про залишення позовної заяви без розгляду
м. Вінниця
21 серпня 2023 р. Справа № 120/2740/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні питання про залишення без розгляду частини позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області Корчаки Олени Сергіївни, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області Корчаки Олени Сергіївни, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 24.03.2023 відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
03.05.2023 до суду представником відповідача подано клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України. Клопотання мотивоване тим, що на розгляді Вінницького окружного адміністративного суду перебували справи №120/1602/23, № 120/1603/23, № 120/264/23, № 120/11104/22, № 120/4071/23, № 120/414/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, в яких предметом розгляду також було обмеження виплати пенсії з 01.12.2022 р.
Розглянувши подане клопотання, суд зазначає наступне.
Предметом спору у цій справі є:
- визнання протиправними дій щодо виплати пенсії з 01.12.2022 р., 01.01.2023 р., 01.02.2023 р., 01.03.2023 р. з обмеженням розміру;
- зобов'язання виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром та виплатити різницю між нарахованим та виплаченим розміром з 01.12.2022 р. по теперешній час , без обмеження максимальним розімром;
- стягнення 10 000 грн. моральної шкоди.
Під час розгляду справи встановлено, що у провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала справа №120/264/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просив:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у виплаті різниці між нарахованою та виплаченою сумою пенсії за грудень 2022 року в розмірі 5 635,04 грн. протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити різницю між нарахованою сумою пенсії за грудень місяць 2022 року в розмірі 26 565,04 грн., та отриманою ним сумою пенсії за грудень місяць 2022 року у розмірі 20 930 грн.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14.03.2023 року у цій справі позовні вимоги задоволено частково, зокрема, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.12.2022 р. та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.12.2022 перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження пенсії максимальним розміром та виплатити різницю між нарахованою та виплаченою пенсією, з урахуванням вже виплачених сум.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2023 року рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року залишено без змін. Отже вказане судове рішення набрало законної сили.
Суд вказує, що внаслідок перерахунку пенсії відповідачем з 01.12.2022 на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року у справі №120/264/23 відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок його пенсії, у тому числі й у січні, лютому, березні 2023 року без обмеження пенсії максимальним розміром.
Така позиція викладена в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2023 р. у справі 120/2266/23 .
Відтак фактично, ОСОБА_1 заявлено тотожні позовні вимоги, які мають однаковий предмет - виплата без обмеження максимальним розміром пенсії позивачу, що обрахована відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та підпунктів 6 та 8 пункту 1 Постанови №1307 від 09.12.2021 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 і від 26.09.2012 №886».
Частиною першою статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Пунктом 3 частини 1 статті 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідно до наведеної норми позов вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Слід зазначити, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.
Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
Водночас, не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були аргументовані ним інакше. Крім того, посилання на наявність доказів, відмінних від тих, які були подані при первинному зверненні, не свідчать про зміну підстав звернення до суду з позовом.
Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що кожна особа наділена правом на звернення до суду, якщо вважає, що суб'єкт владних повноважень своїми рішеннями, діями або бездіяльністю допустив порушення своїх прав. При цьому, таке право не є абсолютним. Так, у випадку встановлення судом наявності у провадженні цього або іншого суду справи про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суддя має правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб'єктний і об'єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Тобто на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом.
Окремо суд вказує й на те, що у формулюванні тексту позовної заяви присутнє зазначення різних способів судового захисту у різних судових справах, це не може означати наявність відмінного предмета позову у таких справах. Оскільки предмет позову - це не спосіб захисту, а спірні правовідносини, матеріально-правова вимога, стосовно якої позивач просить прийняти рішення.
Суд акцентує увагу, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року у справі №120/264/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.12.2022 року перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження пенсії максимальним розміром та виплатити різницю між нарахованою та виплаченою пенсією, з урахуванням вже виплачених сум, тобто вказаним рішенням вже охоплено той предмет позову щодо якого звертався ОСОБА_1 .
Натомість вирішення по суті спору у межах справи №120/2740/23 призведе до наявності двох судових рішень з одного і того ж питання, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 9901/433/18 зазначено, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
Аналогічного висновку дійшов також Верховний Суд у постанові від 06.02.2023 по справі №140/559/22.
Так, в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду, станом на час відкриття провадження у даній справі, перебувала справа № 120/264/23 в якій на даний час рішення вступило в законну силу, про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, як і в адміністративній справі №120/2740/23, що з огляду на приписи статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення даної позовної заяви без розгляду в частині вимог про:
- визнання протиправними дії щодо виплати пенсії з 01.12.2022 р., 01.01.2023 р., 01.02.2023 р., 01.03.2023 р. обмеженням розміру;
- зобов'язання виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром , та виплатити різницю між нарахованим та виплаченим розміром з 01.12.2022 р. по теперешній час , без обмеження максимальним розміром;
Керуючись ст.ст. 240, 248, 256, 294 КАС України, -
заяву представника відповідача задовольнити частково.
Позов в частині позовних вимог про:
- визнання протиправними дії щодо виплати пенсії з 01.12.2022 р., 01.01.2023 р., 01.02.2023 р., 01.03.2023 р. із обмеженням розміру;
- зобов'язання виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром , та виплатити різницю між нарахованим та виплаченим розміром з 01.12.2022 р. по теперешній час , без обмеження максимальним розімром - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна