Справа № 128/839/19
Іменем України
10 серпня 2023 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Бондаренко О. І.
секретаря судового засідання Літневської А.Р.
за участю:
представника позивача Лобанова О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Вінницьке обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно спадкоємців,-
Цивільна справа за позовною заявою ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Вінницьке обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно спадкоємців, згідно постанови Першої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 15.11.2022, якою скасовано рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 13.12.2021 та постанову Вінницького апеляційного суду від 26.04.2022, передана на новий судовий розгляд до суду першої інстанції та після автоматизованого розподілу справ передана судді Вінницького районного суду Вінницької області Бондаренко О.І.
Ухвалою судді від 06.12.2022 вказана справа прийнята до провадження судді Вінницького районного суду Вінницької області Бондаренко О.І. та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Позовна заява мотивована тим, що 30.05.2007 між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №1235.
Відповідно до п.п.1.1, 1.2 кредитного договору Банком було надано кредит на суму 69 300, 00 доларів США, в свою чергу позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 69 300 доларів США, а також сплатити 13,5 % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором. Кредит надавався на 10 років з терміном остаточного погашення не пізніше 29.05.2012 на споживчі потреби.
Позичальник зобов'язався належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за цим договором, щомісячно до 30 числа місяця, наступного за звітним, проводити погашення кредиту рівними частинами в сумі 1 150, 00 доларів США та сплачувати проценти, нараховані банком на залишок заборгованості за кредитом, шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань починаючи з 30 червня 2007 на відповідні рахунки Позичальника, відкриті в Банку, своєчасно сплачувати комісійні винагороди, встановлені цим договором, повернути кредит в сумі 69 300 доларів США, а у випадку невиконання неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по цьому договору сплатити штрафні санкції, у строки та на умовах, що визначені цим договором.
В забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором 30.05.2007 між Банком та Позичальником було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Надольською Т.П., зареєстрований в реєстрі за №3128.
Згідно пункту 1.2. Договору іпотеки предметом іпотеки є: жилий будинок з господарськими будівлями, загальною площею 120,9 кв.м., житловою площею 72.5 кв.. земельна ділянка площею 0, 4776 га. які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать позичальнику на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим Вінницькою районною державною нотаріальною конторою 17 жовтня 1996 року за №3-3684 та зареєстрованого Комунальним підприємством Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» 22.10.1996 та реєстровим №982 в реєстровій книзі №4, а також на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії IV - ВН №012349, виданого 03.10.2001 Стрижавською селищною радою на підставі рішення цієї ж ради 20 сесії 03 скликання від 27.07.2020 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1447.
23.11.2011 Вінницьким районним судом Вінницької області по справі №2-1822/2011 постановлено рішення, яким задоволено позов прокурора Вінницького району Вінницької області в інтересах AT «Ощадбанк» в особі ТВБВ №10001/0160 філії - Вінницького обласного управління AT «Ощадбанк» та стягнуто з ОСОБА_3 на користь «Ощадбанк» в особі ТВБВ №710001/0160 філії - Вінницького обласного управління «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором №1235 від 30.05.2007 в сумі 62 852,07 доларів США, яка складається з: суми кредиту - 46 868, 89 доларів США; відсотків за користування кредитом - 5 257, 23 доларів США; пені за прострочення платежів по кредиту - 10 725,95 доларів США, що відповідно до розпорядження Національного банку України №205/ 394 від 13.10.2011 , що в еквіваленті становить 501 289, 25 гривень та яке набрало законної сили 05.12.2011.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник помер, у зв'язку з тим, що кредит не погашено, потенційними спадкоємцями майна за померлим є його дружина - ОСОБА_1 , 1956 р.н., донька - ОСОБА_2 , 1987 р.н., внуки - ОСОБА_4 , 2008 р.н. та ОСОБА_5 , 2015 р.н.
У зв'язку з тим, що за позичальником зареєстроване нерухоме майно (предмет іпотеки), 29.08.2018 Банк звернувся до Вінницької районної нотаріальної контори з претензією № 101.20-11/812, в якій просив повідомити спадкоємців померлого позичальника про його кредитну заборгованість та необхідність її погашення. 04.10.2018 до Банку надійшла відповідь за №1956/02-14 від 29.09.2018 з Вінницької районної державної нотаріальної контори, якою державний нотаріус Березовська Л.М. повідомила, що заяву Банку як кредитора до спадкоємців ОСОБА_3 було отримано та зареєстровано у книзі реєстрації спадкових справ №1310, спадкова справа №404/2018, однак жодної інформації безпосередньо від спадкоємців про прийняття спадщини до Банку не надходило.
