27 липня 2023 року
м. Київ
Справа № 910/9592/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
Банаська О.О. (головуючого), Білоуса В. В., Пєскова В. Г.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна": Васильєвої А. О.
розглянув матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар'єр "Граніт"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023
у складі колегії суддів: Суліма В. В. (головуючого), Майданевича А. Г., Гаврилюка О. М.
та на рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2021
у складі судді Шкурдової Л. М.
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар'єр "Граніт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна"
про визнання недійсним одностороннього правочину
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. Приватне акціонерне товариство "Первомайський кар'єр "Граніт" (далі - ПрАТ "Первомайський кар'єр "Граніт", скаржник) звернулося в Господарський суд міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна" (далі - ТзОВ "Альфа-Лізинг Україна", відповідач) про визнання недійсним одностороннього правочину.
2. Позовні вимоги обґрунтовані недійсністю одностороннього правочину, який вчинено ТзОВ "Альфа-Лізинг Україна" згідно заяви від 20.05.2021 за № 434/21 про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), як такою що не відповідає умовам та вимогам наведеної норми.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
3. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03.06.2019 по справі № 10/5026/290/2011 було затверджено мирову угоду від 25.04.2019, укладену між боржником, в особі керуючого санацією - директора Костіна Артема Михайловича, який діє на підставі Статуту та ухвали Господарського суду Черкаської області від 27.02.2012, та комітетом кредиторів боржника, в особі голови комітету кредиторів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопмент Констракшн Холдінг", обраного комітетом кредиторів 26.10.2018, в особі Скидана Андрія Івановича, діючого на підставі довіреності від 09.01.2019. Припинено процедуру санації боржника. Провадження у справі № 10/5026/290/2011 закрито.
4. За умовами мирової угоди структура зобов'язань Боржника перед кредиторами по чергах визначається таким чином:
1.9.1. Вимоги першої черги - погашені.
1.9.2. Вимоги другої черги у розмірі 536 664, 82 грн;
1.9.3. Вимоги третьої черги у розмірі 118 173,67 грн;
1.9.4. Вимоги четвертої черги у розмірі 86 587 811, 23 грн, з яких ТзОВ "Альфа-Лізинг Україна" - 17 152 164,81 грн;
1.9.5. Вимоги шостої черги у розмірі 2 274 473,48 грн, з яких ТзОВ "Альфа-Лізинг Україна" - 1 383 968,97 грн.
5. У пункті 1.10 мирової угоди зазначено, що після її затвердження господарським судом:
- протягом трьох місяців сплачуються із розстроченням платежу вимоги кредиторів другої черги, а всього на суму 536 664,82 грн;
- після спливу трьохмісячного строку відстрочення, який починає відраховуватись з дня набрання мирової угоди чинності, протягом одного місяця сплачуються вимоги кредиторів третьої черги, а всього на суму 118 173,67 грн;
- після спливу чотирьохмісячного строку відстрочення, який починає відраховуватись з дня набрання мирової угоди чинності, сплачуються із розстроченням платежу на шість місяців вимоги кредиторів четвертої черги на суму 86 587 811,23 грн;
- після спливу десятимісячного строку відстрочення, який починає відраховуватись з дня набрання мирової угоди чинності, сплачуються із розстроченням платежу на два місяці вимоги кредиторів шостої черги всього на суму 2 274 473,48 грн.
6. Згідно з пунктом 2.3.2. мирової угоди після спливу чотирьохмісячного строку, протягом якого боржнику відстрочено погашення заборгованості перед кредиторами, грошові вимоги в сумі 86 587 811,23 грн будуть погашатись шляхом розстрочення платежів протягом шести місяців в наступному порядку:
4) кредиторська заборгованість боржника в розмірі 17 152 164,81 грн перед ТзОВ ""Альфа-Лізинг Україна"" (вимоги четвертої черги), сплачується протягом шести місяців починаючи з дати закінчення строку відстрочки погашення заборгованості, щомісячні платежі становитимуть 2 858 694,13 грн, термін сплати платежу: останній день відповідного місяця.
7. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.07.2019 по справі № 10/5026/290/2011 виправлено помилки в ухвалі Господарського суду Черкаської області від 03.06.2019 по справі № 10/5026/290/2011, резолютивну частину ухвали доповнено пунктом 6, який викладено в наступній редакції: "ухвала набрала законної сили 03.06.2019".
8. 20.12.2019 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60924313 з примусового виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 03.06.2019 по справі № 10/5026/290/2011 про затвердження мирової угоди між ПрАТ "Первомайський кар'єр "Граніт" та ТзОВ "Альфа-Лізинг Україна" на сплату суми заборгованості в розмірі 17 152 164,81 грн в розстрочку рівними щомісячними частинами в сумі 2 858 694,13 грн. Кредиторська заборгованість ПрАТ "Первомайський кар'єр "Граніт" в розмірі 17 152 164,81 грн, сплачується протягом шести місяців починаючи з дати закінчення строку відстрочки погашення заборгованості (далі по тексту виконавчий документ).
9. Згідно заяви стягувача станом на 17.12.2019 ПрАТ "Первомайський кар'єр "Граніт" не здійснено сплату двох перших платежів згідно встановленого графіку погашення заборгованості, який викладений у виконавчому документі, отже, сума до примусового стягнення, складає 5 717 388,26 грн.
10. 20.12.2019, 23.12.2019 приватним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження № 60924313.
11. На підставі розпорядження № 60924313 приватного виконавця Недоступа Д. М. грошові кошти у розмірі 471 669,68 грн, що надійшли 27.12.2019 на депозитний рахунок приватного виконавця, для зарахування стягнутих з боржників грошових сум при виконанні АСВП № 60924313 з примусового виконання ухвали № 10/5026/290/2011 від 03.06.2019, необхідно перерахувати:
- 428 197,71 грн на користь стягувача ТзОВ "Альфа-Лізинг Україна", як борг за в/д № 10/5026/290/2011;
- 42 819,77 грн на користь приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Д. М., як основна винагорода ПВ за в/д № 10/5026/290/2011 від 03.06.2019, який видав Господарський суд Черкаської області, АСВП 60924313;
- 652,20 грн на користь приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Д. М., як витрати виконавчого провадження.
12. Факт перерахування зазначених грошових коштів підтверджується платіжними дорученнями від 27.12.2019, 10.01.2020.
13. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.02.2020 по справі № 10/5026/290/2011 скаргу представника ПрАТ "Первомайський кар'єр Граніт" задоволено. Визнано неправомірними дії приватного виконавця Недоступа Дмитра Миколайовича, прийняті у формі наступних постанов:
- постанова від 20.12.2019 ВП №60924313 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 03.06.2019 № 10/5026/290/2011;
- постанова від 20.12.2019 ВП № 60924313 про арешт коштів боржника;
- постанова від 20.12.2019 ВП № 60924313 про арешт майна боржника;
- постанова від 23.12.2019 ВП № 60924313 про арешт коштів боржника;
- постанова від 23.12.2019 ВП № 60924313 про арешт майна боржника.
Зобов'язано приватного виконавця Недоступа Д.. М. усунути порушення прав боржника, ПрАТ "Первомайський кар'єр "Граніт", та вимог чинного законодавства, шляхом:
- повернення без прийняття до виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 03.06.2019 № 10/5026/290/2011;
- звільнення від арешту, накладеного постановами від 20.12.2019, від 23.12.2019 ВП № 60924313, коштів боржника ПрАТ "Первомайський кар'єр "Граніт", розміщених на рахунках, відкритих боржником та майна боржника;
- повернення на рахунки ПрАТ "Первомайський кар'єр "Граніт" коштів в сумі 471 669,68 грн, списаних з рахунку.
14. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 по справі № 10/5026/290/2011 ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.02.2020 у справі № 10/5026/290/2011 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в заяві представника ПрАТ "Первомайський кар'єр "Граніт" про визнання неправомірними дії приватного виконавця Недоступа Д. М., прийняті у формі постанов від 20.12.2019, від 23.12.2019 ВП № 60924313 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 03.06.2019 № 10/5026/290/2011, про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника - відмовлено.
