18 липня 2023 року Справа № 915/1723/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,
при секретарі судового засідання Артьомові І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровет Продакшн" (15522, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, смт. Седнів, вул. Пекурівська, буд. 44, ідентифікаційний код 41737108, представник - адвокат Драчук С.В., 19143, Черкаська обл., Монастирищенський р-н, с. Матвіїха, вул. Садова, 25, адр. ел. пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2)
до відповідача: Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове" (57107, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Степове, вул. Козацька, 39, ідентифікаційний код 00854995, адр. ел. пошти: dppstepove@gmail.com)
про: стягнення 280136,97 грн
за зустрічним позовом: Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове" (57107, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Степове, вул. Козацька, 39, ідентифікаційний код 00854995, адр. ел. пошти: dppstepove@gmail.com)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровет Продакшн" (15522, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, смт. Седнів, вул. Пекурівська, буд. 44, ідентифікаційний код 41737108, представник - адвокат Драчук С.В., 19143, Черкаська обл., Монастирищенський р-н, с. Матвіїха, вул. Садова, 25, адр. ел. пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Фонд державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9, ідентифікаційний код 00032945, адр. ел. пошти: pravo@spfu.gov.ua, представник Кулініч В.О., адр. ел. пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1)
про: визнання недійсною додаткової угоди від 11.03.2019 до договору поставки Д-2 на умовах відстрочення платежу № 78-ПВ від 12.11.2018
26.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агровет Продакшн" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 7 від 22.11.2021 (вх. №17828/21) про стягнення з Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове" заборгованості в сумі 280136,97 грн., яка складається з: 86321,06 грн. - пені, 165431,05 грн. - 30% річних, 28384,86 грн. - інфляційних втрат, а також 4202,05 грн. - судового збору, з посиланням на неналежне виконання ДП "Племрепродуктор "Степове" зобов'язань за укладеним з позивачем договором поставки Д-2 від 12.11.2018 № 78-ПВ на умовах відстрочення платежу, а саме, зобов'язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого товару, внаслідок чого на суми допущених прострочень позивачем нараховано пеню на підставі п. 6.2 договору, 30% річних та інфляційні втрати на підставі п. 2.5 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2021, зокрема, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/1723/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
28.12.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 269 від 24.12.2021 (вх. № 19470/21), в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 86321,06 грн. - пені, 165431,05 грн. - 30% річних.
Ухвалою суду від 29.12.2021, зокрема, прийнято зустрічну позовну заяву ДП "Племрепродуктор "Степове" № 270 від 28.12.2021 (вх.№ 19469/21) до ТОВ "Агровет Продакшн" про визнання недійсною додаткової угоди від 11.03.2019 до договору поставки Д-2 на умовах відстрочення платежу № 78-ПВ від 12.11.2018 до спільного розгляду разом з первісним позовом та об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №915/1723/21; здійснено перехід до розгляду справи № 915/1723/21 за правилами загального позовного провадження; розпочато розгляд справи № 915/1723/21 зі стадії відкриття провадження та почато у справі підготовче провадження; призначено підготовче засідання у справі на 27 січня 2022 року о 15:00.
25.01.2022 від ТОВ "Агровет Продакшн" на електронну адресу суду надійшла заява №10 від 25.01.2021 (вх. № 1155/21), в якій товариство повідомило про зміну своєї юридичної адреси, просить визнати поважними причини пропуску строку для подання відзиву на зустрічну позовну заяву та відкласти підготовче засідання на іншу дату з можливістю ознайомитися з матеріалами справи для підготування відзиву на зустрічну позовну заяву.
26.01.2022 від ДП "Племрепродуктор "Степове" на адресу суду надійшло клопотання про залучення третьої особи № 15 від 26.01.2022 (вх. № 1262/22), в якому підприємство просить залучити Фонд державного майна України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом.
27.01.2022 підготовче засідання не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.
31.01.2022 від ТОВ "Агровет Продакшн" на адресу суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву № 13 від 27.01.2022 (вх. № 1477/22), в якому товариство просить відмовити в задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.
03.02.2022 від ТОВ "Агровет Продакшн" на адресу суду надійшла відповідь на відзив відповідача № 14 від 31.01.2022 (вх. № 1690/22), в якій товариство не згодне з аргументами відповідача та вважає їх безпідставними та не обґрунтованими належними та допустимими доказами.
11.02.2022 від ДП "Племрепродуктор "Степове" на адресу суду надійшли заперечення № 24 від 11.02.2022 (вх. № 2145/22), в яких підприємство вважає заперечення позивача щодо необхідності зменшення розміру заявлених до стягнення пені та 30% річних безпідставними та просить відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення з підприємства 86321,06 грн. - пені та 165431,05 грн. - 30% річних.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Відповідно до положень частини 7 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи, зокрема, неможливість Господарським судом Миколаївської області здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 № 12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 з 26 липня 2022 року відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області. Господарському суду Одеської області вказано забезпечити розгляд справ (проваджень), які до 25 липня 2022 року включно надійшли на розгляд цього суду відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 22 березня 2022 року № 12/0/9-22.
27.10.2022 від ТОВ "Агровет Продакшн" до суду надійшла заява № 777 від 12.10.2022 (вх. № 4777/22), в якій товариство збільшує позовні вимоги та просить стягнути з ДП "Племрепродуктор "Степове" пеню в сумі 297940,83 грн, 30 % річних у сумі 395196,40 грн, інфляційні втрати в сумі 202566,43 грн та відшкодувати за рахунок відповідача судовий збір у сумі 13435,55 грн.
Ухвалою суду від 15.12.2022 підготовче засідання у справі призначено на 05.01.2023 об 11:00.
Ухвалою суду від 02.01.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника ТОВ "Агровет Продакшн" № 1612 від 16.12.2022 (вх. № 6466/22) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №915/1723/21.
02.01.2023 від представника ДП "Племрепродуктор "Степове" Єрмакова А.М. надійшла заява, сформована в системі "Електронний суд" № б/н від 02.01.2023 (вх. № 63/23), якою повідомив суд про припинення його повноважень як представника ДП "Племрепродуктор "Степове" та просить врахувати наведені обставини під час розгляду справи.