Для пред'явлення позову до спадкоємців померлого ОСОБА_3 . Банк звернувся із заявою про забезпечення доказів, дану заяву було задоволено, згідно направлених судом матеріалів спадкової справи №404/2018 до майна померлого ОСОБА_3 , спадкову справу заведено на підставі заяви Банку №101.20-11/812 від 29.082018, спадкоємці відсутні.
За життя у спадкодавця ОСОБА_3 утворився кредитний борг в сумі 67 387, 95 доларів США, що еквівалентно станом на 22.02.2019 в сумі 1 819 651, 88 гривень, тому вважає, що відповідачі зобов'язані здійснити погашення боргу кожен у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
За наведених обставин позивач звертається до суду з позовом, в якому просить звернути стягнення зі спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 - відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на предмет іпотеки - жилий будинок з господарськими будівлями, та земельну ділянку площею 0.4776 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу в межах процедури виконавчого провадження в рахунок погашення боргу на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Вінницьке обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» за кредитним договором №1235 від 30.05.2007 в розмірі 67 387, 95 доларів США та стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача понесені витрати по оплаті судового збору в сумі в розмірі 1 921,00 грн. за подачу даного позову до суду.
Представник позивача ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Вінницьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» - Лобанов О.О. в судове засідання надав заяву, в якій просив розглядати справу без фіксації судового процесу технічними засобами, в разі неявки відповідачів не заперечує щодо заочного розгляду справи, надавши при цьому письмові пояснення, в яких зазначив наступне.
Позичальником майнові вимоги Банку відповідно до ст. 1282 ЦК України мають бути задоволені спадкоємцями повністю за рахунок спадкового майна, але в межах вартості майна, одержаного ними у спадщину.
За Позичальником зареєстроване нерухоме майно (предмет іпотеки).
29.08.2018 Банк звернувся до Вінницької районної державної нотаріальної контори з претензією за №101.20- 11/812, в якій просив повідомити спадкоємців померлого Позичальника про його кредитну заборгованість та необхідність її погашення.
04.10.2018 до Банку надійшла відповідь за №1956/02-14 від 29.09.2018 з Вінницької районної державної нотаріальної контори, якою державний нотаріус Березовська Л.М. повідомила, що заяву Банку, як кредитора до спадкоємців ОСОБА_3 , було отримано та зареєстровано у книзі реєстрації спадкових справ за №1310. Спадкова справа №404/2018.
Згідно «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини в тому числі і на підставі претензії кредиторів. При заведені спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.
Зазначене свідчить, що у нотаріуса виник обов'язок після отриманої претензії Банку завести спадкову справу, а зміст претензії довести до потенційних спадкоємців.
Однак, жодної інформації безпосередньо від спадкоємців про прийняття спадщини, як того вимагає закон, до Банку не надходило.
В пункті 32 постанови №5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ визначено, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Для пред'явлення позову до спадкоємців померлого ОСОБА_3 . Банк звернувся з заявою до Вінницького районного суду Вінницької області про забезпечення доказів: витребування з Вінницької районної державної нотаріальної контори інформації зі спадкової справи №404/2018 померлого.
В ході розгляду справи №128/553/19 судом задоволено заяву Банку. Згідно направлених судом матеріалів спадкової справи №404/2018 до майна померлого ОСОБА_3 , спадкову справу заведено на підставі заяви Банку №101.20-11/812 від 29.08.2018. Спадкоємці відсутні.
Спадкоємцями майна за померлим є його дружина - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочка - ОСОБА_2 - 1987 року народження.
Отже, враховуючи вищевикладене, Банком було встановлено коло спадкоємців, що на момент смерті Позичальника проживали з ним та були зареєстровані разом з ніш відповідно до довідки Стрижавської селищної ради від 11.10.2018 № 1803.
В забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором 30.05.2007 між Банком та Позичальником було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Надольською Т.П. та зареєстрований у реєстрі за №3128.
Згідно пункту 1.2. Договору іпотеки предметом іпотеки є: жилий будинок з господарськими будівлями, загальною площею 120,9 кв.м., житловою площею 72.5 кв.м. та земельна ділянка площею 0,4776 га. які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належали Позичальнику на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Вінницькою районною державною нотаріальною конторою 17 жовтня 1996 року за №3-3684 та зареєстрованого Комунальним підприємством «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» 22.10.1996 за реєстровим №982 в реєстровій книзі №4, а також на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії IV - ВН №012349, виданого 03 жовтня 2001 року Стрижавською селищною радою на підставі рішення цієї ж ради 20 сесії 03 скликання від 27.07.2000 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1447.
Згідно з даними спадкової справи та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, за Позичальником зареєстроване тільки жилий будинок з господарськими будівлями, загальною площею 120,9 кв.м., житловою площею 72,5 кв.м. та земельна ділянка площею 0,4776 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки, інше нерухоме майно відсутнє.
Згідно відповіді Держгеокадастру від 08.04.2021 № 0-2-0.2-3404/2-21, земельні ділянки не зареєстровані.
Згідно відповіді Головного сервісного центру МВС РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій області № 31/2-795 від 12.04.2021, за ОСОБА_3 зареєстровані транспортні засоби, а саме: «ВАЗ 21011», 1978 року випуску, дата реєстрації 06.10.2009 та «ВАЗ 2101», 1980 року випуску, дата реєстрації 01.12.1993.
В матеріалах судової справи міститься експертний Висновок, який надавався в суді першої інстанції під час судового розгляду, замовлений відповідачем, щодо вартості успадкованого майна, а саме: жилого будинку з господарськими будівлями, загальною площею 120,9 кв.м., житловою площею 72,5 кв.м. та земельна ділянка площею 0,4776 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , про що зазначено в ухвалі від 21.07.2020 Вінницького районного суду Вінницької області, а саме: «Оскільки Відповідачем ОСОБА_6 замовлялися звіти про оцінку будинку та земельної ділянки, копії яких були надані для огляду представником позивача в засіданні, в яких станом на лютий-березень 2020 року визначена їх вартість...»
Крім того, вартість земельної ділянки та будинку буде визначена на момент реалізації в ході примусового виконання рішення суду згідно ЗУ «Про виконавче провадження».
Визначити вартість транспортних засобів, що були зареєстровані за ОСОБА_3 , а саме: «ВАЗ 21011», 1978 року випуску та «ВАЗ 2101», 1980 року випуску на сьогоднішній день неможливо, в зв'язку з тим, що невідомо місце їх знаходження, стан та інші ознаки, за якими можна визначити їх вартість.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином і в установлений Законом строк повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, згідно ч.11 ст.1 28 ЦПК України, шляхом оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України.
Згідно п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України, суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що в позові слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30.05.2007 між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі керуючого філією - Вінницьке районне відділення №5321 ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 укладений був кредитний договір №1235, відповідно до умов якого Банк зобов'язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 69 300, 00 доларів США, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути Кредит в сумі 69 300, 00 доларів США, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 13, 5% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором. Кредит надається на п'ять років з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 29.05.2012 на споживчі потреби (т.1 а.с. 5-8).
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним договором, 30.05.2007 між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі керуючого філією - Вінницьке районне відділення №5321 ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 укладений був договір іпотеки, згідно якого у разі невиконання Іпотекодавцем своїх зобов'язань за Кредитним договором, Іпотекодержатель має право отримати задоволення за рахунок заставленого майна. Предметом іпотеки є: житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 та належить Іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Вінницькою районною державною нотаріальною конторою 17.10.1996 за №3 -3684 та зареєстрованого КП «ВООБТІ» 22.10.1996 за №982 в реєстровій книзі №4 ; земельна ділянка, площею 0, 4776 га, яка розташована в АДРЕСА_1 та належить Іпотекодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ВН, виданого 03.10.2001 Стрижавською селищною радою на підставі рішення цієї ж ради 20 сесії 03 скликання від 27.07.2000 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1447, і на якій розташований вищезазначений житловий будинок. Даний договір посвідчено Надольською Т.П., приватним нотаріусом Вінницького нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №3128 (т.1 а.с.9-11).
Заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 23.11.2011 задоволено позов прокурора Вінницького району Вінницької області в інтересах AT «Ощадбанк» в особі ТВБВ №10001/0160 філії - Вінницького обласного управління AT «Ощадбанк» та «стягнуто з ОСОБА_3 на користь «Ощадбанк» в особі ТВБВ №710001/0160 філії - Вінницького обласного управління «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором №1235 від 30.05.2007 року в 62 852,07 дол. США. яка складається з: суми кредиту - 46 868.89 дол. США, відсотків за користування кредитом - 5 257.23 дол. США. пені за прострочення платежів по кредиту - 10 725,95 дол. США, що відповідно до розпорядження Національного банку України №205/ 394 від 13.10.2011 року, в еквіваленті становить 501 289, 25 гривень. Рішення набуло чинності 05.12.2011 (т.1 а.с.12-13).
29.08.2018 АТ «Ощадбанк» звернувся із заявою як кредитор з вимогою до спадкоємців боржника - ОСОБА_3 до Вінницької районної державної нотаріальної контори, в якій вказано , що Банку стало відомо , що ОСОБА_3 помер (т. 1 а.с.14).
Відповідно до відповіді Вінницького РВ ДРАЦС ГТУЮ у Вінницькій області від 25.09.2018 , судом убачається, що в архіві даної організації знаходиться на зберіганні актовий запис про смерть №30 від 12.04.2018, відносно гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складений виконавчим комітетом Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області (т. 1 а.с.15).
Згідно повідомлення Вінницької районної державної нотаріальної контори, яке надійшло до філії - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» 04.10.2018, заяву кредитора спадкоємців ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 було отримано та зареєстровано у книзі реєстрації спадкових справ за №1310, спадкова справа №404/2018 (т. 1 а.с.16).
Відповідно до відповіді на запит від 11.10.2018, наданої Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області, за адресою смт. Стрижавка, вул. П. Мирного, буд. 12 на день смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані такі особи: ОСОБА_1 , 1956 р.н.; ОСОБА_2 , 1987 р.н., ОСОБА_4 , 2008 р.н. та ОСОБА_5 , 2015 р.н. (т.1 а.с.17).
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 07.03.2019 заяву ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» про забезпечення доказів - задоволено. Витребувано з Вінницької районної державної нотаріальної контори копію спадкової справи №404/2018, заведену до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , останнє місце проживання: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.18-19).
Згідно копії розрахунку станом заборгованості по кредитному договору №135 від 30.05.2007 ,станом на 22.02.2019, загальна сума кредитної заборгованості становить 67 387,95 доларів США, яка складається: 46 868,89 доларів США - загальна сума заборгованості за кредитом (по основному боргу); 4 952,00 доларів США - загальна сума заборгованості за відсотками; 10 725, 95 доларів США - пеня за прострочення платежів; 4 225,90 доларів США - розмір 3% річних на суму простроченого кредиту; 615,16 доларів США - розмір 3% річних на суму нарахованих та несплачених процентів (т.1 а.с.45-46).
Частиною першою статті 1046 ЦК передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За правилом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відтак, до спадкоємців переходять не тільки права, що належали спадкодавцю, але і його обов'язки. Винятком з цього правила є лише зобов'язання боржника, які припиняються зі смертю фізичної особи.
Згідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до положень, викладених в ст.1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Згідно до положень ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У відповідності до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до положень пункту 3 розділу Х Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року за № 55-XII, яка належить до актів конституційного законодавства, та положень статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року за № 1906-IV, в Україні закріплено принцип пріоритету загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права, відповідно до яких, в разі, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, - то застосовуються правила міжнародного договору.
07.07.1997 Верховною Радою України прийнято закон України за N 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», які відповідно до положень статті 9 Конституції України стали частиною національного законодавства України.
В свою чергу, відповідно до положень Протоколу № 1 до цієї Конвенції, не можуть застосовуватися норми внутрішньодержавних нормативно-правових актів (за винятком норм конституційних актів), що суперечать цим положенням.
Крім того, відповідно до положень статті 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, до якої Україна приєдналась згідно Указу Президії Верховної Ради Української РСР «Про приєднання Української Радянської Соціалістичної Республіки до Віденської конвенції про право міжнародних договорів» від 14 квітня 1986 року за № 2077-XI, яка також є частиною внутрішнього законодавства України, не можна посилатись на положення внутрішнього права України, як на виправдання для невиконання умов Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року і протоколів до неї.
Згідно положень статті 32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, юрисдикція Європейського суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування цієї Конвенції та протоколів до неї.
Вищезазначені тлумачення містяться у рішеннях, що постановляє Європейський суд з прав людини. Відповідно до положень статті 46 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Україна, як сторона цієї Конвенції, зобов'язалась виконувати рішення Європейського суду з прав людини.
Положеннями статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за № 3477-IV, Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року та практику Європейського суду з прав людини визнано джерелом права в Україні та покладено на суди обов'язок при здійсненні судочинства застосовувати у своїх рішеннях тлумачення Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, які надані Європейським судом з прав людини.
В положеннях пункту 53 Рішення по справі «Сичов проти України» (справа за заявою № 4773/02) Європейський суд з прав людини зазначає, що держава несе відповідальність за недотримання своїх обов'язків, передбачених положеннями статті 1 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, щодо забезпечення збереження, закріплених цією Конвенцією та Протоколом № 1 до неї, прав та свобод на національному рівні для кожного, хто знаходиться під їх юрисдикцією.
Пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Як роз'яснено в абзаці 3 пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Таким чином відмова в задоволенні позову внаслідок пропуску строку позовної давності є підставою для відмови в позові в разі доведеності позовних вимог.
За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
При цьому норма ч. 1 ст. 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.
Жодних об'єктивних підстав, що перешкоджали б позивачу для звернення до суду в межах строку позовної давності не було встановлено.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем пропущений строк позовної давності при зверненні до суду з позовом, предметом якого є вирішення питання щодо стягнення боргу кредитором спадкодавця і застосування позовної давності є підставою для відмови у позові.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 530, 572, 575, 589, 590, 610, 625 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 76, 82, 141, 247, 264, 265, 268, 273, 280 - 283 ЦПК України, суд ,-
В задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Вінницьке обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно спадкоємців - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом направлення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бондаренко