночасного виконання рішення суду по даній справі. Наданий відповідачем звіт про фінансові результати за 2022 рік, без решти документів фінансової звітності, як то балансу та форми 2 на кінець 2022 року і за 1 півріччя 2023 року, не підтверджує реального фінансового стану підприємства відповідача. Боржником не наведено обставин реальної можливості виконання ним судового рішення в строк, який він просить, зазначено лише про прогнозовану стабілізацію та капіталізацію Компанії протягом 12 місяців. Крім того, строк розстрочення судового рішення вказаний заявником неоднозначно та не конкретизовано ним, оскільки він просить розстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 у справі №908/1298/22 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2023.
Крім того, частиною. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість надання розстрочки виконання рішення, що не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, на підставі якого стягується сума заборгованості та видано наказ.
Слід відзначити, що 10 місяців з моменту винесення відповідного рішення, як просить відповідач у своїй заяві, спливають 30.09.2023. При цьому відповідач не зазначає, що для нього зміниться до цього часу.
Суд також враховує, що відповідач отримав від позивача послуги за договором №75/155-21/11-121-01-21-10558 від 10.08.2021 ще у грудні 2021 року, за які у встановлені в договорі строки (протягом 60-ти календарних днів) не розрахувався. Саме недобросовісна поведінка відповідача, як контрагента позивача, стала підставою для звернення останнього до суду з позовом. На теперішній час судове рішення, що набрало законної сили та підлягає невідкладному виконанню, відповідачем не виконано, внаслідок чого позивачу завдаються збитки, зокрема, через інфляційні процеси, що відбуваються в державі.
Відокремлений підрозділ “ЗАЕС” ДП “НАЕК “Енергоатом” не має статусу юридичної особи. Відповідачем у справі та боржником за наказом є юридична особа - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", місцезнаходженням якого є м. Київ, що не є окупованою територією.
Крім того, з наданих сторонами документів та пояснень вбачається, що згідно відповіді Шевченківського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління (м.Київ) Міністерства юстиції України від 05.06.2023 вих. № 28419/27.10-23, станом на 05.06.2023 за виконавчим провадженням у справі № 908/1298/22 державними виконавцями стягнуто 1532983,70 грн., а також 11447,35 грн. в рахунок погашення суми боргу за додатковим рішенням (витрати на правничу допомогу), що складає 76,31 % від загальної заборгованості. При цьому виконавче провадження відкрите 01.03.2023, а 27.03.2023 виконавча служба вже стягнула суму заборгованості і провела розрахунок. Як зазначає позивач, на даний час вказана сума заборгованості стягувачу ще не перерахована через апеляційне оскарження судового рішення з пропуском строку, відпусткою виконавця тощо. Листом від 20.06.2023 № 21-3605/75-вих. за підписом заступника генерального директора з фінансів та бюджетування відповідача на адресу позивача відповідачем підтверджено таке списання коштів. Таким чином, залишок заборгованості у справі складає лише 475756,64 грн. (23,69% від загальної заборгованості).
З урахуванням викладеного, проаналізувавши доводи заявника щодо розстрочення виконання судового рішення та надані в їх обґрунтування докази, суд не вбачає підстав для розстрочення виконання рішення суду в даній справі.
Суд зазначає, що безпідставне надання розстрочки виконання судового рішення без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів сторін, позбавляє стягувача можливості захистити свої права та отримати задоволення своїх грошових вимог у процедурі примусового виконання судового рішення.
При цьому, судом враховано, що позивач і відповідач є суб'єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. А тому, невиконання відповідачем зобов'язань може мати негативний вплив на діяльність підприємства позивача.
Наведені відповідачем доводи не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для розстрочки виконання рішення суду в розумінні ст.ст. 73, 74, 76, 77, 331 ГПК України та не доводять неможливість виконання рішення суду у даній справі.
Нестабільний фінансовий стан боржника не може бути підставою для звільнення його від обов'язку належного виконання зобов'язань перед позивачем та не робить неможливим виконання рішення суду. Тому посилання заявника на важкий фінансовий стан, доказів на підтвердження наявності якого надано недостатньо, не є достатньою підставою для розстрочки виконання судового рішення.
При цьому судом враховується, що при вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 331 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заява державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 у справі №908/1298/22 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2023 рівними частинами терміном на 10 місяців з дати ухвалення рішення є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 у справі №908/1298/22 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2023 рівними частинами терміном на 10 місяців з дати ухвалення рішення - відмовити.
Ухвалу проголошено в судовому засіданні 15.08.2023.
Повний текст ухвали складено і підписано 21.08.2023.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили (ст.ст. 235, 255, 256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.В. Левкут