про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
21 серпня 2023 р. Справа № 120/12537/23
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Жданкіна Наталія Володимирівна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право на звернення до адміністративного суду. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені статтями 160, 161 КАС України.
Норми статей 160, 161 КАС України не містять виключень і поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв'язку з чим недотримання положень даних норм свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам Закону.
Згідно ч. 5 п. 5 ст. 160 КАС України визначено, що в позовні заяві зазначається, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до приписів п. 4 ст. 161 позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Як слідує із змісту прохальної частини позовної заяви позивач просить суд визнати протиправним рішення Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, яким відмовлено у затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки площею 0,1200 га у власність для ведення садівництва, яка розташована в АДРЕСА_1 , із земель комунальної власності.
Проте, заявляючи зазначену позовну вимогу позивач не вказує номеру та дати прийняття оскаржуваного ним рішення, що позбавляє суд можливості чітко ідентифікувати, яке саме рішення Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області позивач просить визнати протиправним.
В контексті наведеного, варто зазначити, що відповідь Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 15.06.2023, наданої на адвокатський запит представника позивача від 26.07.2023 за №233, відсилка на яку міститься в мотивувальній частині позовної заяви, стосується питання порушення меж землекористувачів при надання дозволу на розроблення проекту землеустрою міською радою та не містить інформації про те, що ОСОБА_1 було відмовлено у затверджені проекту землеустрою.
Поряд із цим, до матеріалів позовної заяви стороною позивача долучено лист Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 04.03.2022 за №199/1/03-03, у якому на подану позивачем заяву від 02.02.2022 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га, для ведення індивідуального садівництва (01.05), що розташована по по АДРЕСА_1 , міська рада повідомила про те, що земельна ділянка є несформованою як об'єкт цивільних прав, та відомості про неї не внесені до Державного земельного кадастру, в зв'язку з чим відсутня можливість затвердити проект землеустрою.
Враховуючи, що позивач зазначає про те, що не отримував рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою, то логічним в даному випадку буде висновок суду про те, що мало місце повторне звернення ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області із клопотанням про затвердження проекту землеустрою із усуненням визначених в листі від 04.03.2022 за №199/1/03-03 недоліків.
Разом з тим, в позовній заяві стороною позивача про таке звернення не згадується, доказів звернення не надається.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Так, п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру ставка судового збору для фізичної особи становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 2684 грн.
Таким чином, ставка судового збору за подання адміністративного позову із однією вимогою немайнового характеру становить 1073,60 грн.
Разом з тим докази на підтвердження сплати судового збору у вказаному розмірі до позовної заяви не додані.
Втім, у позовній заяві позивач зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положень п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI, оскільки має статус учасника бойових дій.
Так, згідно п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
У статті 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" необхідно враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18).
Як зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 9901/70/20, встановлені п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов'язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.
Крім того, суд зауважує, що пунктом 14 частини 1 статті 12 Закону №3551-XII передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги, зокрема, першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.
Отже пункт 14 частини 1 статті 12 Закону №3551-XII надає учасникам бойових дій пільги щодо першочергового відведення земельних ділянок лише для двох видів землекористування як підстави набуття права власності на земельні ділянки, а саме для індивідуального житлового будівництва, а також для садівництва і городництва.
Однак, суд звертає увагу, що даний спір стосується земельної ділянки для ведення садівництва, що виключає застосування вищевказаної передбаченої законом пільги.
При цьому, конструкція п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, в якому йдеться про "справи, пов'язані з порушенням їхніх прав", вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавало у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про уточнення характеру порушених прав.
Тобто, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 27.03.2020 року по справі № 9901/83/20, від 29.04.2020 року по справі № 420/6866/19, в постанові від 05.11.2020 року по справі № 855/83/20. Таку ж оцінку процесуальному питанню пов'язаному із застосуванням пільг із сплати судового збору учасниками бойових дій надавала Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 06.05.2020 року по справі № 9901/70/20, в постанові від 12.02.2020 року, справа № 545/1149/17, а також Верховний Суд у постанові від 19.10.2020 року по справі № 240/934/20.
Таким чином, враховуючи, що спір у даній адміністративній справі не зачіпає порядку надання, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій, то судовий збір за подання позовної заяви у цій справі підлягає сплаті.
Зазначені вище недоліки свідчать про невідповідність поданої позивачем позовної заяви вимогам, встановленим статтею 160 цього Кодексу.
За правилами, визначеними частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене вважаю, що дану позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків шляхом:
- уточнення прохальної частини позовної заяви у спосіб зазначення дати та номеру оскаржуваного рішення із наданням такого до матеріалів позовної заяви;
- повідомлення дати звернення ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області із заявою про затвердження проекту землеустрою, із надання підтверджуючих доказів такого звернення, за наслідком розгляду якої прийнято оскаржуване в даній справі рішення;
- надання доказів сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн. за наступними реквізитами: одержувач: ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101, код ЄДРПОУ: 37979858, банк: Казначейство України (ЕАП), рахунок: UA028999980313181206084002856, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Запропонувати позивачу у 5-ти денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна