Ухвала від 18.08.2023 по справі 552/5354/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 552/5354/16-к

провадження № 51-2974ск19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 19 травня 2023 року стосовно засудженого ОСОБА_5 ,

встановив

Вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 березня 2021 року була затверджена угода про визнання винуватості, укладена 21 жовтня 2020 року між прокурором прокуратури Полтавської області та

ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 визнано винуватим за ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК) та призначено узгоджене покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки. Покладено на нього обов'язки, передбачені

ст. 76 КК.

Полтавський апеляційний суд ухвалою від 19 травня 2023 року закрив апеляційне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 , обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_4 .

У касаційній скарзі ОСОБА_4 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у вказаному суді. Стверджує, що, всупереч нормам Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), кримінальне провадження не було виділено в окреме провадження. Вказує, що суд проігнорував застереження про укладання угоди у провадженнях щодо особливо тяжких злочинів.

мотиви Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_4 , долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Відповідно до ч. 4 ст. 475 КПК вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому цим Кодексом, з підстав, передбачених статтею 394 цього Кодексу.

Статтею 394 КПК визначено особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень, зокрема у ч. 4 цієї статті зазначено, що вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. ч. 4, 6, 7 ст. 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; 2)прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Враховуючи зазначені норми закону та встановивши, що апеляційні скарги подано на вирок суду першої інстанції, постановлений на підставі угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та засудженим ОСОБА_5 , апеляційний суд дійшов висновку про необхідність закриття апеляційного провадження.

Апеляційний суд, мотивуючи своє рішення наголосив на тому, що з аналізу норм кримінального процесуального кодексу слідує, що вирок суду першої інстанції на підставі угоди може бути оскаржений обмеженим колом суб'єктів та з чітко визначених законом підстав, зазначених у частинах 3, 4 ст. 394 КПК. Чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено оскарження вироку суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості іншими особами, крім обвинуваченого, його захисника, законного представника та прокурора.

Крім того, у рішенні апеляційного суду, виходячи з формулювання обвинувачення, визнаного судом першої інстанції доведеним, правильно вказано, що воно стосується виключно обвинувачення ОСОБА_5 , котрий уклав угоду про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК. При цьому правомірність дій інших осіб місцевий суд не досліджував й оцінку їх діям не надавав. Вирок місцевого суду, яким затверджено угоду про визнання винуватості між ОСОБА_5 та прокурором, не зачіпає права, свободи й інтереси інших осіб.

Саме з цих підстав, апеляційний суд обґрунтовано визнав, що захисник

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 не є особами визначеними ч. 4 ст. 394 КПК, які мають право на апеляційне оскарження вироку, ухваленого стосовно ОСОБА_5 на підставі угоди про визнання винуватості.

Вказані висновки узгоджуються із правовим висновком, який викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 639/2837/19 (ЄДРСР 89372564), згідно з якого суддя-доповідач суду апеляційної інстанції, вирішуючи відповідно до вимог ст. 398 КПК питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи (захисника чи представника іншої особи) на вирок на підставі угоди, має впевнитися, що у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати іншу особу; крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи.

Посилання у касаційній скарзі на постанову Пленуму ВССУ від 11 грудня 2015 року №13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» суд не бере до уваги, оскільки згадана судова практика не є релевантною до обставин цієї справи.

На переконання колегії суддів касаційної інстанції, апеляційний суд, закриваючи апеляційне провадження, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Підстав для сумніву у правильності висновків суду апеляційної інстанції немає.

Інших доводів стосовно незаконності судового рішення, які могли би бути безумовними підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга ОСОБА_4 не містить.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_4 , тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті провадження за його касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою

ОСОБА_4 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 19 травня 2023 року.

Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3