Справа № 761/16847/23
Провадження № 1-кс/761/11181/2023
04 липня 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 на рішення слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, у кримінальному провадженні № 420 230 000 000 000 63 від 24.01.2023 про відмову у визнанні потерпілим,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3 у якій останній зазначив, що постановою слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві (далі - ТУ ДБР), ОСОБА_4 від 01.03.2023 у кримінальному провадженні № 420 230 000 000 000 63 від 24.01.2023 за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 367 КК України йому відмовлено у визнанні потерпілим.
Вказане рішення заявник вважав незаконним, наполягав на тому, що кримінальним правопорушенням йому завдана моральна шкода, внаслідок зловживання службовим становищем та службової недбалості Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, чим завдано ОСОБА_3 моральних страждань.
Зазначена обставина відповідно до ст. 55 КПК України, на думку ОСОБА_3 , є підставою для визнання його потерпілим.
У судовому засіданні заявник просив скаргу задовольнити з наведених у ній підстав.
Слідчий ТУ ДБР ОСОБА_4 , будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи, до суду не прибув, що відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК не є перешкодою у розгляді скарги.
Слідчий суддя, заслухавши доводи заявника, вивчивши скаргу та долучені до неї документи, дійшов висновку про таке.
Відповідно до матеріалів скарги, досудове розслідування кримінального провадження № 420 230 000 000 000 63 від 24.01.2023 здійснюється на підставі заяви ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, який відповідно до тверджень заявника, після звернення ОСОБА_3 з пропозицією звернутися до Конституційного Суду України щодо відповідності норм ст. 71 Житлового кодексу України нормам Конституції України, проігнорував таке звернення.
Водночас, у заяві про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 просив слідчого визнати його потерпілим, оскільки вважав, що неправомірними діями (бездіяльністю) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини йому заподіяно моральної шкоди.
Постановою від 01.03.2023 слідчий ТУ ДБР ОСОБА_4 відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_3 через відсутність доказів спричинення заявнику такої шкоди.
Згідно з ч.1 ст. 55 КПК потерпілим у кримінальному провадженні визнається фізична особа, якій кримінальним правопорушенням з-поміж іншого завдано моральної шкоди.
У силу ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Отже, процесуальний статус потерпілого фізична особа може отримати, зокрема, коли внаслідок вчиненого кримінального правопорушення цій особі спричинена моральна шкода у зазначеній вище формі.
Визначальним у цьому випадку є те, що душевні страждання є наслідком саме протиправної поведінки, тобто однією з умов завдання моральної шкоди є доведення незаконності дій особи, яка є джерелом такої шкоди.
Крім того, наявність заподіяної кримінальним правопорушенням моральної шкоди має бути встановлена безпосередньо на день звернення зацікавленої особи до слідчого або прокурора з відповідною заявою.
З наведеного витікає, що особа, яка вважає, що внаслідок неправомірних дій їй завдана моральна шкода, має навести, у чому саме полягає така шкода та якими неправомірними діями її заподіяно.
ОСОБА_3 посилається на протиправну (з його точки зору) поведінку Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини внаслідок зловживання службовим становищем та службової недбалості.
Поряд із цим, доводи заявника про те, що вказана постанова є незаконною та необґрунтованою не знаходять свого підтвердження, оскільки до матеріалів скарги та у судовому засіданні не надано доказів, які б переконливо свідчили, що кримінальним правопорушенням, за ознаками вчинення якого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 420 230 000 000 000 63 від 24.01.2023, завдано шкоди ОСОБА_3 .
Отже, слідчий суддя вважає, що оскаржувана заявником постанова слідчого відповідає вимогам закону.
Виходячи з сукупності встановлених обставин, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення скарги.
На підставі зазначеного, керуючись ст. 303, 395 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 від 01.03.2023 про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні № 420 230 000 000 000 63 від 24.01.2023 відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1