15. На підставі розпорядження № 60924313 приватного виконавця Недоступа Д. М. грошові кошти у розмірі 1 104 014,26 грн, що надійшли 18.06.2020 на депозитний рахунок приватного виконавця, для зарахування стягнутих з боржників грошових сум, при виконанні АСВП № 60924313 з примусового виконання ухвали № 10/5026/290/2011 від 03.06.2019, необхідно перерахувати:
- 2 102,00 грн на користь приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Д. М., як повернення використаного авансового внеску;
- 4 577,20 грн на користь приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Д. М., як витрати виконавчого провадження;
- 997 577,24 грн на користь стягувача ТОВ "Альфа-Лізинг Україна", як борг за в/д № 10/5026/290/2011,
- 99 757,72 грн на користь приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Д. М., як основна винагорода ПВ за в/д № 10/5026/290/2011 від 03.06.2019, який видав Господарський суд Черкаської області, АСВП 60924313.
16. Факт перерахування зазначених грошових коштів підтверджується платіжними дорученнями від 18.06.2020.
17. Таким чином, в межах виконавчого провадження № 60924313 з примусового виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 03.06.2019 по справі № 10/5026/290/2011 на користь ТзОВ "Альфа-Лізинг Україна" були перераховані грошові кошти у загальному розмірі 1 425 774,95 грн на підставі платіжного доручення від 10.01.2020 № 1095 на суму 428 197,71 грн та на підставі платіжного доручення від 18.06.2020 № 1546 на суму 997 577,24 грн.
18. Постановою Верховного Суду від 22.09.2020 по справі № 10/5026/290/2011 постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 у справі № 10/5026/290/2011 скасовано. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.02.2020 у справі № 10/5026/290/2011 залишено в силі.
19. Заявами - повідомленнями від 20.10.2020 № 2294, від 23.10.2020 № 2373 приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Недоступ Д. М., надісланими на адресу позивача, повідомив про неможливість повернення коштів в сумі 428 197,71 грн, а також про стан виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 19.02.2020 у справі № 10/5026/290/2011, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист від 26.10.2020.
20. Вимогою від 20.10.2020 №2293 приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Недоступ Д. М. просив ТзОВ "Альфа-Лізинг Україна" повернути шляхом перерахування на рахунок виконавця грошові кошти у розмірі 428 197,71 грн у відповідь на яку відповідач листом відмовив у задоволенні зазначеної вимоги.
21. На підставі платіжних доручень від 29.12.2020 № 2162, від 29.12.2020 № 2160, від 29.12.2020 № 2159 приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Недоступ Д. М. повернув на рахунок ПрАТ "Первомайський кар'єр "Граніт" грошові кошти у загальному розмірі 150 587,69 грн.
22. Позивач звернувся з позовом до суду (справа № 910/7386/21), зазначаючи про те, що у зв'язку з тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 60924313 з примусового виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 03.06.2019 по справі № 10/5026/290/2011 визнана неправомірною, перераховані на користь ТзОВ "Альфа-Лізинг Україна" грошові кошти у загальному розмірі 1 425 774,95 грн підлягають поверненню на користь позивача на підставі статті 1212 ЦК України, у зв'язку з відсутністю правової підстави.
23. Судом в межах справи № 910/7386/21 встановлено, що грошові кошти у загальному розмірі 1 425 774,95 грн були перераховані ТзОВ "Альфа-Лізинг Україна" в межах виконавчого провадження № 60924313 з примусового виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 03.06.2019 по справі № 10/5026/290/2011. Проте, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.02.2020 у справі № 10/5026/290/2011, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 22.09.2020, визнано неправомірними дії приватного виконавця Недоступа Д. М., прийняті у формі постанов від 20.12.2019, від 23.12.2019 ВП № 60924313 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 03.06.2019 № 10/5026/290/2011, про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника.
24. Судом у справі № 910/7386/21 встановлено, що у ТзОВ "Альфа-Лізинг Україна" відпала правова підстава для утримання грошових коштів у загальному розмірі 1 425 774,95 грн, отриманих в межах виконавчого провадження № 60924313.
