18 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 755/2110/20
провадження № 51-4889ск23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 липня
2023 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 29 вересня 2020 року затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_6 .
ОСОБА_6 визнано винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 163 Кримінального кодексу України (далі - КК), та призначено йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді трьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік з покладенням на нього ряду обов'язків, передбачених приписами ч. 1
ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо запобіжного заходу.
Адвокат ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, вважаючи що вищевказане судове рішення порушує права ОСОБА_5 , оскільки, на його думку, з мотивувальної частини вироку можливо дійти висновку, що співробітник органу безпеки - начальник 3 відділу 1 управління (з дислокацією у м. Краматорськ Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій області ОСОБА 2, використовуючи свої службові повноваження, отримував відомості щодо телефонних з'єднань абонентів та здійснював їх незаконне пересилання через «Telegram» оперуповноваженому 4 відділу 3-го управління ДОД Служби безпеки України ОСОБА_6 , який в свою чергу, пересилав отриману інформацію ОСОБА 1 (матеріали досудового розслідування щодо якого виділено в окреме провадження), а той відповідно замовнику.
Отже, адвокат стверджував, що у викладі формулювання обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_6 , суд першої інстанції, серед іншого, встановив вчинення начальником 3 відділу 1 управління (з дислокацією у м. Краматорськ Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій області Особою 2 певних дій, які містять ознаки кримінальних правопорушень. Стверджував, що на час вчинення діянь, пред'явлених в обвинуваченні, вказану посаду займав ОСОБА_5 . Між тим, ОСОБА_5 участь у судовому розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_6 не брав, а тому посилання у вироку на начебто встановлений факт злочинної змови та заздалегідь обумовленого плану між ОСОБА_6 , Особою 1 та Особою 2 порушує законні права та інтереси ОСОБА_5 , оскільки цим вироком по суті створено преюдицію, якою всупереч презумпції невинуватості констатовано вчинення злочину ОСОБА_5 як начальником 3 відділу 1 управління (з дислокацією у м. Краматорськ Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій області.
На переконання адвоката, при затвердженні угоди про визнання винуватості суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в обвинувальному акті та самій угоді, у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які вважаються встановленими, зазначено особу, яку можливо ідентифікувати за посадою, чим допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Київський апеляційний суд ухвалою від 17 липня 2023 року, з огляду на вимоги ч. 4 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), повернув скаргу особі, яка її подала відповідно до положень п. 2 ч. 3 ст. 399 цього Кодексу.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В касаційній скарзі адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 17 липня 2023 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд безпідставно повернув йому скаргу як особі, яка не має права на оскарження, оскільки вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 29 вересня 2020 року порушено права ОСОБА_5 , інтереси якого він представляє, а також загальні засади кримінального провадження (верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності винуватості). Вищевказані твердження адвокат обґрунтовує тим, що у вироку, яким затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_6 , наявне посилання на те, що ОСОБА_6 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення у співучасті з начальником 3 відділу 1 управління (з дислокацією у м. Краматорськ Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій області Особою 2. Тобто, на переконання скаржника за вказаною місцевим судом у вироку посадою Особа 2 можна ідентифікувати конкретну особу, яка згідно з цим вироком у співучасті з ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення. Крім того, стверджує, що у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 прокурор посилається на факт наявності вироку стосовно ОСОБА_6 , як на доказ винуватості ОСОБА_5 . У зв'язку з цим адвокат ОСОБА_4 вважає, що вирок місцевого суду, ухвалений стосовно ОСОБА_6 , порушує права ОСОБА_5 , а тому він є суб'єктом оскарження цього судового рішення.
Мотиви Суду
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів вбачає, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Положення п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначають одну з основних засад судочинства - забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Частиною 2 вказаної норми процесуального закону гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Згідно з вимогами статей 398, 399 КПК питання про те, чи подана апеляційна скарга на вирок чи ухвалу суду першої інстанції особою, яка має право її подавати, розглядається і вирішується суддею-доповідачем суду апеляційної інстанції до прийняття рішення про відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Коло осіб, які мають право подати апеляційну скаргу, визначено ст. 393 КПК. Згідно
з п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 475 КПК вирок на підставі угоди може бути оскаржено у порядку, передбаченому цим Кодексом, на підставах, передбачених ст. 394 КПК.
Згідно з ч. 4 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Згідно з позицією, що міститься у правовому висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 03 березня 2016 року (справа № 5-374кс15), конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження; і при цьому відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб'єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК.
Відповідно до правового висновку Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 18 травня 2020 року у справі
№ 639/2837/19, провадження № 51-5394кмо19 (№ в ЄДРСР 89372564), суддя-доповідач суду апеляційної інстанції, вирішуючи відповідно до вимог ст. 398 КПК питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи (захисника чи представника іншої особи) на вирок на підставі угоди, має впевнитися, що у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати іншу особу; крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи.
Суд апеляційної інстанції встановив, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , не містить належних доводів, що вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 29 вересня 2020 року стосовно ОСОБА_6 стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_5 .
Отже, як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали кримінального провадження, встановив, що ОСОБА_5 не є стороною затвердженої угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, а тому адвокат ОСОБА_4 , який діє в його інтересах, не відноситься до суб'єктів оскарження зазначеного вироку.
Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується із зазначеними вище вимогами кримінального процесуального закону.
Як убачається зі змісту вказаного вироку місцевого суду, жодних безпосередніх даних щодо ідентифікації особи, вказаної у вироку як «Особа 2», в тексті вироку немає.
Враховуючи зазначене, посилання адвоката у касаційній скарзі на те, що ідентифікація ОСОБА_5 у вироку лишається можливою, оскільки у тексті цього судового рішення наявні посилання на посаду, яку обіймала ця особа, на переконання колегії суддів, є безпідставними, адже вказані доводи не стосуються наявності даних, які безсумнівно уможливлюють безпосередню ідентифікацію конкретної особи без залучення додаткової інформації або проведення додаткових досліджень, порівнянь, перевірок тощо. При цьому, як убачається з вироку, судом не здійснювалось дослідження та оцінка правомірності дій ОСОБА_2 та не встановлювалась наявність чи відсутність винуватості цієї особи, а також жодних преюдиційних фактів щодо неї.
У цьому аспекті апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що доводи апеляційної скарги про те, що суд у вироку всупереч презумпції невинуватості встановив фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 за попередньою змовою з його підзахисним, чим створив преюдицію, є безпідставними, оскільки вирок, ухвалений на підставі угоди стосовно однієї з декількох осіб, не має преюдиційного значення для кримінального провадження відносно інших осіб, і визнання винуватості ОСОБА_6 не є доказом винуватості останніх.
Така позиція узгоджується зі сталою судовою практикою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зокрема, викладеною у постановах від 19 листопада
2019 року (у справі № 759/10575/16-к, провадження № 51-1951км19, № в ЄДРСР 85966705), від 15 квітня 2020 року (у справі № 344/2514/19, провадження № 51-232км20, № в ЄДРСР 88857300), від 26 травня 2021 року (у справі № 263/15273/17, провадження
№ 51-7558км18, № в ЄДРСР 97286192), згідно з якою вирок суду на підставі угоди не може мати преюдиціального значення в кримінальних провадження щодо інших осіб
Таким чином, апеляційний суд, постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Рішення цього суду відповідає вимогам статей 399 та 419 КПК.
Оскільки з касаційної скарги адвоката ОСОБА_4 та оскаржуваної копії судового рішення
не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК
у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 липня 2023 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3