Дата документу 16.08.2023 Справа № 335/1498/23
Єдиний унікальний № 335/1498/23 Головуючий у 1-й інстанції: Апаллонова Ю.В.
Провадження №22-ц/807/1400/23 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
16 серпня 2023 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Камалової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 травня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 , представника, адвоката Сідак-Жарової Наталії Олександрівни до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Євміна Інна Леонідівна про визнання права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування, -
У лютому 2023 року ОСОБА_1 , представник, адвокат Сідак-Жарова Наталія Олександрівна звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Євміна Інна Леонідівна про визнання права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування.
В обґрунтування позову зазначила, що вона є донькою та спадкоємцем за законом свого батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_2 був внутрішньо переміщеною особою, який як отримувач пенсії перебував на обліку у Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області з 01 серпня 2014 року і по день своєї смерті до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина, яка складається з недоотриманої за життя пенсії.
19 вересня 2023 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом до складу якої входить недоотримана пенсія на загальну суму 420 566,57 грн, що належала спадкодавцю відповідно до листа № 0800-0501-8/23281 від 07 червня 2022 року, виданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Проте, в свідоцтві про право на спадщину за законом зазначено спадщину на недоотриману пенсію померлого батька за період з 20 вересня 2019 року по 30 лисопада 2021 року у сумі 420 566,57 грн. На частку недоотриманої за життя ОСОБА_2 пенсії за період з 01 березня 2016 року по 19 вересня 2019 року відповідачем відомості нотаріусу не надано.
21 вересня 2022 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області з заявою про виплату недоотриманої за життя її батьком пенсії.
20 січня 2023 року відповідачем відмовлено у виплаті недоотриманої пенсії зазначивши, що з 01 березня 2016 року нарахування пенсії ОСОБА_2 було призупинено у зв'язку з відсутності інформації щодо реєстрації в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб. За період з 01 березня 2016 рік по 30 листопада 2021 року пенсія ОСОБА_2 не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки за життя за поновленням виплати пенсії він не звертався. Відповідачем було роз'яснено, що розмір недоотриманої пенсії було нараховано відповідно до вимог статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто за останні три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Вважає, що відмова відповідача у виплаті всієї суми пенсії не ґрунтується на вимогах закону.
Із урахуванням зазначеного, позивач просила позов задовольнити, визнати за нею право власності на недоотриману пенсію у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 01 березня 2016 року по 19 вересня 2019 року у порядку спадкування. Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману за життя ОСОБА_2 пенсію за період з 01 червня 2016 року по 19 вересня 2019 року. Стягнути з Головного Управління Пенсійного Фонду України у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073,60 гривні.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 травня 2023 року позов ОСОБА_1 , представника, адвоката Сідак-Жарової Наталії Олександрівни, задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на недоотриману пенсію у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 березня 2016 по 19 вересня 2019 року у порядку спадкування за законом.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману за життя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за період з 01 червня 2016 року по 19 вересня 2019 року.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 травня 2023 рокускасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як внутрішньо переміщена особа та отримував пенсію з 01 серпня 2014 року по 28 лютого 2016 року. Виплату пенсії ОСОБА_2 з 01 березня 2016 року було призупинено не з вини відповідача, а у зв'язку з відсутністю інформації щодо реєстрації в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб. Судом при вирішенні спору неправильно застосовано положення статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". До складу спадкового майна входить лише нарахована пенсія, а пенсія за період з 01 березня 2016 року по 19 вересня 2019 року не нараховувалась та не виплачувалась, зазначена обставина унеможливлює спадкування пенсії за цей період взагалі.Отже, у померлого ОСОБА_2 відсутні нараховані та недоодержанні за життя суми пенсії. Суд не врахував, що спір стосовно недоотриманих сум пенсії є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин, пов'язаних зі здійсненням відповідачем як суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії, тому він повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства та відповідповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України наявні підстави закриття провадження у справі.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представник, адвокат Сідак-Жарова Н.О. зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв'язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
ОСОБА_1 та її представник, адвокат Сідак-Жарова Н.О., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Євміна І.Л будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень, судової повістки (а.с. 175, 178, 179 ) до апеляційного суду не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи не надали. Від приватного нотаріуса Євміної І.Л. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності (а.с. 88)
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином провідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки вищезазначені учасники справи були належним чином повідмленні про дату, час та місце розгляду справи, ОСОБА_1 реалізувала своє право на викладення відповідних аргументів у відзиві на апеляційну скаргу, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Євміної І.Л
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із наявності правових підстав для задоволення позову, оскільки позивач відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії, яке є спадковим майном. Зазначив, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, увійшла до складу спадщини, тому позивач, прийнявши спадщину, має право на виплату відповідної суми у повному обсязі. Норми частини першої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 01 серпня 2014 року, як внутрішньо переміщена особа та отримував пенсію з 01 серпня 2014 року по 28 лютого 2016 року.
Виплату пенсії ОСОБА_2 з 01 березня 2016 року було призупинено у зв'язку з відсутністю інформації щодо реєстрації в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб.
В період з 01 серпня 2014 року по 28 лютого 2016 року пенсія ОСОБА_2 щомісячно нараховувалась та виплачувалась. У період з 01 березня 2016 року по 30 листопада 2021 року (місяць смерті) пенсія ОСОБА_2 не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки за життя за поновленням виплати пенсії він не звертався, що підтверджується відповідним листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 31 січня 2023 року (а.с.32).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 , видане Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що зроблено відповідний актовий запис № 21 ( а.с. 27).
Після його смерті спадкоємцем стала його донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 вересня 2022 року, зареєстрованого в реєстрі № 433 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Євміна І.Л. та внесено реєстраційний запис в Спадковому реєстрі за № 69698742, що підтверджується копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, сформованого 19 вересня 2022 року (а.с.27,28).
Позивач, ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Євміної І.Л. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, у вигляді недоотриманої пенсії спадкодавця. Приватним нотаріусом Євміної І.Л. було направлено запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо надання інформації про заборгованість з недоотриманої пенсії ОСОБА_2 .
Відповідач у своїй відповіді на запит приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Євміної Інни Леонідівни зазначив, що згідно інформації Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_2 складає 420566, грн., яка розрахована за період три роки, як зазначає Відповідач.
Додатково у відповіді на запит нотаріуса Відповідач зазначив, що органи Пенсійного фонду України вказують розмір недоотриманих сум пенсій на дату формування довідки про суму недоотриманої пенсії та обов'язково повідомляють, що розмір виплати може бути зменшено в залежності від дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України особи, яка має право на отримання даної виплати згідно свідоцтва про право на спадщину.
У Свідоцтві про право на спадщину за законом зазначено, що спадщина, на яку видане це свідоцтво складається з недоотриманої пенсії на загальну суму 420 566,57 грн, що належала спадкодавцю відповідно до листа № 0800-0501-8/23281 від 07 червня 2022 року, виданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, спадкова справа № 4/2022, зареєстровано в реєстрі за № 433.
21 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулася з заявою про виплату недоотриманої пенсії та всіма необхідними документами, у т.ч. свідоцтвом про право на спадщину за законом до територіального органу Песійного фонду України. Як вбачається з вищевикладеної інформації Відповідач не надав нотаріусу інформацію щодо періоду та розміру недоотриманої пенсії, яка належала ОСОБА_2 , але не була ним одержана за життя з 01 березня 2016 року по 30 листопада 2021 року.
Відповідно до запиту від 20 січня 2023 року № 21/01/23 представник ОСОБА_1 - адвокат Сідак-Жарова Н.О. звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо отримання інформації про достовірний розмір невиплаченої пенсії ОСОБА_2 за життя за період з 01 березня 2016 року по 17 листопада 2021 року та з проханням направити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Євміновій І.Л. довідку з достовірними даними про належну та неотриману пенсію ОСОБА_2 за життя за період з 01 березня 2016 року по 17 листопада 2021 року (а.с.30-31).
Відповідно до відповіді на запит Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №0800-0501-8/6743 від 31 січня 2023 року, який було отримано адвокатом ОСОБА_3 по електронній пошті 31 січня 2023 року, повідомив, що ОСОБА_2 знаходився на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 01 серпня 2014 року, як внутрішньо переміщена особа і отримував пенсію за віком у період з 01 серпня 2014 року по 28 лютого 2016 року. Пенсіонеру ОСОБА_2 у період з 01 березня 2016 року по 30 листопада 2021 року (місяць смерті) пенсія не нараховувалась, то надати інформацію про розмір заборгованості з пенсії ОСОБА_2 з 01 березня 2016 року по дату звернення особи, яка має право на виплату недоотриманої пенсії, немає законних підстав.
