Справа № 127/31047/19
Провадження №11-кп/801/870/2023
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
14 серпня 2023 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 в режимі відеоконференції,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16 червня 2023 року,
якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання з розрахунку один день тримання під вартою за два дві позбавлення волі,
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
26.05.2023 до Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_7 про застосування положень ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України №838-VII від 26.11.2015 та зарахування йому строку попереднього ув'язнення з 19.10.2019 у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, яке мотивовано тим, що ОСОБА_7 утримувався і перебував в умовах камерного режиму.
Засуджений ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав подане ним клопотання та просив суд зарахувати термін перебування в слідчому ізоляторі у строк покарання з 19.10.2019 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Захисник ОСОБА_8 підтримав подане засудженим клопотання, та просив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_9 заперечував, щодо задоволення клопотання про зарахування строку попереднього ув'язнення в строк покарання, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, оскільки клопотання є необґрунтованим та відсутні підстави для його задоволення.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 червня 2023 року - відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 , про зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання з розрахунку один день тримання під вартою за два дві позбавлення волі.
Прийняте рішення обґрунтовано тим, що згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_7 був затриманий 19.10.2019, одразу після вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ухвали слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21.10.2019, стосовно ОСОБА_7 обрано запобіжний захід в межах кримінального провадження в якому він підозрювався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, у виді тримання під вартою.
За фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, згідно вироку Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20.03.2020 ОСОБА_7 було визнано винним та призначено покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі, із застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України було визначено остаточне покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, початок строку якого слід рахувати з 19.10.2019. Вирок суду набрав законної сили 22.04.2020.
В подальшому, ОСОБА_7 , також, був засуджений:
- 20.05.2020 Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 1 ст. 369 КК України до покарання у виді двох років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарання призначеного вироком від 20.03.2020 остаточно призначено покарання у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі та зараховано відбуте покарання з 19.10.2019 по 20.05.2020. Вирок набрав законної сили 20.06.2020;
- 14.08.2020 Тульчинським районним судом Вінницької області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначено остаточне покарання у виді чотирьох років восьми місяців, зараховано раніше відбуте покарання з 20.05.2020 по 14.08.2020. Вирок набрав законної сили 20.10.2020;
- 30.09.2021 Тульчинським районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді двох років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначено остаточне покарання у виді п'яти років позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 29.11.2021.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України Про попереднє ув'язнення, попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції Закону України №838-VIII від 26 листопада 2015 року, зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи застосовано попереднє ув'язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Однак, термін який просить зарахувати у строк покарання ОСОБА_7 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, не підлягає зарахуванню, оскільки в межах даного кримінального провадження засуджений не був попередньо ув'язненим, оскільки він не був затриманий, а перебував в установі в зв'язку з виконанням вироку суду від 20.03.2020, яким його було засуджено до покарання у виді позбавлення волі, а зарахуванню підлягає лише термін у межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення. Крім того, з вироків суду, якими був засуджений ОСОБА_7 вбачається, що всі терміни його перебування під вартою було вірно зараховані у строк відбування покарання.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що положення ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIII від 26.11.2015 не поширюються на ОСОБА_7 , а тому клопотання останнього про зарахування йому строку попереднього ув'язнення, з розрахунком один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі не підлягає задоволенню.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала
В апеляційній скарзі засуджений просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його клопотання про зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання з розрахунку один день перебування під вартою за два дві позбавлення волі.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що до нього можливо застосувати закон щодо зарахування строку попереднього ув'язнення з розрахунку день за два, відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України. Зазначає, що 19.10.2019 він був затриманий та направлений до СІЗО ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1», де утримується досі, та перебуває в умовах камерного режиму, тому на думку засудженого, зазначений ним у клопотанні період підлягає зарахуванню з розрахунку однин день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Позиції учасників судового розгляду
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі, просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи. Крім того, суду пояснив, що не заперечує щодо проведення судового розгляду у відсутність захисника, оскільки не потребує його послуг та буде самостійно здійснювати свій захист.
Прокурор ОСОБА_6 заперечив щодо задоволення апеляційної скарги засудженого, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Мотиви і висновки суду
Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали судового провадження в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України, передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Статтею 72 КК України встановлено правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення.
Перевіряючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, апеляційним судом встановлено, що зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
Доводи засудженого, щодо незаконності судового рішення, яким йому відмовлено в задоволенні клопотання про зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання, виходячи з вимог ч.5ст.72 КК України у редакції Закону № 838-VIII, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Так, згідно з ст.1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» попереднє ув'язнення, є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Виходячи з приписів абз.1 ч.5 ст.72 КК України, зарахування судом строку попереднього ув'язнення, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, відповідно до Закону України №838-VІІ від 26.11.2015, проводиться у разі засудження особи до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення.
Колегія суддів апеляційного суду встановила, що вирокомЖмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20.03.2020 ОСОБА_7 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі, із застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України йому було визначено остаточне покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, початок строку якого слід рахувати з 19.10.2019. Вирок суду набрав законної сили 22.04.2020.
При цьому, як убачається з вказаного вироку, ОСОБА_7 вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення 19.10.2019, тобто в період, коли Закон України в редакції №838-VІІ від 26.11.2015 про зарахування судом строку попереднього ув'язнення, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі уже не діяв.
Відповідно до правового висновку щодо застосування норми права, передбаченої ч. 5 ст. 72 КК України (зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання), викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 року (справа №663/537/17): положення ч. 5 ст. 72 КК України щодо правил зарахування попереднього ув'язнення до строку позбавлення волі чи інших видів покарань, передбачених у ч. 1 ст. 72 КК України, визначають «інші кримінально-правові наслідки діяння» у розумінні ч. 2 ст. 4 КК України.
Якщо особа вчинила злочин в період з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII).
Якщо особа вчинила злочин в період до 23 грудня 2015 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (зворотна дія Закону № 838-VIII як такого, який «іншим чином поліпшує становище особи» у розумінні ч. 1 ст. 5 КК України).
Таким чином, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.
Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається.
Якщо особа вчинила злочин, починаючи з 21 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 2046-VIII (пряма дія Закону № 2046-VIII).
Таким чином, з огляду на те, що злочин засудженим ОСОБА_7 було вчинено після 20 червня 2017 року, то строк попереднього ув'язнення не підлягає зарахуванню із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Окрім того, після набрання вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20.03.2020 законної сили не є попереднім ув'язненням тимчасове перебування ОСОБА_7 в слідчому ізоляторі, оскільки у даному разі це початок строку відбування покарання.
При цьому, колегією суддів встановлено, що надалі ОСОБА_7 був також засуджений вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 20.05.2020 за ч. 1 ст. 369 КК України до покарання у виді двох років позбавлення волі. Вказаним вироком засудженому ОСОБА_7 на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарання призначеного вироком від 20.03.2020 остаточно призначено покарання у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі та зараховано відбуте покарання з 19.10.2019 по 20.05.2020. Вирок набрав законної сили 20.06.2020.
Вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 14.08.2020 за ч. 3 ст. 185 КК України засудженому ОСОБА_7 до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначено остаточне покарання у виді чотирьох років восьми місяців, та зараховано раніше відбуте покарання з 20.05.2020 по 14.08.2020. Вирок набрав законної сили 20.10.2020.
Вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 30.09.2021 за ч. 2 ст. 185 КК України засудженому ОСОБА_7 до покарання у виді двох років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначено остаточне покарання у виді п'яти років позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 29.11.2021.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність апеляційних доводів засудженого ОСОБА_7 щодо необхідності скасування оскаржуваної ухвали та зарахування йому відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України №838-VIII) строку попереднього ув'язнення у строк відбування покарання, оскільки відсутні правові та фактичні підстави для задоволення апеляційної скарги засудженого, виходячи зі змісту доводів, зазначених у ній.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16 червня 2023 року - залишити без змін.
Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_10 ОСОБА_4