Ухвалою суду від 05.01.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Фонд державного майна України; відкладено підготовче засідання на 09.02.2023 об 11:30; встановлено сторонам 5-денний строк з дня отримання даної ухвали для надання суду доказів надіслання на адресу третьої особи копій поданих ними до суду заяв по суті справи (позовна заява, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, зустрічна позовна заява, відзив на зустрічну позовну заяву тощо) з доданими до них документами; запропоновано третій особі в 15-денний строк з дня отримання позовної заяви подати до суду пояснення щодо позовних вимог, які мають відповідати вимогам ч. 3-7 ст. 165 та ст. 168 Господарського процесуального кодексу України.
У підготовче засідання 09.02.2023 з'явилися у режимі відеоконфернції повноважні представники ТОВ "Агровет Продакшн" та третьої особи, яких суд заслухав.
Представник третьої особи повідомив суд, що не мав можливість виконати вимоги ухвали суду від 05.01.2023 в частині подання до суду письмових пояснень, оскільки не отримав заяв по суті справи за зустрічним позовом та заяву ТОВ "Агровет Продакшн" про збільшення позовних вимог.
Представник ТОВ "Агровет Продакшн" повідомив суд, що заяви по суті справи та заяву про збільшення позовних вимог третій особі не було направлено.
Ухвалою суду від 09.02.2023 підготовче засідання було відкладено на 23.02.2023, встановлено сторонам 5-денний строк з дня отримання даної ухвали для надання суду доказів надіслання на адресу третьої особи копій поданих ними до суду заяв по суті справи (зустрічна позовна заява, відзив на зустрічну позовну заяву, заяву про збільшення позовних вимог, тощо) з доданими до них документами; запропоновано третій особі в 5-денний строк з дня отримання позовної заяви та зустрічної позовної заяви подати до суду пояснення щодо позовних вимог, які мають відповідати вимогам ч. 3-7 ст. 165 та ст. 168 ГПК України.
09.02.2023 позивач надав суду докази направлення заяви про збільшення розміру позовних вимог іншим учасникам справи та докази доплати судового збору.
В силу приписів ч. 1 ст. 46 ГПК України, з огляду на подання заяви про збільшення розміру позовних вимог до закінчення підготовчого провадження, виконання позивачем ухвали суду від 09.02.2023, надання суду доказів направлення вказаної заяви іншим учасникам справи та доказів сплати судового збору у встановленому чинним законодавством порядку та розмірі, суд приймає таку заяву та в подальшому розгляд справи здійснюється з урахуванням такого збільшення.
Підготовче засідання, призначене на 23.02.2023 о 10:00, не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.
Ухвалою суду від 04.04.2023 підготовче засідання було призначено на 27.04.2023.
Ухвалою суду від 27.04.2023, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25 травня 2023 року о 14:00.
Ухвалою суду від 25.05.2023, занесеною до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 15 червня 2023 року о 14:30.
15.06.2023 о 14:30 судове засідання не відбулося, оскільки протягом фактичного часу проведення даного засідання, з урахуванням затримок, викликаних розглядом попередніх справ, зокрема у період з 15:46 по 16:50 у Миколаївській області була оголошена повітряна тривога.
В умовах воєнного стану, введеного в Україні 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, суд повинен забезпечити безпеку учасників судового провадження та запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист і визначених законом процесуальних прав.
Ухвалою суду від 20.06.2023 судове засідання було призначено на 18.07.2023 о 13:00.
В судове засідання 18.07.2023 представники сторін не з'явились.
Інших документів по суті справи від сторін не надійшло.
У судовому засіданні 18.07.2023 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
12 листопада 2018 року за №78-ПВ між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агровет Продакш", як постачальником, та Державним підприємством "Племрепродуктор "Степове", як покупцем, був укладений договір поставки Д-2 на умовах відстрочення платежу, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався продати, а покупець купити на умовах даного договору в кількості, асортименті, цінах та умовах поставки (Інкотермс 2010), що обумовлюються в додатках або специфікаціях або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, товар - кормові добавки, премікси, білкові вітамінно-мінеральні добавки, готові корма, комбікорми, замінники цільного молока, ветеринарні препарати, спеціальні добавки, елементи обладнання, обладнання та інший товар, як власного виробництва, так і інших виробників (п. 1.1., 1.2 договору).
Ціни на товар наведені у рахунках-фактурах, видаткових накладних та/або у специфікаціях та включають вартість доставки товару покупцю (п. 2.1 договору).
Загальна вартість (ціна) договору визначається сумарною ціною всього товару, поставленого постачальником на виконання умов цього договору. Валюта платежу та валюта договору - гривня.
Постачальник має право направити покупцю акт звірки розрахунків, і покупець зобов'язаний підписати такий акт протягом 5-ти робочих днів з моменту його отримання та один екземпляр акту відправити постачальнику; в разі якщо покупець у вказаний строк не направить підписаний акт або мотивовані зауваження, такий акт вважається погодженим та підписаним покупцем (п. 2.2 договору).
Не пізніше, ніж за п'ять-чотирнадцять днів (в залежності від складності замовлення) до моменту відвантаження товару покупець надсилає постачальнику заявку-замовлення на партію товару, в якій вказує найменування товару та його кількість, а також базис поставки. Постачальник розглядає заявку і у разі її погодження надсилає покупцю рахунок-фактуру та за необхідності специфікацію. Рахунок-фактура підлягає оплаті відповідно до умов договору (п. 4.1 договору).
Постачальник здійснює поставку товару протягом п'яти банківських днів (якщо інший строк не зазначений в специфікації до договору) з моменту надходження від покупця замовлення на товар (п. 4.2 договору).
Поставка товару здійснюється за місцезнаходженням покупця, або за іншою адресою, вказаною у специфікації; датою поставки є дата отримання товару покупцем (підписання видаткової накладної його представником) (п. 4.3, 4.4 договору).
Оплата вартості товару (партії товару) проводиться покупцем відповідно до умов цього пункту договору, якщо інші умови оплати не будуть передбачені у специфікації (додатках) до договору.
Частина вартості товару в розмірі 80% оплачується покупцем на умовах відстрочення кінцевого розрахунку: протягом 30 календарних днів з дня відвантаження товару зі складу постачальника (дата зазначена у видатковій накладній); другу частину вартості товару в розмірі 20% покупець оплачує не пізніше ніж через 3 календарних дні з моменту реєстрації постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою оплати є день зарахування коштів на рахунок постачальника в банківській установі (п. 2.3 договору).