25. Під час розгляду справи № 910/7386/21 Господарським судом міста Києва встановлено, що 20.05.2021 ТзОВ "Альфа-Лізинг Україна" надіслало на адресу ПрАТ "Первомайський кар'єр "Граніт" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 20.05.2021 №434/21, якою просило вважати частково припиненими зобов'язання ПрАТ "Первомайський кар'єр "Граніт" перед ТзОВ "Альфа-Лізинг Україна" згідно з мировою угодою від 25.04.2019, яка затверджена ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03.06.2019 по справі № 10/5026/290/2011 в сумі 1 425 774,95 грн, повне припинення зобов'язання ТзОВ "Альфа-Лізинг Україна" перед ПрАТ "Первомайський кар'єр "Граніт" щодо вимоги про повернення грошових коштів в сумі 1 425 774,95 грн отриманих ТзОВ "Альфа-Лізинг Україна" в межах виконавчого провадження № 60924313 згідно з мировою угодою від 25.04.2019, яка затверджена ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03.06.2019 по справі № 10/5026/290/2011, що підтверджується списком згрупованих відправлень від 20.05.2021, описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком, яка була отримана уповноваженою особою підприємства позивача 24.05.2021, що підтверджується роздруківкою з офіційного вебсайту Акціонерного товариства "Укрпошта".
26. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 закрито провадження у справі № 910/7386/21 в зв'язку з вищезазначеними обставинами з огляду на відсутність спору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
27. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 у справі № 910/9592/21 в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
28. Рішення суду першої інстанції з посиланням на приписи статей 16, 202, 598, 601, 602 ЦК України, статей 20, 203 Господарського кодексу України мотивовано тим, що за дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.
29. Також судом першої інстанції перевірено дотримання вимог статті 601 ЦК України та встановлено, що вимоги, про зарахування яких зазначено у заяві ТзОВ "Альфа-Лізинг Україна" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 20.05.2021 №434/21, є зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим) та однорідними (відбувається зараховування речей одного роду - грошових коштів, оскільки правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог). Також зазначені вимоги є безспірними, оскільки наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов'язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника та наявність заперечень щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження спірності вимог за вказаними зобов'язаннями сторін, навпаки, визнано факт наявності непогашеної заборгованості, яка визначена в ухвалі Господарського суду Черкаської області від 03.06.2019 по справі № 10/5026/290/2011.
30. Судом установлено, що зарахування зустрічних вимог між позивачем та відповідачем не підпадає під дію частини п'ятої статті 602 ЦК України, відповідно до положень якої не допускається, зокрема, зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом.
31. На підставі наведеного суд дійшов висновку, що заява ТзОВ "Альфа-Лізинг Україна" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 20.05.2021 №434/21 відповідає вимогам статті 601 ЦК України, не суперечить вимогам статті 602 ЦК України, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог щодо припинення зобов'язання з підстави статті 601 ЦК України, вчиненого ТОВ "Альфа-Лізинг Україна" у формі заяви від 20.05.2021 року № 434/21.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
32. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 апеляційну скаргу ПрАТ "Первомайський кар'єр "Граніт" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 залишено без змін.
33. Суд апеляційної інстанції з посиланням на статтю 602 ЦК України виснував, що:
- зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин;
- інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб і ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням;
- зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому);
- також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами;
- вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути:
- зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
- однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги;
- між сторонами не повинно бути спору відносно характеру зобов'язання, його змісту та умов виконання.
34. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції погодилась з висновком суду першої інстанції, що зарахування зустрічних вимог між позивачем та відповідачем не підпадає під дію частини п'ятої статті 602 ЦК України, відповідно до положень якої не допускається, зокрема, зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом, а тому заява ТзОВ "Альфа-Лізинг Україна" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 20.05.2021 № 434/21 відповідає вимогам статті 601 ЦК України та не суперечить вимогам статті 602 ЦК України, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
35. ПрАТ "Первомайський кар'єр "Граніт" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 та на рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 у справі № 910/9592/21, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Рух касаційної скарги
36. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/9592/21 визначено склад суддів Верховного Суду: Банасько О. О. (головуючий), Картере В. І., Пєсков В. Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2023.