Відповідач в цій же відповіді повідомив, що на запит приватному нотаріусу Євміній І.Л. було надано відповідь, в якій зазначено розмір недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 складає 420566,57 грн розрахований за період з 20 вересня 2019 року по 30 листопада 2021 року. Відповідачем не надано інформації щодо заборгованості по недоотриманій пенсії ОСОБА_2 за період з 01 березня 2016 року по 19 вересня 2019 року. Окрім цього Відповідач повідомив, що з 01 березня 2016 року виплата пенсії ОСОБА_2 припинена за результатами обміну інформацією з Єдиної інформаційною базою даних.
Відповідачем було зазначено, що після припинення виплати пенсії померлий ОСОБА_2 за відновленням пенсії не звертався і таким чином Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області вважає що померлий ОСОБА_2 за життя не набув права на отримання пенсії за віком у період з 01 березня 2016 року по 17 листопада 2021 року і після припинення виплати пенсії з 01 березня 2016 року, втратив право на належну йому пенсію і тому вважає, ще пенсія померлому ОСОБА_2 не нараховувалася правомірно, так як у відповідача не було законних підстав для нарахування пенсії належної ОСОБА_2 за його життя і як слідство спадкоємиця ОСОБА_1 не має право на недоотриману пенсію за період з 01 березня 2016 року по 19 вересня 2019 року, яка не увійшла до спадщини ( а.с. 32).
Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Відповідно до частини першої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Статтею 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення", де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Згідно зі статями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення, оскільки остання успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії у відповідності до положень статті 1227 ЦК України, у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті.
Свідоцтво про право на спадщину від 19 вересня 2022 року не оспорено та є чинним, а тому відмова Управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області у виплаті пенсії спадкодавця спадкоємцю у повному обсязі є безпідставною.
Суд обґрунтовано виходили із того, що положення частини першої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
За викладених обставин, суд першої інстанції встановивши, що позивач має право на спадкове майно - пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який є спеціальним у цих правовідносинах, зробив правильний висновок про задоволення позовних вимог у зв'язку з незаконним перешкоджанням відповідачем реалізації прав позивача, як спадкоємця, на отримання належного йому спадкового майна - пенсії спадкодавця, яка залишилася не отриманою останнім за життя.
Доводи апеляційної скарги про те, що виплату пенсії ОСОБА_2 з 01 березня 2016 року було припинено не з вини відповідача, а з вини пенсіонара, оскільки була відсутня інформація щодо реєстрації в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб, тому пенсія за період з 01 березня 2016 року по 19 вересня 2019 року не нараховувалась та не виплачувалась, що унеможливлює спадкування пенсії за цей період є безпідставними, оскільки жодним нормативно правовим актом та/або законом України не визначено такої підстави для припинення нарахування пенсії, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо перемішеної особи, не підтвердження місця фактичного проживання.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18), постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц (провадження № 61-34175св18) та у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц (провадження № 61-6270св18) зазначено про те, що, підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.
Крім того, згідно зі статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється у разі смерті пенсіонера. Рішення стосовно припинення виплати пенсії на інших підставах суду не надано.
Доводи апеляційної скарги про те, що спір стосовно недоотриманих сум пенсії є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин, пов'язаний зі здійсненням відповідачем як суб'єктом владних пововажень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії, тому він повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства не заслуговують на увагу.
Позовні вимоги не стосуються оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання особою пенсійних виплат. Позивач мотивував позовну заяву порушенням приписів цивільного законодавства та права власності на успадковані кошти. Предметом позовних вимог є зобов'язання відповідача виплатити позивачу нараховані, але не отримані спадкодавцем за життя суми пенсії, що ввійшли до складу спадщини. Вказані вимоги є майновими (стягнення грошових коштів), а правовідносини між сторонами - цивільними. Тому спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства, а доводи апеляційної скарги про належність спору до юрисдикції адміністративного суду є необґрунтованими.
Вказані висновки відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц, від 3 квітня 2019 року у справі № 808/1346/18 і від 26 червня 2019 року у справі № 284/252/17.
Отже, спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
З матеріалів справи та змісту оскаржуваного судового рішення не вбачається, що суд не дотримався правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції по суті вирішення спору. Судом правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстації - без змін.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 травня 2023 року у цій справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повна постанова складена 18 серпня 2023 року.
Головуючий, суддя Подліянова Г.С.Суддя Гончар М.С. Суддя Маловічко С.В.