При перерахуванні коштів, покупець обов'язково вказує у платіжному документі номер та дату цього договору, а також номер, згідно якого здійснюється поставка партії товару. У разі відсутності в платіжному документі таких посилань, постачальник самостійно визначає порядок та суми зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості покупця. В разі відпуску наступної партії товару до розрахунку за попередню партію (партії), кожна наступна оплата перераховується в погашення самого раннього боргу незалежно від призначення платежу, вказаного покупцем у платіжному дорученні (п. 2.4 договору).
Сторони дійшли згоди про те, що в разі порушення строків виконання грошових зобов'язань, покупець зобов'язаний на вимогу постачальника оплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого курсу інфляції за весь час прострочення, а також тридцять процентів річних від простроченої суми по день фактичної оплати товару. Дані проценти не є відповідальністю (неустойкою), а є компенсацією (платою) за користування утримуваними грошовими коштами (п. 2.5 договору в редакції додаткової угоди від 11.03.2019).
У разі порушення покупцем строків оплати товару, він сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості товару, не оплаченого вчасно, за кожний день прострочення платежу. У випадку прострочення оплати товару більше ніж на 30 календарних днів покупець зобов'язаний сплатити додатково до пені штраф в розмірі 7% від вартості товару не оплаченої вчасно. Неустойка нараховується по день остаточного проведення розрахунку покупцем (п. 6.2 договору).
Строк позовної давності для пені визначається сторонами в три роки (п. 6.3 договору).
Сторонами погоджено, що договір набирає чинності в момент підписання його представниками сторін і діє до 31.12.2019, а в частині зобов'язань, які виникли під час дії договору - до повного їх виконання; незалежно від положень п. 8.1, договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік на таких самих умовах, якщо жодна із його сторін не заявить письмово про свій намір припинити договір за один місяць до закінчення строку його дії (п. 8.1, 8.2 договору).
На виконання умов договору позивачем поставлено ДП "Племрепродуктор "Степове" товар на загальну суму 2930786,40 грн, згідно видаткових накладних: №АПД00002142 від 16.11.2018 на суму 11772,00 грн. з ПДВ; №АПД00002143 від 16.11.2018 на суму 27627,60 грн. з ПДВ; №АПД00002144 від 16.11.2018 на суму 24553,20 грн. з ПДВ; №АПД00002145 від 16.11.2018 на суму 7950,00 грн. з ПДВ; №АПД00002201 від 21.11.2018 на суму 23544,00 грн. з ПДВ; №АПД00002503 від 05.12.2018 на суму 75705,60 грн. з ПДВ; №АПД00002504 від 05.12.2018 на суму 18208,80 грн. з ПДВ; №АПД00002543 від 05.12.2018 на суму 91562,40 грн. з ПДВ; №АПД00002729 від 12.12.2018 на суму 90936,00 грн. з ПДВ; №АПД00002760 від 13.12.2018 на суму 69171,60 грн. з ПДВ; №АПД00003039 від 27.12.2018 на суму 61912,80 грн. з ПДВ; №АПД00003042 від 27.12.2018 на суму 18835,20 грн. з ПДВ; №АПД00003052 від 27.12.2018 на суму 67559,40 грн. з ПДВ; №АПД00003053 від 27.12.2018 на суму 34066,80 грн. з ПДВ; №АПД00003129 від 28.12.2018 на суму 8178,00 грн. з ПДВ; №АПД00000970 від 14.02.2019 на суму 66326,40 грн. з ПДВ; №АПД00000971 від 14.02.2019 на суму 39726,00 грн. з ПДВ; №АПД00000972 від 14.02.2019 на суму 7950,00 грн. з ПДВ; №АПД00001524 від 12.03.2019 на суму 13068,00 грн. з ПДВ; №АПД00001525 від 12.03.2019 на суму 39751,20 грн. з ПДВ; №АПД00001526 від 12.03.2019 на суму 17001,60 грн. з ПДВ; №АПД00001527 від 12.03.2019 на суму 24948,00 грн. з ПДВ; №АПД00001528 від 12.03.2019 на суму 11772,00 грн. з ПДВ; №АПД00001692 від 19.03.2019 на суму 22366,80 грн. з ПДВ; №АПД00001698 від 19.03.2019 на суму 39751,20 грн. з ПДВ; №АПД00001801 від 25.03.2019 на суму 18295,20 грн. з ПДВ; №АПД00001802 від 25.03.2019 на суму 25455,60 грн. з ПДВ; №АПД00001803 від 25.03.2019 на суму 59594,40 грн. з ПДВ; №АПД00001804 від 25.03.2019 на суму 77436,00 грн. з ПДВ; №АПД00001829 від 25.03.2019 на суму 6324,00 грн. з ПДВ; №АПД00002054 від 29.03.2019 на суму 34149,60 грн. з ПДВ; №АПД00002267 від 09.04.2019 на суму 33354,00 грн. з ПДВ; №АПД00002268 від 09.04.2019 на суму 12444,00 грн. з ПДВ; №АПД00002698 від 25.04.2019 на суму 69360,00 грн. з ПДВ; №АПД00002699 від 25.04.2019 на суму 84150,00 грн. з ПДВ; №АПД00002796 від 02.05.2019 на суму 39882,00 грн. з ПДВ; №АПД00002924 від 07.05.2019 на суму 118947,60 грн. з ПДВ; №АПД00002925 від 07.05.2019 на суму 12138,00 грн. з ПДВ; №АПД00003082 від 13.05.2019 на суму 10872,00 грн. з ПДВ; №АПД00003618 від 04.06.2019 на суму 59139,60 грн. з ПДВ; №АПД00003619 від 04.06.2019 на суму 47059,20 грн. з ПДВ; №АПД00003679 від 06.06.2019 на суму 10872,00 грн. з ПДВ; №АПД00003680 від 06.06.2019 на суму 18604,80 грн. з ПДВ; №АПД00003768 від 12.06.2019 на суму 65664,00 грн. з ПДВ; №АПД00003967 від 19.06.2019 на суму 59139,60 грн. з ПДВ; №АПД00004386 від 10.07.2019 на суму 58582,80 грн. з ПДВ; №АПД00004387 від 10.07.2019 на суму 4770,00 