37. Ухвалою Верховного Суду від 29.05.2023 касаційну скаргу ПрАТ "Первомайський кар'єр "Граніт" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 та на рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 у справі № 910/9592/21 залишено без руху з наданням скаржнику строку на усунення її недоліків шляхом надання доказів сплати судового збору.
38. Після усунення скаржником допущених недоліків ухвалою від 12.07.2023 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 910/9592/21 за касаційною скаргою ПрАТ "Первомайський кар'єр "Граніт" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 та на рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2021, призначив скаргу до розгляду на 27.07.2023, надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 24.07.2023.
39. У судове засідання з'явився представник ТзОВ "Альфа-Лізинг Україна", в той час як скаржник в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив.
40. Верховний Суд з урахуванням неявки скаржника зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
41. Участь представників учасників справи в судовому засіданні, призначеному ухвалою від 12.07.2023 обов'язковою не визнавалась про що безпосередньо доводилось до відома учасників справи у пункті 5 резолютивної частини ухвали суду. До того ж у пункті 8 резолютивної частини ухвали учасників справи було повідомлено про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, у тому числі поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та про можливість подати процесуальні документи (заяви, клопотання, скарги, відзиви тощо).
42. Приймаючи до уваги наведене Верховний Суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявного складу учасників.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
(ПрАТ "Первомайський кар'єр "Граніт")
43. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник стверджує про порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема статей 74, 77, 80, 91, 238 ГПК України та невірного застосування норм матеріального права, а саме статей 11, 202, 203, 215, 509, 530, 601, 1212 ЦК України та в якості підстави касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України посилаючись у контексті цієї підстави на неврахування судами висновків щодо застосування норм права викладених у постановах Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.04.2018 у справі № 911/1382/17, від 09.10.2018 у справі № 923/823/17, від 04.08.2021 у справі № 640/17084/18.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
(ТзОВ "Альфа-Лізинг Україна")
44. У відзиві ТзОВ "Альфа-Лізинг Україна" заперечує проти задоволення касаційної скарги зазначаючи, що оспорюваний односторонній правочин відповідає всім необхідним критеріям (зустрічність, однорідність, настання строку виконання) у зв'язку з чим просить її залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін .
45. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.
46. Законом від 15.01.2020 № 460-XI законодавець звузив критерії допустимості, які дозволяють звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою, встановивши конкретні випадки, в яких рішення судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку.
47. Частиною першою статті 300 ГПК України у редакції Закону від 15.01.2020 № 460-XI визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
48. Отже, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
49. Суд наголошує, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
50. Тому у цій справі касаційний розгляд здійснюється в межах доводів поданої відповідачем касаційної скарги.
51. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
52. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
53. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження покладається на скаржника.
54. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
55. Дослідивши доводи касаційної скарги, зміст судових рішень у їх контексті та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 910/9592/21 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України з огляду на таке.
56. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
57. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
58. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
59. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: 1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; 2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
60. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала свої правові висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини" при застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), визначивши, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
61. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що:
- правовідносини розуміються як різновид передбачених юридичними нормами чи зумовлених принципами права ідеологічних суспільних відносин, що встановлюються між суб'єктами права щодо об'єктів права на підставі юридичних фактів і виражаються у взаємних правах і обов'язках цих суб'єктів (пункт 17 ухвали від 15.06.2021 у справі № 212/7466/19 (провадження № 14-73цс21);
- подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16; ухвала від 14.12.20218 у справі № 910/21267/16; ухвала від 20.05.2021 у справі № 904/6125/20; пункт 18 ухвали від 15.06.2021 у справі № 212/7466/19);
- під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 60 постанови від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц; пункт 6.30 постанови від 19.05.2020 у справі № 910/719/19; постанова від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; постанова від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г).
