05 вересня 2006 р.
№ 20-6/139-9/191
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючий суддя
Муравйов О.В.
судді
Полянський А.Г.
Рогач Л.І.
розглянувши
касаційну скаргу
ТОВ “Фаворит»
на
постанову від 25.04.2006 р. Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі
№ 20-6/139-9/191 господарського суду м. Севастополя
за позовом
Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю
До
ТОВ “Фаворит»
за участю
прокурора м. Севастополя
про
стягнення 31 466,72 грн.
За участю представників сторін:
позивача - Шахрай М.О. дов. від 21.06.2006 р.
відповідача -не з'явились
прокуратури -Івченко О.А. посвідчення № 218
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 06.03.2006 р. (суддя Рибіна С.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ “Фаворит» в доход Державного бюджету України 13 373,46 грн., стягнуто з ТОВ “Фаворит» в доход Державного бюджету України державне мито в сумі 133,73 грн. Стягнуто з ТОВ “Фаворит» на користь ДП “Судовий інформаційний центр» витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.04.2006 р. (судді Горошко Н.П., Гонтарь В.І., Плут В.М.) рішення господарського суду м. Севастополя від 06.03.2006 р. залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Севастополя від 06.03.2006 р. та постановою від 25.04.2006 р. Севастопольського апеляційного господарського суду, ТОВ “Фаворит» звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України, у зв'язку з відпусткою суддів Фролової Г.М. та Коробенко Г.П., для перегляду в касаційному порядку справи № 231/15-05 призначеної до розгляду на 05.09.2006 р., утворити колегію суддів в наступному складі: головуючий - Муравйов О.В., судді - Полянський А.Г., Рогач Л.І.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надав.
Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні касаційної інстанції.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду м. Севастополя від 15.03.2002 р. по справі № 20-2/228-4/467 визнано право державної власності на майно стадіону “Чайка», зобов'язано ТОВ “Фаворит» передати РВ Фонду державного майна України по м. Севастополю у володіння державне майно стадіону “Чайка», визнано недійсним договір купівлі-продажу стадіону “Чайка», розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, 20, який укладений 09.04.2001 р. між ТОВ “Стевия -Україна» та ТОВ “Фаворит».
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.05.2002 р. зазначене рішення залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2002 р. рішення господарського суду м. Севастополя від 15.03.2002 р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.05.2002 р. скасовані. Постановою Верховного суду України від 24.12.2002 р. постанову Вищого господарського суду України від 16.10.2002 р. скасовано, Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.05.2002 р. залишено без змін.
Судами попередніх інстанцій зазначено те, що право державної власності визнано рішенням господарського суду 15.03.2002 р., яке набрало законної сили 28.05.2002 р.
Виконавче провадження відкрито було 19.06.2002 р. та встановлено строк на добровільне виконання рішення -7 днів з часу отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач добровільно не виконав рішення суду, тому 31.01.2003 р. ВДВС Ленінського РУЮ м. Севастополя було здійснено примусове виконання рішення.
РВ ФДМУ по м. Севастополю звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовом до ТОВ “Фаворит» про стягнення частини прибутку, отриманого від використання державного майна за період з 01.10.2002 р. по 31.01.2003 р. в розмірі 31 466,72 грн.
Відповідно до ст. 469 ЦК УРСР особа, яка одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або договором, зобов'язана повернути безпідставно придбане майно цій особі.
Такий же обов'язок виникає, коли підстава, на якій придбано майно, згодом відпала.
В разі неможливості повернути безпідставно придбане майно в натурі повинна бути відшкодована його вартість, що визначається на момент придбання.
Особа, яка безпідставно одержала майно, зобов'язана також повернути або відшкодувати всі доходи, які вона мала або повинна була мати з цього майна з того часу, коли вона дізналася або повинна була дізнатися про безпідставність одержання майна. З свого боку ця особа має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно з того часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.
Ці правила поширюються на випадок збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав, встановлених законом або договором.
За таких обставин судами правомірно було задоволено частково позов і зменшена сума стягнення за безпідставне користування державним майном, оскільки строк добровільного виконання рішення господарського суду від 15.03.2002 р. сплив 08.07.2002 р.
Колегія суддів прийшла до висновку, що на підставі встановлених фактичних обставин, місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано задоволено частково позов.
Слід зазначити, що повторно розглядаючи справу, апеляційний господарський суд повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду, якими спростовано обставини на які посилався відповідач в обґрунтування своїх вимог і заперечень, ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення» зі змінами та доповненнями.
Посилання заявника касаційної скарги на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою представника позивача та прокуратури оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фаворит» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Севастополя від 06.03.2006 року по справі № 20-6/139-9/191 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.04.2006 року по справі № 20-6/139-9/191 залишити без змін.
Головуючий суддя Муравйов О.В.
Судді Полянський А.Г.
Рогач Л.І.