грн. з ПДВ; №АПД00004388 від 10.07.2019 на суму 28633,20 грн. з ПДВ; №АПД00004519 від 16.07.2019 на суму 6102,00 грн. з ПДВ; №АПД00004827 від 29.07.2019 на суму 5227,20 грн. з ПДВ; №АПД00004828 від 29.07.2019 на суму 6930,00 грн. з ПДВ; №АПД00004829 від 29.07.2019 на суму 15565,20 грн. з ПДВ; №АПД00004830 від 29.07.2019 на суму 17232,00 грн. з ПДВ; №АПД00004831 від 29.07.2019 на суму 11772,00 грн. з ПДВ; №АПД00004832 від 29.07.2019 на суму 7081,20 грн. з ПДВ; №АПД00005103 від 09.08.2019 на суму 13068,00 грн. з ПДВ; №АПД00005104 від 09.08.2019 на суму 7840,80 грн. з ПДВ; №АПД00005105 від 09.08.2019 на суму 14052,00 грн. з ПДВ; №АПД00005106 від 09.08.2019 на суму 35683,20 грн. з ПДВ; №АПД00005241 від 15.08.2019 на суму 78408,00 грн. з ПДВ; №АПД00005242 від 15.08.2019 на суму 156528,00 грн. з ПДВ; №АПД00005497 від 27.08.2019 на суму 2440,80 грн. з ПДВ; №АПД00005498 від 27.08.2019 на суму 35683,20 грн. з ПДВ; №АПД00005805 від 05.09.2019 на суму 6930,00 грн. з ПДВ; №АПД00005806 від 05.09.2019 на суму 37254,00 грн. з ПДВ; №АПД00005807 від 05.09.2019 на суму 87552,00 грн. з ПДВ; №АПД00005987 від 16.09.2019 на суму 13068,00 грн. з ПДВ; №АПД00005988 від 16.09.2019 на суму 30720,00 грн. з ПДВ; №АПД00005989 від 16.09.2019 на суму 81095,40 грн. з ПДВ; №АПД00006478 від 04.10.2019 на суму 85206,60 грн.; №АПД00006479 від 04.10.2019 на суму 5775,00 грн. з ПДВ; №АПД00006480 від 04.10.2019 на суму 48235,20 грн. з ПДВ; №АПД00006481 від 04.10.2019 на суму 4770,00 грн. з ПДВ; №АПД00006630 від 16.10.2019 на суму 61908,60 грн. з ПДВ; №АПД00006631 від 16.10.2019 на суму 75605,40 грн. з ПДВ; №АПД00006755 від 21.10.2019 на суму 2440,80 грн. з ПДВ; №АПД00007121 від 05.11.2019 на суму 28011,60 грн. з ПДВ; №АПД00007122 від 05.11.2019 на суму 3780,00 грн. з ПДВ; №АПД00007123 від 05.11.2019 на суму 35316,00 грн. з ПДВ; №АПД00007807 від 05.12.2019 на суму 12139,20 грн. з ПДВ; №АПД00007808 від 05.12.2019 на суму 28252,80 грн. з ПДВ.
Відповідачем здійснено часткову оплату товару в сумі 2070639,20 грн, а саме: 04.01.2019 в сумі 56047,20 грн.; 11.01.2019 в сумі 37000 грн.; 15.01.2019 в сумі 40000 грн.; 24.01.2019 в сумі 60000 грн.; 25.01.2019 в сумі 40000 грн.; 05.02.2019 в сумі 23000,00 грн.; 21.02.2019 в сумі 50000,00 грн.; 26.03.2019 в сумі 20000,00 грн.; 28.03.2019 в сумі 30000,00 грн.; 01.04.2019 в сумі 50000,00 грн.; 03.04.2019 в сумі 30000,00 грн.; 25.04.2019 в сумі 180000,00 грн.; 25.06.2019 в сумі 200000,00 грн.; 27.06.2019 в сумі 200000,00 грн.; 18.07.2019 в сумі 100000,00 грн.; 24.07.2019 в сумі 100000,00 грн.; 29.07.2019 в сумі 100000,00 грн.; 31.07.2019 в сумі 60000,00 грн.; 02.08.2019 в сумі 100000,00 грн.; 09.08.2019 в сумі 160000,00 грн.; 13.08.2019 в сумі 100000,00 грн.; 15.08.2019 в сумі 200000,00 грн.; 13.11.2019 в сумі 34200,00 грн.; 13.11.2019 в сумі 60000,00 грн.; 29.11.2019 в сумі 10000,00 грн.; 03.12.2019 в сумі 10000,00 грн.; 04.12.2019 в сумі 10000,00 грн.; 05.12.2019 в сумі 8252,80 грн.; 30.11.2019 в сумі 2139,20 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з рахунку позивача та платіжними дорученнями.
Несплаченою відповідачем залишилася заборгованість у сумі 860147,20 грн. (2930786,40 грн. - 2070639,20 грн.).
Обставини поставки та часткової оплати встановлені Господарським судом Миколаївської області при розгляді справи №915/85/20 та відображені у рішенні від 25.08.2020, яке набрало законної сили в порядку, визначеному законодавством (з 24.09.2020), і є преюдиційним при вирішенні спору в даній справі з огляду на приписи ч. 4 ст. 75 ГПК України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням у вказаній справі частково задоволено позов ТОВ "Агровет Продакшн" та вирішено стягнути на користь останнього з ДП "Племрепродуктор "Степове" заборгованість за договором у сумі 860147,20 грн.; пеню в сумі 59767,77 грн. (за період 15.09.2019 - 21.01.2020); штраф у сумі 54676,61 грн. ; 30% річних (за період 15.09.2019 - 21.01.2020) у сумі 61697,81 грн., а також судовий збір у сумі 15544,02 грн.
У подальшому рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02.12.2020 у справі № 915/1166/20 частково задоволено позов ТОВ "Агровет Продакшн" та вирішено стягнути на користь останнього з ДП "Племрепродуктор "Степове" грошові кошти в загальній сумі 134237,02 грн., із яких: 43935,66 грн. - пеня (за період 22.01-29.08.2020); 78259,30 грн. - 30% річних (за період 22.01- 30.08.2020); 12042,06 грн. - інфляційні втрати (за період січень - липень 2020 року), а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 3846,48 грн.
Окрім цього, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.09.2021 у справі № 915/464/21 частково задоволено позов ТОВ "Агровет Продакшн", стягнуто на користь останнього з ДП "Племрепродуктор "Степове" 30399,73 грн. - пеня (за період з 01.09.2020 по 01.04.2020); 75174,51 грн. - 30% річних (за період з 20.09.2020 по 01.04.2020); 52468,98 грн. - інфляційних втрат (за період з вересня 2020 року по лютий 2021 року включно).