62. Отже, подібність правовідносин може мати місце не лише у разі тотожності (аналогічності), тобто ідентичності (однаковості) суб'єктного, об'єктного і змістовного критеріїв, але й також у разі їх схожості, що визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
63. При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
64. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив, тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
65. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
66. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
67. Таким чином наявність передумов для реалізації скаржником права ініціювати касаційний перегляд судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, перебуває в залежності від встановлення подібності таких складових елементів (критеріїв) як предмет спору (заявлених вимог), підстави позову (вимог), змісту позовних вимог, встановлених судами фактичних обставин та наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин у справі, що переглядається в касаційному порядку, та у справах за результатами перегляду яких Верховним Судом сформовано правовий висновок, про неврахування якого стверджує касатор.
68. Відмінність предмета розгляду (предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог) у справі, що переглядається в касаційному порядку, та у постановах Верховного Суду, на які посилається касатор обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, однаково як і не подібність правовідносин у таких справах за будь-яким іншим із зазначених вище критеріїв тягне за собою процесуальні наслідки встановлені статтею 296 ГПК України, а саме закриття касаційного провадження.
69. Аналіз висновків викладених в постановах Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.04.2018 у справі № 911/1382/17, від 09.10.2018 у справі № 923/823/17, від 04.08.2021 у справі № 640/17084/18 на які посилався скаржник у касаційній скарзі як на висновки Верховного Суду, що не були враховані судами попередніх інстанцій при вирішенні спору у цій справі, свідчить, що правовідносини у зазначених справах є неподібними правовідносинам, які склалися між сторонами у цій справі № 910/9592/21, що переглядається, з огляду на таке.
70. У справі, яка переглядається (№ 910/9592/21), предметом судового розгляду є вимога про визнання недійсним одностороннього правочину, який вчинено ТзОВ "Альфа-Лізинг Україна" згідно заяви від 20.05.2021 за № 434/21 про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до статті 601 ЦК України, як такою що не відповідає умовам та вимогам наведеної норми.
71. Суди попередніх інстанцій приймаючи оскаржувані судові рішення дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з того, що заява ТзОВ "Альфа-Лізинг Україна" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 20.05.2021 №434/21 відповідає вимогам статті 601 ЦК України, не суперечить вимогам статті 602 ЦК України, а саме вимоги, про зарахування яких зазначено у заяві ТзОВ "Альфа-Лізинг Україна" є зустрічними, однорідними, безспірними та строк виконання яких настав тощо.
72. Водночас, у постановах на які зроблено посилання в касаційній скарзі предметом розгляду були:
- у постанові Верховного Суду України від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17 - позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПриватОфис" про стягнення 344 414,54 грн з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" обґрунтований неналежним виконанням відповідачем договору оренди приміщення від 01.12.2016 за жовтень, листопад 2017 року, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у сумі 340 848, 00 грн, яка підлягає стягненню разом з 686,37 грн 3 % річних, 2 045,09 грн інфляційних втрат згідно з частиною другою статті 625 ЦК України та неустойкою (пенею) у сумі 835,08 грн;
- у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 911/1382/17 - позов Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль" про стягнення 122 054,80 грн з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг від 09.04.2008 № 02.1.1-23.12-12 щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг, в зв'язку з чим просило стягнути з відповідача 110 385,48 грн основного боргу, 7 723,96 грн пені, 834,70 грн 3% річних та 3 110,66 грн інфляційних втрат;
- у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 923/823/17 - позов Комунального підприємства Агрофірми радгосп "Білозерський" до Колективного підприємства "Промжилбуд" про стягнення 9 294 813,10 грн заборгованості за договором про надання послуг від 01.04.2012, 10 335 832,17 грн втрат від інфляції та 964 878,00 грн 3% річних обґрунтований неналежним виконанням Підприємством зобов'язань з проведення повної оплати вартості наданих послуг за Договором, що підтверджується судовими рішеннями, які набрали законної сили;
- у постанові Верховного Суду від 04.08.2021 у справі № 640/17084/18 - за такими реквізитами в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня постанова Верховного Суду, разом з тим є постанова Верховного Суду від 04.08.2021 у справі № 640/17086/18 в якій розглядався позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів, мотивований тим, що 17.09.2015 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, відповідно до умов якого сторони зобов'язуються в майбутньому в обумовлений у пункті 3 договору строк, а саме до 30.09.2016, до 16 години укласти основний договір купівлі-продажу квартири, який не був укладений, а тому на підставі статей 546, 570, 635 ЦК України позивач просив повернути сплачену суму у розмірі 30 000 доларів США, яку вважав авансом. Стосовно позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 позивач зазначив, що в період дії попереднього договору ним на підставі розписок були безпідставно передані ОСОБА_3 грошові кошти на загальну суму 23 100,00 доларів США без правових підстав, які підлягають стягненню на користь позивача з відповідача ОСОБА_3 на підставі вимог статті 1212 ЦК України.
