17 серпня 2023 року
м. Київ
Справа № 910/18345/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г.
розглянув матеріали касаційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2022
у складі колегії суддів: Руденко М. А. (головуючої), Пономаренка Є. Ю., Барсук М. А.
та на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022
у складі судді Гулевець О. В.
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал"
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 9 421,59 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторно (транспортного) страхового бюро України про стягнення 11 425, 00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 позов задоволено частково: стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 3% річних у розмірі 1 228,71 грн, інфляційні втрати у розмірі 5 034,25 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 740,90 грн та судовий збір у розмірі 1 244,37 грн, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2022, Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2022 апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 у справі № 910/18345/21 залишено без змін.
02.08.2023 Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2022 та на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 у справі № 910/18345/21.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/18345/21 визначено колегію суддів у складі: Банасько О. О. (головуючий), Картере В. І., Пєсков В. Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 03.08.2023.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на таке.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на дату подачі касаційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Приписами пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що ставка судового збору за подання позову майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року встановлений у розмірі 2 270,00 грн.
Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відтак, за подання касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 4 540,00 грн (2 270,00 грн * 200%).
Проте, до касаційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України не додано доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 910/18345/21 у встановленому порядку та розмірі, оскільки відповідно до доданого до касаційної скарги платіжного доручення від 22.11.2022 № 9807836 вбачається сплата судового збору за подання касаційної скарги у справі № 910/965/22, що підтверджується актом Верховного Суду від 03.08.2023 № 29.1-25/437.
Крім того, відповідно до статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу. Згідно цієї норми суд касаційної інстанції, у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.
Згідно цієї норми суд касаційної інстанції, у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.
Оскаржена постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята 09.09.2022, отже останній день строку, встановлено для оскарження судового рішення в касаційному порядку припадав на 29.09.2022.
Касаційну скаргу подано для її поштового відправлення 02.08.2023, тобто зі значним порушенням строку на касаційне оскарження.
Порушуючи у прохальній частині заяви питання щодо поновлення строку на касаційне оскарження, скаржник зазначає про неотримання повного тексту постанови від 09.09.2022.
Так, у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник зазначає, що оприлюднення судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень не скасовує обов'язок суду вчасно надсилати копії судових рішень учасникам справи.
Зазначені обставини, на думку скаржника мають бути враховані при розгляді клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Проте, будь-яких доказів на підтвердження вищезазначеного скаржником до скарги додано не було. Відтак Касаційний господарський суд позбавлений можливості перевірити чи встановити дійсну дату отримання або встановити факт неотримання скаржником постанови суду апеляційної інстанції, що є предметом касаційного оскарження та встановити дату початку обчислення строку.
Відтак, колегія суддів, розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, дійшла висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважитися поважними з огляду на таке.
На підтвердження істинності твердження скаржника щодо наявності підстав для поновлення строку не надано жодних належних і допустимих доказів, що свідчили б про наявність поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, а саме доказів того, що скаржник не отримував оскарженого рішення, або що рішення суду апеляційної інстанції не надсилалось скаржнику.
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також якісну підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується з наявністю поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Лише факт подання стороною заяви про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду поновити цей строк, оскільки заява про поновлення строку для подання касаційної скарги з огляду на приписи статті 119 ГПК України повинна містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку.
Верховний Суд відзначає, що матеріали справи у суду касаційної інстанції відсутні. За положеннями частини першої статті 294 ГПК України матеріали витребовуються судом касаційної інстанції у разі відкриття касаційного провадження. Таким чином, суд самостійно не може перевірити факт направлення сторонам судового рішення. Вказана обставина не звільняє скаржника від доведення тих обставин, на які він посилається у своїх доводах, та не перекладає на суд обов'язку встановлювати певні обставини.
Отже, у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави покладатися на істинність твердження скаржника про те, що копію оскарженої постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2022 у справі № 910/18345/21 він не отримував, за відсутності можливості перевірити відповідні докази за матеріалами справи щодо направлення/ненаправлення судом копії судового рішення учасникам справи за допомогою поштового зв'язку та/або електронною поштою.
Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.89 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява N 11681/85) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності/неповажності причин пропуску строку.
Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
У даному випадку доказами, що підтверджують дату отримання скаржником копії оскаржуваної постанови, є, зокрема, копія конверта з трек-кодом та роздруківка з сайту Укрпошта щодо відстеження поштових пересилань, копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про дату її отримання, розписка про отримання копії судового рішення, тощо.
Саме по собі твердження скаржника про те, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції від 09.09.2022 він не отримав не розцінюється судом як належний доказ наявності підстав для поновлення строку на касаційне оскарження. Тому істинність твердження має бути підтверджена належними і допустимими доказами, а в даному випадку відсутні підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на підставі частини першої статті 288 ГПК України.
При цьому суд касаційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 № 3236/03, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Будь-яких інших належних та допустимих доказів отримання/неотримання повного тексту оскарженої постанови суду скаржник не надав, що унеможливлює перевірку судом обставин дотримання скаржником положень статті 288 ГПК України, у зв'язку з чим відповідне клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження може бути розглянуте після надання належного обґрунтування підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів.
У справі "Устименко проти України" (Рішення від 29.10.2015) Європейський суд з прав людини зазначив, що задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежившись вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.
Приписами частини третьої статті 288 ГПК України передбачено, що строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що скаржником до клопотання не додано належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність поважних причин, що перешкоджали скаржнику звернутися до суду касаційної інстанції.
Можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов'язок доведення яких відповідними доказами покладено на скаржника.
З огляду на викладене колегія суддів визнає неповажними підстави, наведені скаржником в обґрунтування заяви про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 у справі № 910/18345/21.
Згідно з частиною третьою статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.
Відповідно до частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
З огляду на вищезазначене, касаційна скарга Моторного (транспортного) страхового бюро України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2022 та на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 у справі № 910/18345/21 підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення її недоліків шляхом надання суду:
- доказів, що підтверджують сплату судового збору в розмірі 4 540,00 грн;
- заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з відповідним обґрунтуванням та наданням доказів на підтвердження наявності підстав поновлення строку, зокрема доказів на підтвердження отримання/неотримання оскарженої постанови суду апеляційної інстанції (копія поштового конверту суду в якому надійшла саме оскаржувана постанова, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, довідка органу зв'язку, довідка суду апеляційної інстанції про надсилання та вручення/невручення оскарженої постанови тощо).
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292, 304, 326, Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Визнати неповажними підстави, наведені Моторним (транспортним) страховим бюро України в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 у справі № 910/18345/21
2. Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2022 та на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 у справі № 910/18345/21 залишити без руху.
3. Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.
4. Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде або повернуто на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України, або відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді В. І. Картере
В. Г. Пєсков