Позивач зазначає, що у зв'язку з несплатою ДП "Племрепродуктор "Степове" заборгованості, стягнутої рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.08.2020 у справі № 915/85/20, ТОВ "Агровет Продакшн" на суму цієї заборгованості за період, який не увійшов до розрахунку у справах №№ 915/85/20, 915/1166/20, 915/464/21 здійснені донарахування пені, 30% річних та інфляційних втрат.
З метою спростування первісного позову ДП "Племпродуктор "Степове" подало зустрічний позов, яким просить визнати недійсною додаткову угоду від 11.03.2019 до договору поставки Д-2 на умовах відстрочення платежу №78-ПВ від 12.11.2018.
Зустрічний позов ДП "Племпродуктор "Степове" обґрунтовує наступним.
Посадова особа, що підписала відповідний договір з боку позивача не мала достатніх повноважень для укладання цього договору без погодження на таке укладання з уповноваженим органом управління - Міністерством розвитку економіки, та надання згоди Фондом державного майна України, оскільки сума договору перевищує 10% вартості активів підприємства за даними останньої річної звітності.
Крім того, ДП "Племрепродуктор "Степове" вказує, що виконуючою обов'язки директора Ільчевою О.А. було укладено спірний договір з порушенням положень статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частини 4 статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".
В обґрунтування зустрічного позову ДП "Племрепродуктор "Степове" посилається на ст. 203, 215, 216, 232, 237, 241 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 179, 174 ГК України.
Відповідач за зустрічним позовом (ТОВ "Агровет Продакшн") надав відзив на зустрічну позовну заяву, яким повністю її заперечує, мотивуючи це наступним: 1) позивач за зустрічним позовом не надав доказів того, що директор Ільчева О.А. станом на 11.03.2019 мала обмеження на укладання та підписання спірної додаткової угоди, натомість відомості з ЄДРЮОФОП станом на 11.03.2019 не містять інформації про обмеження по укладанню договорів відносно керівника Ільчевої О.А.; 2) зі змісту положень ч. 4 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" не вбачається відсутності у директора підприємства Ільчевої О.А. повноважень на підписання спірної додаткової угоди; 3) визначення сторонами у договорі більшого розміру відсотків є нормальною договірною практикою та в силу приписів ст. 625 ЦК України є законним, при цьому питання стягнення з ДП "Племрепродуктор "Степове" 30% річних за спірною додатковою угодою є предметом розгляду в господарському суді з січня 2020 року, а тому подання даного позову ТОВ "Агровет Продакшн" розцінює як зловживання позивачем своїми процесуальними правами з метою затягування розгляду справи; 4) підстави для визнання договору недійсним, передбачені ст. 232 та ст. 241 ЦК України є взаємовиключними підставами, оскільки за першою статтею договір має бути визнаний недійсним у разі наявності зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, а за другою статтею - договір має бути визнаний недійсним у зв'язку з перевищенням повноважень.
Відповідач за зустрічним позовом зауважує, що позивач у зустрічному позові не конкретизував чи перевищив керівник свої повноваження чи діяв в зловмисній домовленості з відповідачем. Позивач за зустрічним позовом, на думку відповідача, не обґрунтував наявності будь-якої вигоди від вчиненого правочину особисто для директора Ільчевої О.А., не зазначив, що вказана посадова особа отримала будь-які вигідні особисто для неї наслідки після укладення спірної додаткової угоди.
Також відповідач за зустрічним позовом наполягає, що вимога про справедливість, добросовісність та розумність цивільного законодавства має прояв у встановленні згідно з його нормами рівності умов для всіх учасників цивільних відносин. На цьому наполягає позивач за зустрічним позовом, однак ним не враховано, що ним не здійснюється оплата за фактично поставлений товар у сумі 860147,20 грн вже більше двох років, що як раз є не справедливо та не добросовісно з його сторони.
Третя особа у наданих поясненнях просить задовольнити зустрічний позов, а в задоволенні первісного відмовити.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов до висновку про відмову в задоволені зустрічного позову та задоволення первісного позову враховуючи наступне.
Щодо відмови в задоволені зустрічного позову.
Посилання на ч. 4 ст. 12 Закону "Про приватизацію державного і комунального майна", які на думку позивача за зустрічним позовом є підставою визнання недійсним додаткової угоди від 11.03.2019 до договору поставки, оскільки правочином перевищує 10% вартості активів ДП "Племрепродуктор "Степове" за даними останньої річної фінансової звітності, який було укладено без згоди органу управління, необґрунтовано з наступного.
Так, відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як випливає з умов спірної додаткової угоди, сторони лише узгодили зміну умов п. 2.5 в частині збільшення розміру відсотків річних у випадку порушення строків виконання грошових зобов'язань з 3% до 30%.
Вказана додаткова угода взагалі не містить будь-яких цін договору (їх встановлення, зменшення, збільшення тощо).
Частиною 4 статті 12 Закону "Про приватизацію державного і комунального майна" встановлено, що "з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства або пакета акцій (частки) господарського товариства, і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації об'єкта приватизації відповідно до частини шостої цієї статті без згоди органів приватизації такі підприємства (товариства), їх уповноважені органи управління не мають права щодо: вчинення правочину та/або господарського зобов'язання, якщо ринкова вартість майна, робіт, або послуг чи. сума коштів, що є предметом такого правочину та/або господарського зобов'язання, перевищує 10 відсотків вартості активів підприємства та/або господарського товариства за даними фінансової звітності за останній звітний період. Забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від вимоги, передбаченої цим абзацом".
Таким чином, предмет, ціна та строки поставки кожної окремої поставки визначаються окремими додатками або специфікаціями або видатковими накладними, а не спірною додатковою угодою.
За таких обставин, твердження відповідача про порушення вимог ч. 4 ст. 12 Закону "Про приватизацію державного і комунального майна" є безпідставним.
Крім того, відповідно до статті 74 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України докази мають бути належними та допустимими.
Згідно ч. 2 ст. 4 ГПК юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 ГПК України, позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій України та статус суддів" є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій України та статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18).
Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на виконання умов договору позивачем поставлено ДП "Племрепродуктор "Степове" товар на загальну суму 2930786,40 грн, згідно видаткових накладних: №АПД00002142 від 16.11.2018 на суму 11772,00 грн. з ПДВ; №АПД00002143 від 16.11.2018 на суму 27627,60 грн. з ПДВ; №АПД00002144 від 16.11.2018 на суму 24553,20 грн. з ПДВ; №АПД00002145 від 16.11.2018 на суму 7950,00 грн. з ПДВ; №АПД00002201 від 21.11.2018 на суму 23544,00 грн. з ПДВ; №АПД00002503 від 05.12.2018 на суму 75705,60 грн. з ПДВ; №АПД00002504 від 05.12.2018 на суму 18208,80 грн. з ПДВ; №АПД00002543 від 05.12.2018 на суму 91562,40 грн. з ПДВ; №АПД00002729 від 12.12.2018 на суму 90936,00 грн. з ПДВ; №АПД00002760 від 13.12.2018 на суму 69171,60 грн. з ПДВ; №АПД00003039 від 27.12.2018 на суму 61912,80 грн. з ПДВ; №АПД00003042 від 27.12.2018 на суму 18835,20 грн. з ПДВ; №АПД00003052 від 27.12.2018 на суму 67559,40 грн. з ПДВ; №АПД00003053 від 27.12.2018 на суму 34066,80 грн. з ПДВ; №АПД00003129 від 28.12.2018 на суму 8178,00 грн. з ПДВ; №АПД00000970 від 14.02.2019 на суму 66326,40 грн. з ПДВ; №АПД00000971 від 14.02.2019 на суму 39726,00 грн. з ПДВ; №АПД00000972 від 14.02.2019 на суму 7950,00 грн. з ПДВ; №АПД00001524 від 12.03.2019 на суму 13068,00 грн. з ПДВ; №АПД00001525 від 12.03.2019 на суму 39751,20 грн. з ПДВ; №АПД00001526 від 12.03.2019 на суму 17001,60 грн. з ПДВ; №АПД00001527 від 12.03.2019 на суму 24948,00 грн. з ПДВ; №АПД00001528 від 12.03.2019 на суму 11772,00 грн. з ПДВ; №АПД00001692 від 19.03.2019 на суму 22366,80 грн. з ПДВ; №АПД00001698 від 19.03.2019 на суму 39751,20 грн. з ПДВ; №АПД00001801 від 25.03.2019 на суму 18295,20 грн. з ПДВ; №АПД00001802 від 25.03.2019 на суму 25455,60 грн. з ПДВ; №АПД00001803 від 25.03.2019 на суму 59594,40 грн. з ПДВ; №АПД00001804 від 25.03.2019 на суму 77436,00 грн. з ПДВ; №АПД00001829 від 25.03.2019 на суму 6324,00 грн. з ПДВ; №АПД00002054 від 29.03.2019 на суму 34149,60 грн. з ПДВ; №АПД00002267 від 09.04.2019 на суму 33354,00 грн. з ПДВ; №АПД00002268 від 09.04.2019 на суму 12444,00 грн. з ПДВ; №АПД00002698 від 25.04.2019 на суму 69360,00 грн. з ПДВ; №АПД00002699 від 25.04.2019 на суму 84150,00 грн. з ПДВ; №АПД00002796 від 02.05.2019 на суму 39882,00 грн. з ПДВ; №АПД00002924 від 07.05.2019 на суму 118947,60 грн. з ПДВ; №АПД00002925 від 07.05.2019 на суму 12138,00 грн. з ПДВ; №АПД00003082 від 13.05.2019 на суму 10872,00 грн. з ПДВ; №АПД00003618 від 04.06.2019 на суму 59139,60 грн. з ПДВ; №АПД00003619 від 04.06.2019 на суму 47059,20 грн. з ПДВ; №АПД00003679 від 06.06.2019 на суму 10872,00 грн. з ПДВ; №АПД00003680 від 06.06.2019 на суму 18604,80 грн. з ПДВ; №АПД00003768 від 12.06.2019 на суму 65664,00 грн. з ПДВ; №АПД00003967 від 19.06.2019 на суму 59139,60 грн. з ПДВ; №АПД00004386 від 10.07.2019 на суму 58582,80 грн. з ПДВ; №АПД00004387 від 10.07.2019 на суму 4770,00 грн. з ПДВ; №АПД00004388 від 10.07.2019 на суму 28633,20 грн. з ПДВ; №АПД00004519 від 16.07.2019 на суму 6102,00 грн. з ПДВ; №АПД00004827 від 29.07.2019 на суму 5227,20 грн. з ПДВ; №АПД00004828 від 29.07.2019 на суму 6930,00 грн. з ПДВ; №АПД00004829 від 29.07.2019 на суму 15565,20 грн. з ПДВ; №АПД00004830 від 29.07.2019 на суму 17232,00 грн. з ПДВ; №АПД00004831 від 29.07.2019 на суму 11772,00 грн. з ПДВ; №АПД00004832 від 29.07.2019 на суму 7081,20 грн. з ПДВ; №АПД00005103 від 09.08.2019 на суму 13068,00 грн. з ПДВ; №АПД00005104 від 09.08.2019 на суму 7840,80 грн. з ПДВ; №АПД00005105 від 09.08.2019 на суму 14052,00 грн. з ПДВ; №АПД00005106 від 09.08.2019 на суму 35683,20 грн. з ПДВ; №АПД00005241 від 15.08.2019 на суму 78408,00 грн. з ПДВ; №АПД00005242 від 15.08.2019 на суму 156528,00 грн. з ПДВ; №АПД00005497 від 27.08.2019 на суму 2440,80 грн. з ПДВ; №АПД00005498 від 27.08.2019 на суму 35683,20 грн. з ПДВ; №АПД00005805 від 05.09.2019 на суму 6930,00 грн. з ПДВ; №АПД00005806 від 05.09.2019 на суму 37254,00 грн. з ПДВ; №АПД00005807 від 05.09.2019 на суму 87552,00 грн. з ПДВ; №АПД00005987 від 16.09.2019 на суму 13068,00 грн. з ПДВ; №АПД00005988 від 16.09.2019 на суму 30720,00 грн. з ПДВ; №АПД00005989 від 16.09.2019 на суму 81095,40 грн. з ПДВ; №АПД00006478 від 04.10.2019 на суму 85206,60 грн.; №АПД00006479 від 04.10.2019 на суму 5775,00 грн. з ПДВ; №АПД00006480 від 04.10.2019 на суму 48235,20 грн. з ПДВ; №АПД00006481 від 04.10.2019 на суму 4770,00 грн. з ПДВ; №АПД00006630 від 16.10.2019 на суму 61908,60 грн. з ПДВ; №АПД00006631 від 16.10.2019 на суму 75605,40 грн. з ПДВ; №АПД00006755 від 21.10.2019 на суму 2440,80 грн. з ПДВ; №АПД00007121 від 05.11.2019 на суму 28011,60 грн. з ПДВ; №АПД00007122 від 05.11.2019 на суму 3780,00 грн. з ПДВ; №АПД00007123 від 05.11.2019 на суму 35316,00 грн. з ПДВ; №АПД00007807 від 05.12.2019 на суму 12139,20 грн. з ПДВ; №АПД00007808 від 05.12.2019 на суму 28252,80 грн. з ПДВ.
Відповідачем здійснено часткову оплату товару в сумі 2070639,20 грн, а саме: 04.01.2019 в сумі 56047,20 грн.; 11.01.2019 в сумі 37000 грн.; 15.01.2019 в сумі 40000 грн.; 24.01.2019 в сумі 60000 грн.; 25.01.2019 в сумі 40000 грн.; 05.02.2019 в сумі 23000,00 грн.; 21.02.2019 в сумі 50000,00 грн.; 26.03.2019 в сумі 20000,00 грн.; 28.03.2019 в сумі 30000,00 грн.; 01.04.2019 в сумі 50000,00 грн.; 03.04.2019 в сумі 30000,00 грн.; 25.04.2019 в сумі 180000,00 грн.; 25.06.2019 в сумі 200000,00 грн.; 27.06.2019 в сумі 200000,00 грн.; 18.07.2019 в сумі 100000,00 грн.; 24.07.2019 в сумі 100000,00 грн.; 29.07.2019 в сумі 100000,00 грн.; 31.07.2019 в сумі 60000,00 грн.; 02.08.2019 в сумі 100000,00 грн.; 09.08.2019 в сумі 160000,00 грн.; 13.08.2019 в сумі 100000,00 грн.; 15.08.2019 в сумі 200000,00 грн.; 13.11.2019 в сумі 34200,00 грн.; 13.11.2019 в сумі 60000,00 грн.; 29.11.2019 в сумі 10000,00 грн.; 03.12.2019 в сумі 10000,00 грн.; 04.12.2019 в сумі 10000,00 грн.; 05.12.2019 в сумі 8252,80 грн.; 30.11.2019 в сумі 2139,20 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з рахунку позивача та платіжними дорученнями.
Несплаченою відповідачем залишилася заборгованість у сумі 860147,20 грн. (2930786,40 грн. - 2070639,20 грн.).
Отже, умови договору поставки та його додаткових угод фактично виконувалися його сторонами протягом тривалого часу.
Окрім цього, з ДП "Племрепродуктор "Степове" неодноразово стягувались 30% річних згідно з рішенням суду у інших справах (№№915/85/20, 915/1166/20, 915/464/21).
Статтею 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Втім, ДП "Племрепродуктор "Степове" не доведено у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, пов'язане із підписанням спірної додаткової угоди. Факт отримання товару за договором поставки №78-ПВ та оплата коштів протягом тривалого часу за отриманий товар за вказаним договором позивачем не заперечувався.
Позивачем за зустрічним позовом не подано суду доказів стосовно того, що його охоронювані законом права та інтереси порушені відповідачем (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №925/1453/16).
Відповідно до ч. 4 ст. 92 ЦК України, якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Позивачем за зустрічним позовом не подано доказів притягнення виконуючого обов'язки директора ДП "Племрепродуктор "Степове" Ільчевої О.А до відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Господарський суд, вирішуючи спір зобов'язаний встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, а саме:
- невідповідність змісту угоди вимогам закону;
- недодержання встановленої форми угоди;
- неправоздатність сторін за угодою;
- неправомірність дій сторін.
Проте, всупереч вимог статті 74 ГПК України позивачем не подано доказів стосовно того, що спірна додаткова угода не відповідає чинному законодавству, а саме, що вона має таки пороки:
- пороки змісту (зміст договору суперечить Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства);
- пороки форми (договір вчинений не в формі, встановленій законом);
- пороки суб'єктного складу (особи, які вчинили вказаний договір, не мали необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- пороки волі і спрямованості волевиявлення (волевиявлення хоча б одного учасника цього договору не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, а сам договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним).
За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом чи договором наслідків, а не визнання угоди недійсною.
Враховуючи викладене, позов про визнання додаткової угоди від 11.03.2019 до договору поставки Д-2 на умовах відстрочення платежу №78-ПВ від 12.11.2018 підлягає залишенню без задоволення.
Інші аргументи сторін не можуть слугувати підставою для зміни висновку суду, оскільки стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судом.
Щодо задоволення первісного позову.
Господарським законодавством передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 ГК України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони (ст. 193 ГК України).
Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 ГК України).
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.08.2020 у справі №915/85/20 встановлено існування заборгованості відповідача перед ТОВ "Агровет Продакшн" за договором у сумі 860147,20 грн., при цьому матеріали справи не містять доказів погашення зазначеної заборгованості на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).
Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема, штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В даному випадку судом встановлено порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати поставленого товару.
Наведеними вище умовами пунктів 6.2, 6.3 договору визначено, що в разі порушення покупцем строків оплати товару, він сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості товару, не оплаченого вчасно, за кожний день прострочення платежу; неустойка нараховується по день остаточного проведення розрахунку покупцем; строк позовної давності для пені визначається сторонами в три роки.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. При цьому, зазначеною нормою визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.
Разом з цим, згідно ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
За приписами ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Частиною першою статті 259 ЦК України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.
У відповідності до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З урахуванням викладеного, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Отже, з огляду на те, що нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним, то позовна давність спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.07.2019 у справі № 911/1563/18, від 22.08.2019 у справі № 914/508/17, від 11.11.2019 у справі №904/1038/19, від 11.02.2020 у справі № 916/612/19.
Суд також звертає увагу на те, що законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/6379/14.
Зважаючи на наведене вище, суд зазначає, що приписами ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень ст. 251, 252 ЦК України має бути визначений. При цьому, перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.
Зазначене стосується і строку позовної давності, який за своєю суттю є строком, згідно положень ст. 256 ЦК України, і також може бути збільшений за домовленістю сторін, але обов'язково повинен мати конкретно визначений період, зважаючи на положення ст. 251, 252 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 902/959/19, від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16, від 13.09.2019 у справі №902/669/18, від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 09.03.2021 у справі № 924/441/20.
Згідно висновку, викладеного у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20, у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.