73. Отже, правовідносини у справах наведених скаржником та у справі, що розглядається, є неподібними, оскільки у кожній із зазначених справ судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та на підставі встановлених судами різних за змістом обставин приймались відповідні судові рішення, за інших предмета, правових підстав позову, змісту позовних вимог та фактичних обставин справи, а також матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.
74. За таких умов, помилковими є аргументи ПрАТ "Первомайський кар'єр "Граніт" щодо незастосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних рішень висновків викладених у постановах Верховного Суду зазначених в його касаційній скарзі.
75. При розгляді цієї справи Верховний Суд бере до уваги, що однією із основних засад справедливого судочинства вважається принцип верховенства права, невід'ємною, органічною складовою, якого є принцип правової визначеності.
76. Одним з аспектів принципу правової визначеності є те, щоб у разі винесення судами остаточного судового рішення воно не підлягало перегляду. Сталість і незмінність остаточного судового рішення, що набуло чинності, забезпечується через реалізацію відомого принципу res judicata. Остаточні рішення національних судів не повинні бути предметом оскарження. Можливість скасування остаточних рішень, без урахування при цьому безспірних підстав публічного інтересу, та невизначеність у часі на їх оскарження несумісні з принципом юридичної визначеності. Тому категорію res judicata слід вважати визначальною й такою, що гарантує незмінність установленого статусу учасників спору, що визнано державою та забезпечує сталість правозастосовних актів. Правова визначеність також полягає в тому, щоб остаточні рішення судів були виконані.
77. Крім того ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
78. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
79. Верховний Суд також зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
80. У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі ""Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
81. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
82. Верховний Суд, здійснюючи аналіз доводів касаційної скарги у співвідношенні до обраної скаржником підстави касаційного оскарження виходить з того, що останнім не аргументовано і не доводилось у касаційній скарзі того, що суди під час розгляду справи зашкодили самій суті права доступу до суду, та не обґрунтовували наявну необхідність забезпечити сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
83. Отже, Верховний Суд виходить з того, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, адже повноваження Верховного Суду мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі в касаційній скарзі з огляду на підставу оскарження скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
84. У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.
85. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
86. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
87. Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
88. Крім того, суттєвим є той факт, що застосовне національне право відповідає поняттю "законність", визначеному Конвенцією, яка вимагає, щоб усе право - писане чи неписане було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
89. Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
90. У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі Monnel and Morris v. the United Kingdom", а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden").
91. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (правова позиція викладена в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18, від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 201/2832/19, від 03.07.2019 у справі № 757/12646/16, від 28.02.2018 у справі № 909/330/16, від 01.11.2018 у справі № 910/18436/16, від 14.02.2018 у справі № 379/1256/15-ц, від 08.02.2018 у справі № 756/9955/16-ц та постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6-197цс14.
92. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Первомайський кар'єр "Граніт" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 та на рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 у справі № 910/9592/21 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, позаяк після відкриття касаційного провадження судом встановлено, що висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними правовідносинам у цій справі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 287, 296, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Закрити касаційне провадження у справі № 910/9592/21 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар'єр "Граніт" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 та на рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2021.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді В. В.Білоус
В. Г. Пєсков