21 серпня 2023 року
м. Київ
Справа № 907/910/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Зуєва В. А., Чумака Ю. Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Свалява ЛХЗ 2018"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 і рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.03.2023 у справі
за позовом Свалявської міської ради Закарпатської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Свалява ЛХЗ 2018"
про стягнення 1 981 363,60 грн,
07.08.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Свалява ЛХЗ 2018" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 (повний текст складено 07.07.2023) і рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.03.2023 у справі № 907/910/22, надіслана 31.07.2023 до Верховного Суду засобами поштового зв'язку.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Свалява ЛХЗ 2018", Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Звертаючись із касаційною скаргою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Свалява ЛХЗ 2018" посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права у зв'язку із застосуванням норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Верховний Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу скаржнику необхідно чітко вказати норму права, висновок щодо застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і зазначити, в чому полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.
Проте касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Свалява ЛХЗ 2018" хоч і містить посилання на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, її зміст не є належним чином обґрунтованим з огляду на відсутність чіткої вказівки, які з переліку постанов, що згадані у касаційній скарзі, не були враховані судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень. Також скаржник чітко не зазначає норми права, щодо застосування яких не враховано висновки Верховного Суду. Таким чином, у касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Отже касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Свалява ЛХЗ 2018" оформлена з порушенням вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не обґрунтовано передбаченої статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави касаційного оскарження.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Згідно з частиною 1 статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Як установлено Верховним Судом, позовну заяву Свалявська міська рада Закарпатської області подала у листопаді 2022 року, її предметом є вимога майнового характеру про стягнення 1 981 363,60 грн безпідставно збережених коштів.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на час подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становив 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2022 установлено у розмірі 2 481,00 грн.
Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 07.03.2023 у справі № 907/910/22, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2023, позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Свалява ЛХЗ 2018" на користь Свалявської міської ради Закарпатської області безпідставно збережені грошові кошти за користування земельними ділянками за період з листопада 2019 року по червень 2022 року включно у розмірі 1 448 418,38 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Свалява ЛХЗ 2018" у касаційній скарзі просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 і рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.03.2023 у справі № 907/910/22 в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Таким чином, звертаючись із касаційною скаргою, заявник мав сплатити судовий збір у сумі 43 452,56 грн, а саме 1 448 418,38 грн х 1,5 % х 200 %, де 1 448 418,38 грн - оспорювана сума, 1,5 % - ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, 200 % - ставка судового збору за подання касаційної скарги.
Однак Товариство з обмеженою відповідальністю "Свалява ЛХЗ 2018" доказів сплати судового збору до касаційної скарги не додало. Натомість скаржник звертається до суду з клопотанням про звільнення / відстрочення / розстрочення сплати судового збору, яке мотивує тим, що сума судового збору, яку необхідно сплатити за звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою перевищує 5 % розміру річного доходу Товариства з обмеженою відповідальністю "Свалява ЛХЗ 2018", що, на думку скаржника, є підставою для задоволення поданого ним клопотання.
Умови відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати встановлені статтею 8 Закону України "Про судовий збір".
За змістом частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Верховний Суд при цьому зазначає, що положення пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (п. 45 Постанови Великої Палати Верховного суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18).
Оскільки скаржник не належить до категорій осіб, визначених пунктами 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", а предметом спору у справі № 907/910/22 не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, відсутні підстави для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Свалява ЛХЗ 2018" про звільнення / відстрочення / розстрочення сплати судового збору.
Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху.
Отже, для усунення недоліків касаційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "Свалява ЛХЗ 2018" необхідно:
- подати нову редакцію касаційної скарги, у якій навести та обґрунтувати передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підставу (підстави) подання цієї скарги (із урахуванням змісту цієї ухвали);
- подати до суду касаційної інстанції докази сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі (43 452,56 грн) за реквізитами, що зазначені на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір".
У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникові.
Керуючись статтями 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Свалява ЛХЗ 2018" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 і рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.03.2023 у справі № 907/910/22 залишити без руху до 15.09.2023, але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів із дня вручення її скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді В. А. Зуєв
Ю. Я. Чумак