18.08.2023м. СумиСправа № 920/778/23
Господарський суд Сумської області у складі
судді Резніченко О.Ю.,
розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства «Акцент-Банк»
до відповідача: Фізичної особи Відменко Валерія Івановича ,
про стягнення 139204 грн 93 коп.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача. Заяви учасників справи. Інші процесуальні дії, які вчинялись судом.
Позивач звернувся з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 139204 грн 93 коп., з яких: 103215 грн 05 коп. загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 23823 грн 88 коп. загальний залишок заборгованості за процентами; 12166 грн 00 коп. загальний залишок заборгованості за винагородою по кредитному договору №20.20.0000000744 від 29.10.2021.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем було порушено умови укладеного 29.10.2021 між сторонами кредитного договору № 20.20.0000000744 (надалі - Кредитний договір) стосовно вчасного повернення кредитних коштів та процентів, а тому заявлені позивачем суми підлягають стягненню з відповідача, відповідно до ст.ст. 525, 526, 530, 1048, 1054 ЦК України, ст. 193 ГК України.
13.07.2023 судом було зроблено Витяг з Єдиного державного демографічного реєстру, яким підтверджена адреса відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві.
Ухвалою суду від 17.07.2023 було відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу без проведення судового засідання.
Копія зазначеної ухвали, яка направлялась на зазначену позивачем адресу відповідача, повернулась на адресу суду з відміткою на поштовому конверті «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Пункт 1 частими 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України закріплює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких с фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
У пунктах 4.17. - 4.23. постанови від 13.02.2019 по справі № 910/8729/18 Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
За частиною першою статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
За положеннями статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року N 755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємницьку діяльність ФОП Відменка Валерія Івановича припинено 27.10.2022.
Отже, відповідно до вказаних змін, з 15.12.2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалась зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, а також у постанові Верховного суду від 27.02.2019 у справі № 724/38/18.
Як вбачається з матеріалів справи, спір у даній справі виник щодо неналежного виконання відповідачем Кредитного договору від 29.10.2021, укладеного між позивачем та ФОП Відменком Валерієм Івановичем .
Таким чином, правовідносини сторін виникли з виконання правочину (кредитного договору) у господарській діяльності.
Щодо цього питання, Верховний Суд в постанові по справі № 910/8729/18 від 13.02.2019 року роз'яснив, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, враховуючи вищезазначене, спір у даній справі розглядається за правилами господарського судочинства.
Між сторонами 29.10.2021 було укладено Кредитний договір (а.с.9-16).
Кредитний договір спрямований на надання відповідачу (встановлення кредитного ліміту) в розмірі 110000 грн строком до 26.10.2024 зі сплатою процентів у розмірі 20,90 % щорічно.
Позивач стверджує, що виконав свій обов'язок повністю, надав відповідачу кредит згідно до умов Кредитного договору.
Позивач на підтвердження факту виконання обов'язку по наданню відповідачу коштів надав меморіальний ордер від 08.09.2021 на суму 200000 грн (а.с.29)
Згідно з п.А6, п. А9, п. А10, п. А11 Кредитного договору за користування кредитом відповідач сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних. Відповідач щомісячно сплачує позивачу винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79 % від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів та винагороду за управління фінансових інструментом у розмірі 0,00% від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів. У випадку невиконання та/або неналежного виконання відповідачем зобов'язань, передбачених п.2.2.13 цього договору, позивач збільшує процентну ставку на 2% річних за кожен випадок невиконання та/або неналежного виконання.
Відповідно до п.2.2.2 Кредитного договору відповідач зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2., 4.3 Кредитного договору та повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 12, 2.2.14, 2.3.2 цього договору.
Згідно з п. 5.8 Кредитного договору у випадку порушення відповідачів термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення позивача до судових органів, відповідач сплачує позивачу штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Також, відповідно до п. 2.3.2 Кредитного договору при настанні будь-якої з наступних подій: - порушенні відповідачем будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього Договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, позивач, на свій розсуд, має право: змінити умови цього Договору - зажадати від відповідача дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач користувався коштами, проте прострочив виконання своїх грошових зобов'язань на суму 139204 грн 93 коп. (103215 грн 05 коп. заборгованість за кредитом/тіло кредиту, 23823 грн 88 коп. заборгованість за процентами, 12166 грн 00 коп. заборгованість за винагородою.
Позивачем до матеріалів справи надано розрахунок заборгованості (а.с.20).
Позивачем на адресу відповідача надсилалась вимога про сплату заборгованості до 09.04.2023, проте зазначена вимога залишена відповідачем без відповідного реагування (а.с. 17, 26-27).
Оскільки відповідач не виконав грошового зобов'язання, то позивач звернувся до суду з даною позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за наданим кредитом/тіло кредиту, заборгованості за процентами, заборгованості за винагородою та штрафу.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що між сторонами було укладено Кредитний договір. Позивач зобов'язання з кредитування виконав. В той же час, відповідач свої зобов'язання з оплати кредиту, процентів та винагороди не виконав, чим порушив умови Кредитного договору та вищезазначені норми матеріального права та змусив позивача звернутись до суду з даним позовом.
Згідно з ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.
Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача. Тому вказані вище обставини є такими, що встановлені судом на підставі належних та допустимих доказів, які надані позивачем.
Як вже зазначалось, судом встановлено факт наявності станом на 20.04.2023 заборгованості за кредитом/тілом кредиту в розмірі 103215 грн 05 коп. та правомірного нарахування 23823 грн 88 коп. процентів і 12166 грн 00 коп. винагороди.
Враховуючи зазначені норми та встановлені вище факти, то суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені повністю, то на відповідача покладаються витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2684 грн 00 коп.
Керуючись ст. ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до Фізичної особи - Відменко Валерія Івановича про стягнення 139204 грн 93 коп. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи Відменка Валерія Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074, код ЄДРПОУ 14360080) 103215 грн 05 коп. загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 23823 грн 88 коп. загальний залишок заборгованості за процентами; 12166 грн 00 коп. загальний залишок заборгованості за винагородою, 2684 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати Акціонерному товариству «Акцент-Банк» наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.
Повне судове рішення складено 21.08.2023.
Суддя О.Ю. Резніченко