В даному випадку судом встановлено, що укладений сторонами договір містить термін шляхом вказівки на подію (день остаточного проведення розрахунку покупцем), відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України.
Суд перевірив наданий розрахунок пені, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог на загальну суму 297940,83 грн. за загальний період з 02.04.2021 по 12.10.2022, та встановив, що він виконаний арифметично вірно.
За таких обставин, позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими.
Окрім суми пені, позивач на підставі ст. 625 ЦК України та умов п. 2.5 договору, в редакції додаткової угоди від 11.03.2019, нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з березня 2021 року по серпень 2022 року у загальній сумі 202566,43 грн. та 30% річних за період з 02.04.2021 по 12.10.2022 у загальній сумі 395196,40 грн.
Як зазначалося вище, пунктом 2.5 договору в редакції додаткової угоди від 11.03.2019 встановлено інший, ніж визначено у ч. 2 ст. 625 ЦК України, розмір процентів річних, а саме, 30% річних від простроченої суми по день фактичної оплати товару.
При перевірці поданих позивачем розрахунків 30% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що вказані розрахунки виконані арифметично вірно та за періоди, стягнення по яким раніше в судовому порядку не здійснювалось.
Отже, вимоги позивача про стягнення з ДП "Племрепродуктор "Степове" 30% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.
Вирішуючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та відсотків річних, суд приходить до такого.
Господарським процесуальним законодавством визначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України).
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).
У відповідності до ст. 233 ГК України, в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Системний аналіз наведених приписів законодавства дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.
Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (ст. 22, глава 82 ЦК України).
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.
Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 року у справі № 910/3652/18 зазначив, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів.
Суд також зауважує, що за частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до встановлених судом обставин справи, за змістом укладеного сторонами договору, положень ст. 611 та ч. 3 ст. 692, ст. 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана позивачем з відповідача сума відсотків річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 виклала висновок що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що ДП "Племрепродуктор "Степове" є підприємством, яке засноване на державній власності.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1365-р єдиний майновий комплекс ДП передано із сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства до Фонду державного майна України у зв'язку із прийняттям рішення про їх приватизацію.
У відповідності до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" з дня прийняття рішення про приватизацію без згоди органів приватизації такі підприємства на мають право здійснювати: вчинення правочину та/або господарського зобов'язання, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг чи сума коштів, що є предметом такого правочину та/або господарського зобов'язання, перевищує 10 відсотків вартості активів підприємства та/або господарського товариства за даними фінансової звітності за останній звітний період (в тому числі ділити предмет правочину з метою ухилення від вимоги); укладення кредитних договорів, договорів позики, надання та отримання фінансової допомоги, правочинів та/або господарських зобов'язань щодо відступлення права вимоги та/або зарахування зустрічних однорідних вимог, факторингу, правочинів та/або господарських зобов'язань, предметом яких є переведення боргу; вчинення правочинів та/або господарських зобов'язань, предметом яких є відчуження підприємством та/або господарським товариством або набуття ним земельної ділянки та іншого нерухомого майна, та/або майнових прав на зазначені об'єкти та/або внаслідок яких може відбутися зменшення вартості такого майна або зменшення розміру земельної ділянки, що належить такому підприємству та/або господарському товариству або перебуває в його користуванні; вчинення правочинів та/або господарських зобов'язань, предметом яких є обтяження земельних ділянок, іншого нерухомого майна та/або основних фондів підприємства та/або господарського товариства та/або майнових прав на зазначені об'єкти; вчинення правочинів та/або господарських зобов'язань, предметом яких є придбання, відчуження, обтяження, набуття у власність у інший спосіб акцій, часток, а також похідних цінних паперів; укладення договорів оренди земельних ділянок та іншого нерухомого майна або основних засобів підприємства та/або господарського товариства; списання основних засобів, що мають залишкову вартість, безоплатної передачі та реалізації майна для погашення заборгованості, передачі майна в управління.
Обмеження щодо використання майнових активів підприємства дозволяють використовувати лише власні кошти та/або готову продукцію для виконання своїх обов'язків.
Постановами старшого державного виконавця Миколаївського РВ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лемщенко А.П., винесеними 05.08.2020, 28.08.2020, 07.10.2020 в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 накладено арешт на всі розрахункові рахунки ДП "Племрепродуктор "Степове" та на все майно, що належить ДП "Племрепродуктор "Степове".
Згідно поданих відповідачем бухгалтерських довідок, станом на 12.09.2021 в обліку рахувалася кредиторська заборгованість з податків та зборів у сумі 16165111,53 грн., заборгованість перед контрагентами - в розмірі 18336,1 тис. грн.; станом на 30.04.2021 в обліку рахувалася кредиторська заборгованість ДП "Племрепродуктор "Степове" по зарплаті в сумі 2445,3 тис. грн.; заборгованість перед постачальниками та контрагентами в сумі 18906,4 тис. грн.; заборгованість з податків і зборів у сумі 12728647,41 грн.
Викладені обставини суд визнає такими, що свідчать про несприятливий фінансовий стан відповідача.
Судом також приймається до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань за договором.
Здійснивши з урахуванням викладених обставин оцінку ступеня вини відповідача у простроченні виконання зобов'язань за договором та причин неналежного виконання зобов'язань, ураховуючи інтереси обох сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір стягуваної пені та відсотків річних на 50%.
За таких обставин, стягненню з ДП "Племрепродуктор "Степове" підлягають: пеня в сумі 148970,42 грн. (297940,83 грн. - 50%); 30% річних у сумі 197598,20 грн. (395196,40 грн. - 50%) та інфляційні втрати у сумі 202566,43 грн., а загалом грошові кошти в сумі 549135,05 грн.
Отже, позовні вимоги ТОВ "Агровет Продакшн" підлягають задоволенню частково.
Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України) (без урахування зменшення розміру штрафних санкцій).
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В зустрічному позові відмовити.
2. Первісний позов з урахуванням збільшення задовольнити частково.
3. Стягнути з Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове" (57107, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Степове, вул. Козацька, 39, ідентифікаційний код 00854995) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровет Продакшн" (15522, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, смт. Седнів, вул. Пекурівська, буд. 44, ідентифікаційний код 41737108) 148970,42 грн. - пені, 197598,20 грн. - 30% річних, 202566,43 грн. інфляційних втрат, а також 13435,55 грн. судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення суду складено та підписано 28.07.2023.
Суддя В.С. Адаховська