Справа №:755/11864/23
Провадження №: 1-кс/755/2469/23
"17" серпня 2023 р. Слідчий суддя Дніпровський районний суд м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому клопотання старшого слідчого Дніпровського УП ГУНП в м. ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12023100040002840 від 12.08.2023 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, працюючого на посаді інженера Головного управління урядового зв'язку з державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, у військовому званні «капітан», з повною вищою освітою, має на утриманні малолітню дитину, перебуває у громадянському шлюбі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296, ч.2 ст. 121 КК України,-
Старший слідчий СВ Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_8 за погодженням з прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва - ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із зазначеним клопотанням.
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що у ОСОБА_5 у невстановлений час та місці, але не пізніше 12.08.2023, за попередньою змовою з двома невстановленими особами чоловічої статі, виник злочинний умисел, спрямований на нанесення тілесних ушкоджень з метою залякування осіб, з мотивів особистої неприязності до осіб ромської національності, які тимчасово проживають у лісосмузі неподалік житлового будинку АДРЕСА_3 .
Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_5 спільно з двома невстановленими особами чоловічої статі, попередньо зорганізувалися та 12.08.2023 приблизно о 03 год. 00 хв. прибули за адресою: м. Київ, вул. П. Вершигори, 1, до лісосмуги, в якій облаштоване тимчасове місце мешкання осіб ромської національності, заздалегідь маючи при собі невстановлені предмети, пристосовані для нанесення тілесних ушкоджень, які мають колючо-ріжучі властивості та невстановлену стрілецьку зброю.
Прибувши на вказане місце, достовірно знаючи про перебування у кустарно створених наметах на території лісосмуги осіб ромської національності, ОСОБА_5 перебуваючи з двома невстановленими особами чоловічої статі, почали голосно наказувати усім вийти з наметів, супроводжуючі свої дії пострілами з невстановленої стрілецької зброї в повітря, з метою залякування та подолання опору потерпілих. В цей час з одного з наметів за вимогою вказаних вище осіб, почав виходити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого ОСОБА_5 спільно з невстановленою особою чоловічої статі повалили на землю обличчям вниз. Після цього, ОСОБА_5 тримаючи у правій руці заздалегідь заготовлений для вчинення злочину невстановлений предмет, що має ріжучі властивості, в той час, коли невстановлена особа чоловічої статі тримала потерпілого знаходячись праворуч від нього, ОСОБА_5 перебуваючи ліворуч над потерпілим, почав наносити йому різані рани тулуба предметом вказаним вище, внаслідок чого потерпілому було заподіяно не менше дев'яті різаних ран спини, трьох різаних ран лівого плеча, однієї різаної рани шиї з лівого боку.
Після цього, ОСОБА_9 почув, як інша невстановлена особа чоловічої статі, яка приймала участь у вчиненні злочину у складі групи осіб та спостерігав за злочинними діями ОСОБА_5 та другої особи, попросив у ОСОБА_5 надати йому ніж для нанесення потерпілому тілесних ушкоджень. Тому потерпілий ОСОБА_9 усвідомивши небезпеку для свого життя здійснив спробу піднятися та втекти з місця скоєння злочину, але ОСОБА_5 передавши даній особі ніж, з іншою невстановленою особою, схопили потерпілого з обох боків за руки, а перша невстановлена особа чоловічої статі тримаючи у правій руці ніж, який йому передав ОСОБА_5 , наніс один удар ОСОБА_9 вказаним ножем в область грудної клітини зліва.
У подальшому ОСОБА_5 групою осіб з двома невстановленими особами чоловічої статі з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, а потерпілого ОСОБА_9 каретою швидкої медичної допомоги було госпіталізовано до КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги», за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 3, де надано медичну допомогу.
Внаслідок вказаних злочинних дій ОСОБА_5 групою осіб з двома невстановленими особами чоловічої статі, потерпілому ОСОБА_9 було спричинено проникаюче колото-різане поранення - торакоабдомінальне зліва з пошкодженням лівого куполу діафрагми.
16 серпня 2023 року ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 121 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити. З підстав наведених у клопотанні.
Захисник заперечував проти задоволення клопотання. Просив обрати відносно підозрюваного більш м'який запобіжний захід, посилаючись на стійкі соціальні зв'язки та наявність у підозрюваного на утриманні малолітньої дитини.
Підозрюваний ОСОБА_5 просив обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Слідчий суддя, заслухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшов такого висновку.
За вказаними фактами, 12.08.2023 року відомості про вчинення кримінального правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100040002840, за ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 121 КК України.
Вирішуючи питання про наявність підстав обрання запобіжного заходу - тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги ст. 177 КПК України.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення, що у даному випадку стороною обвинувачення дотримано, оскільки наявні, на цей час докази у провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного з цим злочином, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання істинних завдань КПК України визначених ст. 2.
Відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Таким чином, слідчим у клопотанні та доданих документах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121 КК України. Інкриміновані підозрюваному кримінальні правопорушення є тяжкими, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, відповідно до п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, набуло статус остаточного 10 травня 2011 року, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93).
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.
Таким чином, наявні ризики дають підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний може вчинити інші правопорушення, може впливати на потерпілого та свідків, уникати від досудового розслідування та суду. Крім того, триває досудове розслідування з метою встановлення всіх фігурантів кримінального провадження. З огляду на вище викладене, слідчий суддя вважає необхідним застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Перевіряючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд приходить до висновку про наявність підстав вважати, що з огляду на обставини кримінального правопорушення та тяжкість інкримінованого підозрюваному правопорушення, на даний час існують ризики того, що ОСОБА_5 може переховуватися від слідства, впливати на потерпілого та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, при цьому, суд також враховує особу обвинуваченого, вік та стан його здоров'я, міцність соціальних зв'язків, у тому числі наявність у підозрюваного родини й утриманців, постійного місця роботи, репутацію обвинуваченого, його майновий стан, відсутність або наявність судимостей. Крім того, триває досудове розслідування з метою встановлення всіх фігурантів кримінального провадження. З огляду на вище викладене, слідчий суддя вважає необхідним застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Крім того, ч. 4 ст. 183 КПК України передбачає чіткий перелік випадків, коли суддя має право не визначати розмір застави, а саме: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Вказані вище обставини підозри у вчиненні кримінального правопорушення, які пов'язані із застосуванням насильства, з урахуванням підстав та обставин, передбачених статтями 177 та 178 КПК України, щодо високого ступеню ризику ухилення обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду, вагомості наявних доказів обвинувачення, особи обвинуваченого, також дають підстави судді не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 182-183, 176-178, 186, 193-196, 206, 208, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
ухвалив:
Клопотання- задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_4 строком на 60 днів - до 14 жовтня 2023 року включно.
Взяти ОСОБА_5 , під варту в залі суду доставити та помістити на гауптвахту ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_4 .
Контроль за виконанням покласти на прокурора, що здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді, щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: