Справа № 953/5329/23
Провадження № 2-а/953/154/23
15 серпня 2023 року м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Юрлагіної Т.В.,
за участю секретаря - Бірукової Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,
Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просить суд визнати протиправною і скасувати постанову серії БАД № 323702 від 18.06.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі на ОСОБА_1 та закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутності складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є військовослужбовцем Збройних Сил України, 18.06.2023 близько 20 год. 45 хв., керуючи транспортним засобом DAF-4442 д.н. НОМЕР_1 (перебуває на балансі Збройних Сил України, виконував службові обов'язки) по дорозі в с. Колісніківка, Куренівського р-н, Харківської області потрапив в ДТП, яке трапилось внаслідок того, що транспортний засіб Renault trafic д.н.з. НОМЕР_2 не дотримав дистанції та в'їхав в нього позаду.
Проте, поліція склала протокол по ст.124 КУпАП на нього на основі показів свідків, які приїхали згодом, та не були на місці події на момент скоєння ДТП.
Поліцейські хотіли вилучити посвідчення водія, яке він не дав їм для вилучення, оскільки незабаром повинен буде відправлятися в зону бойових дій для виконання завдань за призначенням.
Зазначає, що на вимогу працівників поліції пред'явив посвідчення водія, технічний паспорт та поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Посвідчення водія поліцейські не тільки уважно роздивились коли він їм його пред'явив, але й сфотографували його, що дало можливість їм скласти постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП за відсутність посвідчення водія.
Зазначає, що давав значний час ознайомитися з даними посвідчення водія, та надав можливість їх сфотографувати, що спростовує фабулу постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП. Таким чином відсутній склад скоєння адміністративного правопорушення.
Крім того, вказує, що постанову серія БАД № 323702 від 18.06.2023 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП - він не отримав та не поставив у ній жодного підпису через постійний стрес в бойовій обстановці та неправдивих показів іншого учасника ДТП та свідків, які були відсутні на місці події, які приїхали на прохання іншого учасника ДТП, та були його друзями.
27.06.2023 р. проїжджаючи повз один із постів поліції, він зупинився і попросив поліцейських подивитися в їх інформаційній базі «АРМОР» дані щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, на що вони погодились та надали змогу навіть сфотографувати монітор їх планшету.
Зауважує, що розгляд справи, як такий не відбувся, оголошення про початок розгляду адміністративної справи - не було, роз'яснень щодо можливості скористатися правовою допомогою йому надано не було. Зазначає, що на відеозаписі поліцейського, можна буде побачити, що він надав можливість ознайомитися з документами, зокрема посвідченням водія, але не надав можливості їх вилучити, тобто не передав їх до рук поліцейського.
06.07.2023 ухвалою суду відкрито провадження у справі та визначено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.
24.07.2023 через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, відповідно до якого представник відповідача заперечує щодо позовних вимог ОСОБА_1 , зазначаючи, що постанову про притягнення до адміністративної відповідальності було винесено у відповідності до вимог законодавства України, вона є законною та обгрунтованою. Зауважує, що 18.06.2023 ОСОБА_1 керуючи автомобілем DAF 4442 д.н.з. НОМЕР_3 на автодорозі по вул. Колективній, буд. 28, с. Колісниківка, Харківська область здійснював рух на вказаному транспортному засобі, але при цьому не пред'явив для перевірки посвідчення водія категорії «С», що є порушенням п.2.1. ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Керуючись положеннями статей 33 та 284 КУпАП поліцейський постановив застосувати до позивача адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 126 у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень. З огляду на дану постанову вбачається, що поліцейським були роз'ясненні права ОСОБА_1 , відповідно до статей 268 та 289 КУпАП, проте останній від підпису відмовився. Згідно з п. п. "а" п. 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. Водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України "Про дорожній рух"). Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії 2.1 ПДР України. Позивачем не зазначено, що він звертався із скаргами до відповідних правоохоронних органів з приводу можливих неправомірних дій співробітників поліції, і як наслідок про можливу втрату посвідчення водія. Таким чином відсутність скарг від позивача додатково вказує, що він керував транспортним засобом не маючи при собі посвідчення водія (або відмовився його надавати), і таким чином намагається уникнути відповідальності.
Твердження позивача про порушення поліцейським його прав та вимог КУпАП при складанні постанови про накладення на нього адміністративного стягнення, є необґрунтованими та не підтверджені доказами. Отже з підстав норм права, вбачається, що поліцейським як посадовою особою, що наділена дискреційними повноваженнями, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням докази порушення позивачем ПДР, маючи відповідні повноваження, зробив вірний висновок про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Крім того, 31.07.2023 через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання ОСОБА_1 , в якому він просив долучити до матеріалів справи копію постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26.07.2023 по справі 646/3310/23, в якій, зокрема, зазначено, що в матеріалах справи знаходиться копія посвідчення водія та копія постанови серії БАД №323702 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн. за ч.1 ст.126 КУпАП. Зауважує, що відповідач в одній справі надає копію посвідчення водія і постанову про накладення штрафу, а у справі про порушення ПДР України, інспектор поліції виносе постанову за не пред'явлення посвідчення водія, що спростовує доводи відповідача про не пред'явлення посвідчення водія - інспектору поліції та загалом сфальсифікованість адміністративної справи проти позивача.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у поданому відзиві просив розгляд справи проводити без участі представника відповідача.
Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши адміністративну справу, дослідивши письмові докази у справі, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо) неупереджено);добросовісно; розсудливо;з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За умовами ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху.
Відповідно до ЗУ «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про національну поліцію", під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону, поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, в тому числі передбачені ч. 1 ст. 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАД № 323702 від 19.06.2023, винесеною поліцейським ВРПП Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області капралом поліції Ляшенком Юрієм Юрійовичем, до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень за порушення вимог ч.1 ст.126 КУпАП. Із змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 18.06.2023 о 20 годині 35 хвилин керуючи автомобілем DAF 4442 д.н.з. НОМЕР_3 на автодорозі по вул. Колективній, буд. 28, с. Колісниківка, Харківська не пред'явив для перевірки посвідчення водія категорії «С», що є порушенням п.2.1. ПДР України.
Згідно п.2.1а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно приписів ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний, на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка") або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на паперовому чи електронному носії або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), інші документи, що визначені законодавством.
Згідно диспозиції ч.4 ст.126 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що він пред'явив працівнику поліції посвідчення водія відповідної категорії, дав час ознайомитись з даними посвідчення та надав можливість їх сфотографувати.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Разом з тим, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Так, на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові, представником відповідача разом з відзивом надано суду лише копію оскаржуваної постанови. В графі до постанови додаються додатків не зазначено.
Згідно з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів, в силу вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Так, позивачем до матеріалів справи долучено копію посвідчення водія НОМЕР_4 , виданого 22.01.2014, з якого вбачається, що ОСОБА_1 має право керувати транспортними засобами категорії А1, А, В, С1 і С.
Крім того, до матеріалів справи долучено фото планшета з інформацією з Адмінпрактики, де також зазначено документ - посвідчення водія НОМЕР_4 , видане 22.01.2014 з наявними категоріями А1, А, В, С1 і С.
Відповідачем не поданого належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача про наявність у нього права керування транспортними засобами категорії «С». Доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 126 КУпАП, відповідачем суду не надано.
Оскаржувана постанова не містить відомостей про здійснення відеофіксації.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Таким чином, обставини, що вказані інспектором в оскаржуваній постанові повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.
В порушення ч. 3 ст. 283 КУпАП у постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено відеозапис правопорушення, не надано інших доказів вчинення правопорушення, а саме у графі 7 оскаржуваної постанови відсутні відомості про будь-які додатки.
Саме по собі описання адміністративного правопорушення в постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Доказів, перелічених ст. 251 КУпАП, які беззаперечно підтверджують факт вчинення позивачем порушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, суду не надано.
Крім того, позивачем в якості доказу суду надано постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26.07.2023 по справі 646/3310/23, в якій, зокрема, зазначено, що «до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №010626, складений о 01 годині 30 хвилин 19.06.2023р. поліцейським ВРПП Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області капралом поліції Ляшенком Юрієм Юрійовичем про те, що 18.06.2023р. о 21 годині 01 хвилину ОСОБА_1 керував транспортним засобом DAF 4442, номерний знак НОМЕР_3 , який належить військовій частині, у АДРЕСА_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності маневру та скоїв зіткнення з автомобілем Renault Trafic, номерний знак НОМЕР_2 , який рухався позаду; при ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.10.9 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП….В матеріалах справи знаходиться копія посвідчення водія, виданого 22.01.2014р. на ім'я ОСОБА_1 ».
Відтак, обставини, викладені в оскаржуваній постанові про те, що ОСОБА_1 не пред'явив для перевірки посвідчення водія категорії «С», є суперечливими та не відповідають матеріалам справи.
Із врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідачем не надано до суду достаніх, належних та допустимих доказів на спростування наведених в позові аргументів щодо відсутності самого факту адміністративного правопорушення, сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, без обґрунтування її доказами, передбаченими ст. 251 КУпАП, не може достовірно свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду, наведені в постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, де суд касаційної інстанції вказав на те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Аналіз зазначених норм права та встановлені в судовому засіданні обставини, дають суду підстави для висновку про неправомірність винесеної відповідачем постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, а тому її необхідно скасувати, та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що відповідно до п.12, ч.5 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», від судового збору звільняються військовослужбовці, у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків (позивач керував службовим автомобілем під час виконання службових обов'язків спрямованих на забезпечення обороноздатності держави Україна.
Враховуючи вказане вище, судовий збір за подання позовної заяви підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Харківській області на користь держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 14, 19, 72, 77, 90, 139, 246, 250, 286 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі - задовольнити.
Постанову серії БАД № 323702 від 18.06.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 425 грн., винесену поліцейським ВРПП Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області капралом поліції Ляшенком Юрієм Юрійовичем - скасувати.
Закрити щодо ОСОБА_1 справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Стягнути на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, буд. 13, код ЄДРПОУ: 40108599) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 536,80 гривень.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідач - Головне управління Національної поліції в Харківській області, 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, буд. 13, код ЄДРПОУ 40108599.
Суддя Т.В.Юрлагіна